Планування як функція менеджменту

     Цілком  зрозуміло, що процес планування може бути перервним та безперервним і складається з етапів (фаз) планування.

     Фаза (етап) планування — це окремий цикл планування, обмежений часом та засобами планування, протягом якого виконується вирішення якоїсь проблеми розробки виду планів.

     Засобами  планування є матеріальні, трудові і фінансові ресурси, що забезпечують виконання поставлених цілей і задач.

     Основні умови планування, що дозволяють здійснити  цілі та задачі планування.

     Основними умовами планування є дотримання законів та принципів планових розрахунків. 

     Закони  планування:                                                                                                                                            

     1)     При плануванні всі кількісні показники планів округляються у більшу сторону, а якісні показники планів округляються за законами математики. 
          2)     Кількісні показники планів в натуральному виразі плануються з точністю до одного знаку після коми (0,0), а у вартісному виразі округляються з двома знаками після коми (0,00). Якісні показники планів плануються у відсотках з точністю до одного знаку після коми (0,0), а в питомому значенні — з точністю до трьох знаків після коми (0,000).  
       

       Принципи планування:

     •        Достовірність — принцип, за яким припускається використовування в планових розрахунках тільки багаторазово перевірених і абсолютно достовірних початкових даних.

• Раціональність — припускає планування показників на основі оптимізації витрати матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
• Науковість — припускає використовування в планових розрахунках сучасних методів, методик і технологій, що забезпечують підвищення якості і скорочення термінів планування.
• Компактність — припускає створення мінімальної і достатньої кількості показників в плані відповідно до цілей планування.
• Наочність — припускає логічну побудову планів, що забезпечує простоту читання і коректування.
• Гнучкість — припускає формування показників планів в коридорі значущості від мінімуму до максимуму запланованої величини.   

     Типи  планування:                                                                                                                      

     Планування  на підприємстві може відноситися до того чи іншого типу в залежності від  ознаки, за яким відбувається класифікація. Ознаками, що визначають тип планування, є:

• ступінь визначеності в плануванні;
• тимчасова орієнтація ідей планування;
• горизонт планування (час планування).

     У залежності від ступеня невизначеності планової діяльності системи планування можна розподілити на два типи.

     Перший  тип — це детерміноване планування. До його ознак належить використання вихідних даних, котрі діють у цілком передбачуваному середовищі і можуть бути достовірно визначеними. В умовах ринку цей тип планування використовується на рівні загального планування підприємств, об'єднань, організацій та інше. На рівні підрозділів підприємства детерміноване планування має найбільш високу визначеність і точність планових показників (наприклад, план виробництва, праці і зарплати й ін.).

     Другий  тип — це стохастичні  системи.  Використання такого типу планування припускає певну невизначеність у зовнішньому ринковому середовищі і часткову відсутність достовірної інформації про вихідні дані для планування. Такий тип планування не дає повної передбачуваності результату.           Ступінь невизначеності може варіювати у залежності від економічного розвитку, історичного періоду й інше.

     Варіантами  стохастичного планування є наступні:

• планування на основі твердих зобов'язань, при впевненості подій;
• планування під особисту відповідальність (у ситуації повної невизначеності вихідних даних);
• планування, пристосоване до випадкових обставин (на приклад, при рості цін на 25%, замість 10%). [2]

     Види  планування:

     Після визначення типів планування, ознайомимося із видами планування та їх скороченою характеристикою.

     Практика  планування зазначає три основних види планування:

• Стратегічне планування.
• Тактичне (поточне) планування.
• Оперативне планування.

     Стратегічне планування  є довгостроковим плануванням діяльності підприємства. Його особливістю є відсутність конкретних значень показників, що характеризують кінцеві результати діяльності підприємства. Це планування визначає спрямованість діяльності, формує види діяльності і періоди існування певних видів діяльності. Основоположником створення стратегічних планів як сукупності стратегій дій є Олександр Македонський. Галузь виникнення стратегічного планування — військова наука.

     Тактичне  планування є плануванням діяльності підприємства на, поточний період існування з чітко вираженою конкретною метою і задачами. Таке планування утворює поточні плани, що включають конкретні показники і межі їх значень, досягнення яких обмежене поточним плановим періодом.

     Оперативне  планування є деталізацією тактичного планування і без нього не існує. Таке планування дозволяє створювати оперативні планові завдання конкретним виконавцям поточних планів підприємства. Операційне планування вирішує задачі внутрішньовиробничого характеру за показниками і їх розрахунками і відрізняється від тактичного планування методами і прийомами, вживаними при цьому. Очевидно, що терміни реалізації оперативних планів мають бути менші, ніж терміни реалізації тактичних планів. Частини додатку оперативного і тактичного планування також різні. Для тактичного планування — підприємство в цілому і його укрупнені підрозділи. А для оперативного планування — ділянки, робочі місця, конкретні працівники.                                                                                                         

     До  підфункцій планування відносяться: цілевстановлення, прогнозування, моделювання, програмування. [9]                                                                                     

     Процес  планування складається  із наступних етапів:

     1.     Визначення цілей планування. Вони стають вирішальними факторами при виборі форми і методів планування.                                                                                                

     2.   Аналіз проблеми. На цьому етапі визначається вихідна ситуація на момент складання плану і формується кінцева ситуація.                                                                          

     3.     Пошук альтернатив. На цьому етапі серед можливих шляхів вирішення проблемної ситуації вибирається найкращий, та розробляються необхідні дії.                                                                          

     4.     Прогнозування. На цьому етапі формується уява про розвиток ситуації, яка планується.                                                                                                                                   

     5.    Оцінка. На цьому етапі проводяться оптимальні розрахунки для вибору найкращої альтернативи.                                                                                                      

     6. Прийняття планового рішення. Вибирається і оформляється єдине планове рішення . [2]                                                                                                                 

     Функція планування передбачає розв'язання двох глобальних питань: якою має бути реальна мета організації і що слід робити членам організації, щоб досягти її. За допомогою планування можна перевести фірму як систему із вихідного, базового рівня на заданий рівень розвитку шляхом маневрування і зосередження сил та засобів на пріоритетних напрямах своєї діяльності, а також визначати перспективи розвитку і майбутній стан фірми. Планування є                                                                    головною функцією управління, від якої певною мірою залежать усі інші функції. Менеджер, займаючись управлінням, намічає мету організації та прагне визначити найкращі способи її досягнення. Він аналізує бюджети, розклади, інформацію про стан галузі та економіки в цілому, ресурси, що є в розпорядженні підприємства, і ресурси, які воно спроможне придбати. Важливим аспектом планування є ретельне оцінювання вихідних даних. Оскільки підприємство розвивається значною мірою під впливом умов, що склалися в минулому, то зміни їх зумовлюють необхідність нових методів діяльності підприємства. Ця функція вимагає від менеджера володіння аналітичними навичками. [10] 
           Ефективність планування залежить від вчасного отримання й аналізу даних про основні загальноекономічні та ринкові умови; впливу на ринок самої фірми та її конкурентів; минулих прибутків і продажу; визначення оптимальної товарної структури виробництва в кожний момент часу з урахуванням останніх досягнень НТП; оперативного та гнучкого маневрування наявними ресурсами; встановлення контролю за виконанням планів і вчасного коригування їх у разі потреби. 
          Точна інформація про минуле дає менеджеру можливість для більш точного передбачення майбутнього, оскільки планування, як правило, ґрунтується на минулій діяльності організації. [14] 

     1.2. Методи розроблення  та види планів

     План — це система заходів, спрямованих на досягнення мети і завдань.         

     Плани, як і мета, поділяються на кілька взаємопов'язаних рівнів. Кожному рівню  мети відповідає свій рівень планів, у  яких виробляються (намічаються) конкретні  шляхи досягнення відповідної мети.

     На  практиці існує багато критеріїв  класифікації планів організації. Найчастіше з них використовують такі:

1. за критерієм широти охоплюваної сфери розрізняють стратегічні й оперативні плани;
2. за критерієм часового горизонту планування плани поділяють на довгострокові й короткострокові;
3. за ступенем конкретизації виділяють завдання й орієнтири. [9]

     Система внутрішньофірмового планування включає  комплекс планів (виробничі, фінансові, капітальних вкладень, збуту, НДДКР, організаційного розвитку і т. ін.), складених з урахуванням стратегії та мети фірми, її виробничого профілю і специфіки діяльності на ринку. Основу внутрішньофірмового планування складають такі підходи: врахування у планах усіх взаємозв'язків між виробничою, збутовою й обслуговуючою діяльністю фірми; ієрархічність планів від стратегічних до індивідуальних; послідовне проходження планової документації і багатоступеневість процесу планування — від вищого керівництва фірмою до робочого місця і навпаки. 
Розробка планів є також одним з основних засобів контакту з оточуючим середовищем: постачальниками, покупцями, дистриб’юторами, кредиторами, інвесторами. Від довіри контрагентів залежить вартість активів підприємства та можливість їх ефективної діяльності, тому фінансовий план повинен бути ретельно продуманий та серйозно обґрунтований. Система планів формується                                                                  з окремих складових, які класифікують за горизонтом планування та рівнем управління. [10]                                                                                                                                  

     Нині  є декілька способів складання планів, або методів планування: балансовий, нормативний  і математично-статистичний. 
          Балансовий метод грунтуються на взаємозв'язку ресурсів, які мають бути в організації, та 'їх потребою в межах планового періоду. Якщо ресурсів у порівнянні з потребами недостатньо, то доводиться вишукувати додаткові джерела, які б дозволили покрити дефіцит. Якщо ж ресурсів є в надлишку, то необхідно розв'язувати зворотну проблему - розширювати їх споживання або позбавлятися від надлишку. 
          Балансовий метод реалізується через складання системи балансів -матеріально-речових, вартісних і трудових. Бапанс - це двостороння бюджетна таблиця, в лівій частині якої відображаються джерела ресурсів, а в правій - їх розподіл. 
          Cуть балансової рівністі  полягає в тому, що сума залишків ресурсів на початок періоду та їх надходження із внутрішніх і зовнішніх джерел повинна дорівнювати сумі їх витрат (поточного споживання та продажу на стороні) і залишку на кінець періоду. Важливу роль тут відіграє досягнення їх оптимальної структури, яка б забезпечувала найбільшу ефективність діяльності організації. 
          Другий метод планування - це нормативний метод. Суть його втому, що в основу планових завдань на певний період закладаються норми витрат різних ресурсів на одиницю продукції (сировини, матеріалів, обладнання, робочого часу, грошових засобів тощо). Таким чином, нормативний метод планування використовується як самостійно, так і в ролі допоміжного щодо балансового методу. Норми та нормативи, які використовуються в плануванні, можуть бути натуральними, вартісними і часовими. 
          Третю групу методів планування складають математичні, які зводяться до оптимізаційних розрахунків на основі різного роду моделей. До найпростіших моделей належать статистичні, наприклад, кореляційні, які відображають взаємозв'язок двох змінних величин. 
          Методи лінійного програмування дозволяють на основі вирішення системи рівнянь і нерівностей визначити їх оптимальні величини у взаємозв'язку. Це допомагає за заданим критерієм вибрати найбільш оптимальний варіант функціонування або розвитку об'єкта управління, щоб забезпечити максимальний прибуток, зменшити витрати тощо. [6]