Традиційні концепції менеджменту

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Октября 2009 в 17:38, Не определен

Описание работы

Теорії управління (терія людських якостей,концепції лідерської поведінки)

Файлы: 1 файл

РЕФЕРАТ МО.doc

— 98.50 Кб (Скачать файл)

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Кафедра «Менеджмент у виробничій сфері»

РЕФЕРАТ

На тему:

«Традиційні концепції лідерства»

                  Виконав:

                  Студентка гр. МВ(МО)09м-1

                  Сергієнко К.О.

                  Перевірила:

                  к.е.н. доц. Петрова І.В.

Донецьк 2009 
Зміст

 

Вступ

 

    Лідерство – це мистецтво, вінець управлінської діяльності. Його значимість в існуванні організацій та їх управлінні дуже вагома та суттєва.

    Тема лідерства опрацьована науковцями в достатній мірі, особливо ця тема більш досконало розвинена зарубіжними фахівцями. Це такі представники, як: Р. Танненбаум, П. Друкер, Ф. Фідлер, В. Врум,  М. Мескон та ін. Вони створили моделі та висунули теорії, які отримали світове визнання та затвердили себе як правдиві та науково обгрунтовані ідеї. Українські та російські вчені Ф. Хміль, В. Лозниця, , Д. Виханський, В. Веснін теж внесли вклад в розвиток теорії лідерства.

    Насьогодні  існує багато різних компаній, організацій та установ, які функціонують в різних сферах економіки, але чи всі вони є процвітаючими, прибутковими та мають сталий дохід. Одні організації досягають успіху і інтегрують, виходячи на світовий ринок, чи розширюють сферу діяльності тим самим збільшуючи свій капітал, але ж є компанії та організації в занепаді чи ще гірше:  на грані банкрутства. Головна причина криється в ефективному та динамічному керівництві, в талановитих та вмілих робітниках та правильно обраному стилю керівництва.

    Проблеми  лідерства є ключовими для досягнення організаційної ефективності. З однієї сторони, лідерство розглядається як наявність певного набору якостей, які притаманні тим, хто успішно спричиняє вплив на інших, з іншої , лідерство – це процес несилового впливу у напрямку досягнення організацією своїх цілей. Лідерство – являється тим видом діяльності, який пронизує всю систему управління. Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо немає ефективного керівництва і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести за собою, тим самим досягаючи благоприємних кінцевих результатів.

  1.Традиційні концепції лідерства

1.1. Теорія лідерських якостей

      Теорія  лідерських якостей являється найбільш раннім підходом в вивченні та визначенні лідерства. В цьому напрямку були проведені сотні досліджень, породивших  занадто довгий список виявлених лідерських якостей. Була змога узагальнити і згрупувати  всі раніше виявлені лідерські якості. Були видвінуті основні п‘ять якостей, які характеризують лідера:

  • розум та інтелектуальні здібності;
  • панування та домінування над іншими;
  • впевненість в собі;
  • активність  та енергійність;
  • знання  справи.

      Однак, ці п‘ять рис повністю не пояснюють  виникнення лідера. Багато людей з цими якостями так і залишались послідовниками. Більш пізнє вивчення привело до виділення чотирьох груп лідерських якостей: фізіологічні, психологічні чи емоціональні, розумові чи інтелектуальні та особистісно - ділові .

      До  фізіологічних відносять такі якості людини, як зріст, вага, статура, зовнішній вигляд чи показність, енергійність рухів та стан здоров‘я. Звичайно, в якійсь мірі може існувати зв‘язок між наявністю цих якостей та лідерством. Однак бути фізично вище та крупніше, ніж середня людина в групі, ще не дає ніякого права бути в ній лідером. Ті, хто ще вірить в пріоритет фізіологічних якостей, покладаються в своїх судженнях в значній мірі на використання сили в зайняті лідерської позиції, що не є характерним для ефективного лідерства.

      Психологічні чи емоціональні якості проявляються на практиці головним чином через характер людини. Вони мають як спадкоємну, так і виховну основи. Вроджені задатки – це першооснова психічних якостей, які, в свою чергу, бувають двоїстого характеру:

  • психічні  якості, які не або слабко піддаються корекції(прагнення до лідерства, схильність до ризику, темперамент);
  • психічні  якості, які піддаються удосконаленню (рівень та структура інтелекту, довільна пам‘ять, адаптованість).

      Удосконалюються психологічні якості під впливом досвіду, що його набуває людина в процесі свого життя і діяльності.

      Вивчення  розумових чи інтелектуальних якостей і їх зв‘язки з лідерством проводилось багатьма вченими, і взагалом їх результати співпадають в тому, що рівень цих якостей у лідерів вище, ніж у нелідерів. Основними інтелектуальними здібностями для лідера повинні бути:

  • прагнення до постійного самовдосконалення;
  • схильність  до сприйняття нових ідей і досягнень;
  • панорамність  мислення (системність, широта, комплексність);
  • професійна  предметність (знання деталей і тонкощів управління);
  • здатність до самоаналізу.

      Особистісно-ділові якості носять в основному характер набутих та розвинутих у лідера навичок та вмінь у виконанні своїх функцій. Сюди можна віднести діловитість, постійний вияв ініціативи, підприємливість, мистецтво приймати нестандартні рішення .

      Теорія  лідерських якостей зазнає ряд недоліків. Перелік потенційно важливих лідерських якостей виявився практично безкінченим. З цієї причини стало неможливим створити  “єдиний вірний” образ лідера, а одже – закласти якісь основи теорії. Підхід, який вивчає лідерські якості цікавий, але на жаль, не приніс користі практиці. Він, однак, послужив поштовхом до виникнення й розвитку інших концепцій лідерства.   

 

1.2. Концепції лідерської поведінки

      Важливою  відмінністю від концепції лідерських якостей є те, що дана концепція припускає можливість підготовки лідерів по спеціально розробленим програмам.

      Найбільш  відомими концепціями даного типу є  наступні:

    • три стиля  лідерства;
    • дослідження університету штата Огайо;
    • дослідження Мічіганського університету;
    • управлінська  сітка (Блейк і Моутон);

      Дослідження університету штата Огайо вважаються найбільш значними. Їх метою була розробка двофакторної теорії керівництва. За основу були взяті дві змінні: структура відносин та відносин в межах цієї структури.

      До  першої відносяться зразки поведінки, за допомогою яких лідер організує  та визначає структуру відносин в  групі: визначення ролей, встановлення комунікаційних потоків, правил і процедур роботи, очікуваних результатів.

      Друга змінна містить зразки поведінки, які  відображають рівень і якість стосунків  між лідерами і послідовниками: дружність, взаємодовіра та повага, гармонія.

      В ході досліджень був встановлений зв‘язок  між вказаними змінними та різними критеріями ефективності. Так спочатку вдалося встановити, що лідери, поведінка яких характеризується наявністю одночасно двох змінних, більш ефективні в своїй діяльності, чим ті, у яких поведінка характеризувалась тільки однією з них. Пізніше були получені дані, які розповідали про те, що при найбільшій увазі зі сторони керівника до структури відносин  робило вище показники професійності підлеглих.

      Дослідження Мічіганського університету ставило своєю ціллю визначити відмінності в поведінці ефективних і неефективних лідерів. В основу були покладені дві змінні в поведінці лідера: зосередження уваги лідерів на роботі та на працюючих. Як бачимо, ці змінні схожі за своїм змістом з тими, що використовувались в дослідженнях штата Огайо. Результати досліджень  Мічіганського університета дозволили зробити наступні висновки про ефективного лідера:

  • має тенденцію  до виявлення підтримки та розвитку з ними хороших стосунків;
  • використовує  груповий, а не індивідуальний підхід до управління робітниками;
  • встановлює крайнє високий рівень виконання роботи.

      Базуючись на підході Мічіганського університета було виділено дві категорії лідерів:

    • лідери, орієнтовані на робітників;
    • лідери, орієнтовані  на роботу.

      Найбільшу популярність серед концепцій стилів поведінки лідера отримала модель управлінської сітки Блейка і Моутона.

      Вона  представляє собою матрицю, яка  утворена перетинанням  двох змінних  чи вимірів лідерської поведінки: на горизонтальній осі - інтерес до людей  до виробництва, на  вертикальній –  інтерес до людей. Змінні управлінської сітки несуть характер розміщення (до когось чи до чогось) та погляд (на щось), які визначають поведінку, тобто обидва інтереси пов‘язані як з людською свідомістю, так і з діями людини, а не тільки з чимось одним. Розміщення на шкалі кожної осі матриці від 1 до 9 дає можливість окреслити зони  п‘яти основних лідерських стилів.

      Дана модель представлена на рис. 1.

 

      

                   

    Високий

                9   9.1                                              9.9

                                     

                                                         

      

                                            

                                                       

                                                    

                                                           

              1  1.1                                             9.1     Високий

    Низький 1                                                        9

                                                

    1. – Мало управління

    9.1 –  Управління роботою

    1.9 –  Управління людьми

    5.5 –  Управління посередені

    9.9 –  Управління з участю

      Рис.1 Управлінська сітка Блейка і Моутона

     Дослідження підтвердило, що незалежно від ситуації стиль 9.9 є найкращим. Дана модель набула великої популярності . Вона використовується для виработки  кращої лідерської поведінки через участь в програмах  навчання і підготовки.

     Підходи, основані на ситуаційності лідерства, пропонували визначити ефективність лідерства  через різні ситуаційні змінні, тобто через вплив зовнішніх  факторів, не беручи до уваги лідера як особистість. Нові концепції спробували з‘єднати переваги і досягнення як традиційного так і ситуаційного підходів. Ці концепції основиваються на аналізі лідерського характеру і його взаємозв‘язку з конкретною ситуацією ситуацією.

2. Лідерство і управління .  Лідер і менеджер

      Лідерство – це не управління. Управління концентрує увагу на тому, щоб люди робили речі правильно, а лідерство – на тому, щоб люди робили правильні речі.

  Різниця між лідером і менеджером проводиться по багатьом позиціям (див. табл. 1). Ефективний менеджер не обов‘язково являється ефективним лідером, і навпаки. Їх основні характеристики находяться як би в різних вимірах.

Информация о работе Традиційні концепції менеджменту