МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 

   Державний вищий навчальний заклад

   «КИЇВСЬКИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА» 
 
 

   Кафедра політичної економії обліково-економічних  факультетів 
 
 

   Курсова робота

   на  тему: «Ринок товарів і послуг»  
 
 
 
 
 
 
 

   Студентки І курсу,

                                                                            9 групи, спеціальності 6509

                                                                            факультету обліково-економічного

                                                                            Науковий керівник 

   Київ 2011

   Тема: «Ринок товарів і  послуг»

 

   Вступ……………………………………………………………………….3

1. Ринок товарів і послуг:

1.1 принцип класифікації ринків;……………………………………...4

     1.2.  ринок предметів споживання, його структура;…………………7

   2. Механізм функціонування ринку  товарів та послуг………………..12

   3. Проблеми формування ринку товарів  та послуг в Україні………...24

   Висновки…………………………………………………………………...30

   Список  літератури………………………………………………………...32 
 
 
 

 

   Вступ 

   Ринок - досягнення людства на всіх етапах його розвитку до

найвищих  форм суспільного прогресу. За допомогою ринка відбувається обмін товарів і послуг. Сучасний же ринок - це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути і масова свідомість.

   Об'єктом мого дослідження виступає ринок товарів і послуг.

   Предметом дослідження являються тенденції формування й розвитку ринку, форм і методів його функціонування.

     Метою моєї курсової роботи є визначення і дослідження сутності ринку товарів і послуг, принцип класифікації ринків, його структура, механізм функціонування та проблеми формування ринку товарів та послуг в Україні.

     Нині існує об’єктивна необхідність  у комплексі заходів, які б  стимулювали розвиток ринку товарів і послуг, підвищення рівня технічного обслуговування та ефективності експлуатації об’єктів які пропонуються на ринку.

   Для реалізації зазначеної мети були поставлені такі завдання:

    - проаналізувати еволюцію поглядів  щодо поняття „ринок”;

    - визначити і проаналізувати  основні функції ринку товарів і послуг, його ознаки і умови функціонування;

   - чітко сформулювати структуру  ринку товарів і послуг;

   - обумовити механізм функціонування;

   - проаналізувати стан та тенденції  розвитку сучасного ринку товарів і послуг в Україні.

   Актуальність  зазначених проблем, їхня практична  значимість і недостатня наукова  розробленість визначили вибір  теми курсової роботи та обумовили  постановку мети та завдання даного дослідження.

 

    

   

1. Ринок товарів і послуг

 
   

1. ПРИНЦИП КЛАСИФІКАЦІЇ РИНКІВ

   Взагалі, ринок є складним, полісистемним утворенням. Отже, для початку потрібно розглянути що таке ринок.

   Ринок як один із інститутів товарного виробництва  існує майже 7 тисяч років. Перші  спроби дати його наукове визначення були зроблені менше двох століть  тому [8,с.166]. Навіть у працях представників класичної школи політичної економії А.Сміта і Д.Рікардо термін „ринок” не набув чіткого політ-економічного визначення, оскільки його відносили до зовнішніх, поверхових явищ ринкової економіки, а тому він використовувався передусім для характеристики ринкового попиту [3,с.235].

     Спочатку домінувало побутове  розуміння поняття „ринок” як  синоніма терміна „базар” –  певної ринкової площі, на якій  велась роздрібна торгівля. З  ХІІ ст. у містах відбуваються  численні регулярні ярмарки. Замість  „ринок” усе частіше застосовують  термін „район торгівлі”. Саме  тому французький економіст Антуан-Огюстен  Курно (1801 – 1877) першим у науковій  літературі визначення поняття  „ринок” починає з терміна  „район” [8, с.166]. Ринок, на його думку, це „...будь-який район, у якому відносини покупців і продавців настільки вільні, що ціни на ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вимірюватися” [3,с.235]. Позитивним у цьому визначенні є характеристика ринку через відносини його суб'єктів.

   Цей аспект визначення відтворювався у  працях західних економістів і надалі. Так, А.Маршалл розглядав ринок  як будь-яку групу людей, які вступають  у тісні ділові відносини і  укладають великі угоди щодо будь-якого  товару [8, с.166]. Англійський економіст А.Маршалл стверджував, що „чим досконалішим є ринок, тим сильнішою є тенденція у всіх його пунктах у той самий момент платити за той самий предмет однакову ціну...” [3, с.235]. К.Макконнелл і С.Брю у підручнику „Економікс” розглядають ринок як „інститут або механізм, який зводить разом покупців (представників) попиту і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг”. Американський економіст П.Хейне стверджує, що ринок – „це просто набір взаємозв'язків, або конкурентних торгів”. У обох дефініціях упущено таку важливу властивість ринку, як відносини між людьми і сутнісні ознаки цього інституту [8,с.166].

   Близьке до цього визначення дав Л.Тейлор та інші західні вчені. Спільним для  наведених визначень є те, що вони тлумачать предмет економічної  науки, не акцентуючи на вивченні виробничих, або економічних, відносин. Крім того, у перших двох визначеннях звернено увагу на тенденції до вирівнювання цін, отже, названо важливу функцію  ринку.

   Дещо  по-іншому ринок як економічну категорію  трактують українські вчені. Так, у  підручнику „Основи економічної  теорії: політекономічний аспект”  за редакцією Г.Климка визначення „самодостатній ринок, автоматично діючий механізм, що саморегулюється” охарактеризоване як абстракція, яка певною мірою  відображає реалії ХІХ ст.. На відміну  від цього „сучасний ринок  – це один з феноменів, що обслуговує складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють різні  закономірності, численні регулюючі  інститути (насамперед державні) і масова свідомість”. А.Задоя та Ю.Петруня  визначають ринок як „спосіб взаємодії  економічних суб'єктів, що базується  на ціновій системі і конкуренції”. Інші українські вчені розглядають  ринок як цілісну систему „економічних відносин і зв'язків між покупцями  і продавцями, що будуються на основі ринкових цін”.

   Сучасний  ринок – регульована система економічних відносин між суб'єктами різних типів і форм власності і господарювання, в межах окремих країн і світового господарства з приводу купівлі товарів і послуг згідно з законами товарного виробництва.

   Отже, можна зробити висновок, що ринок  – це сукупність економічних відносин між фізичними і юридичними особами (промисловими, торговельними кампаніями, корпораціями, банками), а також між  державами і національними органами, міжнародними фінансово-кредитними інститутами  з організації та купівлі-продажу різноманітних товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва [3, с.235].

   В підручнику за редакцією І.Г.Манцурова  ринок розглядається як форма  взаємовідносин між окремими учасниками, що самостійно функціонують, - продавцями та покупцями. (Рис.1.1)

   Пізнати ринок неможливо без глибокого  аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається і які  взаємодіють між собою. Ринок  розмежовують на різні елементи (сектори  або сегменти) за такими критеріями:

• економічне призначення об’єктів ринкових відносин;
• ступінь зрілості ринкових відносин;
• відповідність окремих ринків чинному законодавству;
• територіально-адміністративна ознака

   За  об’єктом обміну ринки можуть бути: ринок товарів, ринок послуг, ринок капіталу, ринок робочої сили. [6]

     За економічним призначенням об’єктів ринкових відносин поділяють на:

1. ринок предметів споживання;

   2) ринок виробничих ресурсів — землі, робочої сили і засобів виробництва; 3) ринок капіталів (капітальних благ);

   4) ринок фінансово-кредитних ресурсів;

   5) фондовий ринок;

   6) ринок науково-технічних розробок та інформації.

   Перші три названі сегменти є визначальними, вони становлять матеріальну базу ринкових відносин.

 

 

   

2. РИНОК ПРЕДМЕТІВ СПОЖИВАННЯ, ЙОГО СТРУКТУРА

   Ринок предметів споживання. Один з найважливіших компонентів суспільного ринку. Ринок предметів споживання, призначений для задоволення різноманітних особистих потреб людей.

   Цей ринок безпосередньо характеризує взаємозв’язок виробництва і особистого споживання, націленість виробництва на максимальне задоволення фізіологічних, соціальних і духовних потреб членів суспільства. Кожна економіка має вибирати кошик споживчих товарів, які повинні бути вироблені. Безпосередньо споживчі товари і послуги виробляє так званий другий підрозділ суспільного виробництва, а в промисловості — галузі групи «Б». До галузей, які безпосередньо виробляють споживчі блага, належать легка і харчова промисловості, значна частка виробництва машинобудівного, аграрного, будівельного, транспортного комплексів і галузей нематеріального виробництва (охорона здоров’я, освіта, культура тощо).

   На  ринку споживчих товарів функціонують товари особистого споживання. Вони поділяються  на дві великі групи: матеріальні  блага і послуги. Матеріальні  блага задовольняють особисті потреби  людей своїми фізичними, хімічними  і біологічними властивостями. Корисність багатьох матеріальних благ перебуває  в прямій залежності від природних  властивостей речі. Так, хліб, масло, фрукти та інші продовольчі товари мають  корисність, тому що містять у собі білки, жири, вуглеводи та вітаміни, необхідні для людського організму. Нафта є корисною як паливо, бо в  процесі її згорання виділяється  велика кількість теплової енергії.

   З розвитком виробництва корисність все більшої кількості матеріальних благ особистого споживання формується в процесі виробництва. Це стосується таких економічних благ, як посуд, меблі, холодильники, телевізори, одяг, будинки і т. д. Праця та інтелект людини в поєднанні з наукою дають можливість виробляти матеріальні блага з більш високими рівнями корисності. Це легко простежити на поколіннях холодильників, легкових машин, телевізорів, комп’ютерів та багатьох інших предметів споживання.

   Послуги — відповідна діяльність людини, що спрямована на задоволення особистих  потреб, але не набуває речовинно-матеріальної форми. Відмінність корисності послуг від корисності речових благ полягає в:

• фізичній невідчутності, тому що їх неможливо відчути органами чуття;
• невід’ємності від свого джерела (трудової діяльності), тоді як продукт у вигляді речі існує незалежно від наявності або відсутності джерела його виникнення;
• неможливості їх накопичення та зберігання; послуга існує одночасно в момент «виробництва» та «споживання»;
• індивідуальності та плинності якості: однакові продукти-речі мають одні й ті самі якості, тоді як однакові послуги можуть надаватися на більш високому або більш низькому рівні.

   Послуги, які формують ринок споживчих  товарів, обумовлюються набором  бажаних характеристик. Саме цей  набір диференціює їх як блага  і є умовою формування різних галузей  у сфері послуг особистого споживання. Це такі галузі:

1. оптова і роздрібна торгівля;
2. транспорт і зв’язок;
3. освіта, культура та мистецтво;
4. кредитно-фінансова сфера в тій частині, яка обслуговує особисті потреби людей;
5. комунальні послуги;
6. потреби відпочинку: готельні та ресторанні послуги, туризм тощо.