Функції Вищої ради юстиції

Радянський період української юстиції можна умовно поділити на два етапи. Для першого етапу (1918-1956 рр.) була характерна централізація управління у сфері формування суддівського корпусу. Основну роль в даному процесі відігравав Народний комісаріат юстиції, що в 1946 році був реорганізований у Міністерство юстиції УРСР. Для другого етапу була характерна децентралізація управління.

Як зазначає О.В. Гончаренко, в 1957-1960 роки у всіх союзних республіках були скасовані міністерства юстиції. Функції міністерств юстиції виконували Верховні суди союзних республік і юридичні комісії при їхніх урядах. Вищим судовим органом СРСР був Верховний суд СРСР, який

здійснював нагляд за судовою діяльністю судів СРСР. Народні судді і народні засідателі стали обиратися населенням на основі всезагального, рівного, прямого виборчого права при таємному голосуванні. Судді і народні засідателі обласних, крайових судів, верховних судів автономних і союзних

республік обиралися відповідними радами. Члени Верховного суду СРСР і народні засідателі цього суду обиралися Верховною Радою СРСР [3, с.32]. Таким чином, за часів СРСР основну функцію в сфері управління формуванням суддівського корпусу відігравав Верховний суд.

 Після здобуття Україною незалежності і розбудови української судової системи питання утворення органу, що здійснює державне управління у сфері формування суддівського корпусу, стало особливо актуальним. Даний

процес проходив у взаємозв’язку з прийняттям Конституції України та реформуванням адміністративного законодавства. Планувалось, що основою адміністративно-правового статусу новоутвореного органу буде те, що його

діяльність буде проходити поза законодавчою, виконавчою та судовою владами. Цікавим є те, що ні Концепцією нової Конституції України, ні проектом Конституції України створення спеціального органу по добору кандидатів на посади суддів не передбачалось. В проекті Конституції пропонувалась така схема формування суддівського корпусу: судді Верховного Суду України мали обиратись Сенатом (варіант проекту передбачав двопалатний парламент) за поданням Президента України, а кандидати у судді інших судів мали призначатись на посади Президентом України за поданням Міністра юстиції.

Однак, після доопрацювання проекту Коституції України Тимчасовою спеціальною комісією вона була доповнена спеціальною статтею. В результаті повноваження Вищої ради юстиції були врегульовані ст. 131 Конституції, України відповідно до якої Вища рада юстиції здійснює:

1. Внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

2. Прийняття рішення стосовно  порушення суддями і прокурорами  вимог щодо несумісності;

3. Здійснення дисциплінарного  провадження стосовно суддів  Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів [1].

Однак фактично Вища рада юстиції почала свою роботу з прийняттям 15 січня 1998 року Закону України «Про Вищу раду юстиції», який набув чинності 17 лютого 1998 року [2].

Отже, історія управління у сфері формування суддівського корпусу в Україні пройшла тривалий шлях розвитку і нараховує вже багато століть. Після безпосереднього управління даною сферою головою держави (князем)

воно почало здійснюватись органом з чітко визначеними законодавчими повноваженнями щодо призначення та звільнення суддів, а також здійснення дисциплінарного провадження щодо них. Подальше вивчення даної теми

дослідження допоможе краще зрозуміти правову природу Вищої ради юстиції та адміністративно-правового регулювання її діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. МІСЦЕ ВИЩОЇ РАДИ ЮСТИЦІЇ В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ 

 На шляху розбудови  демократичних засад існування  громадянського суспільства Україна  має неухильно дотримуватися  світових та безпосередньо європейських  стандартів. Розвиток і становлення  суверенної та незалежної держави  неможливий без розвитку системи  національного права, місцевого  самоврядування, формування демократичних  державних інституцій [8].

Особлива увага нині приділяється розвитку судової гілки влади, яка перебуває у стані реформування. Проведення останньої передбачає реформування судової системи, органів розслідування, прокуратури, юстиції.

 Вирішення проблеми  створення авторитетної судової  системи — питання не одного  дня, але її ми повинні вирішувати  спільно, у взаємодії відповідно до своєї компетенції. Для розв'язання кадрових проблем здійснення правосуддя в Україні створено спеціальний конституційний орган — Вищу раду юстиції. Основне призначення та головне завдання Вищої ради юстиції — формування високопрофесійного суддівського корпусу. Рада покликана не тільки забезпечити добір кандидатів на посади суддів на якісно новому рівні, а й бути, відповідно до своєї компетенції, гарантом незалежності суддів при здійсненні правосуддя .

Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

 Строк повноважень  членів Вищої ради юстиції, крім  тих, хто входить до її складу  за посадою, становить шість років [2].

 Вища рада юстиції  є юридичною особою, видатки на  її утримання визначаються окремо  у Державному бюджеті України. Останнім часом в аспекті теоретичних спорів щодо системи судоустрою України все частіше постає питання статусу і повноважень Вищої ради юстиції. Зокрема, виникають дискусії щодо статусу Вищої ради юстиції як органу державної влади чи державного органу. Так, доктор юридичних наук, професор В. Б. Авер'янов вважає, що для таких інституцій, як Вища рада юстиції, здійснення державного управління обмежується суто внутрішньо організаційними межами, оскільки має допоміжне значення щодо їх основних завдань і функцій. На думку професора В. В. Молдована, Вища рада юстиції є певною мірою контрольно-наглядовим органом у судовій системі. Такого ж погляду дотримується кандидат юридичних наук І. В. Назаров, який визначає Вищу раду юстиції контролюючим державним органом. Професор А.О. Селіванов при визначенні статусу Вищої ради юстиції виокремлює свою позицію та акцентує увагу на конституційно-правовій природі цього органу в системі державних органів [14]. Питання правового статусу цього конституційного органу, його місця в системі державної влади та деякі аспекти організації і функціонування висвітлювалися С.Василюком, В.Долежаном, С.Ківаловим, М.Мельником, В.Погорілком, А.Селівановим, В.Шишкіним та ін. [11].

 Науково-теоретичною  базою дослідження питання організації  і діяльності державних органів  є праці В.Авер'янова, В.Лазарєва, Д.Бахраха, Г.Атаманчука, Л.Юзькова, Ю.Тихомирова, М.Александрова, Е.Агєєвої, С.Кувакіна, А.Стрижака та ін., а що стосується Вищої ради юстиції — дослідження І.Назарова. Так, на думку професора В.Лазарєва, форми діяльності є структурним елементом правового статусу державного органу. Вони характеризуються здійсненням юридично значимих дій у чітко регламентованому законом порядку. Вчений зазначає, що форми діяльності певного органу зумовлюються природою суб'єкта державної влади і його компетенцією щодо здійснення відповідного обсягу державно-владних повноважень.

Вища рада юстиції — конституційний незалежний орган, який не належить до жодної з гілок державної влади згідно зі статтею 6 Конституції України. Вона забезпечує діяльність з формування висококваліфікованого суддівського корпусу та прийняття рішень про порушення суддями та прокурорами вимог щодо несумісності та їх дисциплінарної відповідальності. Функціонально ж цей орган пов'язаний з усіма гілками влади .

 Загальний правовий  статус Вищої ради юстиції  України визначений ст. 131 розділу VIII “Правосуддя” Конституції України, а повноваження Ради поширюються на суддів і прокурорів, а тому логічним є наближення статусу Вищої ради юстиції України до судової гілки влади. Проте в Законі України “Про судоустрій України та статус суддів” не йдеться про правовий статус Вищої ради юстиції, а Закон України “Про Вищу раду юстиції” чітко не визначає місця Ради в системі гілок влади і надає лише загальне уявлення щодо її функціональних повноважень [14]. Так, відповідно до ч.2 ст.1 Закону України “Про Вищу раду юстиції”: “Вища рада юстиції України є колегіальним незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність” .Для нашої держави це цілком новий інститут, який було запропоновано у вигляді додаткової статті проекту Конституції (1996 р.) за декілька місяців до її прийняття. Зарубіжний досвід діяльності подібних органів ні парламентаріями, ні вітчизняними науковцями не вивчався, науковій публікацій щодо його статусу, призначення та ролі в забезпеченні не тільки незалежності судової влади, а й дотримання суддями присяги не було.

 Рада — це представницький, радний державний орган, побудований  на підставі об'єднання юридично  освічених осіб, які є представниками  інтересів різних юридичних кіл, з метою безпосередньої участі  у формуванні та підтриманні  на відповідному рівні високопрофесійного  суддівського корпусу України.

 Багато в чому сутність  діяльності Вищої ради юстиції  серед державних органів України  полягає в доповненні системи  “стримувань і противаг”, що існує в будь-якому демократичному суспільстві. Вища рада юстиції здійснює функцію своєрідного опосередкованого правового впливу на суддівську гілку влади з боку законодавчої та виконавчої влади через представників, членів ради, завдяки чому досягається корисний для громадянського суспільства баланс [14]. Ні Президент, ні Верховна Рада України не можуть прийняти відповідні рішення без наявності подання Вищої роди юстиції [13].

 Цікава сама природа  такого органу, як ВРЮ. З одного  боку – це конституційний орган  з належною компетенцією, яка  визначається ст.131 Основного закону, так і в спеціальному Законі  “Про Вищу раду юстиції”. З іншого – у жодному із правових актів він не названий державним органом.За чинним законодавством Вища рада юстиції є самостійним державним органом у системі органів державної влади України, який працює на постійній основі. ВРЮ – державний орган, що є юридичною особою, в складі якого функціонує апарат, який складається з державних службовців. І керівник цього органу, й інші посадові особи займають посади відповідно встановленому порядку вступу на державну службу, працювати у ВРЮ на постійній основі, з відповідними обмеженнями стосовно занять іншими видами діяльності та роботи за сумісництвом. В іншому випадку вони не можуть мати повноважень щодо здійснення організаційно-розпорядчих функцій.

 Днем створення ВРЮ  є 15 січня 1998 року, коли Верховна  Рада України прийняла Закон  України “Про Вищу раду юстиції”, але члени ВРЮ та працівники Секретаріату ВРЮ своїм святом вважають 31 березня, бо саме цього дня 1998 року ВРЮ розпочала свою діяльність [12]. Організаційно-правові форми діяльності щодо забезпечення процесу формування корпусу суддів є основними для Вищої ради юстиції. Проте Раді, як і будь-якій іншій організації, притаманно здійснення й внутрішньої організаційної діяльності. Організаційна робота — це специфічна форма управлінської діяльності, яка безперервно опосередковує процес практичного виконання функцій управління, має на меті підтримання власної структури певної соціальної системи та не потребує вчинення юридично значимих дій заздалегідь визначеного виду.

 Тлумачний словник  В.Даля виражає організацію роботи  як дії щодо устрою, складання, створення. В юридичній науці  під організацією роботи розуміють  вибір форм і методів, необхідних  для досягнення мети найвигіднішим  шляхом, послідовне здійснення керівництва  й управління.

 Отже, як і будь-який  державний орган, Вища рада юстиції  здійснює свою діяльність у  певних організаційно-правових формах  з дотриманням відповідних принципів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.1 Статус Вищої ради юстиції

Cтатус Вищої ради юстиції закріплюється Законом України «Про Вищу раду юстиції», який регламентує порядок обрання членів цієї ради, строк повноважень, компетенцію, порядок розгляду питань, що належать до її компетенції, підстави для відкриття дисциплінарного провадження відносно окремих категорій суддів, підстави припинення повноваження її члена тощо.

Закон «Про Вищу раду юстиції» встановлює шестирічний строк повноважень членів цієї ради, крім тих, хто входить до її складу за посадою. На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, не молодший тридцяти п’яти і не старший шістдесяти чотирьох років, який проживає в Україні не менш як десять останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше десяти років . Члени цієї ради призначаються парламентом України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Президент України видає указ про призначення її членів. Закон «Про Вищу раду юстиції» детально регламентує порядок висування кандидатур на посади членів цієї ради від з’їзду суддів України, з’їзду адвокатів, з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Висування кандидатів для призначення членами Вищої ради юстиції і голосування на всеукраїнській конференції працівників прокуратури здійснюється в порядку, передбаченому ст. 10 Закону «Про Вищу раду юстиції». Усі ці з’їзди і всеукраїнська конференція працівників прокуратури проводяться не пізніше ніж за один місяць до закінчення повноважень відповідних членів цієї ради.