Особливості створення інновацій та формування попиту на них

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ» 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

з економіки  та організації інноваційної діяльності

на тему: Особливості створення інновацій та формування попиту на них 
 
 
 
 

Виконала:

ст.групи  БФ-28а

Овчаренко Олена

Перевірила:

Мейта В.І. 
 
 
 
 

Харків 2011

     ЗМІСТ 
 

Вступ                                                                                                               3

1. Умови виникнення попиту на інновації                                                      4
2. Визначення потреб ринку                                                                             8
3. Планування і організація створення нового товару                                 11
4. Види попиту на інновації і чинники, що впливають на нього                14

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП 

     Головним  спонукальним чинником усіх інноваційних процесів є ринкова конкуренція  — прагнення підприємців зберегти завойовані позиції, зміцнити їх чи випередити інших, збільшуючи свій підприємницький  дохід. Конкурентна боротьба порушує  співвідношення попиту та пропозиції, змінюючи диспозиції її учасників і  змушуючи їх відшукувати нові можливості, які найчастіше виявляються у  створенні нових продуктів —  продуктових інноваціях. Успіх нового продукту великою мірою залежить від глибокого і всебічного аналізу  стану попиту на відповідному сегменті ринку, виявлення його тенденцій  і чинників, що можуть вплинути на їх зміну. Це сприяє правильному визначенню характеристик нового продукту, які  будуть адекватними новим запитам  і вимогам споживачів, а також  плануванню процесу розроблення  та реалізації підприємством інновацій. Важливо при цьому оцінити  величину майбутнього попиту на інноваційні  продукти, а в разі створення абсолютно  нового продукту — сформувати попит  на нього у потенційних споживачів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Умови виникнення попиту на інновації

 

     Виробничо-господарська діяльність підприємств спрямована на задоволення потреб наявних і  потенційних споживачів відповідного сегмента ринку. Незалежно від того, до якої галузі належить підприємство, яких споживачів обслуговує, поряд із ним на ринку зазвичай функціонують інші підприємства, що займаються аналогічною діяльністю. Чим привабливішим з погляду отримання доходів є ринковий сегмент, тим щільнішою є на ньому конкуренція. Конкурентна боротьба між суб'єктами господарювання змушує їх дбати про поліпшення своєї діяльності, що можливо лише за умов систематичних нововведень — як у виробничий процес з метою вдосконалення способу виготовлення продукції, так і в саму продукцію з метою її модифікації, надання нових властивостей, поліпшення дизайну, експлуатаційних характеристик.

     До  чинників, які найбільшою мірою стимулюють фірми до залучення інновацій, належать:

     —зниження рівня стабільності надходжень матеріальних і сировинних ресурсів, які підприємства використовують у процесі виготовлення продукції;

     —розширення асортименту продуктів, які претендують  на те саме місце на ринку;

     —зміна  потреб і бажань клієнтів

     —економічні цикли, потрясіння і непевності, що впливають на ринок;

     —технологічні зрушення, що спричиняють зміну сформованих  ідеологій виробництва продукції  тощо.

     Насичення ринку певними товарами зменшує  підприємницький дохід фірми. Це підштовхує підприємців відшукувати  нові можливості для його отримання, які можуть критися у зміні  напряму діяльності, в освоєнні виробництва  нового продукту, у нових способах використання традиційних ресурсів, у залученні принципово нової  технології, яка радикально поліпшує властивості товару (як це було, наприклад, із телевізорами при переході від лампових До транзисторних, а відтак — і цифрових). Все це інновації, які можуть забезпечити підприємству конкурентні переваги, створити умови для зміцнення його ринкових позицій, стабільного розвитку.

     Конкурентні переваги — характеристики підприємства, його продукції чи послуг, які забезпечують йому певні переваги над конкурентами.

     Вони  обумовлюються різними чинниками. До найтиповіших із них американський  фахівець у галузі стратегічного  управління М. Портер відносить:

     — нові технології;

     —нові запити покупців;

     —появу  нового сегмента ринку;

     —зміну  вартості або наявності компонентів  виробництва. З огляду на значущість для організації та стійкість

     Конкурентні переваги поділяють на два типи:

     1. Переваги низького рангу, пов'язані  з доступністю джерел сировини, наявністю дешевої робочої сили, отриманням тимчасових податкових  пільг тощо. Вони є нестійкими, оскільки можуть бути скопійовані  конкурентами.

     2. Переваги високого рангу, пов'язані  із наявністю у підприємства  кваліфікованого персоналу, здатного  використовувати сучасні технології  у всіх сферах діяльності, вести  інноваційний пошук і створювати  новинки, отримувати патенти,  розвивати і вдосконалювати матеріально-технічну  базу підприємства, забезпечувати  високі стандарти діяльності  і формувати позитивний імідж  підприємства. Такі переваги є  тривалими і сприяють вищій  ефективності підприємницької діяльності.

     Конкурентні переваги не є вічними, вони завойовуються  та утримуються тільки за умов ефективної інноваційної політики і належної організації  інноваційної діяльності на підприємстві. Серед них особливо результативні  ті, які стосуються характеристик  товару. їх здатність задовольняти потреби споживачів краще, ніж товари інших виробників, забезпечує прихильність споживачів, зростання обсягу продажу і, в кінцевому підсумку, зростання прибутку підприємства. При цьому важливо обрати зручну для клієнтів форму продажу цього товару чи послуги. Так, будівельні фірми, що здають житлові будинки «під ключ», сьогодні не обмежуються лише впровадженням нових будівельних технологій і виконанням суто будівельних робіт. Вони відшукують супутні продукти і послуги, які можна запропонувати замовнику, включивши їх до основного пакета. Це і сучасні опоряджувальні матеріали, і можливість індивідуального перепланування житла, і альтернативні джерела обігрівання, зокрема так звані «теплі підлоги», і послуги з охорони житла тощо.

     Вміння  побачити нові можливості у звичному, оцінити потенціал нової ідеї, своєчасно та оперативно впровадити новацію на своєму підприємстві є  основою такого явища, як підприємництво.

     Підприємництво — самостійне новаторство, на власний розсуд діяльність у сфері виробництва товарів і надання послуг, важливою особливістю якої є ризик, а метою — отримання прибутку.

     Підприємці  за своєю суттю мають створювати щось нове, відмінне від уже відомого. Ініціативність, підприємливість —  це одна із найважливіших складових, яка дозволяє їм виділитися серед  інших, вирватись уперед, зайняти  кращі позиції.

     Підприємець — індивід, який завдяки наявності  певних рис створює підприємство або бізнес, керує ним і бере на себе всі пов'язані із цим ризики з метою отримання підприємницького доходу.

     Французький економіст Жан-Батіст Сей (1767—1832) зауважував: «Підприємець — це той, що переносить економічні ресурси з галузей  з нижчою продуктивністю праці у  галузі з вищою продуктивністю праці  та більшими доходами». Таким, наприклад, був американець Рей Крок, засновник  мережі ресторанів «Мак-Дональдс». Він  нічого не винайшов. Кінцевий продукт  нічим не відрізнявся від того, що роками виробляли в кожному пристойному американському ресторані. Але внаслідок упровадження нової концепції менеджменту (вивчення «цінностей» постійних клієнтів), стандартизації «продукту», серйозної розробки технологічного процесу та обладнання, а також аналізу необхідності робіт, «Мак-Дональдс» змогла не тільки підвищити ефективність використання ресурсів, а й створити новий ринок і нового покупця. Отже, надзвичайно важливо своєчасно побачити нові можливості, які криються у давно відомому.

     Інноваційні зміни, систематичне і послідовне впровадження новацій є запорукою успіху підприємницької  діяльності. Для цього необхідно  вміти правильно оцінювати ринкову  ситуацію, прогнозувати можливі зміни  і вести цілеспрямований пошук  щодо розроблення тих інновацій, які можуть бути корисними для  підприємства.

     Успіхові  сприяють не лише технічні новації, а  й вдосконалення форм організації  виробництва та праці. Так, нововведення американського інженера Фредеріка  Тейлора на заводах компанії Bethlthem Steel (1898) стосувалися рекомендацій щодо поліпшення використання праці робітників і засобів виробництва. Введення чіткого регламенту і стандартів на засоби праці, інструменти, робочі операції і рухи, чіткого обліку робочого часу, використання диференційованої оплати праці забезпечило підвищення ефективності управління виробничими  процесами (продуктивність праці зросла у 3,5—4 рази, заробітна плата —  на 60%), що, у свою чергу, знизило собівартість продукції і дало змогу встановити на неї нижчі, ніж у конкурентів, ціни.

     Інноваційна діяльність — це складний багатоаспектний  процес, який умовно можна поділити на три складові:

     —інноваційна  ініціатива ;

     —визначення потреб ринку;

     —налагодження виробництва нового продукту для  задоволення ринкових потреб.

     2.Визначення  потреб ринку 

     Інновації, поштовх яким дав ринок, мають  більший успіх, ніж ті, що виникли  внаслідок застосування результатів  науково-технічних досліджень. Інноваціям мають передувати всебічні дослідження  ринку, за допомогою яких визначаються напрями дослідницьких робіт, встановлюються критерії відбору інноваційних ідей, окреслюється коло пошуку конструктивних і дизайнерських рішень для створення  нового продукту. Без цього неможливо  передбачити реакцію споживачів на новий продукт.

     Це  особливо слід враховувати фірмам, які випускають технічно складні  наукомісткі вироби. Вони ще на стадії пошуку та генерування ідей шукають  майбутніх споживачів і лише з  їх участю матеріалізують ці ідеї. Залучення  споживачів до розроблення нових  товарів, крім усього іншого, сприяє стимулюванню інноваційного процесу. Так, досвід більшості великих японських  фірм свідчить, що задоволення запитів  споживачів впливає на ефективність нової розробки не менше, ніж комплексне дослідження ринку. Майже 30% опитаних фірм стверджують, що ідеї створення  нових товарів надійшли безпосередньо  від споживачів. Тісний зв'язок зі споживачами  сприяє здійсненню комерціалізації  нововведень у стисліші терміни, що забезпечує більшу віддачу від  них протягом життєвого циклу.

     Вивчення  попиту на товари, що існують на ринку, дає змогу зрозуміти, якого нового товару очікують споживачі на конкретному  ринковому сегменті і встановити обсяги його продажу в разі впровадження у виробництво.

     Попит — обсяг продукції чи послуги, які споживач хоче та спроможний придбати на конкретному ринку за певною ціною протягом певного часу.

     Вивчення  попиту здійснюється за такими аспектами:

     — обсяг попиту;

     — наявність потенційних покупців;

     — потреба в товарі;

     — можливість придбання товару;

     — ціна товару;

     — час виведення товару на ринок  та його реалізації на ньому;