Напрями вдосконалення регулювання відтоку капіталу з України

                             ВК  = ОНВе + ВЦПк + Пу,        (2.1) 

     де  ОНВе — обсяги неотриманої виручки за експорт і оплата за непоставлений імпорт і платежі за фіктивними операціями з цінними паперами;

     ВЦПк  — вітчизняні цінні папери, які дають право на участь у капіталі;

     Пу  — помилки й упущення. 

     Таблиця 2.2

     Динаміка  окремих показників платіжного балансу

     Варто зазначити, що цей перелік дуже приблизний. По-перше, не всі суми, що проходять за цими статтями, можна однозначно кваліфікувати як непродуктивне вивезення капіталу за кордон. По-друге, в платіжному балансі відображені тільки офіційно зафіксовані операції. Існує чимало напівлегальних способів виведення капіталу, обсяги якого неможливо визначити, використовуючи лише агреговані дані платіжного балансу.

     Нелегальне  вивезення капіталу за кордон набагато більш привабливе, ніж офіційні трансферти на купівлю фінансових активів за межами України.

     Адже  гроші, які легально пішли за кордон, мають обов’язково з’явиться на рахунках в українських банках. Те саме стосується і доходів, зароблених на іноземних інвестиціях. Та й нелегальне вивезення капіталу за кордон набагато більш привабливе, ніж офіційні трансферти на купівлю фінансових активів за межами України. Адже гроші, які легально пішли за кордон, мають обов’язково з’явиться на рахунках в українських банках. Те саме стосується і доходів, зароблених на іноземних інвестиціях. 

     2.2. Комплексний механізм залучення іноземних інвестицій 

     На  всіх рівнях визначальною ланкою є державне управління іноземними інвестиціями. Воно являє собою врегульовану нормами права законодавчу й виконавчу діяльність відповідних органів державного управління економікою з ефективного залучення й раціонального використання іноземних інвестицій. Порядок державного управління інвестиційними процесами визначено у концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1995 р. № 384, і програмі діяльності уряду України, затвердженій Верховною Радою 15 жовтня 1996 р. [2]. Для вирішення економічних і соціальних проблем Україні необхідно «щорічно одержувати іноземних інвестицій на суму майже в 40 млрд. у. о.» [3]. Найбільших обсягів інвестицій потребує гірничодобувний сектор, зокрема вуглевидобувна й нафтогазова промисловість, важка промисловість та ін., в яких роль будівельної галузі є досить значною. Через нестачу коштів у базових галузях України вони витісняються з ринків іноземними конкурентами. Разом з тим цілий ряд факторів стримує іноземних інвесторів у їхній діяльності в Україні.

     У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, втрат і курсової різниці склав 2972,1 млн. дол., що становить 36,8 % рівня відповідного періоду попереднього року. У січні-вересні 2010 р. зросли обсяги капіталу з Нідерландів — на 616,8 млн. дол., Кіпру — на 554,8 млн. дол., Франції — на 358,4 млн. дол., Аруби — на 273,6 млн. дол. та Російської Федерації — на 214,3 млн. дол. Зазначені країни забезпечили майже 68% приросту іноземного капіталу в Україні. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, на 1 жовтня 2010 р. склав 38591,6 млн. дол., що на 8,3 % більше обсягів інвестицій на початок 2010 року та в розрахунку на одну особу становить 837,5 дол. Інвестиції надійшли зі 125 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає майже 81 % загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр — 8201,7 млн. дол., Німеччина — 6580,8 млн. дол., Нідерланди — 3814,2 млн. дол., Австрія — 2564,8 млн. дол., Сполучене Королівство — 2348,5 млн. дол., Російська Федерація — 2061,5 млн. дол., Франція — 1589,6 млн. дол., Сполучені Штати Америки — 1381,5 млн. дол., Віргінські Острови, Британські — 1340,5 млн. дол. та Швеція — 1256,4 млн. дол. Сума кредитів та позик, отриманих підприємствами України від прямих інвесторів, на 1 жовтня 2010 р. становила 6337,7 млн. дол. Найбільше їх надійшло з Кіпру — 1762,2 млн. дол., Нідерландів — 749,3 млн. дол., Франції — 522,4 млн. дол., Німеччини — 517,6 млн. дол., Російської Федерації — 455,6 млн. дол., Австрії — 343,8 млн. дол., Сполученого Королівства — 245,4 млн. дол., Польщі — 184,7 млн. дол., Сполучених Штатів Америки — 158,4 млн. дол. та Швеції — 154,6 млн. дол. [7].

     Як  показує світовий досвід, найбільш ефективним методом стимулювання інвестиційної діяльності є податково-преференційні методи стимулювання потоків іноземного капіталу: введення пільгових норм амортизаційних відрахувань, тимчасове звільнення від податку на прибуток залежно від обсягу іноземної інвестиції, надання податкового кредиту на пільгових умовах за тими видами податків, які підлягають сплаті в перші три роки існування підприємства, надання уповноваженими банками на пільгових умовах кредитів за рахунок спеціального бюджетного фонду [5].

     Незважаючи  на те, що податково-преференційні методи стимулювання іноземних інвестицій є найбільш діючими (відповідно до світової практики), треба відзначити, що вони не можуть бути самодостатніми, тому що мають істотні недоліки стосовно нашої економіки. Це пов’язано з тим, що їх введення вимагає законодавчого вирішення, відповідно — тривалого часу для проходження проектів правових актів через парламентські органи. Крім того, способи податкового впливу на інвестиційні процеси, зокрема на залучення іноземних інвестицій, є несистематичними й суперечливими, що пояснюється недосконалістю існуючої системи оподатковування.

     Методи  фінансового стимулювання включають надання підприємцям, що мають намір залучати іноземні інвестиції, грошових ресурсів у вигляді державних позик, державних гарантій, субсидованих кредитів, участі уряду в інвестиційних ризиках. Використання форм і інструментів стимулювання інвестування базується на диференційованих підходах до суб’єктів, видів, форм і процесів іноземного і внутрішньодержавного інвестування (табл. 2.3). 

     Таблиця 2.3.

     Форми й інструменти стимулювання інвестиційної діяльності

Продовження Таблиці 2.3.

     Такі  стимули досить широко застосовуються в розвинених країнах. Однак вони не одержали широкої практичної реалізації в Україні. Всі наведені вище форми залучення іноземних інвестицій носять довгостроковий стратегічний характер і здатні за умови правильної постановки справи допомогти Україні у вирішенні проблем структурних, галузевих і міжгалузевих змін економіки країни з меншими інвестиційними витратами, у значно коротші строки, ніж це вдалося б зробити, спираючись тільки на фінансові ресурси країни.. 

     2.3. Оцінка залучених іноземних інвестицій у вітчизняну економіку 

     За  останні роки українська держава  значно підвищила свою інвестиційну активність та вжила низку заходів для її підвищення, а саме: було підписано угоди про сприяння і взаємний захист інвестицій із понад 70 країнами світу, укладено більше ніж 50 міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, ратифіковано Вашингтонську конвенцію 1965 року про порядок вирішення інвестиційних суперечок між 70 державами та іноземними суб’єктами господарювання, вступ України у 2008 р. у СОТ. Завдяки вжитим заходам приріст іноземних інвестицій в Україну, починаючи з 2005 р., становив понад 20 %. Однак світова фінансова криза, яка почалась у 2008 р., зруйнувала надії вітчизняних підприємців на отримання фінансових надходжень з-за кордону. На думку світових фінансових експертів, криза є довгостроковою, тому розвиток інвестиційної діяльності в Україні буде проблематичним. Хоча, як видно зі статистичних даних (табл. 2.4.) [4–5], іноземні інвестиції в економіку України не припиняли надходити.

     На  початку 2009 р. іноземні інвестори в  економіку України вклали 1175,5 млн. дол. США: з країн Європейського союзу надійшло 684,1 млн. дол. США (58,2 % загального обсягу), з країн СНД – 297,4 млн. дол. США (25,3%), з інших країн світу – 194,0 млн. дол. США (16,5 %).

     Вилучення капіталу нерезидентами на початку 2009 р. становило 70,1 млн. дол. США.  

     Таблиця 2.4.

     Основні економічні показники України за 2008–2010 рр.