Теоретичні основи термінології

Д. С. Лотте висунув  до науково-технічного терміну наступні вимоги: системність; незалежність від контексту; однозначність; точність та лаконічність. Термін не повинен бути полісистемним, омонімічним, синонімічним

Можна розглянути вимоги до термінів уже на конкретному прикладі. Є. Ф. Скороходько у своєму науковому доробку «Опыт построения лексики информационного языка на основе ступенчатого кодирования значений терминов» висунув наступні вимоги до термінів інформаційної мови:

1. Термін повинен володіти  абсолютною однозначністю (в будь-якому контексті він повинен виражати лише одне поняття).

2. Формальна структура  термінів повинна виражати зв’язки  між поняттями. Це допоможе  у ряді випадків знаходити  в текстах інформацію про ті  класи предметів, які прямо  ніде не названі.

3. Повинна бути передбачена також можливість формальних перетворень термінів з метою отримання нових термінів для позначення новоутворених понять.

4. Також повинна бути  передбачена можливість автоматичного  перекладу термінів з природних  мов на інформаційну мову і  навпаки.

5. Термін повинен  бути коротким.

Слід зазначити, що існує два підходи до визначення терміна: структурно-субстанційний  та функціональний. Прихильникт структурно-субстанційного підходу розглядають термін, як особливе слово, яке протиставляється за своєю  семантичною і граматичною структурою загальновживаному (Д.С. Лотте, Т.Л. Канделакі). Прихильниками функціонального підходу було доведено, що термін – це функція, тип вживання лексичної одиниці, а не особливий тип лексичної одиниці (Б.М. Головін, В.М. Лейчик, Т.Р. Кияк, Е.Ф. Скороходько). У нашому дослідженні ми дотримуємося концепції про функціональну природу терміна. Е.Ф. Скороходько розуміє термін як слово чи усталене словосполучення, що є членом такої лексико-семантичної системи, яка репрезентує певну фахову (спеціалізовану) систему понять. Слід зазначити, що це тлумачення, як і наведені раніше, виключає з кола термінів загальнонаукові лексичні одиниці. Проте в цій же праці автор наводить дещо інше визначення терміна – “слово чи усталене словосполучення, яке виражає спеціальне поняття науки, техніки або іншої галузі людської діяльності, та має дефініцію, яка розкриває ті ознаки цього поняття, що є релевантними саме для цієї галузі”.

Засадничу різницю  між терміном та «звичайним» словом (словосполученням) Е.Ф. Скороходько вбачає не в тому, що терміну притаманні певні риси, відсутні у загальновживаного слова, або що термін позбавлений рис, притаманних «звичайному» слову, а в сукупній характеристиці – кількісному співвідношенні ступеня виявленості кожної з цих рис. Теоретично кожне слово може бути терміном, але воно стає ним тільки за умови актуалізації – виведенні його з лексико-семантичної системи загальнолітературної мови і включенні в систему термінів.

З усього вище сказаного  можна зробити висновки, що термінознавці орієнтуються на ідеальний термін. Але не слід сприймати вище наведені вимоги до термінів надто прямолінійно, так як ідеальних термінів, які б відповідали усім вимогам, мабуть, і не існує.

   1.2. Класифікація термінів. В основі системності термінів та терміносистем лежить принцип класифікації. Класифікація трактується як процедура регулярного логічного правильного поділу різних понять предметної області за різними принципами або як результат цієї процедури.

Існують різні класифікації, в яких терміни групуються за різними принципами: за змістом, за мовною формою, за функціями і т. д. Усі ці класифікації є важливими та необхідними.

Важливим є визначення тих ознак за якими терміни  відділяються від інших лексичних  одиниць певної мови, а потім за цими ж принципами велика кількість термінів членується на типи. Таке членування називається типологією. За визначенням Ю. А. Шрейдера типологія являється основою класифікації. Кількість типів термінів є дуже великою. Розрізняють загальнонаукові терміни, загально технічні терміни, вузькоспеціалізовані терміни. Терміни можна класифікувати за сферами знань і діяльності: наука, управління, культура. Тут перш за все виділяється клас наукових термінів, який включає багато підкласів (хімія, фізика, біологія). Тут можна виділити стільки терміносистем, скільки існує різних незалежних теорій опису хімічних, фізичних об’єктів і закономірностей. Можна також виділити терміни суспільних, природничих та технічних наук.

Третій суттєвий підхід у  класифікації термінів полягає у  поділі термінів на терміни спостереження і теоретичні терміни. За термінами спостереження стоять класи реальних об’єктів, а за теоретичними термінами - абстрактні поняття; наприклад: сині водорослi’ – термін спостереження, ‘синява’ – абстрактний термін.

Можна класифікувати  терміни на універсальні (для різних сфер, які є споріднені), унікальні (лише для певної сфери) і авторські  терміни (лише для певного аспекту, який розглядається).

Має також місце  класифікація термінів за змістом на однозначні і багатозначні, тобто ті, які мають два і більше значень в межах однієї терміносистеми. За лексико-граматичним принципом терміни класифікуються за частинами мови. Наведений вище перелік класифікацій термінів ще не є повним. Але він в цілому достатню характеризує роль і місце термінів в різних сферах функціонування сучасного суспільства.

 Багато авторів,  що досліджували терміни, робили  спробу класифікувати ці одиниці.  Так, наприклад, М. І. Мостовий[9, с. 191-192] поділяє термінологію на  номенклатуру і професіоналізми.

   Номенклатура – це сукупність спеціальних термінів-назв, які вживаються в окремій фаховій ділянці. Своєрідно визначав номенклатуру Г. О. Винокур, під якою розумів «...систему повністю абстрактних і умовних символів, єдине призначення яких полягає у тому, щоб дати максимально зручні з практичної точки зору засоби для визначення предметів, речей без прямого відношення до потреб теоретичної думки, яка оперує цими речами»[1, с. 161-167].

    Професіоналізми  – це дублети науково-технічних  термінів, які не складають замкнутої системи. Професіоналізми визначають спеціальні поняття, знаряддя або продукти праці, виробничі процеси, народні ремесла. Вони носять чіткий місцевий характер, і їм властива деяка емоційність, що викликана особливостями просторіччя. Внаслідок цього професіоналізми відносяться до окремого підвиду діалекта, особливо якщо вони вживаються поза межами виробничих стосунків.

   М.І. Мостовий [9, с. 192] виділяє ще один різновид терміна – торговельний знак або паронім. В умовах масового виробництва і в необхідності збувати крам виникла ціла наука утворення торговельного знака. Його застосування пов'язане з дослідженням мотивації поведінки перспиктивного покупця. У процесі утворення пароніма враховують як психологічні фактори припущення, переконання і принадження, так і мнемонічні, семантичні, аналогові і інші особливості слова, що залучаються. При найменуванні об'єкта чи виду послуг до уваги сприймаються комбінаційні особливості звучання і значення форми, змішані імітаційні процеси. Торговельний знак розрахований на широкі кола населення, а тому до складу знака залучається добре відоме загальновживане слово. При цьому враховується і та обставина, як до цього слова ставиться споживач.

   І. В. Арнольд [12, с. 83]приділяє увагу тому, що сукупність термінів тієї або іншої галузі утворює її термінологічну систему. Об’єм і зміст відображеного терміном поняття фіксується в спеціальній літературі та входять в систему професіонального знання в цій галузі. Для того щоб слово стало терміном, у нього має бути визначення в спеціальній літературі. Таке визначення називається дефініцією. Але це не означає, що  кожен термін має одну дефініцію. Різні автори, користуючись одним і тим же терміном, дають йому дефініцію трохи по іншому. Причиною такого різноманіття являється те, що визначення відповідає різним задачам того або іншого напрямку в лінгвістиці та відображає становлення автора до предмета.

   І. В. Арнольд [12] висуває певні вимоги до терміну. Він каже, що такі вимоги були сформовані ще в 30-х роках в роботах засновника радянської термінології Д. С. Лотте [13]. Діяльність цього вченого була в першу чергу пов’язана з упорядкуванням та стандартизацією руської наукової та технічної термінології, його внесок в теорію терміна та в практику робіт по стандартизації має велике значення. Д. С. Лотте [13, с. 57] показав, що однозначність не виникає в термінології сама по собі. Він висунув та обґрунтував наступні вимоги: кратність, однозначність, вмотивованість, простота, погодження з іншими термінами, які є в терміносистемі, тобто системність, перевага руським терміном перед іншомовними. При створенні лінгвістичних термінів використовуються такі ж способи, як і при створенні інших термінів та й взагалі слів.

1.4 Визначення терміносистеми

Термінологія - це сукупність термінів, виражаючих історично сформовані поняття будь-якої галузі науки, мистецтва чи техніки, взагалі - спеціальної сфери людських знань чи діяльності " [8, с.17].

Говорячи про  термінологію, лінгвісти за звичай розрізняють: а) науку про терміни (в цьому відношенні все більш популярним стає термін "термінознавство"); б) спеціальну лексику у складі усіх слів певної мови (ми говоримо, наприклад, "термінологія української мови", "термінологія англійської мови" і т.д.; в) спеціальну лексику, обслуговуючу окрему галузь науки чи техніки (наприклад, "спортивна термінологія", "лінгвістична термінологія", "термінологія образотворчого мистецтва " і т.д.).

Така багатозначність  зумовлена тим, що для кожної термінологічної  одиниці визначена точка координат  як в мові в цілому, так і в підмові зокрема. Термін є невід'ємним елементом системи, якщо під системою розуміти сукупність елементів цілого, між якими існує обов'язковий і невід'ємний зв'язок. Сукупність зв'язків всередині такого цілого представляє його структуру.

Отже, системність є однією з найбільш важливих умов існування терміну. Термін може існувати лише як елемент терміносистеми, якщо під останньою розуміють впорядковану сукупність термінів, адекватно виражаючих систему понять теорії, що описує спеціальну сферу людських знань чи діяльності [13, с. Зб-45].

Питання системності  термінології досить широко обговорюється  в лінгвістичній літературі, адже системність є однією з найважливіших  умов існування терміну. Багато вчених (серед них Городєцкій, Раскін) притримуються  досить категоричної думки щодо системності термінів: окремо взятий термін сам по собі є фікція; він існує лише в системі термінів, тобто серед інших термінів, з якими він пов'язаний певними відношеннями.

Існує твердження, що системність термінів полягає  у зв’язаності, співвідносності термінів по формі та значенню на різних мовних рівнях. Отже терміносистема – це, по суті, пов’язана з певною сферою знань, проблемою, темою, науковою школою і т. д. сукупність термінів, що пов’язані між собою на понятійному, лексико-семантичному, словотворчому (дерівативному) і граматичному рівнях.

1.2. Ознаки терміносистем.

1. Не претендуючи  на вирішення питання що таке  терміносистема, можна все ж таки  сказати (опираючись на факти  мови та існуюче в науці  розуміння систем), що кожна з терміносистем має такі ознаки:

а) терміносистема являє собою більшу чи малу сукупність термінів, спільно обслуговуючи комунікативно-тематичні  чи комунікативно-ситуативні задачі;

б) елементи терміносистеми прямо (безпосередньо) чи непрямо (за допомогою інших елементів) комунікативно-співвіднесені і структурно пов'язані один з одним і з системою в цілому;

в) не існує жодного  терміна, котрий би не входив в ту чи іншу терміносистему;

г) межі між терміносистемами можуть бути більш чи менш чіткими, терміносистеми можуть наскладуватись одна на одну і створювати в таких випадках перетин терміносистем;

д) терміносистеми, які обслуговують окремі чи різноманітні галузі виробництва, техніки, науки, управління, можуть виділити міжгалузевий термінологічний  фонд, який також являє собою терміносистему;

е) міжгалузевий термінологічний фонд може мати різну  силу узагальнення галузевих терміносистем, різку ступінь відхилення від  них.

2. Кожна терміносистема  реальна і об'єктивна, історично  формується незалежно від науки,  що її вивчає. Досить лише пригадати яку велику увагу було приділено зарубіжною і вітчизняною лінгвістикою терміносистемам споріднення в різних мовах, і в кожному з них ці терміносистеми виникли задовго до появи науки про мову, наміри і можливості його опису і аналізу.

Особливості і  властивості реальних термінів, причини, шляхи і способи їх виникнення повинні вивчатися без заздалегідь  спроектованих моделей. Лише навчившись чітко бачити властивості і особливості  термінів, їх системну організацію  в них самих, термінознавство може вирішувати свої теоретичні та практичні задачі, пов'язані, з описом та аналізом терміносистем, а також з досконалістю їх використання.

3. В існуючій  термінознавчій літературі можна  зустріти твердження, ніби то  та чи інша сукупність термінів становить терміносистему лише тоді, коли в її "упорядкування" вмішується спеціаліст-термінолог і встановлює в ній потрібні йому порядки (створює дефініції, приписує зв'язки між термінами, будує логічні відношення). Така наукова позиція може і повинна викликати опір. Випадкового скупчення термінів, системно не пов'язаних і не організованих, не має ні одна галузь виробництва або техніки, ні одна галузь науки чи управління, тому що в любій названій сфері речі та їх ознаки співвідношенні і пов'язані, системно організовані, і поняття тої чи іншої галузі знань.

Термінологія  системна, передусім, тому що системний  світ, окремі сторони і галузі якого  вона, термінологія, відображає і обслуговує. .

4. Ймовірно, таким  чином, що типи терміносистем  можуть бути помічені наукою про терміни лише при умові пильного погляду на реальні, об'єктивні властивості, ознаки особливості того мовного матеріалу, який називають термінологією, а також при умові чіткого бачення обставин і причин її використання та розвитку. Зокрема, бажаючи побудувати більш чи менш задовільну типологію терміносистем, наука могла би звернутися до наступних властивостей (ознак) термінів: