Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Ноября 2015 в 06:40, курсовая работа
Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку України пов'язане з вирішенням низки важливих питань, серед яких: розбудова сучасної економіки, відродження вітчизняного виробництва, забезпечення соціальної захищеності населення. Одне із центральних місць у вирішенні вказаних проблем займає оптимізація функціонування ринку праці.
Ринок праці є одним з основних елементів ринкової економіки. Він являє собою систему організації найманої праці на засадах закону попиту і пропозиції. Включає в себе: працедавців (пред'явників попиту на працю), робочу силу, що пропонує на ринку свою здатність до праці, а також механізми й інститути узгодження всіх інтересів найманих працівників і працедавців.
Останнім часом чисельність безробітного населення значно зросла. Основними причинами безробіття є: низький рівень заробітної плати, яку пропонують роботодавці; невідповідність системи підготовки фахівців потребам ринку праці; політичні та економічні події, що відбуваються в країні та в світі; нераціональна структура галузевої зайнятості, істотне перевищення пропозиції робочої сили над попитом; незадоволеність умовами праці; обмежені можливості кар’єрного зростання, відсутність перспектив і можливостей поліпшення кваліфікації.
Таким чином, на ринку праці України в сучасних умовах залишається ряд проблем, які потребують вирішення та регулювання з боку держави. Становлення ринкових відносин в країні супроводжувалося виникненням багатьох проблем, зокрема недостатньою зайнятістю населення, наявністю прихованого безробіття (до 10-15% зайнятих); дефіцитом робочої сили певних категорій, що пояснюється недоліками у підготовці кадрів; низькою трудовою мобільністю, яка необхідна для адаптації робочої сили до зміни виробничих умов; значними масштабами зайнятих некваліфікованою працею, а також в неформальному секторі зайнятості. В сучасній економіці Україні значно знизилася частка заробітної плати у доходах.
Розглядаючи аспекти аналізу сегментації пропозиції робочої сили в контексті видів і форм зайнятості, не можна не звернути увагу на проблеми державного регулювання попиту та пропозиції робочої сили в межах програм сприяння зайнятості.
Механізм регулювання зайнятості населення включає сукупність правових, адміністративних та економічних важелів, що реалізуються на рівні держави, регіону та господарюючого суб'єкта для досягнення цілей, визначених державними програмами зайнятості.
Держава може проводити активну і пасивну політику зайнятості. Активна політика зайнятості - це сукупність правових, організаційних та економічних заходів, які проводить держава з метою зниження рівня безробіття: профорієнтація, професійна підготовка та перепідготовка населення, організація громадських робіт, сприяння у пошуках роботи, кредитування малого підприємства, фінансова підтримка підприємств у збереженні (або створенні) робочих місць, розвиток системи органів служби зайнятості тощо. Пасивна політика зайнятості - це сукупність заходів, які направлені на згладжування негативних наслідків безробіття: грошова допомога безробітним і членам їх сімей, пільги28.
Державна політика зайнятості населення залежить від темпу і характеру ринкових перетворень. Її завданням є стимулювання попиту на робочу силу і зближення структури пропозиції праці зі структурою попиту на неї. Вона передбачає систему адаптації різних категорій незайнятого населення до вимог ринку праці, а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою конкурентоспроможністю. Практично це означає розробку і реалізацію комплексу заходів щодо відповідності робочих місць та робочої сили.
Для забезпечення повної і продуктивної зайнятості державна політика зайнятості повинна здійснюватися за такими напрямами: удосконалення трудового законодавства; оптимізація зайнятості; розвиток системи соціального партнерства; розвиток підприємництва; сприяння зростанню рівня реальних доходів населення тощо29.
У правовій системі України має бути передбачено: використання нових форм контрактів з урахуванням усіх можливих форм зайнятості; регулювання діяльності приватних кадрових агентств; узгодження трудового законодавства із законодавством інших сфер економічного життя суспільства.
Поряд з державними структурами зайнятості в Україні дедалі більшого розвитку набувають приватні агентства зайнятості. З метою вдосконалення структури зайнятості необхідно вирішити такі три завдання: боротьба з безробіттям; подолання регіональної диференціації в рівнях зайнятості; допомога безробітним, що не мали роботи протягом тривалого періоду часу.
Динаміку зареєстрованого безробіття ілюструють нижче наведені дані (рис. 2.8). За адміністративними даними Державної служби зайнятості, статус безробітного впродовж 2014 р. мали 1468,5 тис. осіб. Середньомісячна кількість зареєстрованих безробітних, порівняно з 2013 р., зменшилася на 2,5% та становила у зазначеному періоді 458,6 тис. осіб, що складає 24,8% від кількості безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП. Серед зазначених безробітних більше половини (54,6%) становили жінки, 42,8% – молодь у віці до35 років30.
Рівень зареєстрованого безробіття в середньому за 2014 р. склав 2,4% від економічно активного населення працездатного віку.
Рис. 2.8. Кількість зареєстрованих безробітних у 2013-2014 рр. на кінець місяця31
Серед загальної кількості зареєстрованих безробітних на кінець 2014р. (512,2 тис.) 428,0 тис., або 83,6%, мали досвід роботи, з них кожний четвертий раніше працював у сільському господарстві, лісовому господарстві та рибному господарстві, кожний п’ятий – у промисловості і майже кожний шостий – в оптовій та роздрібній торгівлі; ремонті автотранспортних засобів і мотоциклів.32
Кількість вільних робочих місць (вакантних посад), заявлених роботодавцями на кінець 2014р., становила 35,3 тис., що на 17,0% менше, ніж на кінець 2013р.
Регулювання зайнятості на рівні держави являє собою процес впливу на трудову сферу для досягнення цілей, нормативно зумовлених суб’єктами регулювання.
Одним із напрямів соціального захисту безробітних є організація оплачуваних громадських робіт, які забезпечують тимчасову зайнятість. На таких роботах у 2014р. працювали 230,4 тис. осіб проти 228,0 тис. осіб у 2013р. З метою підвищення конкурентоспроможності безробітних державна служба зайнятості здійснює їх професійне навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації). У навчальних закладах усіх типів упродовж 2014р. професійне навчання проходили 202,2 тис. зареєстрованих безробітних, що на 3,3% менше, ніж у 2013р.
Таким чином, державний механізм регулювання зайнятості населення в умовах формування соціально орієнтованої економіки має визначатись як система заходів щодо забезпечення ефективної зайнятості, нормальних умов праці та раціонального використання робочої сили на макро- та мікроекономічному рівнях. Він має бути вдосконалений і ґрунтуватись на сучасній концепції гідної праці, новітніх теоретико-методологічних положеннях і охоплювати законодавчі, нормативно-правові акти,соціально-економічні стандарти, інвестиційні важелі. Також має забезпечити формування цивілізованого ринку праці, що сприятиме збалансуванню попиту і пропозиції шляхом створення необхідної кількості робочих місць з гідними умовами та оплатою праці, з одного боку, та робочої сили за обсягами, професійним складом та освітньо-кваліфікаційним рівнем відповідно до попиту регіональних ринків праці, потреб суспільного виробництва – з іншого.
Становлення ринкових відносин в Україні супроводжувалося виникненням нових проблем, зокрема недостатньою зайнятістю населення, наявністю прихованого безробіття (до 10-15% зайнятих); дефіцитом робочої сили певних категорій, що пояснюється недоліками у підготовці кадрів; низькою трудовою мобільністю, яка необхідна для адаптації робочої сили до зміни виробничих умов; значними масштабами зайнятих некваліфікованою працею, а також в неформальному секторі зайнятості. В сучасній економіці Україні значно знизилася частка заробітної плати у доходах.
На ринку праці України в сучасних умовах залишається ряд проблем, які потребують вирішення та регулювання з боку держави. Вирішення актуальних проблем ринку праці України потребує прийняття рішень комплексного характеру.
Виходячи із сучасних реалій, конкретні заходи щодо розвитку ринку праці повинні бути гнучкими та мати економічний та соціальний ефект, тому перспективи подальшого розвитку та вдосконалення ринку праці України пов’язані з підвищенням рівня зайнятості та зменшенням рівня безробіття. Для досягнення цієї мети потрібно сформулювати пріоритетні напрямки реформування ринку праці. До них ми можемо віднести:
Сучасний механізм функціонування ринку праці повинен забезпечувати реалізацію можливостей вільного вбору професії, галузі та місця діяльності; вільного руху трудового потенціалу між регіонами, галузями, що зазвичай заохочується поліпшенням умов життя і трудової діяльності; збереження пріоритету кваліфікації та освіти за дотримання гарантованого законом мінімуму зарплати, що забезпечує прожитковий мінімум, і регулювання доходів через податкову систему.
Подальших досліджень потребує детальне вивчення перспектив участі України в загальноєвропейському ринку праці, можливості впровадження зарубіжного досвіду в сфері ринку праці в Україні, перспективи переходу українського ринку праці на європейські стандарти.
Підводячи підсумки даного дослідження слід відмітити, що ринок праці являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу). Саме в цьому полягає її економічна сутність. Зайнятість об'єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв'язків. В умовах ринкових відносин будь-які диспропорції у виробництві призводять до порушення пропорцій ринку праці, тобто співвідношень між сукупною величиною попиту на робочу силу та її пропозицією; попитом на робочу силу та її пропозицією за галузями, регіонами; між попитом на окремі професії, спеціальності та їх пропозицією.
Останнім часом чисельність безробітного населення значно зросла. Основними причинами безробіття є: низький рівень заробітної плати, яку пропонують роботодавці; невідповідність системи підготовки фахівців потребам ринку праці; політичні та економічні події, що відбуваються в країні та в світі; нераціональна структура галузевої зайнятості, істотне перевищення пропозиції робочої сили над попитом; незадоволеність умовами праці; обмежені можливості кар’єрного зростання, відсутність перспектив і можливостей поліпшення кваліфікації.
Середньомісячна кількість економічно активного населення віком 15–70 років у 2014р., порівняно з2013р., зменшилась на 4,3% і становила19,9 млн. осіб, з них19,0 млн. осіб (95,6%) були у працездатному віці. Із зазначеної кількості громадян18,1 млн. осіб, або90,7%, були зайняті економічною діяльністю, а решта – 1,8 млн. осіб, відповідно до методології Міжнародної організації праці(МОП), класифікувалися як безробітні [6].
Кількість безробітних (за методологією МОП) у віці 15–70 років у 2014 р., порівняно з 2013 р., збільшилася на337,2 тис. осіб, або на 22,3 %, та становила 1,8млн. осіб. Серед безробітних більше ніж дві третини складали мешканці міських поселень (1,3 млн. осіб), решту – сільські жителі. Збільшення кількості безробітного населення віком 15–70 років відбулося в основному за рахунок осіб працездатного віку(на 336,8 тис. осіб, або на 22,3%) [16].
Із загальної кількості безробітних 1,8 млн. осіб, або 76,4%, раніше працювали, а решта 0,4 млн. шукали роботу вперше та не мали досвіду роботи. До останньої категорії в основному належала молодь, яка була не працевлаштована після закінчення навчальних закладів. Так, частка осіб віком 15–24 роки серед безробітних без досвіду роботи у 2014 р. складала 67,3%, а молоді віком 25–29 років – 16,9% [7].
Становлення ринкових відносин в Україні супроводжувалося виникненням нових проблем, зокрема недостатньою зайнятістю населення, наявністю прихованого безробіття (до 10-15% зайнятих); дефіцитом робочої сили певних категорій, що пояснюється недоліками у підготовці кадрів; низькою трудовою мобільністю, яка необхідна для адаптації робочої сили до зміни виробничих умов; значними масштабами зайнятих некваліфікованою працею, а також в неформальному секторі зайнятості. В сучасній економіці Україні значно знизилася частка заробітної плати у доходах.
На ринку праці України в сучасних умовах залишається ряд проблем, які потребують вирішення та регулювання з боку держави. Вирішення актуальних проблем ринку праці України потребує прийняття рішень комплексного характеру.
Таким чином, регулювання зайнятості на рівні держави являє собою процес впливу на трудову сферу для досягнення цілей, нормативно зумовлених суб’єктами регулювання.
Сучасний механізм функціонування ринку праці повинен забезпечувати реалізацію можливостей вільного вбору професії, галузі та місця діяльності; вільного руху трудового потенціалу між регіонами, галузями, що зазвичай заохочується поліпшенням умов життя і трудової діяльності; збереження пріоритету кваліфікації та освіти за дотримання гарантованого законом мінімуму зарплати, що забезпечує прожитковий мінімум, і регулювання доходів через податкову систему.
Подальших досліджень потребує детальне вивчення перспектив участі України в загальноєвропейському ринку праці, можливості впровадження зарубіжного досвіду в сфері ринку праці в Україні, перспективи переходу українського ринку праці на європейські стандарти.
Найважливішою передумовою та складовою частиною формування сучасних соціально-економічних умов в Україні є становлення нового ринку праці як методу регулювання зайнятості, сукупності економічних, організаційних та правових відносин, що складаються з приводу реалізації попиту та пропозиції робочої сили.
Информация о работе Теоретичні засади дослідження ринку праці і зайнятості населення