Шпаргалка по "Хозяйственное право"

Законом України «Про міжнародне приватне право» визначено особливості провадження в справах за участю іноземних осіб, підстави визначення підсудності справ судам України, питання виключної підсудності справ та інші питання.

Закон України «Про міжнародний  комерційний арбітраж» виходить із визнання корисності арбітражу (третейського суду) як методу, що широко застосовується для вирішення спорів, які виникають у сфері міжнародної торгівлі, та необхідності комплексного врегулювання міжнародного комерційного арбітражу в законодавчому порядку, ураховує положення про такий арбітраж, які є в міжнародних договорах України, а також у типовому законі, прийнятому в 1985 році Комісією ООН з права міжнародної торгівлі та схваленому Генеральною асамблеєю ООН для можливого використання державам у своєму законодавстві. Цей закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, однак окремі положення застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном.

До джерел господарського процесуального права належать також широке коло законів, які вміщують окремі норми, що стосуються провадження в господарських судах. Переважно це акти, які визначають підвідомчість спорів господарському суду (Господарський кодекс України, Закони України «Про господарські товариства», «Про інвестиційну діяльність», «Про зовнішньоекономічну діяльність» тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори також на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Наприклад, Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності (укладена в м. Києві 20.03.1992 p., ратифікована Верховною Радою України 19.12.1992 р.) регулює питання вирішення справ, що випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин між суб'єктами господарювання, з їхніх відносин із державними та іншими органами, а також виконання рішень за цими справами.

У випадках, передбачених законом або міжнародним договором, господарський суд застосовує норми права інших держав. У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб'єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосувати міжнародні торгові звичаї.

Господарському суду згідно з ч. 7 ст. 4 ГПК України заборонено відмовляти в розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, оскільки при розгляді господарських спорів у цьому випадку необхідно застосовувати правила про аналогію закону та права. Під аналогією закону розуміється застосування до відносин, які не врегульовані нормами права, але мають бути ними врегульовані, закону, що регулює подібні відносини. За відсутності такого закону господарський суд вирішує справу, застосовуючи аналогію права, тобто виходить із загальних підстав і змісту законодавства (гуманізму, справедливості, рівності тощо). Слід брати до уваги, що аналогія закону й особливо аналогія права мають обмежену сферу використання.

Важливе значення для  розгляду господарських справ, удосконалення правозастосовчої практики господарських судів мають керівні роз'яснення Вищого господарського суду України. Роз'яснення Вищого господарського суду не належать до офіційних тлумачень. Офіційне тлумачення - це сформульоване в спеціальному акті роз'яснення змісту й мети правових норм, яке здійснюється уповноваженим органом і має загальнообов'язкове значення. І тому офіційне тлумачення є, так би мовити, загальнообов'язковою вказівкою щодо правильного розуміння й застосування певної норми. Відповідно до ст. 147 Конституції України право офіційно тлумачити Конституцію та закони України надано лише Конституційному Суду України. Роз'яснення ж Вищого господарського суду України можна віднести до нормативного тлумачення норм права, яке має такі види: автентичне, за якого зміст норми права роз'яснює той самий орган, який її встановив; легальне, за якого загальнообов'язкове тлумачення змісту дає орган, який дану норму не встановлював, але відповідним чином на це уповноважений чинним законодавством.

 

10. Загальна характеристика Господарського процесуального кодексу України.

На даний час чинний Господарський процесуальний кодекс України (далі ГПК) в редакції від 06.11.1991 (зі змінами від 20.10.2011) він складається зі 129 статтей та 15 розділів.

Розділ 1. Загальні положення (ст..1 - 4⁷ (10 ст.)).

Розділ 2. Досудове врегулювання господарських спорів (ст.. 5 – 11 (6 ст.)).

Розділ 3. Підвідомчість справ господарським судам.  Підсудність справ.(ст.. 12 -17)

Розділ 4. Учасники судового процесу. (ст..18-31).

Розділ 5. Докази. (ст.. 32 – 43).

Розділ 5¹. Запобіжні заходи. (ст..43¹ – 43¹⁰).

Розділ 6. Судові витрати. (ст..44 – 49).

Розділ 7. Процесуальні строки. (ст.. 50 – 53).

Розділ 8. Подання позову. (ст.. 54 – 60).

Розділ 9. Порушення провадження  у справі та підготовка матеріалів до розгляду у першій інстанції. (ст.. 61 – 65).

Розділ 10. Забезпечення позову. (ст.. 66 – 68).

Розділ 11. Вирішення господарських спорів у першій інстанції. (ст.. 69 – 90).

Розділ 12. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку. (ст.. 91 – 107).

Розділ 12¹. Перегляд судових рішень у касаційному порядку. (ст.. 107 - 111¹³)

Розділ 12². Перегляд судових рішень Верховним Судом України. (ст.. 111¹⁴ - 111²⁸).

Розділ 13. Перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами. (ст.. 112 – 114).

Розділ 14. Виконання рішення, ухвали, постанови. (ст.. 115 – 122).

Розділ 14¹. Провадження у справах про оскарження рішень третейських суддів та про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських суддів. (ст.. 122¹ - 122¹¹).

Розділ 15. Провадження  у справах за участю іноземних  суб’єктів господарювання. (ст.. 123 – 129).

 

11. Дія господарсько-правових норм у часі та просторі.

Цивільний процесуальний закон, як і будь-який інший нормативно-правовий акт, має межі своєї дії у трьох вимірах:

у часі, тобто обмежений  періодом дії, коли закон має юридичну силу;

у просторі, на який поширюється  дія закону;

за  колом  осіб,   які  підпадають   під  дію   закону   (тобто   у   них  виникають процесуальні права і обов’язки).

Провадження в господарських  справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих  процесуальних дій, розгляду і вирішення  справи. Закон, який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам господарського процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

 

12. Зв'язок господарського процесуального права з іншими галузями права України.

Тісний зв'язок господарське процесуальне право має з конституційним правом. Адже у Конституції України визначені основні засади права на здійснення судового захисту, а також визначена загальна система судової влади в Україні.

Цивільне процесуальне право тісно пов'язане з господарським  процесуальним правом. Цей зв'язок обумовлений спільністю завдань загального суду й господарського суду щодо захисту прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб. Між зазначеними галузями є подібність і в багатьох інших процесуальних інститутах (засоби судового захисту права, доведення й докази, порушення справи тощо). Разом з тим цивільне процесуальне право і господарське процесуальне право регламентують процес здійснення правосуддя в різних судових системах (загальні і спеціалізовані суди). Якщо діяльність загального суду регламентується ЦПК, то діяльність господарського суду регламентується ГПК.

Також господарське процесуальне право має тісний зв'язок з господарським правом. Предмет регулювання господарського права визначено в ст. 1 ГК. В цій статті, в першу чергу, встановлено, що воно визначає основні засади господарювання в Україні. І далі, що предметом правового регулювання господарського права є господарські відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Отже, господарське право є матеріальною основою процесуальних відносин. Саме на підставі матеріальних норм господарського права, суд у господарському процесі виносить рішення по справі.

У сенсі співвідношення матеріального та процесуального господарський  процес пов'язаний з цивільний правом у тій частині, у який норми  Цивільного кодексу України регулюють  відносини у сфері господарювання.

Певний зв'язок господарське процесуальне право має з адміністративним та трудовим правом. Цими галузями права визначаються основи діяльності суддів, як державних службовців та як працівників з відповідними гарантіями професійних та трудових прав.

 

13. Господарське процесуальне право як наука і навчальна дисципліна.

Господарське процесуальне право розглядається не тільки як галузь права, але і як наука та навчальна дисципліна.

Господарське процесуальне право як наука є сукупністю правових знань, що накопичуються та постійно розширюються внаслідок спеціальних наукових досліджень та узагальнень судової практики. Наукові знання відображаються у правових доктринах, концепціях, науково-практичних коментарях, рекомендаціях законодавцю та господарським судам. У матеріалізованій формі вони знаходять своє закріплення у формулюваннях норм господарського процесуального права, конструкціях законодавчих актів, у наукових працях. Правильність висновків та пропозицій представників науки господарського процесуального права підтверджується або спростовується правозастосовчою практикою. Інколи до правових ідей, що були спростовані під час розроблення та прийняття законів, повертаються знову внаслідок прихильності до цієї правової ідеї.

Господарське процесуальне право як юридична наука являє собою сукупність правових знань щодо організації та діяльності господарських судів та інших органів, що вирішують господарські спори. Тому система науки багато в чому збігається із системою господарського процесуального права як галуззю права. Проте система науки охоплює також і інші питання, які не становлять предмета галузі чи навчальної дисципліни. Це, зокрема, питання розвитку господарського процесуального законодавства, організації господарських судів, правового статусу суддів господарських судів, загальної характеристики органів господарської юрисдикції в державах - членах СНД та інші питання, що мають загальнотеоретичне значення.

Як юридична наука, господарське процесуальне право має свій предмет  і об'єкт дослідження. Предметом  науки є система нормативно-правових актів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання процедур господарського судочинства, тобто правове регулювання процесуальної діяльності, механізм якої передбачає формування та реалізацію господарського процесуального законодавства, а також охоплює питання історичного розвитку законодавства про господарське судочинство, організацію господарських судів, правового статусу суддів господарських судів, загальної характеристики органів господарської юрисдикції та інші питання, що мають загальнотеоретичне значення. Іншими словами, предметом науки господарського процесуального права є господарське процесуальне право в нерозривному зв'язку з іншими суспільними явищами в його історичному розвитку і практичному застосуванні.

Об'єктом дослідження є правовідносини, що виникають під час вирішення господарських спорів. Як наука, господарське процесуальна право має мету - теоретичне відображення всіх основних проявів правового регулювання, здійснення господарського судочинства, а також досудового врегулювання господарських спорів.

Соціальне призначення, місце і роль науки господарського процесуального права в суспільстві, гуманітарних та юридичних науках найбільш повно і конкретизовано розкриваються через функції, які виконує галузева наука. Наука господарського процесуального права здійснює як загальнонаукові функції, що властиві будь-якій науці (пізнавальна, інтерпретаційна, прогностична, евристична, комунікативна, прикладна, ідеологічна, виховна), так і спеціальні юридичні функції. Спеціально-юридичні функції розкривають ті особливості призначення науки господарського процесуального права, які зумовлені їх спрямованістю на дослідження держави і права як особливих соціальних явищ, що мають власну природу і тенденції розвитку. До цих функцій належать: правоорієнтуюча функція, яка відображає роль господарського процесуального права як частини юриспруденції у визначенні правових орієнтирів, правових цінностей, правових ідей і принципів, шляхів удосконалення господарського процесуального законодавства, правового регулювання вирішення господарських спорів, створення надійних правозахисних механізмів тощо; практикозабезпечуюча (інструментальна) функція, яка визначає значення цієї галузевої науки як інструмента суспільства і держави щодо наукового забезпечення державно-правової практики, наприклад, на державне замовлення вчені досліджують певні правові проблеми практичного характеру, опрацьовують відповідні рекомендації, створюють нові технології державно-правової практики, розробляють нові методи та засоби її здійснення; - критично-експертна функція, яка означає, що господарським процесуальним правом як галуззю юриспруденції не тільки пізнаються загальні закономірності й тенденції державно-правового розвитку чи визначаються правові орієнтири, прогнози, а й критично осмислюється стан господарського процесуального законодавства, організації та діяльності господарських судів, їх відповідність загальноприйнятим правовим і демократичним принципам, проводиться наукова експертиза проектів нормативно-правових актів та державної й правової практики.

Предметом господарського процесуального права як навчальної дисципліни є система норм, що регулюють організацію і діяльність господарського суду та інших органів господарської юрисдикції, які здійснюють правосуддя в господарських відносинах та вирішують господарські спори. Об'єктом вивчення є також концепції, правові погляди, історичні факти з проблем господарського (арбітражного) процесу, які накопичені правовою наукою.