Теоретичні засади дослідження ринку праці і зайнятості населення

Таким чином, охарактеризована система показників дає змогу оцінити ефективність зайнятості населення на макрорівні. Ці показники використовуються не лише для виявлення проблем, але і для визначення нових тенденцій у зайнятості населення. Зміст показників свідчить, що зайнятість населення має не лише економічне, а і вагоме соціальне значення, що визначає ЇЇ як важливий елемент соціально-економічної політики держави.

 

Розділ 2. Особливості формування та розвитку ринку праці в Україні

 

2.1. Стан та тенденції  розвитку ринку праці в Україні

 

В сучасних умовах глобалізації економіки, входження України до Європейського Союзу, урахуванням економічних та політичних процесів, які відбуваються в Україні, потрібен постійний моніторинг та аналіз ринку праці України. За період останніх років в Україні, внаслідок високої соціальної напруженості, спостерігається тенденція до поступового зменшення економічно активної частини населення. Зміни в економічній та політичній ситуації в країні знайшли своє відображення у сегментації ринку праці, зокрема в змінах складу працюючих.

На рис. 2.1. наведено дані щодо чисельності економічно активного населення України за період з 2013 - 2014 року. 

Рис. 2.1. Чисельності зайнятого населення України за період з 2008 року по вересень 20141 року19

Згідно статистики України рівень зайнятості населення в середньому по країні скоротився з 60,1% у І півріччі 2013 року до 57,9% у І півріччі 2014 року. В цілому по Україні кількість найманих працівників у вересні 2014 року становить 8 млн. 813 тис. осіб та, у порівнянні з відповідним періодом 2013 року, скоротилася на 842 тис. осіб.  На рис. 2.2 наведені дані щодо чисельності зайнятого населення України за період з 2008 року по вересень 2014 року.

Середньомісячна кількість економічно активного населення віком 15–70 років у 2014р., порівняно з2013р., зменшилась на 4,3% і становила19,9  млн. осіб, з них19,0 млн. осіб (95,6%) були у  працездатному віці. Із зазначеної кількості громадян18,1 млн. осіб, або90,7%, були  зайняті  економічною  діяльністю,  а  решта  –  1,8 млн.  осіб,  відповідно  до  методології Міжнародної організації праці(МОП), класифікувалися як безробітні20.

У порівнянні з  2013 року відбулося зменшення загальної кількості економічно активного населення. Рівень економічної активності населення віком15–70 років зменшився з 64,9% у2013р. до 62,4%  у 2014р.  Найвищий рівень економічної активності був характерний для осіб віком 30–49 років, а найнижчий – для молоді віком15–24 років та осіб віком60–70 років (рис. 2.2.).

 

Рис. 2.2. Рівень економічної активності населення віком 15–70 років у2013–2014рр. (у% до населення відповідної демографічної групи)21

 

Кількість зайнятого населення віком 15–70 років у 2014р., порівняно з 2013р., зменшилась на 1,2 млн. осіб, або на 6,4%, та становила 18,1 млн. осіб, з яких особи працездатного віку становили 17,2 млн., або 95,1%.

Рівень зайнятості населення віком 15–70 років відповідно зменшився за зазначений період з 60,2% до 56,6%, а в населення працездатного віку – з 67,3% до 64,5% (рис. 2.3).

 

Рис. 2.3. Рівень зайнятості населення віком 15-70 років у 2013-2014рр. (у % до населення відповідної демографічної групи)

 

Найвищий рівень зайнятості населення спостерігався серед осіб віком 35–49 років, а найнижчий – у молоді віком 15–24 років та осіб віком 60–70 років. Зазначений показник був вищим серед чоловіків, на відміну від жінок (табл. 2.1).

Серед загальної кількості зайнятого населення кожний п’ятий працював у промисловості, шостий – у торгівлі, сьомий – у сільському господарстві. У 2014р. лише у дев’яти регіонах країни рівень зайнятості населення віком 15–70 років перевищував середній показник по Україні (м.Київ, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Миколаївська, Рівненська, Київська, Чернігівська, Одеська області).

Існуючий високий і постійно зростаючий ступінь старіння робочої сили створює певні перешкоди для нормалізації процесів відтворення робочої сили, для запровадження новітніх технологій і відповідної перекваліфікації працівників. Крім того гострою залишається проблема старіння робочої сили у сільській місцевості. Це може стати непереборним бар'єром розвитку аграрного сектору цих регіонів.

 

Таблиця 2.1

Рівень зайнятості населення за статтю, місцем проживання та віковими групами (% до загальної кількості населення відповідної вікової групи)

 

Найбільшим залишається попит роботодавців на кваліфікованих робітників з інструментом (18,1% від загальної кількості заявлених вакансій) – слюсарів, токарів, електрогазозварників, водіїв, робітників з ремонту електричного обладнання та інших представників робітничих професій, а найменшим – на кваліфікованих робітників сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства (1,0%), (табл. 2.2). Спостерігався значний попит на спеціалістів вищого рівня, топ-менеджерів, а також лікарів, інженерів з відповідним досвідом роботи та високим рівнем кваліфікації, а також спеціалістів інформаційних технологій. У 2014 році найбільш затребуваними залишилися саме фахівці інформаційних технологій та технічної підтримки комп’ютерних мереж. Профіль роботи був досить широкий: від розробки мобільних додатків і серверів до розробки та забезпечення діяльності веб-сайтів. Також на ринку праці у 2014 році мали попит маркетологи, технічні спеціалісти, зокрема інженери, фахівці фармацевтичного ринку.

 

 

Таблиця 2.2

Попит і пропозиція робочої сили за професійними групами (на кінець року

 

Упродовж 2014р. спостерігалося скорочення потреби роботодавців у працівниках усіх професійних груп, крім технічних службовців, а найбільше – у законодавцях, вищих державних службовцях, керівниках, менеджерах (управителях) (на 29,3%) і професіоналах (на 28,5%).

Наявність структурної диспропорції між попитом на робочу силу та її пропозицією є фактором, що обмежує як можливості працевлаштування безробітних, так і задоволення потреб роботодавців у працівниках. Навантаження зареєстрованих безробітних на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) у цілому по країні збільшилося зі 110 осіб на кінець 2013р. до 145 осіб на кінець 2014р. (рис. 2.4)

 

Рис. 2.4. Попит і пропозиція робочої сили на зареєстрованому ринку праці (на кінець місяця)

 

Загалом у 2014р. 90,5 тис. працівників знаходились у відпустках без збереження заробітної плати (на період припинення виконання робіт). Більше половини таких працівників зайняті в промисловості (52,8 тис. осіб), ще 12,5% – у будівництві (11,3 тис. осіб). Кількість працівників, переведених з економічних причин на неповний робочий день (тиждень), у 2014р. становила 888,1 тис. осіб, майже половина з них – це працівники промисловості (429,4 тис. осіб). Загалом у такому режимі на підприємствах транспорту, складського господарства, поштової та кур’єрської діяльності працював кожен третій робітник, у будівництві та промисловості – кожен п’ятий.

Упродовж 2014р. порівняно з попереднім роком спостерігалося скорочення мобільності робочої сили. Коефіцієнт валового обороту робочої сили (відношення кількості прийнятих і вибулих до середньооблікової кількості працівників) становив 53,1% проти 57,5% у 2013р. (табл. 2.3). Зменшення показника відбулося череззниження рівня прийому працівників (на 4,1 в.п.), а також рівня вибуття працівників (на 0,3 в.п.).

 

 

 

Таблиця 2.3

Рух робочої сили

 

Переважна більшість вибулих працівників (87,6%), як і у 2013р., залишила робочі місця за власним бажанням. Частка працівників, вивільнених у зв’язку зі скороченням штатів, по відношенню до середньооблікової кількості штатних працівників зменшилася на 0,6 в.п.

При обмежених можливостях працевлаштування і низькій заробітній платі чимало економічно активних громадян України, передусім у віці 20-49 років, стають трудовими мігрантами. Основними центрами тяжіння українських трудових мігрантів є Росія, Польща, Чехія, Італія, Португалія. У цілому понад 90% загального потоку трудових мігрантів припадає на країни СНД (Росія і частково Білорусь), країни Вишеградської групи (Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина) та держави Південної Європи [7].

Таким чином, фінансово-економічна криза призвела до непростої ситуації на ринку праці України, зокрема до скорочення попиту на робочу силу у більшості видах економічної діяльності, до втрати понад 1 млн найманих працівників. Однак нині тут починають спостерігатися позитивні тенденції. Зокрема знижується рівень безробіття, зменшуються обсяги вивільнення працівників, скорочуються масштаби вимушеної неповної зайнятості. Структурні перетворення в економіці України, розвиток інтеграційних процесів змінили відносини зайнятості населення, інтенсифікували процес руху робочої сили, висвітлили нові актуальні проблеми на ринку праці. 

 

2.2. Основні проблеми функціонування ринку праці.

 

Початок становлення ринку праці в незалежній Україні пов’язують із ухваленням Закону України „Про зайнятість населення” у 1991 р., що офіційно визнав існування у країні безробіття. Сфера зайнятості була деформованою та визначалася відсутністю адекватних сучасним реаліям державних та правових інститутів ринку праці та гнучкої системи оплати праці, низьким рівнем мобільності робочої сили. З одного боку, для людей відкрилися нові можливості для самореалізації, з іншого – з’явилися нові проблеми, пов’язані з різкими змінами попиту на робочу силу, появою безробіття.

Кількість безробітних (за методологією МОП) у віці 15–70 років у 2014 р., порівняно з 2013 р., збільшилася на337,2 тис. осіб, або на 22,3 %, та становила 1,8млн. осіб. Серед безробітних більше ніж дві третини складали мешканці міських поселень (1,3 млн. осіб), решту – сільські жителі. Збільшення кількості безробітного населення віком 15–70 років відбулося в основному за рахунок осіб працездатного віку(на 336,8 тис. осіб, або на 22,3%)22.

Із загальної кількості безробітних 1,8 млн. осіб,  або 76,4%,  раніше працювали, а решта 0,4 млн. шукали роботу вперше та не мали досвіду роботи. До останньої категорії в основному належала молодь, яка була  не працевлаштована після закінчення навчальних закладів. Так, частка осіб віком 15–24 роки серед безробітних без досвіду роботи у 2014 р. складала 67,3%, а молоді віком 25–29 років – 16,9%.

У 2014 р.  більшість  безробітних (72,4%) шукали  роботу  самостійно (через  особисті  зв’язки – 37,7%, пресу – 13,7%, Інтернет – 11,1% тощо), а решта(27,6%) зверталась за допомогою до державної служби зайнятості.

Рівень безробіття населення віком 15–70 років (за методологією МОП) у цілому по Україні, порівняно з 2013 р., збільшився на 2,0 в.п. та становив у 2014р. 9,3% економічно активного населення зазначеного віку (серед населення працездатного віку – 9,7%). Цей показник збільшився як у міських поселеннях (на 2,0 в.п.), так і в сільській місцевості (на 2,2 в.п), як наведено на рис. 2.5.

 

Рис. 2.5. Рівень безробіття населення(за методологією МОП) у 2013–2014 рр. (у % до економічно активного населення відповідної вікової групи)23

 

Через ускладнення економічної ситуації в країні,  на відміну від тенденцій попереднього року, спостерігалося стрімке зростання рівня безробіття у ІІІ та ІV кварталах 2014 р. (рис. 2.6).

 

Рис. 2.6.Рівень безробіття населення(за методологією МОП) у 2013–2014 рр.

(у % до економічно активного населення відповідного віку)24

 

Рівень  безробіття  населення  працездатного  віку (за методологією  МОП)  у  4 рази перевищував рівень зареєстрованого безробіття, розрахованого по відношенню до економічно активного населення працездатного віку (у жінок – у 2,9 рази, чоловіків – у 5,3 рази, міських поселеннях – у 4,5 рази, сільській місцевості – у 3,2 рази), (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Безробіття серед економічно активного населення працездатного віку  за статтю та місцем проживання у 2013–2014 рр. (у % до економічно активного населення працездатного віку)25

 

Показник середньої тривалості безробіття населення у віці 15–70 років (за методологією  МОП), порівняно 2013 р., зменшився та становив5 місяців у 2014 р. У зазначеному періоді у складі безробітних  відбулося значне збільшення (на 7,2 в.п.) питомої ваги осіб, термін пошуку роботи яких складав до 3 місяців, при цьому частка довготривалих безробітних зменшилася на 8,7 в.п. (табл. 2.4).

 

Таблиця 2.4

Безробітне населення (за методологією МОП) за тривалістю пошуку роботи26

 

Кількість  економічно  неактивного  населення  віком 15-70 років  у  2014 р.  становила 12,0 млн., або більше третини всього населення цього віку. Кожен другий економічно неактивний був пенсіонером, кожен п’ятий – учнем (студентом) або виконував домашні(сімейні) обов’язки. До вищезазначеної категорії осіб також уключаються незайняті особи працездатного віку, які припинили активні пошуки роботи, тому що втратили надію її знайти (зневірені).

Порівняно з показником за 2013 р. ця категорія осіб збільшилась на 54,5% та становила 148,2 тис. осіб. Також спостерігалось збільшення(на 49,8%) кількості економічно неактивних осіб працездатного віку, які не знали, де і як шукати роботу, як організувати власну справу, переконаних у відсутності підходящої  роботи.  Кількість  таких  громадян  у 2014 р.  становила  127,8 тис.  осіб,  або 1,7% економічно неактивного населення працездатного віку (у 2013 р. відповідно – 85,3тис. осіб, або 1,2%). Остання категорія громадян, як і ті особи, які зневірились у пошуках роботи, за умови сприятливої кон’юнктури могли б запропонувати свою робочу силу на ринку праці, а отже, є потенціалом  поповнення  лав  безробітних.  З  урахуванням  таких  громадян  рівень  безробіття населення працездатного віку(за методологією МОП) становив би 11,0% проти 9,7% (у 2013 р. – 8,6% проти 7,8%)27.