Традиційні концепції менеджменту

      Лідер також являється  керівником, але  характер його дій інший, ніж у  звичайного менеджера. Він не керує, не командує, а веде за собою інших. Можна бути першою особою в організації, але не являтися фактично лідером, бо той повинен бути не затверджен наказом, а психологічно визнан оточуючими як єдиний, хто здатний забезпечити задоволення їх потреб. Тому практично виділяють такі розбіжності між лідером і керівником:

• керівник звичайно признається офіційно, а лідер висувається стихійно;

• керівникові надаються законом певні права  й обов‘язки, а лідер може їх не мати;

• керівник  наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які він може впливати на підлеглих, а лідеру ці санкції не надані;

• керівник  представляє свою групу в зовнішній  сфері стосунків, а лідер у  сфері своєї активності обмежений  в основному внутрігруповими  стосунками;

• керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі.

Таблиця 1

Різниця між лідером і менеджером

      Виходячи  із функціональних і психологічних  відмінностей між керівником і лідером, у групі можуть виникнути такі ситуації, які накладають свій відбиток на гармонізацію життя і діяльності групи.

      Лідер і керівник -  різні особи, які не знаходять спільних точок взаємодії. Ця ситуація не сприятиме успішній діяльності групи і гармонізації міжособистісних стосунків.

      Лідер і керівник – різні особи, які  на основі  взаємоповаги і компромісів  знаходять точки взаємодії. Така група може працювати успішно, і в ній пануватиме певний “дух” змагання і суперництва.

      Лідер і керівник – одна і та сама особа, В цьому випадку група працюватиме  як єдина команда, віддана своєму капітанові, тобто найефективніше з  погляду діяльності і найбільш гармонійно з погляду людських стосунків.

      Відмінності між статусом лідера і формального  керівника підрозділу впливають  з особливостей ролі та функцій, виконуваних  першим і другим. Керівник здійснює управління  на основі єдиноначального  прийняття рішень і контролю за процесом праці підлеглих. Лідер право на прийняття рішень не узурпує за собою, а навпаки, надає кожному співробітнику. В результаті змінюється статус підлеглих. Якщо у керівника це певна група людей, якою він керує, виступаючи часто зовнішньою цілевстановлюючою силою, то у лідера колектив підрозділу перетворюється в команду, в якій її члени не відбувають повинність, а наповнені творчим поривом. Лідер є членом цієї команди, займаючи разом з тим особливе місце в ній. Він генерує ідеї, кристалізує власні задуми, відточуючи їх у контактах зі співробітниками, сприймає задуми членів команди як свої власні та допомагає у реалізації їх. Його основне завдання – не приймати рішення, а допомагати іншим членам команди в пошуку проблем, які потрібно вирішити, в формуванні цілей і завдань колективної діяльності. Відповідно і функція контролю за працею підлеглих замінюється на функцію її координації.

        Лідер концентрується на пошуку  шляхів погодження різноманітних,  часто протилежних інтересів  інших працівників та необхідних ресурсів для вирішення проблем. Звідси зростає роль знань, інтелектуального потенціалу лідера, оскільки тільки це дає змогу йому виконувати його функції і знаходити та ставити проблеми перед іншими членами команди.

Лідери  будують свої стосунки з підлеглими на довірі, мотивуючи і надихаючи їх. Вони кладуть довіру в основу групової та сумісної роботи. Щодо професіоналізму, то використовуючи його, а також різні здібності та вміння, менеджери концентрують свої зусилля в сфері прийняття рішень.

      Вони намагаються звузити набір шляхів вирішення проблеми. Рішення часто приймаються на основі минулого досвіду. Лідери, в протилежність, здійснюють постійні спроби розробки нових та неоднозначних вирішень проблеми. Очевидно, що на практиці не спостерігається ідеального дотримання цих двох типів відносин управління. Дослідження показали, що значна група менеджерів в більшості володіє лідерськими якостями. Однак, зворотній варіант також зустрічається в реальному житті.

Висновки

     У даному рефераті  розглянуті традиційні концепції лідерства, які насьогодні дуже розвинуті і які перевіряються на практиці шляхом їх втілення та використання в управлінській діяльності.

     Розглядаючи лідерство з точки зору менеджмента  необхідно сказати, що ефективне лідерство є запорукою успішної діяльності організації, тому що лідерство в управлінні – міцний впливовий механізм який розповсюджується на діяльність всієї організації.

     Ще  раз підкреслюється, що проблеми лідерства  є ключевими для досягнення організаційної ефективності. З одного боку лідерство розглядається як наявність певного набору якостей у людей, які висувають себе в лідери, з іншого, це процес несилового впливу в напрямку досягнення організацією своїх цілей.

     На  мою думку лідерство перш за все  пов‘язано з особистісними якостями. Якщо людина володіє цими якостями, або вони закладені в неї з народження, вона зможе ефективно, а головне, не використовуючи формальну владу вести послідовників в правильному напрямку для досягнення спільних цілей.

     В сучасних умовах – лідерство дасть нам змогу підняти людське бачення на рівень більш широкого світогляду, вивести ефективність діяльності людини на рівень більш високих стандартів, а також сформувати особистість здатну досягти великих результатів за допомогою своїх неординарних здібностей. Процес лідерства дасть змогу вдосконалити внутриупрвлінську структуру відносин в організації, забезпечити постійний рух вперед для досягнення найкращих результатів, корисних як для суспільства, так і країни в цілому.

       
Список використаної літератури

1. Андреев В.И. Саморазвитие менеджера.- М.: Народное собрание, 1995. – 160 с.

2. Брэддик У. Менеджмент в организации.- М.: «ИНФРА-М», 1997. – 344 с.

3. Беклешов  Д. В. Манеры и поведение делового человека, Н. Уренгой: Бизнес социальная психология, 1993 – 113 с.

4. Веснин В. Р. Основы менеджмента: Учебник. – М: ИМПЭ. Изд. «Триада, Лтд», 1997. – 384с.

5. Виханский О.С.,Наумов А. И. Менеджмент: Уч. – М.:Изд-во МГУ, 1995, - 416 с.

6. Довгань Л. Є., Нємцов В.Д. Менеджер – підготовка і перепідготовка. – К.: МП “ОКО”, 1993, - 126 с.

7. Завадський  Й. С. Менеджмент: - Т.1 – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997, - 543 с.

8. Лозниця В. С. Психологія менеджменту: Навч. Посібник .- К.: КНЕУ. 1997. – 248 с.

9. Максимцов М. М., Игнатьева А.В. Менеджмент: Учебник  для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998, - 343 с.

10. Мескон  М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело», 1992, - 702 с.

11. Мухин Ю. И. Наука управлять людьми, М.: Форум, 1995, - 368 с.

12. Обозов  Н. Н. Щекин Г. В. Психология работы с  людьми.

3-е изд., переработ.- К.: МАУП, 1996. – 136 с.

13. Паркинсон С. Н., Рустомджи М. К. Искусство управления пер с англ. К. Савельева. – М.: Агенство «ФАИР», 1997. – 272 с.

14. Питер Ф. Друкер Эффективный управляющий, пер. А. Мкервали СП «Бук Чембэр Интернэшнл», 1994. – 265 с.

15. Платонов  С. В., Третяк В. И. Искусство упраленческой  деятельности. – К.: ООО «Издательство  Либра», 1996. –416 с.

16. Салига С. Я. Основи менеджменту: учбовий посібник. – К.: “ОКО”, 1994. – 140 с.

17. Туленков  М. В. Вступ до теорії та практики менеджменту: Навч. Посібник.- К.:МАУП, 1998. –136 с.

18. Хміль Ф. І. Менеджмент: Підручник. – К.: Вища шк., 1995.- 351 с.

19. Щокін Г.В. Практична психологія менеджменту:Науково-практичний посібник. – К.: Україна, 1994. – 399 с.