Образотворче мистецтво Київської Русі та Галицько-Волинського князівства

3. Особливості іконопису та книжкової мініатюри Галицько-Волинської держави

Галицько-волинська книжність розвивалась  на основі київської літературної традиції. Дослідження істориків свідчать, що в Xіі—Xііі століттях Галицько-Волинське князівство володіло найкращими творами перекладної і давньоруської літератури. чимало пам'яток книжкового живопису загинули у вихорі стрімких історичних змін, які випали на долю князівства. До наших часів збереглося лише кілька рукописів, прикрашених мініатюрами місцевих майстрів.

Рукописи західноукраїнського  походження — Кристинопільський Апостол, Холмське Євангеліє, Перемишльське Євангеліє, Волинське Євангеліє, Галицько-Волинський літопис. Ці твори відзначаються простотою і стриманістю в багатстві рисунку й колориті орнаментів. На них відсутні зображення тваринних мотивів, що є характерними для книг київських переписувачів. [10, c.61]

Оформлення галицько-волинських рукописів  просте, у ньому застосовуються переважно  жовтий, червоний і синій кольори, і в незначній кількості зелений. Книжковим мініатюрам властиві нововведення: синій колір фону (золото використовується для орнаментування й не несе підкресленого  символічного значення), фігурам надано більшої розкутості в рухах й  емоційної виразності. Розкута манера виконання мініатюр відрізняється від графічної чіткості константинопольських та київських художників.

Яскравим прикладом галицько-волинського  художнього стилю є мініатюри  Галицького Євангелія, надзвичайно  вишукані й дорогоцінні витвори  образотворчого мистецтва. Дивлячись  на зображення можна зробити висновки про знайомство художника з романським та готичним мистецтвом.

У музеї Волинської ікони м. луцька зберігається унікальне творіння візантійських  іконописців — Холмська чудотворна ікона. як вона потрапила в Холм невідомо, але з Xііі ст. її долю пов'язують з іменем данила Галицького. За однією з версій істориків ікону привезла дружина князя з Візантії. Уже в старовину чудотворний святий образ був прикрашений коштовними ризами. 1261 року татарська навала пограбувала Холм. Вороги зірвали з ікони ризи й зруйнували храм, де вона зберігалася. на образі досі видно сліди меча та стріл. [7, c.69]

До видатних пам'яток давньоруського живопису часів Галицько-Волинського  князівства належить іконопис. як і  витворів книжкового образотворчого мистецтва, іконописних творів збереглося дуже небагато. Серед них найвідомішими  є Богоматір-Одигитрія Луцької Покровської церкви, ікона Юрія змієборця, Холмська Богородиця.

Ченстохівську ікону Божої Матері відносять до XІ ст. і хоча це витвір візантійського мистецтва, свого часу він був дорогоцінною святинею Галицько-Волинського князівства. із ченстохівською іконою пов'язують ім'я галицько-волинського князя Льва Даниловича, якому вона належала. Наприкінці Xііі ст. князь перевіз ікону до волинського міста Белз. Після завоювання цих земель Польщею, святий образ потрпив до ясногорського монастиря, де й зберігається понині. ченстохівська ікона — одна з найцінніших пам'яток Польщі.

У 1962 році в Покровській церкві Луцька вчені звернули увагу на стару  ікону, на якій було зображено Богоматір  із немовлям. згодом з'ясувалося, що це — перлина волинського іконописного мистецтва Xііі ст. У цьому творі  вже добре помітні риси, характерні для творчості саме волинських майстрів, що відобразилися в моделюванні  об'ємності облич Богоматері і  Христа, відході від схематичності  зображення й наданні образам  життєвості за допомогою тіней. Цікавим  є й кольорове рішення ікони. Біла сорочка ісуса символізує його небесне походження, коричневий мафорій1 Богородиці — ознака божої ласки до неї.

Ікона Волинської Богоматері належить до найцінніших скарбів мистецтва  України. Нині витвір зберігається в  Національному художньому музеї  Києва.

Галицько-Волинське мистецтво є  однією з найяскравіших сторінок історії давньоруського мистецтва. Розпочавши свій шлях від києво-ві-зантійської художньої культури, воно збагатилося спілкуванням з мистецтвом західних країн. Ці привнесення були органічно засвоєні галицькими майстрами, які створили високохудожні пам'ятки мистецтва Галицько-Волинської Русі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Отже, дослідивши питання щодо образотворчого мистецтва Києвської Русі, особливостей іконопису та книжкової мініатюри Галицько-Волинської держави та образотворче мистецтва Галицько-Волинської держави взагалі, ожна підсумувати.

В образотворчому мистецтві Київської  Русі спостерігається оригінальне  поєднання слов’янської спадщини і  нових рис, зумовлених впливом Візантії, зв’язками з Західною і Центральною  Європою, країнами Сходу. За рівнем розвитку образотворче мистецтво Русі не поступалося  сусідам, а в багатьох випадках стало  батьківщиною нових творчих здобутків. Мистецтво русичів укріпило авторитет  і увіковічнило славу великої  давньої держави – київської  Русі.

Споглядання шедеврів образотворчого мистецтва Київської Русі даруватиме натхнення ще багатьом поколінням українців.

В епоху Київської Русі високого рівня досягло образотворче мистецтво  руських майстрів: мозаїка і фреска, іконопис та книжкова мініатюра.

Шедеврами світового значення є  мозаїки Софійського собору. Це, насамперед, постать Христа - вседержителя, що символізує владу, та зображення Богоматері-заступниці з під піднятими вгору руками (“Оранта”). Більша частина стін та склепінь собору розписана фресковим  живописом. Крім святих, євангельських  сюжетів, багато місця займають розписи  на світські теми; серед них виділяється композиція – зображення Ярослава Мудрого з сім’єю.

В культурі тієї доби не останню роль відіграв іконопис. Ікони писалися на дерев’яних дошках і були в усіх церквах, проте, переважна більшість  їх втрачена. Багато ікон довозили з  Візантії, де існувала найкраща на той  час школа ікон описання. Джерела  донесли відомості і про одного з перших іконописців – київського майстра Олімпія. Його твором вважають велику ікону «Богоматір Велика Панагія» початку ХІІ ст. з ярославського  Спас-Преображенського монастиря. Однією з найпопулярніших на Русі була ікона  Володимирської Богоматері другої половини ХІ – початку ХІІ ст., яку привезли з Константинополя у Київ; згодом ікону перенесено в Москву. До київського мистецтва часів Володимира Мономаха відносять ікону Георгія ХІ ст. з Успенського собору Московського Кремля.

Протягом ста років після  занепаду Києва Галицько-Волинське  князівство було опорою української державності. У цій ролі обидва князівства перейняливелику частку київської спадщини й водночас запобігали ерейняливелику частку київської спадщини й водночас запобігали захопленню західноукраїнських земель Польщею. Тим самим у переламний момент історії вони зберегли в українців, чи русинів, як їх тепер називали, почуття культурної та політичної ідентичності.

Однак варто зазначити, що Галицько-Волинська держава все ж таки залишила чималий культурний слід по собі.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Бокань В. Культурологія : Навч. посіб. для студ. вуз./ Володимир Бокань,; -К.: МАУП, 2000. -134 с.
2. Знойко О. П. Міфи Київської землі та події стародавні. – К.: Молодь, 1989. – 304 с.
3. Абрамович С. Культурологія : Навчальний посібник/ Семен Абрамович, Марія Тілло, Марія Чікарькова,; Київський нац. торговельно-екон. ун-т, Чернівецький торговельно-екон. ін-т. -К.: Кондор, 2005. -347 с.
4. Грушевський М.С. Історія України-Руси; – К."Наукова думка",1991.
5. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. – К., 1992.
6. “Мистецтво. Книга для читання з історії живопису, скульптури, архітектури. ” М.– 1961.
7. Бартенєв І.А., Батажкова В.М. Нариси історії архітектурних стилів. М.: Образотворче мистецтво, 1983. 
8. Рябцев Ю.С. Подорож у Древню Русь: Розповіді про російську культуру. М.: ВЛАДОС, 1995
9. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. – До., 1992.
10. Шевнюк О. Культурологія : Навчальний посібник/ Олена Шевнюк,. -К.: Знання-Прес, 2004. -353 с.
11. Кормич Л. Культурологія : (Історія і теорія світової культури ХХ століття): Навчальний посібник/ Людмила Кормич, Володимир Багацький,; М-во освіти і науки України, Одес. нац. юридична академія . -2-е вид.. -Харків: Одіссей, 2003. -303 с.