Происхождение денег и их современные виды

 Оскільки  на грошах ґрунтуються всі майнові  оцінки, вони (гроші) реально впливають  на всі сфери суспільного життя, тому вирішення теоретичних питань про сутність сучасних грошей, їх функції  та закони руху є вельми важливим для практичної підтримки їх стабільності, а отже, й попередження інфляції. Адже вибір тих чи інших напрямів і монетарних інструментів грошово-кредитного регулювання значною мірою залежить від кондептуаіь-них підходів до сутності, функцій та законів руху сучасних грошей, Приміром, закон грошового обігу (закон Кн), відкритий Марксом, дехто з пострадянських економістів ще й сьогодні прагне пристосувати до сучасних грошей та умов їх обігу як придатний для здійснення грошово-кредитного регулювання економіки країни та стабільності грошей. Проте в дійсності цей закон щодо сучасних грошей не спрацьовує, бо, як писав Маркс, "специфічний закон обігу паперових грошей може виникнути лише з відношення їх до золота, лише з того, що вони є представниками останнього" [15, с. 134, виділено Л. Р.]. Оскільки грошові білети сучасних грошей не мають відношення до золота і не є його представниками, то і марксистський закон руху паперових грошей не можна застосувати для регулювання стабільності сучасних грошей. Відповідно й інфляцію сьогодні не можна розглядати з марксистських позицій як переповнення каналів грошового обігу грошовими знаками понад кількість необхідних обігу дійсних грошей, бо в обігу вже не існує ні тих, ні інших. Однак було б помилкою розглядати і знецінення сучасних грошей як саму інфляцію (так ще й сьогодні трактують її деякі економісти [2, с. 232; 4, с. 212; 6, с. 217; 7, с. 110 та інші]), бо навіть Маркс вважав, шо знецінення (дискредитування — К. М.) грошових знаків (а не взагалі грошей) відбувається тільки після самої інфляції (тобто після переповнення каналів грошового обігу грошовими знаками понад необхідну кількість дійсних грошей) і є наслідком інфляції, а не самою інфляцією.

Заслуговує на увагу той факт, що використання марксистського закону грошового обігу (закону Кн) неможливе в сучасних умовах навіть якщо його відобразити у символах рівняння обміну. Зокрема, як випливає з цього закону, кількість необхідних обігу дійсних (тобто золотих) грошей визначається передусім сумою цін (у золотому вимірюванні!) товарів, які вироблені за рік для реалізації, та кількістю оборотів однойменних грошових одиниць за рік. Однак у сучасних умовах товарні ціни формуються поза зв'язком із золотом і виражаються в сучасних грошах без власної вартості, а не в золотих грошах. Саме з цих причин марксистський закон грошового обігу не придатний ані щодо сучасних грошей, аш щодо сучасних умов. Стосовно ж відображення марксистського закону Кн у символах рівняння обміну кількісної теорії грошей, як це роблять сьогодні деякі економісти {4, с. 90— 91; 12, с. 43; 31, с. 394], то ототожнення рівняння обміну із законом Кн при формулюванні останнього у вигляді М= = РУ/Ує методологічною помилкою, бо в рівнянні обміну сума цін товарів та послуг (РУ) залежить насамперед від маси грошей, які фактично знаходяться в обігу, а не навпаки, як це випливає із закону грошового обігу, відкритого Марксом. Викладене дає підставу для такого висновку: якщо сьогодні не зважати на сутністну відмінність сучасних грошей від грошей та їх знаків, які розглядав Маркс, то можна зробити серйозні помилки у грошово-кредитному регулюванні, заходах щодо забезпечення стійкості грошей і сталості економіки країни. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

10.1.ФУНКЦІЇ СУЧАСНИХ ГРОШЕЙ: РІЗНІ ТОЧКИ ЗОРУ

Безумовний інтерес  становить питання про функції сучасних грошей, бо саме функції відображають їх глибинні властивості. Зазначимо, що сучасні дослідники розглядають не тільки різну кількість функцій (від трьох до шести), а й уживають різні їх назви і, що особливо важливо, вкладають у них різний зміст. Причому одні автори [6, с. 37; 19, с. 73; 27, с. 17], які ототожнюють сучасні гроші з грошима марксистської теорії, вважають, що сучасні гроші виконують усі функції дійсних (золотих) грошей. Інші — шо сучасні гроші, крім функції грошей як засобу обігу, виконують ще й такі функції', як масштаб цін [12, с. 45], масштаб цін (технічний) [2, тема 2, § 3], засіб збереження вартості та одиниця підрахунку [17, с. 7; 28, с. 75], міра Цінності й засіб збереження цінності [20, с. 34], мірило цінності, засіб платежу, засіб нагромадження (цінності) та світові гроші [5, § 1.5]. Примітно, що Деякі вітчизняні економісти вже почали усвідомлювати: сучасні гроші не мають власної вартості, а отже, не можугь виконувати функції міри вартості та бути засобом нагромадження вартості [5, § 1.5, 20, с. 34], хоча при цьому, на погляд тих же економістів, сучасні гроші все ж залишаються загальним еквівалентом вартості товарів, що суперечить здоровому глузду.

 Зрозуміло, зміни  стосовно сутності грошей, які відбулися  з моменту демонетизації золота, відобразилися і на виконуваних ними функціях, отож важко погодитися з

 висновком,  що "у процесі еволюції функції грошей не трансформуються" [11, с. 65], бо сьогодні гроші не виконують, наприклад, функції світових грошей в її марксистському трактуванні. Хоча в міжнародгагх розрахунках використовуються саме сучасні гроші без власної вартості та у своїх "національних мундирах", твердження деяких економістів [5, с. 45; 6, с. 37; 19, с 73; 27, с, 17] про виконання грошовими білетами сучасних грошей функції' "світових грошей ", на наш погляд, є дуже спірним. Це випливає з того, що нині всі міжнародні розрахунки здійснюються тільки через банки, у безготівковій формі, а отже, гроші в цих розрахунках виконують саме функцію засобу платежу, а не функцію світових грошей. І як би ми не тлумачили зміст функції "світові гроші" щодо сучасних грошей (без зв'язку із золотом і без власної вартості), ми врешті-решт усе ж доходимо висновку, шо зміст (глибинні властивості сучасних грошей у міжнародних розрахунках) характеризує саме функція засобу платежу.

 Не виконують  сучасні гроші й такої функції  дійсних грошей, як міра вартості. Це зумовлено тим, шо сучасні гроші не мають масштабу цін (як законодавчо встановленої ваги металу в грошовій одиниці країни) і відповідно не мають власної вартості, у зв'язку з чим вони не можуть власною вартістю вимірювати вартість товарів. Крім того, в умовах ціноутворення на основі сучасних грошей (без власної вартості і зв'язку із золотом) їх не можна вимірювати як певну кількість золота, котру становить тільки масштаб цін (І якого сучасні гроші не мають), так і іншими кількостями золота, що закладалися в товарних (золотих) цінах. Отже, стосовно сучасних грошей немає навіть передумов для розгляду їх у функції міри вартості. На наш погляд, це свідчить про те, що сучасні кредитні гроші такої функції золотих грошей, як міра вартості, не виконують, до речі, як і банкноти, котрі власної вартості не мали, тож здійснювали .лише представництво вартості золотих грошей. Однак, якщо з демонетизацією золота воно втратило всі свої грошові функції, то сучасні гроші, по-перше, не є представниками ні золота, ні його вартості (бо не мають жодного зв'язку ні з золотом, ні з його вартістю) і тому, на нашу думку, вони аж ніяк не можуть бути представниками вартості [3, с. 11], а тим більше еквівалентом в обміні. Разом з тим саме у сучасних грошах без власної вартості виражаються сьогодні товарні ціни та порівнюються цінові пропорції між товарами. Тому не можна не погодитися з твердженням, що сьогодні однією з функцій сучасних гро-шей є дЬункиія вираження товарних цін та цінових пропорцій між товарами, а не функція міри вартості, яка була притаманна золотим (дійсним, за Марксом) грошам І яку не виконували навіть їх повноправні представники — банкноти. Що ж до функції представника вартості як еквівалента в обміні, то, повторюємо, сучасні гроші (готівкові чи безготівкові), не маючи власної вартості, навряд чи можуть бути її (вартості) представником, а тим більше еквівалентом в обміні. Не випадково деякі пострадянські економісти серед функцій сучасних грошей розглядають уже не функцію міри вартості, а функцію міри цінності чи функцію мірила цінності "в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання цінності товарів, надаючи їй форму ціни" [5, с. 36; 20, с. 34], що, безумовно, свідчить про відхід пострадянських економістів від марксистської теорії грошей.

Однак, на наш  погляд, питання про "вимірювання  цінності товарів" сучасними грошима потребує певних уточнень. Якщо виходити з того, шо цшність товарів має форму ціни, то гроші лише виражають товарні ціни І найбільше, що вони можуть виразити, — це цінові пропорції між товарами. Що ж до "вимірювання" цінності то-варш, то виникає логічне запитання: яким чином сучасні гроші можуть вимірювати цінність товарів, якщо вони не мають стійкої одиниці виміру цінності'' Причому' цінність (купівельна спроможність) грошових білетів сучасних грошей - величина мінлива і не визначається їх номінальною вартістю (надається їм ще до випуску в обіг), а цілковито залежить від попиту і пропозиції на ринках товарів та грошей. Крім того, сам термін ''цінність товарів" потребує визначення і розтлумачення, про шо, власне, йдеться: чи про їх вартість, засновану на теорії трудової вартості, чи про споживчу вартість (їх споживчу цінність), чи просто про ціну, яка, до речі, сьогодні фактично не відображає "трудову" вартість товару.

 Зважаючи  на вищесказане, навряд чи є підстави вважати сучасні гроші мірилом  цінності товарів, яка "будується на основі свідомих розцінок окремих індивідів'' [26, с. 40]. Тому стосовно сучасних грошей доцільніше розглядати не функцію мірила цінності, а функцію вираження товарних цін та цінових пропорцій між товарами, що, на нашу думку, точніше передає їх глибинну сутність.

 Заслуговує  на увагу й таке питання: чи можуть сучасні гроші, які втратили власну вартість, бути еквшалентом вартості товарів? З позицій марксистської теорії, — безумовно, ні. Те ж стосується і сучасного бачення проблеми. Проте, виражаючи цінові пропорції між товарами, сучасні гроші без власної вартості можуть відігравати роль лише умовного еквівалента товарних цін у кожний конкретний проміжок часу. Йдеться про те, що саме за допомогою грошей ми можемо визначати, причому в кожний окремий проміжок часу, відповідні цінові пропорції між товарами, тобто КІЛЬКІСТЬ тих чи інших товарів та послуг, які ми, на нашу думку, можемо придбати на конкретну суму грошей у конкретний момент часу Однак слід зважати, що за допомогою грошей можна визначити саме цінові пропорції між товарами, та аж ніяк не вартісні пропорції між товарами та грошима, як це випливає із сутності грошей як еквівалента зокрема та загального еквівалента — взагалі.

 Сьогодні  не можна не визнавати того факту, що зі зміною сутності грошей вони втратили такі властивості дійсних грошей, як товарну (золоту) природу, масштаб цін, власну вартість, не відіграють ролі загального еквівалента і не виконують функцій міри вартості і світових грошей.

 Зміна сутності грошей торкнулася також функції  засобу зберіїшгня (засобу заощадження) вартості [3,с. 13; 17, с. 7], тому шо сучасні гроші без власної вартості не можуть ні зберігати вар-тість, ні накопичувати її. Однак становлячи, за твердженням М.Фрідме-на, короткострокову місткість купівельної сили, стійкі сучасні гроші можуть зберігати і накопичувати цінність (свою купівельну спроможність). Сьогодні це усвідомили деякі провідні економісти, котрі небезпідставно вважають, що сучасні гроші виконують не футгкцію зберіїання та нагромадження вартості, а функцію, за якою "гроші обслуговують нафомадження цінності" [5, с. 43; 20, с. 34].

 З викладеного  вище витгливає висновок: зі зміною сутності та природи грошей змінилися й функції, які відображають їх глибинні властивості. Сучасні гроші, на нашу думку, виконують функцію вираження товарних цін та цінових пропорцій між товарами; функцію засобу обігу; функцію зберігання і нагромаджен -ня цінності та функцію засобу платежу. 
 
 
 
 
 
 

10.2.ФОРМИ ГРОШЕЙ

_З

начний інтерес  викликає питання про форми сучасних грошей, що пояснюється істотними  розбіжностями у підходах фахівців до поняття "форма грошей", переліку форм, що розглядаються, і -термінології, яка, зазначимо, часто не стосується не тільки форм грошей, а й самих грошей. Сьогодні дослідники виділяють такі форми грошей: повноцінні й неповноцінні [5, с. 19 тас. 25; 7, с. 17]; центральні та приватні [ІЗ, с. 5]; ліквідні та кредитні [5, с. 27; 12, с 44]; банківські, казначейські й депозитні [5, с. 27—29]; електронні [5, с. 25 іс. 30; 29, с. 51]; фінансові [20, с. 150]; функціональні [2, с. 80]. Однак, якщо тлумачити поняття "форма" як зовнішнії! прояв сутності предмета, то під формою грошей слід розуміти зовнішній прояв їх сутності. Зовні сутність сучасних кредитних фо-шей, які є борговими зобов'язаннями банкіїз, шо їх емітують, проявляється у готівковому та безготівковому їх існуванні, що прямо залежить від функціонального характеру їх емітентів. Так, центральні банки, однією з функцій яких є емісія готівкових грошей, вводять в обії- гроші у формі готівки (у вигляді грошових білетів та білонної монети, які мають конкретні зразки, найменування та номінальну вартість). Що ж до комершйних банків, то вони створюють безготівкову форму грошей, які не мають зразків та номіналів, а функціонують у вигляді записів про кількість грошових одиниць на рахунках у банках. Готівкові фоші мають безмежну платіжну силу (абсолютно ліквідні) і здшснюють свій рух поза банками не-затежно від них; безготівкові ж мають обмежену платіжну силу і здшснюють свій рух за правилами кредитних відносин між відповідним банком та власником грошей, які знаходяться на рахунках у банку.

 На нашу думку, не можна погодитися з тим, що депозитні фоші — ^иие форма вартості кредиту (підкреслено Л. Р.), перетворена в кредитні зобов 'язання ко -мерційних банків, які забезпечені ліквідними грошима та іншими активами" [12, с. 44, курсив А. К.], адже кредит — це економічні відносини з приводу зворотного руху запозиченої вартості (позички) і, отже, кредит (як відносини), на відміну від позички, ніякої форми власності не має і не потребує забезпечення ні ліквідними грошима, ні іншими активами [22, с. 26]. Тому розглядати боргові зобов'язання комерційного банку — "депозитні гроші" як видозмінену форму кредиту, а тим більше як видозмшену форму його вартості немає достатніх підстав, хоча депозитні гроші засновані загалом на кредитних операціях банків.

 Із цих  міркувань випливає той висновок, що сучасні фоші (у зовнішньому прояві їх сутності як боргових 30-бов'язаннь центрального та комерційних банків) мають лише готівкову та безготівкову форми (до речі, як і форми банкнот, незалежно від порядку їх розміну на метал). Синонімом безготівкової форми грошей правомірно вважати "депозитні гроші", які існують у вигляді записів кількості грошових одиниць на будь-яких вкладних рахунках клієнти  у банках. Тому такі назви форм грошей, як центральні, приватні, ліквідні, депозитні та електронні, можуть вживатися виключно для додаткової характеристики двоч основних форм — готівкової та безготівкової.

 Як уже  зазначалося, деякі автори [5, с. 25 тас. 30; 29, с. 51] виділяють "нову" форму  депозитних фошей — так звані "електронні гроші". Проте за своїм  змістом "електронні фоші" взагалі  не є окремою формою грошей, а  становлять, з одного боку, вид депозитів (безготівкову форму грошей), тобто зобов'язань банку повернути борг, який обліковується на особистому картковому" рахунку 3 другого ж боку, термін "електронні гроші" є своєрідним банківським жаргонізмом, який віддзеркалює не нову форму грошей, а нову банківську технологію чи "нові методи погашення та передав боргу" [19, с. 73]. Ця технологія дає змогу за допомогою електронних засобів (у тому числі й пластикової картки) не тільки переводити гроші з рахунку на рахунок, а й видавати через банкомати готівкові гроші (в чому знаходить вияв взаємозв'язок готівкової та безготівкової форм грошей). Тому плас-тикову картку аж ніяк не можна розглядати як носія електронних грошей, бо гроші знаходяться у вигляді записів на картковому рахунку в банку

 Заслуговує  на увагу і питання про повноцінні та неповноцінні форми грошей, яке розглядається в працях деяких економістів [5, с. ]9гас 25; 7, с. 17]. Зокрема, доктор економічних наук, професор М.І.Савлук до повноцінних відносить такі гроші, які, за його словами, "мали внутрішню реатьну цінність, адекватну цінності... того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад, золоті чи срібні монети" [5,с. 19], з чим не можна не погодитися. Проте доречно зауважити, що терміни "повноцінні" та "неповноцінні'' гроші стосувалися лише монет із дорогоцінних металів і ніколи не вживалися щодо паперових грошей. До того ж повноцінними вважалися монети, номінальна вартість яких відповідала вартості благородного металу в них, а неповно цінними - монети, номінальна вартість яких перевищувала вартість благородного металу в них. Неповноцінні монети виникали або при 'їх зношуванні в процесі обігу, або при свідомому псуванні їх державою з метою отримання емісійного прибутку. До речі, держава при цьому намагалася зберегти зовнішню схожість неповноцінних монет із повноцінними.