Загальні аспекти права інтелектуальної власності

- Будапештський союз по  міжнародному визнанню депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури;

- Найробський договір  про охорону олімпійського символу;

- Договір про закони  щодо товарних знаків (TLT).

У свою чергу законодавство України в сфері інтелектуальної власності

охоплює усі загальновідомі об'єкти права інтелектуальної власності, забезпечує набуття, здійснення та захист прав інтелектуальної власності в Україні як вітчизняними, так і іноземними особами та в цілому відповідає вимогам, встановленим міжнародними правовими актами.

На сьогодні правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні

регулюються окремими положеннями Конституції України, нормами Цивільного, Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та процесуальних кодексів. В Україні діють 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності. Україна є учасницею 18 багатосторонніх міжнародних договорів у цій сфері. Правовідносини, пов’язані з правовою охороною інтелектуальної власності, регулюють також близько 100 підзаконних нормативних актів.

Конституція України, як першочергове джерело права, визначає

основоположні засади існуючих в цій сфері правовідносин. Відповідно до

Конституції України кожен має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без згоди власника, за винятками, встановленими законом. Кожен має право володіти, користуватися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, особистих немайнових прав і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

З 1 січня 2004 р. набув чинності Цивільний кодекс України, який містить окрему Книгу четверту «Право інтелектуальної власності», яка регулює загальні питання у цій сфері, Главу 75, яка регулює відносини щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, а також містить загальні положення стосовно права особи на захист її цивільних прав та інтересів судом та органами державної влади.

Книга четверта визначає такі основні засади, як:

- поняття права інтелектуальної  власності, а саме встановлює, що  це право 

особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права

інтелектуальної власності. Крім того, в цій книзі визначено, що право

інтелектуальної власності становлять особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності;

- співвідношення права  інтелектуальної власності та  права власності;

- об’єкти та суб’єкти  права інтелектуальної власності;

- підстави виникнення  права інтелектуальної власності;

- особисті немайнові та  майнові права інтелектуальної  власності;

- строки чинності цих  прав;

- права інтелектуальної  власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору та на об’єкт, створений за замовленням;

- наслідки порушення права  інтелектуальної власності;

- захист права інтелектуальної  власності.

При цьому кожному конкретному об’єкту права інтелектуальної власності

присвячена окрема глава цієї книги. Глава 75 Цивільного кодексу України визначає види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності та встановлює конкретні вимоги щодо кожного з них. Такими договорами можуть бути: ліцензія, ліцензійний договір, договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності, договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, а також інші договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Також визначено порядок державної реєстрації

таких договорів. Крім цього, Цивільний кодекс України містить також главу 76, що регулює відносини, пов’язані із договорами комерційної концесії. Ці договори безпосередньо не віднесені до договорів щодо розпорядження майновими правами на об’єкти інтелектуальної власності, але також стосуються відносин, пов’язаних із наданням дозволу на використання цих об’єктів. Відносини щодо використання об’єктів права інтелектуальної власності в господарській діяльності врегульовані таким нормативно-правовим актом як Господарський кодекс України. Він містить Главу 16, якою, зокрема, визначені правомочності щодо використання об`єктів права інтелектуальної власності у сфері господарювання. Також цей Кодекс містить норми, що передбачають відповідальність за правопорушення у сфері господарювання. Наприклад, до порушника можуть бути застосовані такі види господарських санкцій, як:

- відшкодування збитків;

- штрафні санкції;

- оперативно-господарські  санкції.

Що стосується адміністративної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності, то адміністративні процедури застосовуються у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, зокрема при: порушенні прав інтелектуальної власності, здійсненні дій, що становлять акти недобросовісної конкуренції, незаконному розповсюдженні примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, порушенні законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим

кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.

Норми адміністративного права, що стосуються захисту прав інтелектуальної

власності, містяться також у:

- Митному кодексі України, зокрема Розділі Х “Контроль  за переміщенням 

через митний кордон України товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності”, в якому визначаються особливості переміщення через митний кордон України зазначених товарів;

- спеціальному законодавстві  України в сфері інтелектуальної  власності і 

регулюють відносини, пов’язані із захистом права інтелектуальної власності в Апеляційній палаті Державного департаменту інтелектуальної власності;

- законах України «Про  розповсюдження примірників аудіовізуальних  творів,

фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» та «Про особливості

державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з

виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування».

Кримінально-правові способи захисту прав інтелектуальної власності

передбачені Кримінальним кодексом України та застосовуються від імені держави за вироком суду у вигляді покарань до особи, винної у вчиненні злочину, і полягають у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Такими видами покарань можуть бути: штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, виправні роботи, конфіскація майна, арешт, обмеження або позбавлення волі на певний строк. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері інтелектуальної власності передбачена за:

- порушення авторського  права і суміжних прав;

- порушення прав на  винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію;

- незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут  незаконно 

виготовлених чи підроблених контрольних марок для маркування упаковок

примірників аудіовізуальних творів та фонограм;

- незаконне використання  торговельної марки (знака для товарів і послуг), 

комерційного (фірмового) найменування, географічного зазначення;

- незаконне збирання з  метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю. Спеціальне законодавство України у сфері охорони прав інтелектуальної власності складають такі, зокрема закони України: «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на зазначення походження товарів», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» та «Про авторське право i суміжні права». Ними детально врегульовано відносини щодо набуття, здійснення та захисту прав на винаходи, корисні моделі, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, географічні зазначення, об’єкти авторського права і суміжних прав. Так, питання охорони авторського права та суміжних прав врегульовані Законом України «Про авторське право та суміжні права». Відповідно до цього закону охороні підлягають особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва – авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права. В Законі визначається, що суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права. Об’єктами авторського права визнаються твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру(книги, брошури, статті тощо); виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; комп'ютерні програми; бази даних; музичні твори з текстом і без тексту; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки; аудіовізуальні твори; твори образотворчого мистецтва; твори

архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва та інші твори. Цей

перелік не є вичерпним. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Разом з тим, суб’єкти авторського права мають можливість зареєструвати свої права у встановленому порядку. Стосовно суміжних прав, цей Закон визначає що суб'єктами суміжних прав є: виконавці творів, виробники фонограм, виробники відеограм, їх спадкоємці та правонаступники; організації мовлення та їх правонаступники. Окремий розділ присвячено питанню управління правами суб’єктів авторського права та суміжних прав. В ньому зазначається, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління. Законом також передбачено цілий розділ, присвячений захисту авторського права та суміжних прав.

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» регулює

відносини, пов’язані з набуттям, здійсненням та захистом прав на винаходи і 

корисні моделі. Він визначає умови надання правової охорони цим об’єктам права інтелектуальної власності, зокрема встановлює, що об’єктом винаходу (корисної моделі) можуть бути продукт або процес, а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Для того, щоб винахід відповідав умовам патентоздатності він повинен бути

новим, мати винахідницький рівень і бути промислово придатним. До корисної моделі висуваються лише вимоги щодо новизни та промислової придатності. Цей Закон визначає, яким чином здійснюється розподіл прав між винахідником та роботодавцем. Також врегульовано відносини щодо прав правонаступників та права першого заявника.

Як і кожний спеціальний закон у цій сфері, цей акт законодавства визначає

порядок набуття прав на винаходи та корисні моделі. Розділ ІV цього Закону містить норми, що стосуються вимог до заявки на зазначені вище об’єкти, порядку встановлення дати подання заявки, пріоритету, порядку проведення експертизи заявки, можливостей відкликання та перетворення заявки, надання тимчасової правової охорони, оскарження рішення за заявкою, реєстрації прав та видачі патенту.

 Розділ V цього Закону  визначає права та обов’язки  власника прав на винаходи  та корисні моделі. Йому належать  права на використання відповідного об’єкту, виключні права дозволяти та забороняти таке використання. Разом з цим, Закон також передбачає певні винятки з виключних прав. Це, зокрема стосується права попереднього користування на винаходи та корисні моделі. Також не визнаються порушенням виключних прав на ці об’єкти такі дії, як використання їх:

- в конструкціях чи  при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід (корисна модель) використовується виключно для потреб зазначеного засобу; без комерційної мети; за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо), але з обов’язковою виплатою власникові прав відповідної компенсації, тощо.

Існують ще деякі винятки з виключних прав на ці об’єкти, але встановлений

Законом перелік є вичерпним.

Також Законом встановлено порядок припинення дії патентів та порядок

визнання патентів на зазначені об’єкти недійсними. Він містить норми, що

визначають дії, які вважаються порушенням прав на винаходи та корисні моделі, а також способи захисту цих прав.

 Відносини щодо набуття  та здійснення прав на знаки  для товарів і послуг 

регулюються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Відповідно до цього Закону знаками для товарів і послуг є позначення, що дозволяють відрізнити товари або послуги одного виробника від товарів і послуг інших виробників. Права на цей об’єкт засвідчуються свідоцтвом, строк дії якого становить 10 років від дати подання заявки. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до відповідного реєстру. 

Цей Закон також визначає ряд випадків, коли певний знак не може одержати

правову охорону. Зокрема, це стосується таких позначень, що:

- зображують або імітують  державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); офіційні назви держав; нагороди та інші відзнаки тощо;

- звичайно не мають  розрізняльної здатності та не  набули такої внаслідок їх 

використання; позначення, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу; складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами; відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.

- є знаками, раніше зареєстрованими  чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності; фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями.