Теоретичні основи термінології

а) співвідношення термінів з галузями трудової діяльності людей: виробництво, техніка, наука, управління, торгівля, дипломатія, політика і т.д.

б) співвідношення термінів з професіональним членуванням  кожної з галузей трудової діяльності, в виробництві - металургія, текстильне виробництво і т.д.; в сільському господарстві - землеробство, тваринництво, садівництво і т.д.; в техніці - технологія суднобудування, конструювання фотоапаратури і т.д.; в науці - хімія, біологія, фізика, лінгвістика і т.д.

в) співвідношення термінів з науковими напрямками, теоретичними та технічними школами  і методами.

г) співвідношення термінів з особистими системами наукових поглядів, технологічних і конструктивних концепцій: термінологія Д. Менделєєва і термінологія Н. Марра. Не можна не помітити, що перечисленні властивості (ознаки) термінів є зовнішніми для них - а саме, що ці властивості (ознаки) зумовлені зв'язком мови з позамовними системами матеріальної діяльності і свідомості.

5. Не менш  важливі і суттєві для вибору  основ типологічного членування  і опису термінології тої чи  іншої мови внутрішньоструктурні, зокрема, формально-семантичні властивості (ознаки) термінів:

а) понятійна  сторона семантики терміна (і  зв'язок терміна з поняттям), яка  зближує терміни і віддаляє їх один від одного, формує термінологічні пласти, ряди, поля і т.д.

б) словотворення  і дереватологія термінів, яка  встановлює семантичні (а разом з тим і понятійні) зв'язки між ними, впливаючи на формування терміносистем і відношень між терміносистемами;

в) логіко-семантична, семантико-морфологічна і семантико-дериватологічна  парадигматика термінів;

г) лексико-семантичні властивості термінів, які зумовлюють формування термінологічної синонімії, антонімії, семантичні зближення та вилучення термінів, перетинання та підкорення їх змісту і т.д.

Внутрішня (в  межах одного термінологічного словосполучення) синтагматика термінів повинна привертати до себе увагу термінологів-лінгвістів, всередині складових термінів, між їх членами, виникають різноманітні синтагматичні зв'язки і відношення, котрі формують взаємодію слів як одиниць лексичних, морфологічних, синтаксичних і як носіїв понятійного змісту,

6. Кожні з  наведених зовнішніх або внутрішніх  властивостей (ознак) термінів можуть  приймати і приймають участь  в формуванні системних відношень  і зв'язків між термінами. Саме  тому перераховані властивості  (ознаки) термінів не повинні випускатися  з виду вченими в процесі вивчення, аналізу або опису термінів і терміносистем, зокрема, для утворення їх (терміносистем) типології. Так, співвідношення термінів з галузями трудової діяльності дозволяє виділяти і відрізняти терміносистеми виробництва, техніки, науки, управління, торгівлі і т.д.

7. Терміносистема, яка орієнтована на процес  навчання, виявляється збіднілою  в порівнянні з терміносистемою,  яка орієнтована на процес  наукового спілкування, але разом  з тим саме потреба спілкування  в процесі навчання заставляє дослідників уточнювати звичні терміни - поняття, визначати їх, тлумачити, пояснювати і т.д. і все це надає збагачувальну дію на термінологію і її використання.

8. Внутрішні  зв'язки і відношення між термінами  у взаємодії з зовнішніми дозволяють  розрізняти великі чи малі терміносистеми - на різних ступенях руху від великих до менших.

 

 

Висновок

 

   Термін  – це слово або словосполучення,  яке служить для вираження  поняття або назв предметів  і прийняте в відповідній професійній  сфері та вживане в особливих умовах. Термін як слово спеціальної сфери пізнання відображає результати досвіду і практичної діяльності людини, фіксує професійно-наукові знання про властивості об’єкта, що детермінується. Через дефініцію термін розкриває суттєві ознаки і виражає спеціальне поняття у спеціальній сфері.

   Термін  має своє «власне» інваріантне  значення і виконує функцію  семантичного диференціала у  різних терміносистемах. Термін, як і загальновживане слово,  володіє потужним структурно-семантичним  потенціалом, а його словотвірна парадигма має подальшу перспективу дослідження.

   Термінологія  поділяється на номенклатуру, професіоналізми  та торгівельний знак або паронім.

 Номенклатура – це сукупність спеціальних термінів-назв, які вживаються в окремій фаховій ділянці.

 Професіоналізми – це дублети науково-технічних термінів, які не складають замкнутої системи. Професіоналізми визначають спеціальні поняття, знаряддя або продукти праці, виробничі процеси, народні ремесла. Вони носять чіткий місцевий характер, і їм властива деяка емоційність, що викликана особливостями просторіччя. Внаслідок цього професіоналізми відносяться до окремого підвиду діалекта, особливо якщо вони вживаються поза межами виробничих стосунків.

 Застосування торгівельного знака пов'язане з дослідженням мотивації поведінки перспиктивного покупця. У процесі утворення пароніма враховують як психологічні фактори припущення, переконання і принадження, так і мнемонічні, семантичні, аналогові і інші особливості слова, що залучаються. При найменуванні об'єкта чи виду послуг до уваги сприймаються комбінаційні особливості звучання і значення форми, змішані імітаційні процеси. Торговельний знак розрахований на широкі кола населення, а тому до складу знака залучається добре відоме загальновживане слово. При цьому враховується і та обставина, як до цього слова ставиться споживач.

   Усі терміни  по своїй будові поділяються  на:

1) Прості, які складаються із одного слова: circuit – ланцюг;

2) Складні, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс: flywheel – маховик;

3) Терміни-словосполучення, які складаються із декількох компонентів: circuit breaker – автоматичний вимикач.

Терміни-словосполучення  поділяються на три типи.

   До першого  типу належать терміни-словосполучення, компонентами яких є самостійні слова, які можуть вживатися окремо і які зберігають своє значення: brake – гальмо, gear – прилад.

   До другого  типу відносяться такі терміни-словосполучення,  які мають один із компонентів  технічний термін, а другий – загальновживаної лексики. Компонентами такого типу можуть бути два іменники, або іменник і прикметник. Цей спосіб утворення науково-технічних термінів більш продуктивний, ніж перший, де два компоненти є самостійними термінами: back coupling – зворотній зв'язок

   До третього  типу відносяться терміни-словосполучення,  обидва компоненти яких являються  собою слова загальновживаної  лексики і тільки сполучення  цих слів є терміном. Такий  спосіб утворення науково-технічних  термінів непродуктивний: line wire – провід під напругою.

   Переклад  термінології здійснюється різними  прийомами, а саме за допомогою  таких міжмовних трансформацій  як: лексичні, лексико-семантичні та  лексико-граматичні. Задача перекладача  полягає у вірному виборі того  чи іншого прийому в ході процесу перекладу, щоб якнайточніше передати значення будь-якого терміна.

   Одним  з найпростіших прийомів перекладу  терміна є прийом транскодування. Транскодування – це побуквенна чи пофонемна передача вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту мови перекладу. Даний прийом являється рідким виключенням в практиці технічного перекладу (наприклад, laser – лазер, діод – diode).

   Терміни також підлягають іншому лексичному прийому перекладу – калькуванню – передача не звукового, а комбінаторного складу слова, коли складові частини слова (морфеми) чи фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови перекладу. Даний прийом застосовується при перекладі складних за структурою термінів.

   До інших  трансформаційних прийомів, що застосовуються при перекладі термінів можна віднести: конкретизацію та генералізацію.

   Конкретизація  – процес, при якому одиниця  більш широкого конкретологічного  змісту передається в мові  перекладу одиницею конкретного  змісту. В українській мові необхідно робити заміну слова чи словосполучення, що мають більш широкий спектр значень, еквівалентом, який конкретизує значення згідно контексту або стилістичних вимог.

   При перекладі  термінів також можливим є  застосування прийому генералізації.  Генералізація вихідного значення має місце в тих випадках, коли міра інформаційної упорядкованості вихідної одиниці вища за міру упорядкованості одиниці, що відповідає їй за змістом в мові перекладу.

   Отже, переклад  термінів – дуже відповідальна  задача для перекладача. Не дивлячись на розширення зв’язків між народами на планеті, використання все більш ефективних засобів комунікації і пов’язане з цим взаєморозуміння культур, перекладач повинен рахуватися з тим, що кожна мова розвивається самостійно: в ній діють власні мовні реалії, закріплені культурно-історичні реалії, з’являються нові реалії, які ще не мають еквівалентів на момент перекладу на інші мови. Але і попри цього перекладачеві доводиться перекладати матеріали, що містять і такі термінологічні особливості, з якими він не знайомий.

   Це означає, що  незалежно від ступеня володіння  перекладачем обома мовами, об’єму  його фонових знань, він так  чи інакше зустрінеться з неочікуваним  в тексті оригіналу, що може  бути лінгвістичними чи екстралінгвістичними  реаліями. Враховуючи це, перекладачеві потрібно знати і вміти користуватися (окрім словників) різними енциклопедичними довідниками.