Міжнародна міграція робочої сили

Міграція робочої сили для України на даний час має переважно негативні наслідки. Мігрують, як правило, висококваліфіковані спеціалісти, але лише невеликий відсоток їх має гарантовану роботу і відповідні соціальні та трудові гарантії. Виїжджають за кордон у пошуках роботи молоді люди без певного рівня кваліфікації, які згодні на будь-яку роботу і низьку платню без усяких гарантій. Згубним для економіки країни, для формування її науково-технічного потенціалу є виїзд за кордон науково-технічних кадрів та підготовлених на сучасному рівні молодих спеціалістів. Це може негативно вплинути на темпи відновлення економіки України.

Водночас  грошові перекази працівниками-емігрантами  іноземної валюти в Україну сприяють розширенню торгівлі товарами, в тому числі й вітчизняного виробництва. Частина емігрантів після повернення з-за кордону вкладає зароблені кошти в організацію бізнесу, виробництва тощо, що певною мірою сприяє формуванню ринкових відносин.

З метою зменшення  еміграції робочої сили з України (особливо нелегальної) необхідне провадження системи заходів, які повинні мати чітке внутрішнє і зовнішнє спрямування. До числа перших належать заходи макроекономічної стабілізації та оздоровлення економіки – створення робочих місць, розширення іноземного інвестування тощо. Зовнішні заходи мають забезпечити цивілізовані форми виїзду працівників за кордон та можливість їх вільного повернення з-за кордону, ввезення валюти, а також гарантії нашим співвітчизникам захисту їхніх трудових прав за кордоном. 

1.Загальні  закономірності розвитку світового ринку трудових ресурсів.

Світовий  ринок трудових ресурсів – це система  відносин, що виникає з приводу  постійного балансування попиту та пропозиції щодо світових трудових ресурсів, яка  склалася у зв”язку з нерівномірністю  кількісного та якісного розміщення робочої сили по світу. Іншими словами:

Світовий  ринок робочої сили – це сукупність трудових ресурсів світу, які пропонуються і купуються на міжнародній діловій  арені.

Трудові ресурси  розміщені по світу нерівномірно, а тому в одних країнах відзначається недостача робочої сили, в той же час, як в інших країнах населення набагато перевищує потреби в робочих руках. Найбільші проблеми з безробіттям виникають у густонаселених регіонах світу і малорозвинених країнах, що часто співпадає.

Густонаселеними вважаються в основному Південна і Південно-Східна Азія, Північна і центральна Африка, північна частина Латинської Америки.

Світовмй  ринок трудових ресурсів знаходиться  постійно в русі, тобто переживає  тенденційні зміни.

Основні особливості  динаміки професійної структури і форм зайнятості активного населення світу:

збільшується  потреба в освічених висококваліфікованих працівниках в галузі електронної  техніки, а відповідно збільшується кількість людей, потреба в професії яких відмирає.

в розвинених країнах настає насиченість економіки “білими комірцями”, а тому вони стають безробітними.

2.Міжнародна  трудова міграція: суть та причини  виникнення.

Явище міжнародної  мігації населення досить давне  і залишило помітний слід у розвитку людства. Більша частина населення деяких країн, наприклад: США, Канада, Австралія складається з нащадків колишніх емігрантів.

Міграція  трудових ресурсів – це переміщення  людей у територіальному просторі з метою пошуку місця роботи.

Міжнародна  трудова міграція – це форма МЕВ, яка полягає у переливі трудових ресурсівз одних країн інші і виражає процес переозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства.

Основні причини  існування міжнародної трудової міграції:

а) з боку країни, з якої йде міграція:

велика густота  населення.

масове безробіття.

низький життєвий рівень і заробітна плата.

виробнича необхідність(для  спеціалістів, що працюють у слаборозвинених  країнах).

б) з боку країн, які приймають міграцію:

потреба у  додатковій висококваліфікованій робочій  силі.

потреба у додатковій дешевій робочій силі.

порівняно висока зарплата.

3.Основні  тенднції розвитку сучасних міграційних  процесів.

Міграційні  процеси відбуваються по всьому світу  і мають багатовекторну спрямованість, але на світовомму ринку трудових ресурсів склалися чітко визначені центри, куди в основному стікаються трудові ресурси.

США, Канада – постійно праціє 5% імігрантів(5-12млн.чол.) від загальної кількості всього працюючого населення.

Західна Європа – кількість працюючих імігрантів 4-7млн.чол. Найбільше їх у Люксембурзі, Швейцарії, ФРН, Франції.

Близький  Схід – в середньому тут працює 3-5млн. імігрантів. Найбільше іноземців  працює в Об”єднаних Арабських Еміратах, Катарі, Кувейті, Саудівській Аравії.

Латинська Америка  – число імігрантів 3-8млн. Найприваблішими країнами є Аргентина та Венесуела.

Австралія –  це традиційний центр міграції, котрий стягує на роботу 2-3% імігрантів від  кількості всього числа працівників.

Азіатсько-Тихоокеанський регіон – сновними імпортерами робочої  сили тут є Японія, Південна Корея, Гонконг, Малайзія, Тайланд, Сінгапур.

Соціально-економічні наслідки міжнародної трудової міграції мають, як позитивні, так і негативні  сторони.

Виграш країни-імпортера  трудових ресурсів:

Дана країна отримала дешеву, молоду робочу силу.

Отримала  готових спеціалістів.

У такій країні прискорюється економічне зростання, зростає

державний бюджет.

Виграш країни- експортера трудових ресурсів:

Валютні перекази імігрантів своїм сім”ям(осідає в  банках валюта).

Експортом трудових ресурсів ослаблює проблему безробіття.

Підвищується  кваліфікація імігрантів, які повернулись  назад.

Негативні наслідки міграції для країн-імпортерів:

виникнення  додаткових проблем, пов”язаних з соціальним захистом

імігрантів.

відтік національної валюти у формі вивозу чи переказу.

втрата виучених дешевих спеціалістів-імігрантів, при їх поверненні на батьківщину.

Негативні наслідки міграції для країн-експортерів:

втрата висококваліфікованих підготовлених спеціалістів, так  званий “відтік розумів”.

додаткові витрати  з бюджету на підготовку нових спеціалістів.

виникнення  тенденції до спаду темпів економічного зростання.

4.Регулювання  міжнародних міграційних процесів.

Міжнародна  організація праці.

До регулювання  міжнародних міграційних процесів відносять:

Адміністратино-правове  регулювання, яке передбачає:

а) встановлення правових норм;

б)встановлення міграційних квот;

в)встановлення рамок можливостей мігрування(кримінальні  норми).

Економічне  регулювання міжнародних міграційних  процесів полягає в:

а)встановленні митних внесків чи бар”єрів;

б)встановленні відповідних візових ставок;

в)регулювання  зарплати мігрантів;

г)запровадження  різного роду штрафних ставок.

Регулювання міжнародних міграційних процесів на міждержавному рівні буває:

Одностороннє  міжнародне регулювання – це державне регулювання міграційних процесів у відповідності з власними інтересами і без узгодження з іншими державами.

Двостороннє регулювання – це регулювання  міграційних процесів на основі двосторонніх міждержавних угод.

Багатостороннє  регулювання міжнародними иіграційними процесами – базується на підписанні міжнародних угод, конвенцій на загальносвітовому рівні, а також в межах окремих інтеграційних угрупувань.

Основні правові  норми регулювання міжнародних  трудових відносин визначаються і контролюються  Міжнародною організацією праці – це міжнародна урядова організація створена в 1919році,яка з з 1946 року є спеціалізованим закладом ООН. Україна є членом цієї організації, але ще не всі її положення підписала.

Основні завдання міжнародної організації праці:

захист інтересів  і прав трудящих.

підвищення  життєвого рівня трудящих.

покращення  умов праці.

захист від  професійних захворювань.

соціальний  захист працівників-імігрантів.

сприяння  зайнятості імігрантів.