Ринок товарів і послуг

   Особливим елементом ринку товарів споживання є духовні блага: книжки, журнали, газети, наукові відкриття, частка яких на ринку товарів особистого споживання неухильно зростає.

   Місткість ринку споживчих благ залежить від  виробничих можливостей кожної окремої галузі.

   Отже, ринок взаємодіє з особистим  споживанням людей через такі ключові категорії, як пропонування, продуктивність праці, витрати виробництва, якість продукції, уподобання споживачів і їх платоспроможний попит.

   Структура ринку – сукупність окремих ринків у межах національної економіки (внутрішнього ринку), світового господарства та його окремих регіонів і взаємодія між ними [3, с.505].

   Класифікація  ринків на системно-структурній основі з урахуванням принципу субординації (підпорядкованості) в економічній літературі відсутня. Але саме такий підхід дає змогу виокремити основну підсистему економічних відносин власності і основний об'єкт ринку та логічно і послідовно класифікувати ринки.

   Найважливіший об'єкт ринку за капіталізму –  товар і робоча сила. Наступним за значенням в економічній системі капіталізму з погляду відносин безпосереднього виробництва є ринок засобів виробництва (ринок капіталу, за класифікацією західних економістів). Але з погляду ємності ринку важливішу роль, ніж ринок засобів виробництва, відіграє ринок товарів і послуг (без урахування ринку робочої сили) [8,с. 172] .

   Ринок послуг – це сукупність економічних відносин щодо організації та купівлі-продажу послуг, де послуга – особлива споживча вартість, яка задовольняє певні потреби людини [3, с.247].

   Обслуговує  названі ринки: ринок грошей і  валюти, або фінансовий ринок (у вузькому значенні грошовий ринок, ринок позичкових капіталів, передусім короткотермінових  позичкових капіталів). Для його функціонування та розвитку необхідні такі елементи ринкової інфраструктури, як валютні  біржі та банки.

   Наступним критерієм класифікації ринків (за принципом субординації) є генетичний підхід. У процесі еволюції економічної системи капіталізму спочатку існував вільний ринок, який на вищій стадії капіталізму трансформувався у монополізований (в тому числі олігополістичний) та регульований (з боку держави та наднаціональних органів). Поєднання цих ринків у різних співвідношеннях формує змішані типи ринку [8, с. 172].

   Вільний ринок – ринок, на якому відбувається торгівля товарами і послугами багатьох незалежних товаровиробників, жоден з яких не виробляє більшу частину продукції й неспроможний внаслідок цього впливати на рівень цін, а процес ціноутворення здійснюється через механізм вільної конкуренції, взаємодію нерегульованого попиту і пропозиції. Частки виготовленої кожним товаровиробником продукції є такою, що навіть об'єднання трьох-п'яти товаровиробників не дає їм змоги зосередити у своїх руках переважну частину товарів і послуг певного виду. Певною мірою він існує і нині у немонополізованому секторі економіки, зокрема у сфері сільського господарства, роздрібної торгівлі, сфері послуг [3, с.236].

   Монополізований ринок – ринок, на якому здійснюється купівля-продаж товарів і послуг одного товаровиробника або їх незначної кількості, кожен з яких виробляє частку продукції, яка може впливати на рівень цін. Об'єднання кількох таких товаровиробників дає їм змогу зосередити більшість товарів і послуг у своїх руках і диктувати ціни на ринку [3, с.240].

   Олігополістичний  ринок – економічні відносини між кількома наймогутнішими компаніями в галузі в умовах боротьби за обсяг продажу, частку ринку, рівень цін, впровадження передових досягнень науки й техніки у виробництво тощо з метою привласнення максимального прибутку. Ринки є олігополістичними, якщо кілька фірм постачають основну частку галузевої продукції і виникає ефект конкуренції між небагатьма. За олігополії фірми великі, порівняно з розміром сукупного ринку, який вони обслуговують, а у випадку великих корпорацій – вони великі не лише відносно, а й абсолютно [3, с.225].

   Регульований  ринок – ринок, регульований і контрольований передусім державою та наднаціональними органами за допомогою адміністративних, правових та економічних заходів [3, с.250-251].

   За  формами власності виокремлюють приватний (продажем займається одна особа  або сім'я), колективний (в тому числі  кооперативний), державний, інтегрований (наднаціональний в межах ЄС та інших економічних об'єднань) ринки [8, с. 173].

   Розглядаючи таку різноманітність видів ринків товарів і послуг можна зробити  висновок, що ринок – явище багатогранне, і вивчення його в якомусь одному аспекті було б помилковим. Тому необхідним є дослідження різних ринкових варіацій з метою більш  чіткого прогнозування майбутнього  стану економіки країни.

 

   

   2.МЕХАНІЗМ  ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ  ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ 

   Ринкова економіка – це специфічна соціально-економічна система,має свій механізм функціонування, дія якого найбільш повно проявляється в центральній ланці цієї системи  – ринку [1, с.179].

   Ринок є високоорганізованою інституцією, де в результаті взаємодії попиту і пропозиції встановлюються рівноважні ціни на товари і послуги. Попит і пропозиція – головне ядро ринкової системи, її рушійні сили. Водночас взаємодія попиту, пропозиції, ціни є визначальною у формуванні економічної поведінки споживачів (покупців) і виробників (продавців). Аналіз попиту і пропозиції стосується конкурентного ринку, який характеризується великою кількістю покупців і продавців, отже, йдеться про ринковий попит і пропозицію за умов вільної конкуренції [9, с.376].

   Попит – це форма вираження потреби. На ринку ми маємо справу не з попитом взагалі, а з попитом платоспроможним, тобто забезпеченим відповідною сумою грошей. Тому попит включає в себе два елементи:

   а) потреби, тобто бажання придбати той чи інший товар або послугу;

   б) грошові засоби, які має суспільство  для придбання даних товарів  або послуг.

     Отже, попит – це грошове вираження  потреби у товарах чи послугах.

   Пропозиція  – це сукупність товарів і послуг, які є або в кожний даний момент можуть бути доставлені на ринок. Вона включає в себе два моменти:

   а) готовність виробників (продавців) до продажу того чи іншого виду товару або послуги;

     б) умови, на яких виробник (продавець) згідний продати їх.

   Пропозиція, як правило, має натуральне вираження: штуки, тонни, метри.

   Ціна  – це грошовий вираз вартості. На ринку, як правило, розрізняють три види цін: ціну попиту, ціну пропозиції і ціну рівноваги.

   Ціна  попиту – це гранично максимальна ціна, яку покупці ще згідні платити за товар.

   Ціна  пропозиції – це гранично мінімальна ціна, яку продавці ще згідні взяти за свій товар.

   Ціна  рівноваги – це ціна, яка встановлюється при врівноваженості попиту і пропозиції.

   Конкуренція – це процес суперництва між суб`єктами ринкових відносин за найвигідніші умови виробництва, реалізації й купівлі товарів та послуг.

   Взаємодія названих елементів і являє собою  ринковий механізм. Процес його функціонування визначає ступінь ефективності ринкової економіки. Ринковий механізм сам забезпечує свою стабільність. Він має власний внутрішній порядок, і взаємодія його елементів підпорядкована вимогам певних законів: законам грошового обігу, вартості, попиту і пропозиції [3, с.180].

   Фактори, що визначають обсяг попиту, називають  детермінантами попиту.

   Закон попиту – внутрішній (суттєвий), сталий, обернено пропорційний зв`язок між ціною і величиною попиту, згідно з яким за незмінності всіх інших факторів (доходи споживачів тощо) зниження ціни зумовлює відповідне зростання попиту, і навпаки.

   Графічним зображенням закону попиту є так  звана крива попиту, яка відображає залежність між двома змінними: ціною  і кількістю блага. При цьому  попит є не просто кількістю благ, а певною сукупністю (набором) цін  і кількостей (величин) блага, яке  люди прагнуть купити за кожною із пропонованих цін. У цьому сенсі він постає як перелік відповідних кількостей товарів. Тому рух від одного рядка  переліку до іншого називається зміною величини попиту, а не попиту як такого. Графічне зображення кривої попиту представлене на рис.2.3, де D – попит; Р – ціна товару; Q – кількість товару.

   Позначивши  величину попиту Q_d і взявши до уваги, що всі його детермінанти крам товару, є незмінними, можна отримати функцію залежності попиту від ціни: Q_d =f(Р). Наприклад, величина Q₂ порівняно з Q₁ зросла внаслідок падіння ціни з P₁ до P₂ (рух від точки 1 до точки 2 на рис.2.2), а попит залишався незмінним, оскільки попит – це вся крива D (або перелік), а вона нікуди на графіку не зміщувалася.

   Для зростання попиту (крива D₁ на рис.2.4 має зміщуватися в положення D₂₎ повинні відбуватися події, внаслідок яких покупці хотіли б придбати більше товару, ніж раніше, за кожною з існуючих цін. Ідеться про зовнішні фактори попиту, якими є загальне зростання доходів, поява альтернативних товарів або демонстративна відмова від товару внаслідок об'єднаного руху споживачів тощо. Збільшення попиту може статися і внаслідок зростання кількості населення в конкретній місцевості.

   Загальне  зменшення попиту внаслідок дії  таких зовнішніх факторів (детермінант  попиту), як зміна цін інших товарів, зменшення грошових доходів, скорочення загальної кількості споживачів на ринку, несприятливі їх очікування та настрої, на графіку зображене  як зсув кривої попиту вліво – вниз із положення D₁ у положення D₂ (рис.2.5.).

   Підвищення  попиту внаслідок зовнішніх факторів може спричинити зростання ціни і  величини попиту. Але за високого чи низького загального попиту його величина буде меншою за високих цін, ніж за низьких, тобто існуватиме внутрішня  обернено пропорційна залежність між  ціною товару і величиною попиту (кількість товару). Цю закономірність обґрунтовує закон попиту, згідно з яким за незмінності всіх інших  детермінант зниження ціни на товар  зумовлює збільшення обсягу попиту, а  зростання ціни – його зменшення. Цей зв'язок є обернено пропорційним. На графіку (рис.2.3.) він зображений негативним нахилом кривої попиту.

   Дія закону попиту розкривається через  індивідуальний попит і загальний (сумарний) ринковий попит. Індивідуальний попит є залежністю величини попиту від ціни товару стосовно одного покупця. Загальний (сумарний) ринковий попит. Його величина на певний товар за кожного  значення ціни дорівнює сумі обсягів  попиту окремих споживачів за її конкретного  значення.

   Закон попиту узгоджується з принципом  спадної граничної корисності, згідно з яким кожна наступна одиниця  продукту приносить усе менше  задоволення, тому споживачі купують  її лише за умови зниження ціни.

   Закон попиту можна пояснити і на основі ефекту заміщення і ефекту доходу.

   Ефект заміщення. Виявляється в тому, що за зниження ціни на один із товарів  споживач намагається купити його якомога  більше замість інших товарів, які  стали відносно дорожчими. Тобто  споживачі мають мотивацію заміщувати дорогі товари дешевими.

   Ефект доходу  пов'язаний зі зміною ціни на один із товарів: за нижчої ціни споживач може купувати більшу його кількість, не зменшуючи споживання інших товарів. Це стає можливим завдяки зростання  купівельної спроможності грошового  доходу споживача внаслідок зниження ціни на один із потрібних йому товарів: зі зростанням реального доходу він  може купити більше товарів.

   Цінова  еластичність попиту.

   За  різкого зростання цін на певний товар покупця потрібен час на пошук його замінників. Ідеться про  швидкість пристосувальної реакції  на різку зміну ціни. Це означає, що ціна впливає на споживання через  певний час. Така пристосувальна реакція  називається ціновою еластичністю попиту.

   Цінова  еластичність попиту – кількість  товарів, на яку люди збільшать або  зменшать свої придбання внаслідок  зміни ціни.