Майно підприємства та джерела його утворення

     Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й  товарну. На першій стадії під час  авансування коштів здійснюється придбання  й нагромадження необхідних виробничих запасів. 
У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

     На  третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання  виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих  у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно  є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

     Кругообіг оборотного капіталу і створення  нової вартості відбувається за схемою:

     Г - Т...В...Т' - Г' де Г - кошти, що авансуються;

     Т - предмети праці (товар)

     В - виробництво;

     Т' - готова продукція (товар);

     Г' - кошти, отримані від реалізації створеної  продукції.

     Мету  функціонування капіталу буде досягнуто  тоді, коли Г' = Г + АГ, тобто коли відбудеться  приріст грошей порівняно з авансованою  сумою.

     Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше  часу оборотний капітал перебуває  в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний  капітал бере участь у створенні  нової вартості не прямо, а через  оборотні фонди.

     Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера  послуг (у тім числі фінансових).

     У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу

     До  виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні  частини для ремонтів, малоцінні  і швидкозношувані предмети, незавершене  виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх  періодів. 
Фонди обігу - це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

     Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу  для забезпечення безперервності процесу  виробництва, реалізації продукції  та отримання прибутку.

     У сфері обігу оборотні активи поділяються  на: грошові кошти; товари; готову продукцію; поточні фінансові інвестиції та дебіторську заборгованість.

     Вільні  грошові пошти підприємства зберігаються у банку на поточному рахунку. На цей рахунок надходить виручка  від реалізації продукції, виконаних  робіт та наданих послуг, одержані кредити банків, заборгованість від  дебіторів тощо. Кошти з поточного  рахунку підприємства використовуються для виплати заробітної плати, погашення  своїх зобов'язань перед бюджетом, повернення банку заборгованості за кредитами, оплати рахунків підприємств  та організацій за одержані товарно-матеріальні  цінності та послуги, а також для  здійснення інших платежів, пов'язаних з господарською діяльністю.

     Готівку зберігають у касі підприємства. До каси кошти можуть надходити з  поточного рахунку в банку  для виплати заробітної плати, допомоги з тимчасової непрацездатності, пенсій, премій та на інші цілі й з інших  джерел.

     Під товарами розуміють товарно-матеріальні  цінності, придбані підприємством з  метою подальшого продажу, які не підлягають обробці.

     Готова  продукція - це продукція, виготовлена на підприємстві, що пройшла всі стадії обробки, призначена для продажу та відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або нормативними актами.

     Поточні фінансові інвестиції - це внески (інвестиції) підприємства на строк не більше одного року в цінні папери інших підприємств, процентні облігації державних  та місцевих позик, а також надані іншим підприємствам позики (на строк  не більше одного року).

     Дебіторська заборгованість - це заборгованість інших  підприємств (установ, організацій) чи окремих осіб з платежів даному підприємству. Інші підприємства, установи та організації, а також окремі особи, за якими  є дебіторська заборгованість, називаються  дебіторами. Дебіторська заборгованість означає, що кошти даного підприємства тимчасово знаходяться у інших  підприємств (організацій) чи осіб, але  підлягають обов'язковому поверненню при закінченні певного строку. Кошти, які заборгували підприємству інші господарюючі суб'єкти, не беруть участі у господарському обороті підприємства, і тому наявність великої дебіторської заборгованості негативно впливає на його фінансовий стан.

     Співвідношення  оборотних коштів, що перебувають  у сфері виробництва й у  сфері обігу, є неоднаковим у  різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.

     Склад оборотних коштів - це сукупність окремих  елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних  коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у  виробничій сфері основні статті оборотних коштів - це сировина, основні  матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях  промисловості є статті оборотних  коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисловості  в оборотних коштах враховується змінне обладнання, а у добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі  роботи.

     Структура оборотних коштів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній  сумі оборотних коштів. Структура  оборотних коштів має значні коливання  в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури  витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих  послуг), проведення розрахунків.

     Якщо  розглядати структуру оборотних  коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній  промисловості, як уже було сказано, значну питому вагу займають витрати  майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).

     У легкій і харчовій промисловості  характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою  є питома вага оборотних коштів у  запасах сировини й основних матеріалів.

     Машинобудування та металообробка відрізняються  значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалістю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво.

     У нафтохімічній промисловості високою  є частка оборотних коштів, вкладених  у відвантажені товари. Це пояснюється  тим, що технологічно процеси в цій  галузі нетривалі і значна частина  виготовленого продукту перебуває  на шляху до споживача.

       Оборотні кошти підприємств класифікуються  за трьома ознаками:

      1) залежно від участі їх у  кругообігу коштів;

     2) за методами планування, принципами  організації та регулювання; 

     3) за джерелами формування.

     Відповідно  до першої ознаки оборотні кошти поділяються  на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу. Такий  розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер - сфери виробництва  і сфери обігу. Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері  виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал.

     Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані  та ненормовані. Необхідність розподілу  оборотних коштів на нормовані й  ненормовані випливає з економічної  доцільності досягнення найліпших  результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних  виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції. До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств. Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

     За  джерелами формування оборотні кошти  поділяються на:

     1) власні та прирівняні до власних; 

     2) залучені;

     3) інші.

     Класифікація  оборотних коштів має важливе  значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний  склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

     Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

     По-перше, надання підприємствам самостійності  щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність  у використанні оборотних коштів.

     По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі  розрахунок оптимальної потреби  в оборотних коштах, яка б забезпечила  безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної  роботи (розробка норм тривалої дії  та щорічних нормативів).

     По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог  господарювання, що змінюються: обсягів  виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

       По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

     По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням  і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу  ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення  їхнього обертання.    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     

4. Джерела утворення майна  підприємства

 

     Джерела утворення господарських засобів  в умовах ринкової економіки називають  капіталом. На підприємствах різних організаційно-правових форм може бути два види капіталу: власний і залучений (позиковий).

     Під власним капіталом розуміють  загальну вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності  та використовуються ним для формування активів. Власний капітал включає: статутний (зареєстрований) капітал, пайовий  капітал, додатковий капітал, резервний (страховий)   капітал   і   нерозподілений   прибуток   (непокритий   збиток).

     Власний капітал є одним з найважливіших  показників функціонування підприємства, оскільки характеризує кредитоспроможність, платоспроможність та забезпеченість підприємства власними коштами.

     У складі власного капіталу значне місце  відведено статутному капіталу. На підприємствах, створених за рахунок  коштів власників, він є сукупністю внесків засновників (учасників) господарських  об'єднань, господарських товариств (в формі акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю тощо), держави.