Загальні аспекти права інтелектуальної власності

- відтворюють промислові  зразки, права на які належать  в Україні іншим 

особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників; прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди. Експертиза заявки на знак передбачає проведення формальної та

кваліфікаційної експертизи, а також можливість подання заперечень проти

реєстрації певного знаку з боку осіб, права яких можуть бути порушенітакою

реєстрацією. Власники прав на знаки наділені виключними правами на них, що дозволяють їм забороняти третім особам використовувати позначення, що є ідентичними або схожими до ступеня змішування до їх знаків. При цьому їхні права не повинні шкодити існуючим пріоритетним правам інших осіб.

Також цей Закон встановлює існування певних винятків з виключних прав на

знаки для товарів і послуг. На сьогодні існує 6 таких винятків, наприклад

дозволяється некомерційне використання знака, здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки на знак, усі форми повідомлення новин і

коментарів. При цьому встановлений Законом перелік є вичерпним.

Обов’язковою вимогою для збереження чинності прав на знаки для товарів і

послуг є вимога їх використання. Отже, якщо власник прав не використовує свій знак протягом безперервного трирічного періоду, це є підставою для припинення чинності його прав. Разом з тим, Закон визначає, що для цілей доведення використання, ним також вважається використання знака для товарів і послуг третьою особою з дозволу власника прав.

Також цей Закон передбачає ряд положень, що регулюють відносини стосовно добре відомих в Україні знаків.

Крім того, він містить норми, що визначають дії, які вважаються порушенням

прав на знаки для товарів і послуг, а також способи захисту цих прав. Так, будь-яке посягання на права власника свідоцтва, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Охорона прав на географічні зазначення здійснюється відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Цей Закон виділяє два види географічних зазначень, що підлягають правовій охороні – це: - назва місця походження товару – назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором та - географічне зазначення походження товару – назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Цей Закон визначає умови надання правової охорони географічним зазначенням, а також підстави для відмови в наданні такої охорони. При цьому, охорона іноземним географічним зазначенням надається лише у випадку, коли воно охороняється у країні походження.

Особливу увагу приділено реєстрації прав на омонімічні географічні

зазначення, а також співвідношенню прав на географічні зазначення та знаки для товарів і послуг.

Слід зазначити, що особи, які мають право користуватися географічними

зазначеннями не мають виключних прав, що обумовлено специфікою цього об’єкта права інтелектуальної власності. Реєстрація та права на використання засвідчуються свідоцтвом. При цьому реєстрація самого географічного зазначення діє безстроково за умови збереження характерних для даного географічного місця умов і можливостей виготовлення товару, внесеного до відповідного реєстру. А свідоцтво на право використання географічного зазначення діє протягом 10 років від дати подання заявки та може продовжуватися на цей самий строк в установленому порядку, за умови дії реєстрації самого географічного зазначення.

Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» регулює відносини, що виникають у зв`язку з набуттям і здійсненням права власності на промислові зразки в Україні. Відповідно до цього Закону об’єктом промислового зразка є результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Умовою надання йому правової охорони є новизна. При цьому права на цей об’єкт засвідчуються патентом і діють протягом 15 років від дати подання заявки.

До суб`єктів, які мають право отримати патент належать: автор або його

спадкоємець, роботодавець, правонаступник автора або роботодавця.

Для отримання патенту подається заявка в установленому порядку, щодо якої

проводиться експертиза, за результатами якої приймається рішення про видачу патенту, здійснюється публікація відповідних відомостей та реєстрація прав на промисловий зразок. При цьому патент на промисловий зразок видається під відповідальність його власника за відповідність промислового зразка умовам надання правової охорони.

Власник патенту має право на використання промислового зразка, виключне

право дозволяти використовувати промисловий зразок та виключне право

перешкоджати неправомірному використанню промислового зразка. Законом також передбачено можливість патентування промислового зразка в іноземних державах, підстави визнання реєстрації прав недійсною та способи захисту порушених прав власника патенту.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»винаходом є результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 ЦК України об’єктом винаходу може бути продукт

(пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері  технологій.

Аналогічний перелік об’єктів винаходу міститься і ч. 2 ст. 6 Закону України

«Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», відповідно до якої об'єктом винаходу, правова охорона якому надається згідно з цим Законом, може бути:

- продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо);

- процес (спосіб), а також  нове застосування відомого продукту  чи процесу.

Законом України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем»

регулюються відносини, що виникають у зв`язку з набуттям і здійсненням права на топографії інтегральних мікросхем.

Правова охорона топографії ІМС здійснюється шляхом її реєстрації. Виключне право на використання топографії ІМС засвідчується свідоцтвом, строк дії якого становить 10 років. Право на реєстрацію мають автор та роботодавець або їх правонаступники. Для того, щоб топографія ІМС була зареєстрована, вона повинна бути оригінальною.

Власник зареєстрованої топографії ІМС має виключне право на її використання, на заборону іншим особам використовувати топографію ІМС без його дозволу, надавати дозвіл на її використання будь-яким особам, передавати на підставі договору право власності на топографію ІМС. Власник зобов`язаний добросовісно користуватися своїми правами. Якщо він не використовує топографію ІМС протягом трьох років і не надає дозволу на її використання іншим особам, то такий озвіл може бути надано за рішенням суду. 

Отже, на сьогодні законодавство України становить цілісну систему правових норм, що регулюють відносини щодо набуття, здійснення та захисту прав інтелектуальної власності. Разом з тим, робота над удосконаленням законодавства і механізмів його реалізації наразі триває.

З огляду на те, що Україна проголосила одним із стратегічних напрямків

зовнішньоекономічної політики інтеграцію до світового співтовариства, насамперед до Європейського Союзу, на часі стоїть завдання адаптації законодавства України до законодавства ЄС, яка здійснюється відповідно до прийнятої Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. На цей час Державним департаментом інтелектуальної власності вже здійснено значний обсяг робіт, спрямованих на приведення чинного законодавства у відповідність до норм законодавства Європейського Союзу. З цією метою було розроблено проекти законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань інтелектуальної власності» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань авторського права і суміжних прав».

 Обидва законопроекти  направлені на приведення норм  Цивільного кодексу 

України, законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на зазначення походження товарів» та «Про авторське право і суміжні права» у відповідність до вимог законодавчих актів ЄС, а також на усунення розбіжностей у формулюванні окремих положень Цивільного кодексу України із зазначеними законами. Крім цього, Державним департаментом інтелектуальної власності також

розроблено проекти законів про приєднання до Локарнської угоди про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків та до Страсбурзької угоди про Міжнародну патентну класифікацію. Наразі обидва законопроекти знаходяться на розгляді у Верховній Раді України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності

 

Відповідно до Цивільного кодексу України (далі – ЦК, ЦК України) майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання  об'єкта права інтелектуальної  власності;

2) виключне право дозволяти  використання об'єкта права інтелектуальної 

власності;

3) виключне право перешкоджати  неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права  інтелектуальної власності, встановлені  законом.

Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути

вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах (ст. 425 ЦК України). Крім того, Господарським кодексом України передбачено, що у разі банкрутства суб'єкта господарювання право на торговельну марку оцінюється разом з іншим майном цього суб'єкта.

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права

інтелектуальної власності (суб’єкт права інтелектуальної власності), може

використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб (ст. 426 ЦК України).

ЦКУ встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності

особою, що не має виключне право дозволяти використання об'єкта права

інтелектуальної власності здійснюється лише з дозволу суб’єкта права

інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених ЦК України та іншим законом.

Відповідно до ЦК (ст. 1107) розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:

1) ліцензія на використання  об'єкта права інтелектуальної  власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права

інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної

власності.

Зазначені договори повинні укладатися у письмовій формі, оскільки у разі

недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Слід зазначити, що вибір відповідного договору залежить від того, який обсяг майнових прав інтелектуальної власності передбачається передати.

Виходячи з положень ЦК (ст. 1108) ліцензія на використання об'єкта права

інтелектуальної власності – договір, за яким особа, яка має виключне право

дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), надає іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути

оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного

договору. У випадку, коли ліцензія на використання оформлена як окремий документ, вона є одностороннім правочином, а за своєю суттю є договором приєднання (ст. 634 ЦК України). Вважаю, якщо даний договір не є складовою частиною ліцензійного договору, він застосовується лише до правовідносин щодо використання об’єктів авторського права і суміжних прав, наприклад ліцензія на використання комп’ютерної програми.

У той же час, ліцензія на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг (торговельної марки), топографії інтегральної мікросхеми є невід’ємною частиною ліцензійного договору. Так, у Законах України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на промислові зрачки», «Про охорону прав на топографії інтегральних микросхем» термін "ліцензія" є тотожним терміну "ліцензійний договір".