Экономическое обоснование результатов финансовой деятельности предприятия

   Для забезпечення розширеного виробництва  потрібно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання його оплати.

    Таблиця 1.14

         Аналіз  структури затрат за елементами

     Аналіз  структури витрат, приведений в табл.1.14, показав, що виробництво є матеріаломістким. Але в 2010 році питома вага матеріальних витрат знизилася на 66,28 %. Необхідно ураховувати той  факт, що крім матеріальних витрат,  найбільшу питому вагу займають витрати на оплату праці,показник якої на кінець 2008 року зменшилися на 75,92%. Загалом це пов’язано з тим, що  підприємство в 2010 зазнавало великих матеріальних втрат і масовим скороченням персоналу. 

     1.4 Аналіз фінансових показників  діяльності підприємства 

     Рух будь-яких товарно-матеріальних цінностей, трудових і матеріальних ресурсів супроводжується  виникненням і використанням  грошових та інших обігових коштів, тому фінансовий стан господарського суб’єкту відображає усі сторони виробничо-господарської діяльності.

     Фінансовий  стан підприємства – це сукупність показників, що відбивають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні і потенційні фінансові можливості підприємства. Оцінка фінансового стану суб’єкта господарювання, тобто фінансовий аналіз діяльності підприємства, складається з наступних етапів: аналіз прибутковості (рентабельності), ліквідності та платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності, майнового стану, аналіз наявності та ефективності використання оборотного капіталу.

     Аналіз  динаміки рівня прибутку за 2009-2010 роки наведено в табл. 1.15

Таблиця 1.15

     Аналіз  динаміки рівня прибутку у 2009-2010 роках, тис. грн.

     Проаналізувавши дані, які наведено в табл. 1.15, можна зробити наступні висновки: у 2010 році зменшилась виручка від реалізації продукції, тобто підприємство ще не визначило свою маркетингову та збутову політику. Нарощування обсягів виробництва та реалізації продукції (товарів, послуг, робіт) дає можливості підприємству досягти головної мети фінансово-господарської діяльності – отримання чистого прибутку. Але з наведених даних ми бачимо, що отриманий підприємством прибуток є від’ємним. Крім того, дані таблиці свідчать про те, що прибуткова діяльність призводить до збільшення нерозподіленого збитку: в 2009 році його величина складала 498 тис. грн. Така ситуація свідчить про неефективне здійснення фінансово-господарської діяльності.

     Коефіцієнт  рентабельності власного капіталу дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками, і порівняти цей показник з можливим одержанням доходу від вкладення цих засобів в інші цінні папери. Рентабельність власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку заробила кожна грошова одиниця, вкладена власниками підприємства. На основі попередніх розрахунків варто розрахувати показники, що комплексно характеризують фінансовий стан підприємства в 2010 р.

   Таблиця 1.16

Зведена таблиця показників, що характеризують фінансовий стан підприємства за 2010 рік

Продовження табл 1.16

   Фінансова-господарська діяльність підприємства у 2009-2010 роках  виявилась низькорентабельною, про  що свідчать розраховані показники  рентабельності. Тому важливе значення для забезпечення умов зростання  прибутку і рентабельності повинне відігравати якість їх планування, що представляє собою складний і багатогранний процес, який включає глибокий економічний аналіз виробничих і фінансових показників за період, що передував плановому періоду. Також спостерігається негативні показники рентабельності активів, причиною чому є незадовільний рівень збуту продукції через спад попиту на ринку.  

     1.5. Визначення резервів підвищення  ефективності діяльності підприємства

     Резерви підвищення ефективності функціонування підприємства - це можливості досягнення більш ефективної його діяльності в результаті забезпечення належної дії факторів, що дають змогу раціональніше використовувати наявні ресурси та організаційно-інноваційний потенціал. 
Найважливіші напрямки проведення заходів по задіянню резервомобілізуючих факторів називаються напрямками або шляхами забезпечення (чи використання резервів) підвищення ефективності функціонування підприємства.

     Рис.1 Резерви підвищення ефективності підприємства

     1. Ресурсні резерви на «ДП МОУ ХЗЗВ» - це резерви поліпшення використання основних і оборотних виробничих фондів (основного і оборотного капіталу), а також резерви ефективнішого використання трудових ресурсів (резерви підвищення продуктивності праці).

     Для мобілізації резервів підвищення ефективності використання оборотних коштів, перш за все, повинні задіюватись фактори прискорення їх оборотності й, зокрема, такі:

1. зменшення обсягів незавершеного виробництва;
2. удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації виробничих запасів;
3. прискорення реалізації готової продукції (активізація маркетингової діяльності);
4. зменшення обсягів дебіторської заборгованості.

     Ситуація, що склалася на «ДП МОУ ХЗЗВ» на даний час дозволяє впровадити ряд  заходів, по мобілізації резервів підвищення ефективності використання оборотних коштів по кожному із запропонованих пунктів:

1. Виробнича політика заводу останні роки спрямована таким чином, що виробництво продукції відбувається лише на основі попереднього замовлення і передоплати.
2. Завод має застарілу і малоефективну систему матеріально-технічного забезпечення ще радянських часів.
3. На заводі є досить молодий відділ маркетингу, котрий займається пошуком клієнтів, але специфіка підприємства (завод є відомчім підприємством МОУ) не дозволяє сконцентруватися і перепрофілюватися на виробництво лише потрібної на ринку продукції.

     Основними напрямками підвищення ефективності використання ОВФ на «ДП МОУ ХЗЗВ»  є такі:

     1) поліпшення їх складу, структури і стану за рахунок ремонту наявних фондів і закупівлі нового обладнання ;

     2) зниження фондомісткості виготовлюваної підприємством продукції, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві внаслідок оновлення обладнання, впровадження заохочувальних факторів для виробничого персоналу (матеріальне стимулювання), 

     3) формування (удосконалення діючої) системи матеріальної мотивації за раціональніше (більш ефективне) використання ОВФ та забезпечення успішного функціонування цієї системи.