Майно підприємства та джерела його утворення

     Крім  того, всі засоби підприємства залежно  від їх здатності перетворюватися  на грошові кошти, тобто ліквідності, можна поділити на: високоліквідні, швидколіквідні, повільноліквідні та неліквідні.

     Високоліквідними  та найбільш мобільними засобами підприємства є грошові кошти у касі та на рахунках у банку, тому що вони в  будь-який час можуть бути використані  для здійснення всіх господарських  операцій, тобто вони мають абсолютну  ліквідність. Менш ліквідними є дебіторська  заборгованість, адже немає впевненості  в строках її погашення. Наступними за рівнем ліквідності є товари, готова продукція і виробничі  запаси, які можна придбати або  використати в погашення заборгованості. Необоротні засоби підприємства, як правило, не передбачається реалізовувати або  ліквідовувати, тому що за умови їх ліквідації зменшуються обсяги господарської  діяльності. Відповідно такі засоби відносяться  до четвертої групи - важколіквідні активи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     

2. Необоротні  активи, як складова майна підприємства

 

     Активи  підприємства в бухгалтерському  обліку поділяють на оборотні та необоротні. До оборотних належать грошові кошти, не обмежені у використанні, а також  інші активи, призначені для реалізації чи споживання впродовж операційного циклу чи дванадцяти місяців з  дати балансу.

     Усі інші активи вважаються необоротними. Отже, необоротними є активи, що тривалий час утримуються підприємством  з певною метою.

     Необоротні  активи - це матеріальні і нематеріальні  ресурси, що належать установі і забезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить  більше одного року.

     Необоротні  активи відображають у балансі за статтями:

• нематеріальні активи – вартість прав користування природними ресурсами, промисловими зразками, знаками для товарів і послуг, місцем на товарній і фондовій біржі, вартість програмного забезпечення обчислювальної техніки, об'єктів промислової та інтелектуальної власності, ноу-хау, гудвілу, прав користування будинками, спорудами, внесених вкладів у статутний фонд, а також придбаних у процесі діяльності підприємства, вартість прав на здійснення окремих видів діяльності й оренду будівель (споруд, помешкань);
• незавершене будівництво – вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва;
• основні засоби – вартість власних і одержаних на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, що належать до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться вартість інших необоротних ма теріальних активів;
• довгострокові фінансові інвестиції – фінансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виокремлюють фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковують методом участі в капіталі;
• довгострокова дебіторська заборгованість, яка включає заборгованість фізичних і юридичних осіб, що не виникає в процесі нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців від дати балансу;

     · відстрочені податкові активи –  сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між  обліковою і податковою базами оцінки;

• інші необоротні активи – наводяться суми необоротних активів, що не можуть бути включені до наведених вище статей розділу "Необоротні активи".

     Таким чином, термін корисної експлуатації є  основним визначальним критерієм віднесення матеріальних і нематеріальних ресурсів до складу необоротних активів. Більшість  установ самостійно визначає термін корисної експлуатації необоротних  активів. Відбувається це, як правило, у момент їхнього придбання (зарахування  на баланс) і надалі не переглядається. Визначення терміну корисної експлуатації здійснюється комісією, створеною за наказом керівника, з урахуванням  технічних характеристик об’єкта, зазначених у його паспорті, практики використання аналогічних об’єктів, передбачуваної інтенсивності експлуатації об’єкта в даній установі й  інших факторів.

     Визначившись  з тим, чи є той чи інший об’єкт необоротним активом, переходимо до складу необоротних активів.

     До  складу необоротних активів входять:

• земельні ділянки,
• капітальні витрати на поліпшення земель,
• будинки,
• споруди,
• передавальні пристрої,
• робочі, силові машини і обладнання,
• транспортні засоби,
• інструменти,
• прилади,
• столовий, кухонний і господарський інвентар,
• обчислювальна техніка,
• робоча та продуктивна худоба,
• багаторічні насадження,
• музейні цінності,
• експонати зоопарків, виставок,
• бібліотечні фонди,
• знаряддя лову,
• спеціальні інструменти і спеціальні пристосування,
• білизна,
• постільні речі,
• одяг і взуття,
• тимчасові нетитульні споруди,
• природні ресурси,
• інвентарна тара,
• матеріали довготривалого використання для наукових цілей,
• авторські і суміжні з ними права,
• права користування природними ресурсами, майном, об’єктами промислової власності,
• інші матеріальні і нематеріальні активи довготривалого використання.

     Усі вони розділені на три групи:

     1. Основні засоби.

     2. Інші необоротні матеріальні  активи.

     3. Нематеріальні активи.

     Склад необоротних активів (назва і  кількість групи) цілком збігаються з переліком рахунків 1 класу Плану  рахунків (рахунка 10, 11 і 12). Відсутня тільки група, яка б відповідала 13 рахунку "Знос необоротних активів", але це і зрозуміло. Адже рахунок 13 не призначений для відображення матеріальних чи нематеріальних ресурсів, тих що відносяться до необоротних активів, він відображає їхню суму зносу, причому по кожній групі окремо (на окремих субрахунках 131, 132 і 133).

     Як  визначається належність матеріального  чи нематеріального ресурсу до необоротних  активів ми з’ясували - по терміну  експлуатації. А як визначити, до якої групи повинен бути віднесений конкретний необоротний актив? По-перше, необхідно  оцінити - чи є актив матеріальним. Якщо ні маси, ні об’єму актив не має (нова технологія, літературний твір і  т.п., причому маса паперу (дискети), що містить опис, текст не враховується, оскільки це не сам актив, а носій, на якому нематеріальний актив розміщений.), то це нематеріальний актив, і він  відноситься до третьої групи  і відповідно до 12 рахунку. Якщо актив  має і масу, і обсяг, то він матеріальний. Залишається тільки визначити, чи відноситься  він до основних засобів чи до інших  необоротних матеріальних активів. Для цього скористаємося критерієм, зазначеним у п.4 Інструкції №64:

     Оскільки  кожному об’єкту основних засобів  присвоюється інвентарний номер, то їх прийнято називати інвентарним об’єктом.

     До  основних засобів відносяться необоротні активи, що мають матеріальну форму  і вартість яких становить більше 500 гривень за одиницю (комплект).

     Необоротні  активи, вартість яких менше 500 гривень  за одиницю (комплект) не відносяться  до першої групи (основних засобів) і  не відображаються на рахунку 10.

     Однак це правило, яке має виключення.

     Незалежно від вартості:

     а) не відносяться до основних засобів:

     знаряддя  лову (трали, неводи, сіті і т.д.); бензомоторні пилки, сучкорізи, троси для сплаву; сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові  будівлі у лісі зі строком експлуатації до двох років (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки і т.д.); спеціальні інструменти і спеціальні пристосування (для серійного і масового виробництва  певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень); спеціальний  одяг, спеціальне взуття, постільні  речі; формений одяг, призначений для  видачі працівникам установи; тимчасові  нетитульні споруди, пристосування  і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних  робіт; тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для  здійснення технологічних процесів; предмети, призначені для видачі напрокат; молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім’ї  бджіл.

     б) відносяться до основних засобів:

     сільськогосподарські  машини і знаряддя; будівельний механізований  інструмент; робочі і продуктивні  тварини; усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей  і вантажів; документація з типового проектування, а так само сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 гривень за одиницю (декорації, меблі і реквізит, бутафорія, театральні і національні  костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки).

     Всі інші необоротні активи, що не увійшли  ні до складу нематеріальних активів, ні до складу основних засобів можна  сміливо відносити до складу другої групи (інші необоротні матеріальні  активи) і відповідно відображати  на рахунку 11.

     Необоротні  активи, що входять до кожної з трьох  груп, дуже різноманітні по своєму призначенню, способу використання, термінам служби і т.д. Це вимагає здійснення наступної, ще більш детальної їхньої класифікації (угруповання). Поділ основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів на підгрупи здійснено в повній відповідності з Планом рахунків, тобто для кожній окремій підгрупі відповідає свій субрахунок 10, 11 і 12 рахунків.

     При зміні матеріально відповідальної особи та у випадках, передбачених чинним законодавством України (стихійне лихо, крадіжка тощо), здійснюється інвентаризація необоротних активів, які перебувають  на зберіганні, відповідно до Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженої наказом Головного  управління Державного казначейства України  від 30.10.98 N 90 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11.98 за N 728/3168 (із змінами). За результатами інвентаризації складається акт приймання-здавання, який затверджується керівником установи.

     Дата  попередньої інвентаризації необоротних  активів – дата (будь-яке число  місяця), на яку проводиться інвентаризація необоротних активів з метою  складання їх основного переліку для проведення експертної оцінки з  метою підготовки передавальногобалансу. Попередня інвентаризація проводиться  до дати оцінки;

     Дата  інвентаризації - дата, на яку проводиться  інвентаризація майна підприємства. Дата інвентаризації збігається з датою  оцінки.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     

3. Оборотні  кошти,їх роль у формуванні майна підприємства

 

     Діяльність  суб'єктів господарювання щодо створення  та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці. Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.

     На  відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і  їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При  цьому одна їхня частина в речовій  формі входить у створений  продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи  свою споживну вартість, у речовій  формі в продукт праці не входить (паливо).

     Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого - як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

     В економічній літературі існують  різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів  спрощено трактує їх як "предмети праці", "матеріальні активи", "гроші, що обертаються". Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

     По-перше, оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі  фонди і фонди обігу для  забезпечення безперервного виробництва  та реалізації виготовленої продукції.

     По-друге, оборотні кошти - це активи, які протягом одного виробничого циклу або  одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну "оборотний капітал". Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять - оборотні кошти та оборотний капітал.

     У зарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний  капітал як оборотні активи за мінусом  короткострокових зобов'язань. У такий  спосіб дається визначення власного оборотного капіталу.

     Узагалі поняття "капітал" виступає в трьох  формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття  капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії "грошовий капітал" розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується  в процесі господарсько-підприємницької  діяльності на придбання засобів  виробництва і предметів праці.