Вплив чинників на здоров'я дитини

 

 

Зміст

 

Вступ            3

РОЗДІЛ 1 Основні складові здоров’я дитини

1. Фізичне здоров’я дитини       6
2. Психічне здоров’я дитини       7

РОЗДІЛ 2 ВЛИВ ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА

НА ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ

2.1. Вплив природних чинників  на здоров’я дитини    11

2.2. Вплив соціальних чинників на здоров’я дитини    17

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ЗМЕНШЕННЯ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ

ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ   25

ВИСНОВКИ           28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ       29

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Здоров’я – безцінний дар, який людина інколи марно витрачає, забуваючи, що втратити здоров’я легше, а відновити його дуже важно.

Найкращий спосіб зберегти здоров’я – це не допустити розвитку захворювань.

В останні роки світова наука зарахувала проблему здоров’я в широкому розумінні до кола глобальних проблем, вирішення яких обумовлює не тільки кількісні і якісні характеристики майбутнього розвитку людства, а й навіть сам факт його подальшого існування, як біологічного виду.

Стан здоров’я дітей та підлітків відноситься до важливих медико-соціальних проблем, тому що від нього залежить майбутнє держави, її трудовий та інтелектуальний потенціал. Статистичні дані свідчать про зростання за останні 10 років захворювань серед дітей України на 20%, поширеність хронічних захворювань в 2,87 рази, на 22,9% збільшився контингент дітей-інвалідів. Найбільш поширеними є хвороби ендокринної системи (збільшення в 3,5 рази), хвороби крові та кровотворних органів (в 2,8 рази), хвороби системи кровообігу (в 1,8 рази), вроджені вади розвитку зросли на 77,6%, хвороби нервової системи – на 43,4%. Залишається високою загальна захворюваність дітей. Аналіз захворювань учнівської молоді вказує на її зростання з кожним роком навчання: у дитячих дошкільних закладах 70% дітей мають порушення опорно-рухової системи і вже до першого класу приходить 44% дітей, що мають хронічні захворювання. Слід відмітити, що серед патології перші місця займають захворювання носоглотки (73 %), захворювання органів травлення (64,5 %), хвороби ендокринної системи (55 %).

Зростає загальна дитяча інвалідність. Серед випускників загальноосвітніх закладів, згідно із статистичними даними: 60% мають порушення постави, 50% - короткозорість, 40% порушення серцево-судинної системи та нервово-психічного відхилення, 60% порушення мови. Кожен 4 юнак за станом здоров’я не може проходити строкову службу в армії. Більш як половина дітей 12 – 14 років – 62% та більше як 72% молоді 15-20 років вживають алкоголь.

Кожна третя дитина 12 – 14 років і кожна друга після 15 років – курять. Кожний п’ятий підліток 15 – 18 років вживає наркотики. У віці 15 – 18 років 90,9% всіх вагітностей закінчилися абортом. Це набагато перевищує показник західноєвропейських країн. Медичне обстеження сексуально активних підлітків в одному з промислових регіонів підтверджує наявність ознак хвороб, що передаються статевим шляхом у 24% обстежених.

Все це зумовлює необхідність постійного дослідження впливу чинників на здоров’я дитини.

Метою даної роботи є аналіз впливу природних та соціальних чинників на здоров’я дітей.

Мета дослідження визначила постановку конкретних завдань:

• Розкрити поняття фізичного здоров’я дитини;
• Дати визначення психічного здоров’я дитини;
• Проаналізувати вплив природних чинників на здоров’я дитини;
• Висвітлити вплив соціальних чинників на здоров’я дитини ;
• Виявити шляхи зменшення негативного впливу оточуючого середовища на здоров’я дитини.

Об’єктом дослідження є чинники впливу на здоров’я дитини.

Предметом дослідження є вплив чинників на здоров’я дітей м. Кіровограда на основі результатів опитування батьків.

Одним з завдань нашого дослідження є виявлення природних чинників впливу на здоров’я дітей. Джерелом інформації стали результати проведеного опитування батьків, які мають дітей різного віку. Тому вирішено було провести анкетування батьків, діти яких відвідують дитячі садки, оскільки в такому разі ареал дослідження охоплював би дітей дошкільного та шкільного віку.

Окрім загальних питань батькам було запропоновано дати відповіді на питання стосовно впливу на здоров’я дітей як екологічних чинників так і соціально-побутових умов життя. В опитуванні прийняли участь 22 респонденти, яким було поставлено 29 запитань. Отримані результаті ще раз підтверджують дані наукових досліджень, з яких стає очевидним те, що дитячий організм є найбільш чутливим індикатором ступеню екологічних негараздів довкілля.

Серед опитаних переважають, батьки що мають 2 дітей (72,7%), з яких 75% становлять діти дошкільного віку. Це певним чином пов’язане з деяким зростанням демографічного показника народжуваності в Україні в останні роки та соціальними ініціативами уряду.

Оскільки опитування проводилося серед батьків дитячих садків, то брався до уваги їх вік на момент народження дошкільнят. 59% респондентів входить до групи з віковими межами від 18 до 35 років, хоча зустрічалися батьки молодші 18 років – 22,7%, та старші 35 – 18,2%.

Треба зазначити, що феномен здоров’я привертав увагу багатьох дослідників. Науковці використовували багато визначень і показників різного змісту. Існує понад 200 визначень здоров’я. Сучасні дослідження феномену здоров’я людини виявили обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров’я, як відсутність хвороби, якщо в людини, котра звернулася до лікаря, не виявляли симптомів захворювання, вона вважалася здоровою. За сучасними уявленнями здоров’я вже не розглядають як суто медичну проблему.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

Основні складові здоров’я дитини

 

1.1. Фізичне здоров’я  дитини 

Як біологічна істота людина бореться за виживання. Основною умовою успішного існування в сучасному світі є здоров’я, бо повна або часткова його відсутність є перешкодою до здійснення життєвих планів людини.

Ознакою фізичного здоров’я є успішна робота фізіологічних систем організму людини — опорно-рухової, кровоносної, травної, нервової, видільної та інших. Коли людина фізично здорова, вона добре виглядає, а всі системи успішно виконують свою роботу.

На сьогодні можна визначити чотири фундаментальні процеси, які визначають стан здоров’я індивіда: відтворення здоров’я, його формування, споживання та відновлення. Серед цих процесів формування здоров’я особистості залежить виключно від неї. Спосіб життя, який веде людина об’єднує такі поняття, як особливості харчування, рухова активність, міжособистісні стосунки, наявність шкідливих звичок, у дорослих – особливості праці.

Зміна умов життя сучасних людей істотно змінила й структуру їх хвороб, коли почали переважати хронічні соматичні захворювання.

До них належать захворювання серцево-судинної, дихальної та ендокринної систем. Все частіше вчені біологи та медичні працівники говорять про актуальність вивчення механізмів підтримання фізичного здоров’я людини та профілактику хвороб, а не їх лікування. С. В. Попов визначає соматичне здоров’я як поточний стан органів і систем організму, основу якого складає біологічна програма індивідуального розвитку.

 

 

 

 

1.2. Психічне здоров’я дитини

Психічно здорова людина характеризується її можливостями адаптації, соціалізації й індивідуалізації. Ці можливості є в кожної людини, а ступінь їхньої реалізації визначається соціальною ситуацією, тобто тими щоденними умовами розвитку людини, в яких вона реалізує себе, свої думки, можливості, бажання, якості.

Кілька слів про духовне здоров'я людини. До основних його ознак і показників відносяться такі:

• сприймаючи життя як цінність, людина прагне до створення в ньому нових ціннісних якостей. Стан пошуку охоплює людину мимо її волі та індивідуальних зусиль, і людина шукає його джерела поза своїми силами, у сферах, що лежать вище неї;
• гуманістичні способи впливу на себе та на оточуючих (заохочення, покарання, прощення);
• цілісність внутрішнього світу, що задається системою правил і суджень, прийнятих для себе людиною усвідомлено (так звана «життєва філософія»);
• переживання постійної радості від життя як такого.

Духовне здоров'я проявляється у зв'язку людини з усім світом і виражається в:

• релігійних почуттях;
• почутті краси та світової гармонії;
• почутті замилування та благоговіння перед життям.

Найбільш плідні дослідження духовного здоров'я у представників гуманістичної психології. Так, А. Маслоу вважав, що люди, здорові духовно, мають особливі характеристики, які відрізняють їх від інших людей за низкою показників. Ці люди задовольнили свої потреби в безпеці, причетності, любові, повазі та самоповазі й тому можуть прагнути до самоактуалізації, тобто до здійснення своєї місії, покликання, долі, прагнення до єдності своєї особистості.

До характеристик здорових людей, підтверджених спостереженнями А. Маслоу, можна віднести такі:

Об'єктивне сприйняття реальності. Духовно здорові люди менш емоційні та більш об'єктивні у сприйнятті реальності, терпимі до суперечливості та невизначеності. Вони вітають сумнів і неходжені шляхи.

Повне прийняття себе, інших і природи. Духовно здорові люди приймають себе такими, які вони є як на психічному, так і на фізіологічному рівні, та відчувають при цьому радість життя (у них добрий апетит, сон, секс тощо). Із розумінням вони ставляться до основних біологічних процесів у організмі. Подібним чином вони сприймають інших і людство в цілому.

Безпосередність, простота та природність поведінки. Як точно помітив М. Литвак (1997), із цими людьми спілкуватись так само просто, як і з японською технікою. Однак ця простота спілкування не означає, що вони доступні для кожного в будь-який момент і що вони так само прості «всередині».

Захопленість і відданість будь-якій справі (сконцентрованість на проблемі, а не на собі). Духовно здорові люди прихильні до якогось завдання, обов'язку, покликання чи улюбленої роботи, що вважають для себе життєвою місією. Говорячи словами А. Маслоу, вони живуть, щоби працювати, а не працюють, щоб жити.

Незалежність і потреба в самоті. Вони мають велику потребу в недоторканності внутрішнього життя, самоті, спілкуванні із собою.

Автономія, незалежність від культури й оточення. Вони більше покладаються на свій власний потенціал і внутрішні джерела росту та розвитку. У цьому сенсі вони самодостатні, тобто незалежні насправді, а не в сенсі заяви своєї позиції.

Свіжість оцінки та сприйняття. Духовно здорові люди кожний день свого життя сприймають як захоплюючу та хвилюючу подію. Для них стократне сприйняття веселки так само прекрасне та чудове, як і сприйняття першої веселки в житті.

Верховні або містичні переживання. Ці люди здатні переживати моменти сильного хвилювання або високої напруги, екстатичні стани. Коли вони переживаються? У кульмінаційні моменти любові й інтимності, творчості, осяяння, відкриття та злиття із природою.

Суспільний інтерес, почуття причетності, єднання з іншими, доброзичливість. Це виражається в жалі, симпатії та любові до всього людства (часто у вигляді ставлення старшого брата до молодшого).

Глибокі міжособистісні відносини. У цих людей вузьке коло спілкування, тому що дійсне спілкування, стан духовної єдності з іншими вимагають часу та зусиль. Однак їхнє спілкування відрізняється глибиною пережитих почуттів. Крім того, для цих людей характерне високе почуття емпатії, співпереживання.

Демократичний тип характеру. У цих людей немає упереджень до іншого класу, раси, релігії, статі, віку, професії, сексуальної орієнтації, інших атрибутів статусу. Вони охоче вчаться в кожного, якщо тільки в нього можна чомусь навчитись. У той же час вони не вважають усіх без винятку рівними. А. Маслоу писав: «Ці індивіди самі по собі є елітою, вибирають у друзі також еліту, але це еліта характеру, здатностей і таланта, а не народження, раси, крові, імені, родини, віку, молодості, слави або влади».

Розмежування засобів і цілей. У повсякденному житті вони більш певні, послідовні та тверді, ніж інші, у відношенні того, що правильне, а що помилкове, добре чи погане. Вони дотримуються певних моральних та етичних норм, хоча деякі з них релігійні в ортодоксальному розумінні цього слова. У той же час для них часом сам процес означає більше, ніж мета, нехай і дуже гарна.

Філософське почуття гумору. Ці люди віддають перевагу доброзичливому, філософському гумору, що висміює дурість людства в цілому, на відміну від інших людей, які можуть одержувати задоволення від жартів, що висміюють чиюсь неповноцінність, що принижують когось чи непристойно ставляться до нього. Гумор духовно здорових людей викликає посмішку, а не сміх.