Епiтет як художнiй засiб в сучаснiй англiйськiй мовi

Ще одним способом морфологічного вираження порівняльного епітета  з вираженою основою порівняння є складні прикметники типу coal-black, перший елемент яких виражений іменником, що позначають яку-небудь речовину або предмет, а другий елемент – прикметником, що позначає якість або ознаку, найчастіше колір, наприклад: blood-red nostrils, steel-bright eyes.

Як і всякий інший вид образного  епітета, порівняльний епітет може переходити з ряду оригінальних, мовленнєвих у розряд звичних і мовних епітетів, наприклад: fish-like eyes, pig-like eyes, moon-like face, childlike smile, coal-black eyes, sky-blue eyes, crystal-clear eyes.

 

- Синестетичні епітети – засновані на явищі, відомому в психології за назвою синестезії, яке полягає в тому, що «який-небудь подразник, діючи на відповідний орган відчуттів, викликає не тільки відчуття, специфічне для певного органу відчуттів, але одночасно ще й додаткове відчуття, характерне для іншого органа відчуттів». [12]

Найпоширенішим проявом синестезії є «кольоровий слух», тобто певні  зорові (кольорові) уявлення, що виникають  при сприйнятті тих або інших  звуків. С.Ульман, англійський лінгвіст, який ввів це поняття, вважає явище синестезії одним із семантичних універсалій.[16; c. 3] Приклади синестезії: acid daylight; soft, fluffy bark; brooding green silence.

Синестетичі епітети, як і всі образні епітети, мають властивість «стирання» їхньої образності в результаті частого вживання.

Так, у слова chilly «прохолодний, мерзлякуватий» у словосполученнях chilly smile, chilly voice, chilly laughter від частого вживання ефект несподіванки зтерся; з таких комбінацій викристалізувалося нове значення слова chilly – unfriendly «непривітний».

 

- Звукоподібні епітети - звуконаслідування, алітерація й звуковий символізм. Відповідно, виділяються три різновиди епітетів: звуконаслідувальні, алітеруючі, звукосимволічні.

Звуконаслідувальні епітети виражені звуконаслідувальними словами, тобто  словами, звукова оболонка яких імітує які-небудь реальні звуки навколишньої дійсності: голосу птахів або тварин, звуки людського сміху, кашлю, чхання й т.п., звуки дзенькоту, скреготу, стукоту металу, дерева й інших природних матеріалів, звуки грому, дощу й інших явищ природи, наприклад: roaring voice, chirpy comments, snorting lorry, cooing undertone. 

 Другим різновидом звукообразних епітетів є алітеруючі епітети, засновані на явищі алітерації, тобто на «повторенні однакових, співзвучних приголосних звуків для посилення виразності художнього мовлення».

Найчастіше алітерується початковий приголосний: це пояснюється, очевидно, найбільшою психологічною значимістю початкової позиції звуку в слові, наприклад: they are deadly dull; his huge, hanging, helpless hands; drooling drunks, weary warren.

Третім різновидом звукоподібних епітетів є звукосимволічні епітети. Семантика звукосимволічних епітетів обумовлена значенням звукових образів або звукових символів, тобто таких звукових комплексів, які своїм звучанням викликають наші наочні уявлення. наприклад, в епітетах sloppy «мокрий, брудний, сльотавий», splashing «що шльопає по воді, бруду» переважає негативна оцінка із загальним значенням «мокрої брудної поверхні».

 

1. Необразні епітети також можна розділити на кілька груп: перенесені епітети, оксюморонні епітети, гіперболічні епітети, антономасійні епітети.

 

- Перенесені епітети полягають  в тому, що прикметник, що логічно  визначає яке-небудь слово, займає  синтаксичну позицію означення  при іншому слові, пов'язаному  з першими якими-небудь відносинами метонімічного типу. Ця зміна позиції й дала назву явищу – перенесений або зміщений епітет, наприклад: florid dress; hungry teeth; sleepless pillow; unbreakfasted morning.

 

- Значення оксюморонних епітетів прямо протилежне значенню означуваних ними слів. Явище це відзначалося в стилістиці ще із часів античних риторів і широко відоме за назвою оксюморона: в атрибутивну групу поєднуються слова, не здатні в нормі сполучатися одне з одним завдяки наявності в їхній значеннєвій структурі сем протилежного значення.

Компонентний аналіз слів, що входять  в оксюморонну комбінацію, методом порівняння словникових дефініцій, виявляє зіткнення сем, що взаємовиключають одна одну за змістом. Так, у словосполученні wise foolishness зустрічаються семи “having experience, knowledge, good judgment” і “without reason, sense or judgment, unwise”. У словосполученні laborious idleness зустрічаються семи “hard working” і “doing no work”.

 

- Гіперболічні епітети виявляються  у надмірному перебільшенні ступеня  якої-небудь ознаки, властивої означуваному  предмету.

Гіперболізований ступінь ознаки завжди пов'язаний з авторською суб'єктивною оцінкою. Гіперболічний епітет навмисно перебільшує яка-небудь ознака предмета, доводячи його до гротескних розмірів, з метою особливо виділити яку-небудь сторону предмета, яка викликає особливу емоційну реакцію автора. Автор навмисне перебільшує цю ознаку, і читач  знає про це.

У словосполученні lethal prices «смертельні ціни» у слові lethal на перший план виступає сема інтенсифікації значення, у той час як сема понятійної співвіднесеності відсувається на периферію значеннєвої структури й сприймається тільки опосередковано, через свій зв'язок із семою інтенсифікації значення (букв.: price so high as to cause death).

Гіперболічні епітети найвищою мірою піддані стиранню їх виразності. Однак навіть звичні мовні гіперболічні епітети, у яких сема інтенсифікації значення закріплена в словникових дефініціях (такі, як tremendous, enormous, huge, vast, immense, gigantic і т.п.) не втрачає здатності виражати яскраві емоційні й оцінні коннотації. Це зв'язане, очевидно, з тим, що для всіх цих слів характерне значення гіперболізації порівняно з нормою якості. У значеннєвій структурі слова fabulous у словнику зафіксоване значення “hard or impossible to believe”, тому в словосполученні fabulous luxury його можна розглядати як звичний гіперболічний епітет.

 

- Антономасійні епітети – це такі епітети, в основі яких лежить стилістичний прийом антономасії. З погляду морфологічного вираження такі епітети, які можна назвати антономасійними епітетами, являють собою або іменник ( власне ім'я, що називає яку-небудь широковідому історичну особу, або персонажа з міфології, літературного героя), чи прикметник, утворений від такого іменника. Наприклад: Gorgon glance, Marie-Antoinettish joke, Minerva-like head.

Найчастіше зустрічаються антономасійні епітети літературного походження, причому супроводжується метонімічним переносом: ім'я письменника переноситься на його персонажів або ім'я художника – на характерні риси його картин, наприклад: Dickensian person.

 

Висвітлюючи тему епітета І.В. Арнольд, спираючись на праці І. В. Веселовського, з семантичного кута зору класифікує епітети на тавтологічні, пояснювальні, метафоричні і синкретичні.

Під тавтологічним епітетом розуміється семантично погоджений епітет, що підкреслює яку-небудь основну властивість обумовленого: fair sun, the sable night, wide sea, тобто, що повторює у своєму складі сему, що позначає невід'ємну властивість сонця, ночі або моря. Пояснювальні епітети a grand style, unvalued jewels, vast and trunkless legs of stone вказують на яку-небудь важливу рису обумовленого, не обов'язково властиву всьому класу предметів, до яких він належить, тобто, що дійсно характеризує саме його. У метафоричному епітеті обов'язкова двоплановість, вказівка подібності й відмінності, семантична неузгодженість. Можливі, наприклад, анімістичні метафоричні епітети, коли неживому предмету приписується властивість живої істоти: an angry sky, the howling storm, або антропоморфний метафоричний епітет, що приписує людські властивості й дії тварині або предмету: laughing valleys, surly sullen bells. [2; c. 69]

Таким чином, класифікуючи епітети  із семантичного погляду, їх можна розділити на дві більші групи: група без порушення семантичного узгодження й група з порушенням узгодження.

Останнім часом усе  більше уваги приділяється характеристиці епітета з погляду його структури  й положення в контексті. Найбільш звичайним для англійської мови є однослівний епітет у препозиції, виражений прикметником, дієприкметником  або іменником в атрибутивній функції. Експресивність епітета підвищується, якщо він стоїть в постпозиції, якщо один предмет характеризується цілим  ланцюжком епітетів і деякими  іншими засобами.

Непередбачуваність епітета  може також створюватися за рахунок оказіонального словотвору за типом деривації або словоскладання: The widow-making, unchilding, unfathering deeps .

Таким чином, епітет — експресивна оцінна характеристика якого-небудь явища, особи або предмета, іноді, але необов'язково, образна. Епітети вивчаються залежно від їхньої семантики й структури й із кута зору їхнього функціонування в різних жанрах. Дослідники багато уваги приділяли фольклорному епітету. Структура епітета може бути дуже різноманітна, і уявлення про те, що епітет виражається або прислівником, або прикметником, є помилковим.

Експресивність епітета  підвищується завдяки взаємодії  з іншими стилістичними засобами, за рахунок створення ланцюжка епітетів, поміщення в постпозицію, зсувів й перепідпорядкування, голофразису, спеціальної метафоричної атрибутивної конструкції з перепідпорядкуванням та іншими способами.

 

 

РОЗДІЛ 2.ЕПІТЕТИ  В МОВІ ОСКАРА УАЙЛЬДА(НА МАТЕРІАЛІ  ТВОРУ «ЩАСЛИВИЙ ПРИНЦ» («THE HAPPY PRINCE»)

 

 

Оскар Уайльд (також Вайльд), повне ім'я Оскар Фінгал О'Флаерті Віллс Уайльд (Oscar Fingal O'Flahertie Wills Wilde,16 жовтня 1854, Дублін, Ірландія  — 30 листопада 1900, Париж, Франція) — англо-ірландський поет, драматург,письменник, есеїст.

Народився у сім'ї лікаря Вільяма Уайльда і письменниці  Джейн Франциско Елджі .Отримав класичну освіту: естетичні погляди формувались у Триніті коледжі (Дублін) та оксфордському коледжі св. Магдалени, — проте ішов власним шляхом, керуючись власною тезою: «Те, що дійсно треба знати, не розтлумачить ніхто».

У 1888 році О. Уайльд публікує збірку «Щасливий Принц» та інші казки», до якої увійшло п’ять казок: «Щасливий Принц», «Соловей та Роза», «Велетень-егоїст», «Вірний друг», «Чудесна ракета».

Ми вважаємо, що для кращого  розуміння тропів, використаних автором, слід проаналізувати казку, виокремити основні проблеми.

У проаналізованій нами казці  «The Happy Prince» яскраво виражені проблема співвідношення краси зовнішньої та внутрішньої: гарний та безтурботний Принц не знає турбот за високими стінами свого замку. Його людське серце не знає ні сліз, ні журби. Обмеженість уявлень Принца-людини про життя відображена в тому, що під гарною оболонкою знаходиться свинець.

Однією з основних є також проблема внутрішньої самопожертви, яка розкривається в образі Принца та Ластівки. В досліджуваній казці Щасливий Принц плакав, бачачи нещастя бідних жителів міста, але зовсім не помічав нещасть своєї посланниці Ластівки. Тому смерть друга виявилася для нього повною несподіванкою й відкрила глибину всіх тих страждань, які перенесла Ластівка, погодившись стати його посланницею. Таким чином, свинцеве серце розкололося від скорботи Принца-Статуї за вірним другом.

Некрасиву статую зняли й переплавили. Глава міста вирішив, що настав час поставити йому пам'ятник самому, але Радники були не згодні – всі пересварилися. Олов'яне серце і мертву птицю викинули на смітник, звідки їх забрав Ангел, якого Господь попросив принести найдорогоцінніше, що він знайде в цьому місті.

Всього у досліджуваній казці виявлено 90 епітетів(включаючи повтори).

Найбільш вживаними є little  у словосполученні little swallow(17 разів), happy у словосполученні The Happy Prince(14 разів). Ці два епітети є мовними(стертими) та прикріпленими до «їхніх» іменників. Ми вважаємо, що ці тропи надаються протягом всього доробку тим самим об’єктам для кращого розкриття їх значення. Ласкаве звернення до ластівки наводить на думку, що у маленького створіння може бути таке велике серце. А прикметник  happy, що завжди знаходиться в препозиції звертає увагу читача саме на стан статуї, підкреслює страждання свинцевого серця.

Третім за вживаністю є  мовний епітет  beautiful, що зустрічається у казці 9 разів, прикріплений до різних іменників.

Як вже було зазначено  в теоретичній частині, за морфолого-синтаксичною будовою класифікація виділяє ряд структурних моделей епітета в сучасній англійській мові. Проаналізувавши текст твору ми виявили, що в мові Оскара Уайльда домінує модель Adjective+Noun(епітет, виражений прикметником у препозиції) – нами досліджено 74 випадки. Крім того, зустрічається модель Adjective+ Adjective+Noun (4 випадки) та  прикметник  в постпозиції – модель Noun+ Adjective або Noun+ Adjective+ Adjective(2 випадки). Цікавими для вивчання є моделі Noun+of-phrase(2 випадки), Participle I+Noun(1 випадок) та Participle II+Noun(3 випадки). Результати здійсненого нами дослідження подаємо у таблиці 1.

 

Таблиця 1.

Модель		%	приклади
Adjective+Noun			(14) The Happy Prince; (3)  fine gold; bright sapphires; sensible mother; wonderful statue; (17) Little Swallow; slender waist; silver ripples; ridiculous attachment; graceful curtseys; golden bedroom; curious thing; human heart; lofty wall; solid gold; (2) poor house; rude boys; wonderful stars; how wonderful is the power of love; delicious slumber; good action; remarkable phenomenon; dreamy eyes; chill snow; lovely beat of glass; marvelous things; dark lanes; black streets; scarlet caps; curious crack; leaden heart; strange thing; broken lead heart; (9) beautiful.
Adjective+ Adjective+Noun			low musical voice; pale green jade; great granite throne; broken lead heart.
Noun+ Adjective			the climate…is…dreadful.
Noun+ Adjective+ Adjective			the stars are quite bright and clear; streets..  bright and glistening
Noun+of-phrase			my heart is made of lead; city of gold
Noun  у присвійному відмінку+ Noun			the loveliest of the Queen’s maids-of-honor to wear; the children's faces grew rosier
Participle II+Noun			coarse, red hands, all pricked by the needle; distinguished stranger; withered violets
Participle I+Noun			starving children
Adjective(найвищій ступінь порівняння)+Noun			the loveliest of the Queen’s maids-of-honor to wear; the two most precious things
Всього