Переферійні пристрої пк

Говорят «Время лечит» – 

Нет, ему  неподвластно страдание 

Настоящая боль каменеет

Так же, как Кости, с годами.

Время – только проверка несчастия 

Если  справилось с Горем – 

Значит, мы волновались напрасно – 

Значит, не было боли. [11,115]

     Чим саме було заповнене існування «Амхерстської монахині» ? Навіщо такий жвавій та комунікабельній жінці потрібно було ховатися від людей. Позбавивши себе людських радощів, Емілі намагалась зосередитись на внутрішньому світі, постійно загострюючи своє світосприйняття. Поетеса напружено вдивлялась, а точніше, вслуховувалась в життя. В декотрих віршах вона відкрито повторювала одну й ту ж саму думку – тільки «голодний» здатний максимально відчути смак, тільки втративши щось остаточно можна відчути ціну втраченого.

Я все  потеряла дважды.

С землей – короткий расчет.

Дважды  я подаянья просила

У господних  ворот.

Дважды  ангелы с неба

Возместили  потерю мою.

Взломщик! Банкир! Отец мой!

Снова я нищей стою.[8,69]

      Саме  у вмінні подивитись на світ оновленим  поглядом, поглядом, здатним побачити в матеріальному світі виблискування «душі», і полягає основне завдання людини, особливо творчої людини. Саме поетичне художнє сприйняття, коли з природи зникає пил звичайності і вона здається сповненою «привидами», допомагає сприймати світ одухотвореним, осмисленим та прекрасним. Особливим талантом поета є здатність побачити «піднесене в простому», побачити «дух» в таких звичайних речах, як трава, річка:

Чтоб  свято чтить обычные дни -

Надо  лишь помнить:

От вас - от меня -

Могут взять они - малость -

Дар бытия.

Чтоб  жизнь наделить величьем -

Надо  лишь помнить -

Что желудь здесь -

Зародыш лесов 

В верховьях  небес [5,92].

     Однак невірно також і називати Дікінсон «ідилічною» поетесою. Її «відлюдництво» було єдино можливим в даних умовах бунтом проти оточуючої дійсності. Що ще могла зробити провінційна пуританська дівчина ХІХ сторіччя, наділена таким талантом? Бути нудною та обмеженою «дружиною та матір’ю» ? Шокувати оточуючих самостійною поведінкою? І перше, і друге було не для неї. Її бунт був не тільки бунтом проти свого оточення, але й проти себе самої. Коли Дікінсон писала, що вона «не релігійна», це не слід розуміти однозначно. Малося на увазі, що її не задовольняли ті конформізм та респектабельність, яких набула, в минулому «войовнича», пуританська релігія (один з різновидів кальвінізму). Тим не менш, її вірші наповнені драматичними роздумами про смерть, про Божу милість, про недосконалість цього світу, про самотність людської душі – темами, досить властивими пуританину, доля якого визначена заздалегідь, а відносини із Богом суто індивідуальні .

     Після смерті Емілі, Лавінія знайшла в кімнаті своєї старшої сестри зшиті вручну зошити з віршами, про які ніхто не знав. Лавінія переконала Хіггінсона видати частину з них, і з цього моменту слава «Білої відлюдниці» почала зростати. Але, сама поетеса вже ніколи не дізналась про високу оцінку своєї творчості. Власне, це й не було їй потрібно, вона знала це завжди.

Если  меня не застанет

Мой красногрудый гость – 

Насыпьте  на подоконник

Поминальных крошек горсть.

Если  я не скажу спасибо – 

Из глубокой темноты – 

Знайте  – что силюсь вымолвить 

Губами  гранитной плиты.[6,183]

        Серед джерел поетичної системи Дікінсон — поезія англійського бароко так званої метафізичної школи. Умоглядна, спрямована в сферу ідей лірика Дікінсон близька цій літературній школі. Передумовою поглиблення філософського звучання поезії пізнього американського романтизму, розвитку в ньому універсалістської тенденції була філософська спрямованість однієї з течій раннього англійського романтизму. Трансценденталізм як романтична філософія і романтичний умонастрій визначив коло проблем, що їх порушила Дікінсон, і деякі їхні розв'язки. Комплекс ідей, тип ліричного героя і характер духовних конфліктів, які він переживає, визначення естетичного, морального, особистісного ідеалу, поетика філософської лірики Дікінсон свідчать про завершеність у ній певної лінії романтичної поезії.

 

ВИСНОВКИ

 

     Шлях Дікінсон до читача був довгим. Навіть у Сполучених Штатах її лірика була «відкрита» широкою читацькою аудиторією тільки після смерті поетеси.

     Не тільки особисте, але й творче життя Дікінсон пройшло на самоті, в огородженому від зовнішніх втручань поетичному світі, практично поза літературною сучасністю.

     Реалістичні тенденції виявилися в творах численних жінок-письменниць - Гаррієт Бічер-Стоу, Елізабет Стюарт Фелпс, Мері Уілкінс Фрімен, Маргарет Фуллер, Елен Хант Джексон, Сари Орн Джуітт. Роздуми про дім, про самотність як неминучою жіночу долю об'єднували Дікінсон та її письменниць-сучасниць.

     В Сполучених Штатах інтерес до поезії Дікінсон зростав у міру посилення популярності поетики та естетики модернізму. Проте, ще літературні критики кінця XIX століття, хоча і визнавали талант Дікінсон, різко критикували її за «фрагментарне» викладення думки, за «неправильні» рими, за «хаотичність» і «примхливість фантазії» (Т. У. Хіггінсон, А. Бейтс , У. Д. Хоуеллс, Е. Ленд, М. Л. Тодд, Т. Б. Олдріч).

     Потрібно  зазначити, що творчість Емілі Дікінсон мала значний вплив на сучасну американську поезію. Її часте використання тире, написання іменників із великої літери, своєрідне вживання рими, нетрадиційні метафори визначили її репутацію як одного з найбільш інноваційних поетів ХІХ сторіччя в американській літературі. Амхерст став місцем паломництва для шанувальників поетеси та молодих поетів, її життя і робота привертають увагу чисельної кількості дослідників, її поезія надихнула феміністичних письменниць.

     Для аналізу впливу творчості Е. Дікінсон на американську літературу, слід окремо приділити увагу такому явищу, як американський романтизм. Це були часи, коли американський народ вірив у природну доброту людини, і в те, що в природному середовищі людина буде поводити себе максимально добре. Однак, людині сильно заважала оточуюча її цивілізація. В той час маркерами істини вважались віра в емоції, безпосередність та щирість. В руслі романтичного напряму, більше оцінювалась здатність автора висловитись самостійно, аніж спосіб, яким це робиться та його оцінка оточуючими. В цей час природа вважалась джерелом навчання, захоплення, способом задоволення прагнення людини до знань та нового розуміння. Письменники намагались повертатись до свого «коріння», знаходячи в чому натхнення та мудрість природи. Вони часто пишуть про існуючий контраст між приємною простотою природи та неприродними обмеженнями суспільства .

     В період з 1828 по 1865 роки, Америка почала вважати себе незалежною та усвідомлювати  себе окремо від Великобританії. Нові письменники і художники суттєво  впливали на індивідуальність та унікальність Америки. Цей новий, творчий вогонь запалюється  в окремій, зростаючій культурі, що з часом народила культуру сучасної нам Америки.

     Романтичний рух процвітав, продовжував оспівувати природу, література купалась в образності, іронії та оригінальності, а також творах, присвячених темам свободи і рівності, провини і порятунку. Американський бренд романтизму набував власного характеру, письменники намагались зробити це свідомо, щоб стати ще більш новими та оригінальними. Цей короткий літературний вибух, можливо, був пов'язаний із конфліктними питаннями, які в решті решт призвели до війни.

     Творчість Емілі Дікінсон, плідність її поезії сприймається нині як цілком модерністська, зокрема, поетесу можна вважати  попередником багатьох сучасних поетів. Через свої вірші Дікінсон передає своє бачення епохи, змін, що відбуваються навкруги неї. Вона позиціонує себе як модерніст і через бажання розповісти про світ опосередкованим чином, і через формальні експерименти із римою та ритмом, за допомогою таких засобів, як співзвучні рими, відкриті рими тощо.

     Андре Моруа писав в своєму літературному  портреті «Емілі Дікінсон – поетеса  і затворниця» про такі складні  асоціації: «Вони відлякують ліниві розуми, але проте збуджують інші і допомагають їм відкрити в пейзажах душі прекрасні ефекти світлотіні» [17,138].

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Венедиктова Т. Путешествие Эмили Дикинсон из Америки в Россию // Иностранная литература. № 10. 2007. С.228Костицына Марина Германовна. Мир поэтической личности Эмили Дикинсон (Поэзия и эпистолярии) : Дис. ... канд. филол. наук : 10.01.03 : Казань, 2004. – С.208 .
2. Гаврилов А. Эмили Дикинсон// Гаврилов А. Избранное. М., 1993. С.204; Дикинсон Э. Стихотворения. М.: Радуга,  2001.
3. Гаврилов А.Г. Переводя Эмили Дикинсон (Из дневников) //.Дикинсон Э.Стихотворения. Письма… С.441.
4. Дікінсон Емілі, Лірика / упорядкування та передмова С. Д. Павличко; пер. з англ. М. Гамблевич, О. Гриценко, О. Зуєвський, Є. Кононенко, Г. Кочур, Д. Павличко, М. Стріха, С. Ткаченко ; худож. оформ. В. Мітченко. – Київ: Дніпро, 1991. – С. 301 .
5. Дикинсон Э.Стихотворения / На англ. и рус. яз. Составление А. Глебовской, С. Степанова. СПб: Symposium, 1997; 2-е изд., расшир. 2000 . – С.306.
6. Дикинсон Э. Стихотворения/ Перев. с англ. С. Рабинович. Екатеринбург, 1997; 2-е изд., расшир., перераб., 2002. . – С.286.
7. Дикинсон Э. Это письмо мое миру: Стихи и письма Эмили Дикинсон;  Пер. и сост. Изабеллы Мизрахи. —СПб. : Изд-во Фонда Рус. поэзии, 1998. . – С.396.
8. Дикинсон Э. Лирика. Составитель А.Кудрявицкий. М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. – С.178.
9. Дикинсон Э.Стихотворения: Сборник/Составл. М.Гавриловой. М.: ОАО Издательство «Радуга», 2001. – С.420.
10. Дикинсон Э. Разговор на языке души: стихотворения / Эмили Дикинсон;  пер. с англ. Вячеслава Протасова. —Владивосток: Морской гос. ун-т им. Г. И. Невельского, 2004. . – С.320.
11. Дикинсон Э. Стихотворения/ пер. с англ. В. Марковой. – М., 1981. – С.189.
12. Дікінсон Емілі,Збірка віршів/ Перекл. з англ. М. Тарновська. Київ, 1982. . – С.244.
13. Джимбинов С.Б. Поэтические истины Эмили Дикинсон // Дикинсон Э. Стихотворения. Письма…С. 397.
14. Дьяконова Н., Букреева С. Победа приходит поздно (русский памятник Эмили Дикинсон) // Вестник Европы, №25, 2009. – С.100.
15. Инцкирвели Д. Д. Поетичиский путь Эмили Дикинсон: Автореф. дис. канд. филол. наук. – Тбилиси, 1975. – С.236.
16. Литературная история Соединенных Штатов Америки: В 3т.-М.,1977. – Т.1.  – С.452.
17. Павличко С. Зарубіжна література: дослідження та критичні статті. – К.: Основи, 2001. – С.559.
18. Станкевич А. Эмили Дикинсон Стихотворения. Письма. М.: Наука, 2007. – С.280.
19. Тертерян И.Я.Романтизм как целестное явление// Вопр. лит. –1983. –№4. – С.167.
20. Романтические традиции американской литературы века и современность. – М., 1982. – С.102.