Напрями вдосконалення регулювання відтоку капіталу з України

     ЗМІСТ 
 

ВСТУП            4

РОЗДІЛ 1 ВИВІЗ КАПІТАЛУ ЯК ВИЗНАЧНА ФОРМА МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

1. Міжнародний рух капіталу        6
2. Концептуальні засади міжнародного руху капіталу             8
3. Економічне середовище України у контексті міжнародного руху капіталу                   13

РОЗДІЛ 2 ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛІМАТ У СИСТЕМІ  ВИВОЗУ КАПІТАЛУ

2.1. Причини,  напрями та обсяги непродуктивного  відтоку капіталу 

з України                   16

2.2. Комплексний  механізм залучення іноземних  інвестицій          19

2.3. Оцінка залучених іноземних інвестицій у вітчизняну економіку         22

РОЗДІЛ 3 ЗАКОРДОННІ ВКЛАДЕННЯ В НАЦІОНАЛЬНУ  ЕКОНОМІКУ

1. Державне регулювання іноземних інвестицій            27
2. Інвестиції капіталу та інвестиційний клімат України           30
3. Напрями вдосконалення регулювання відтоку капіталу з України       35

ВИСНОВКИ                  41

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ              43

 

ВСТУП 
 

     Актуальність  дослідження. Інтенсифікація міжнародних економічних відносин та наростання глобалізаційних процесів, що дедалі більше охоплюють усі сфери суспільного життя людства, є визначальними напрямами сучасного розвитку країн світової спільноти. Вихід економічних зв’язків за національні межі, інтенсифікація наднаціональних відтворювальних процесів, що формують елементи планетарної господарської системи, об’єктивно вносять суттєві зміни в теоретичну парадигму цивілізаційного поступу.

     Важливу роль у теоретичному осмисленні проблематики руху капіталу в глобальному економічному просторі, транскордонного руху фінансових потоків відіграли відомі зарубіжні вчені В. Бансала, Дж. Баффет, П. Блек, І. Валерштейн, Дж. Вільямсон, Дж. Даннінг, Р. Дорнбуш, М. Кастельс, Дж. Кейнс, А. Кругер, П. Кругман, Р. Манделл, Г. Марковіц, Дж. Мертон, К. Омає, М. Портер, Ф. Рут, Дж. Сакс, Дж. Сорос, Дж. Стігліц, Дж. Тобін, Ю. Фама, Дж. Флемінг, М. Фрідмен, У. Шарп, Р. Шоуля, Й. Шумпетера та ін.

     Метою роботи є наукове обґрунтування  сутності, закономірностей, результатів  і перспектив сучасних трансформацій  глобального фінансового середовища під впливом руху потоків капіталу, визначення шляхів їх розв’язання спільними зусиллями структурно-координуючих органів міжнародного і національного рівнів. Виходячи з цього поставимо перед собою наступні завдання:

• Визначити економічна сутність поняття «міжнародний рух капіталу»;
• Проаналізувати концептуальні засади міжнародного руху капіталу;
• Визначити економічне середовище України у контексті міжнародного руху капіталу;
• Визначити причини, напрями та обсяги відтоку капіталу з України;
• Проаналізувати комплексний механізм залучення іноземних інвестицій;
• Оцінити залучення іноземних інвестицій у вітчизняну економіку;
• Охарактеризувати державне регулювання іноземних інвестицій;
• Дослідити інвестиції капіталу та інвестиційний клімат України;
• Запропонувати напрямки вдосконалення регулювання відтоку капіталу з України

     Об’єктом  дослідження є сучасні особливості міжнародного руху капіталу.

     Предметом дослідження є система міжнародних економічних відносин з погляду руху капіталу в сучасному глобальному економічному просторі.

     Методи  дослідження: історико-логічний, системно-функціональний підхід, дослідження базується на використанні методів статистичного, порівняльного, структурного аналізу.

     Інформаційною основою роботи є офіційні звіти  та аналітичні публікації провідних  міжнародних економічних  організацій, українські та зарубіжні статистичні збірники, монографії та наукові публікації зарубіжних та вітчизняних вчених-економістів, закони України, укази Президента України, постанови  Кабінету Міністрів України стосовно проблем інвестиційної діяльності за участю іноземного капіталу, дані Міністерства статистики України.  

 

РОЗДІЛ 1

     ВИВІЗ КАПІТАЛУ ЯК ВИЗНАЧНА ФОРМА МІЖНАРОДНИХ  ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 
 

2. Міжнародний рух капіталу

 

     Міжнародний рух капіталу в світогосподарському  просторі є найдинамічнішою формою економічної глобалізації. Термін “капітал” вживається у множині, оскільки рух капіталу між країнами не односторонній і в цьому русі приймає участь капітал різноманітних форм і видів. Сьогодні на міжнародному ринку цінних паперів функціонує капітал обсягом близько 20 трлн. доларів США. Щорічний обсяг міжнародних кредитів складає близько 15 трлн. доларів США, а прямих іноземних інвестицій близько 500 млрд. доларів США. Зазначені дані є свідченням реальних масштабів міжнародного руху капіталу (без урахування нинішньої фінансово-економічної кризи). Тому вивчення суті та основних проблем міжнародного руху капіталу є нагальним питанням будь-якої держави і займає чільне місце в міжнародній економіці.

     Якщо  брати до уваги, що капітал за економічним змістом є сукупністю або системою економічних відносин, що ґрунтується на експлуатації найманої праці, то його експорт означає процес формування та розвитку в іншій країні існуючих (капіталістичних) виробничих відносин. Оскільки капітал має власний речовий зміст (засоби виробництва, гроші, ресурси), то такі відносини формуються за допомогою вивезення капіталу і передусім в підприємницьких і грошових формах.

     Якщо  капітал вивозять з розвиненішої в менш розвинуту країну, то цей  процес супроводжується формуванням більш зрілих економічних відносин, досконаліших форм капіталістичних виробничих відносин. У такий спосіб здійснюється процес інтернаціоналізації капіталу і відповідно капіталістичних виробничих відносин.

     Рух капіталу зумовлюється дією закону нерівномірності економічного розвитку, зокрема окремих держав і регіонів світового господарства. У передовій країні швидше створюється надлишковий капітал, який можна вкласти всередині країни і поза її межами з метою отримання найвищого прибутку. Вивезення капіталу також спричиняється асинхронним характером перебігу капіталістичного циклу, протекціоністськими бар'єрами, які перешкоджають вивезенню товарів, процесом інтернаціоналізації виробництва та іншими причинами. За джерелами фінансування розрізняють: державний, недержавний (приватний, груповий), наддержавний види вивозу капіталу. В межах державного капіталу розрізняють такі форми капіталу, як: позики, дари (гранти), допомоги тощо.. Недержавне вивезення капіталу може здійснюватись юридичними і фізичними особами, приватними (окремим індивідом або сім'єю) чи груповими інвесторами у формі капіталовкладень, міжбанківського кредитування, торговельних кредитів та ін. Паралельно надаються маркетингові, управлінські, інжинірингові послуги, здійснюються лізингові операції, які містять певні інвестиційні можливості. Специфічним різновидом державного капіталу є капітал міжнародних економічних організацій (МВФ, Світового банку тощо), який формується з внесків країн-членів і використовується по рішенню їх керівних органів.

     Капітал вивозять у двох основних формах —  підприємницькій і позичковій. Загальну суму функціонуючого за кордоном капіталу утворюють іноземні інвестиції. Згодом їх джерело зростає за рахунок капіталізації додаткової вартості, використання амортизаційних відрахувань, випуску акцій та ін. При вивезенні підприємницького капіталу інвестиції поділяють на прямі (дають змогу здійснювати контроль над підприємством — володіння приблизно 10 % акцій) та портфельні (не дають права на контроль, а лише на отримання прибутку).

     Найважливішу  роль серед різних форм інвестицій відіграють прямі капіталовкладення. Оскільки їх суб'єкти здійснюють постійний контроль над цим капіталом (капіталом в позичковій формі на час надання кредиту розпоряджається імпортер), прямі інвестиції гарантують стабільний ринок (або формують основу для виходу на ринки інших країн); дають право безпосереднього контролю (за наявністю контрольного пакету акцій), або активної участі в управлінні підприємством через механізм реінвестування прибутків, придбання частини акцій за кордоном (але не контрольного пакету), внутріфірмових позик або внутріфірмової заборгованості, а також через використання неакціонерних форм (укладання субконтрактних та ліцензійних угод, франчайзингу та ін.). Сьогодні помітною і важливою в міжнародному русі капіталів є чітка тенденція до збільшення частки прямих інвестицій порівняно з портфельними. Їх головна мета - забезпечення реалізації довгострокового інтересу інвестора стосовно будь- якого підприємства, розташованого в іншій країні. 

     Таблиця 1.1.

     Розподіл  надходжень нових прямих іноземних  інвестицій між трьома групами країн (% від підсумку)

 

     Слід  зазначити, що в 90-х роках ХХ ст., особливо в їх другій половині, світ пережив бум прямого зарубіжного інвестування, пік якого був достигнутий як раз на рубежі віків, коли був встановлений історичний рекорд за їх обсягами (табл. 1.1). Головним суб'єктом міжнародного руху капіталів є транснаціональні корпорації. Що стосується провідних держав, то останні використують експорт капіталу, перш за все, як політичний засіб тиску, а вже потім як економічну допомогу. З міжнародних організацій особливо активна на ринку капіталів Організація країн-експортерів нафти. Міжнародні трансферти капіталів на початку XXI століття щоденно досягали 2 трлн дол., до 10 трлн дол. іноземних вкладів зберігалося в комерційних банках різних країн.

     Один  із головних проявів процесу глобалізації в кінці ХХ-на початку ХХІ ст. - крупномасштабний транскордонний рух капіталу. Міжнародна мобільність капіталу сьогодні отримала настільки значні масштаби, що можна говорити про формування міжнародного ринку ресурсів капіталу з різноманітними видами активів, які обмінюються на ньому. 

2. Концептуальні засади міжнародного руху капіталу

 

     Рух капіталу зумовлюється дією закону нерівномірності  економічного розвитку, зокрема окремих держав і регіонів світового господарства. У передовій країні швидше створюється надлишковий капітал, який можна вкласти всередині країни і поза її межами з метою отримання найвищого прибутку. Вивезення капіталу також спричиняється асинхронним характером перебігу капіталістичного циклу, протекціоністськими бар'єрами, які перешкоджають вивезенню товарів, процесом інтернаціоналізації виробництва та іншими причинами. За джерелами фінансування розрізняють: державний, недержавний (приватний, груповий), наддержавний види вивозу капіталу. В межах державного капіталу розрізняють такі форми капіталу, як: позики, дари (гранти), допомоги тощо.. Недержавне вивезення капіталу може здійснюватись юридичними і фізичними особами, приватними (окремим індивідом або сім'єю) чи груповими.

     Неокласична теорія

     Неокласична теорія розвивалася в рамках класичної  теорії міжнародної торгівлі. Так, однією з її основ є рікардіанський принцип  порівняльних переваг у міжнародній  торгівлі. Спираючись на цей принцип, один із класиків економіки, англієць Дж.С. Мілль у XIX ст. вперше у світі почав розробляти питання руху капіталу між країнами. Слідом за Д. Рікардо він показав, що капітал рухається між країнами через різницю у нормі прибутку, яка в найбільш багатих капіталом країнах має тенденцію до зниження. Причому Мілль підкреслював, що перепад у нормах прибутку між країнами має бути істотним, щоб покрити ще й ризик, який іноземний інвестор має в чужій країні.

     Неокейнсіанська теорія

     Ця  теорія, як і неокласична, базується  на макроекономічному аналізі. У  цьому головний недолік обох теорій, так як вони не досліджують поведінку індивідуальних інвесторів. Особливий інтерес неокейнсіанська теорія виявляє до зв'язку між рухом капіталу та станом платіжного балансу країни.

     Марксистська  теорія та її еволюція