Анализ финансового состояния предприятия

1.2. Понятие финансовой  устойчивости предприятия и факторы,  ее обеспечивают  

Залогом деятельности предприятия и основой его  развития в конкурентной среде является стабильность (устойчивость). На нее  влияют различные факторы - как внутренние, так и внешние: производство дешевой  продукции и предоставления услуг, имеющих спрос; прочное положение  предприятия на рынке; высокий уровень  материально-технического обеспечения  производства и применение передовых  технологий; отлаженностью экономических  связей с партнерами; ритмичность  кругооборота средств; эффективность  хозяйственных и финансовых операций; незначительную степень риска в  процессе осуществления производственной и финансовой деятельности и т.д. Такое разнообразие факторов обусловливает  различные аспекты устойчивости предприятия, в частности, внутренний и внешний.  

Внутренняя устойчивость предприятия отражает такое состояние  его трудового потенциала, материально-вещевой  и стоимостной (денежной) структур производства и такую его динамику, при которой  обеспечиваются стабильно высокие  натурально вещественные и финансовые результаты функционирования предприятия. В основе достижения внутренней устойчивости предприятия лежит своевременное  и гибкое управление внутренними  и внешними факторами его деятельности.  

Внешнюю относительно субъекта хозяйствования устойчивость следует определять на основе стабильности экономической среды, в рамках которого осуществляются его деятельность. Она  достигается соответствующим макроэкономическим регулированием рыночной экономики.  

Общая устойчивость предприятия может быть обеспечена лишь при условии стабильной реализации продукции и получение выручки, достаточной по объему, чтобы выполнить  свои обязательства перед бюджетом, рассчитаться с поставщиками, кредиторами, работниками и т.д. Вместе с тем  для развития предприятия необходимо, чтобы после осуществления всех расчетов и всех обязательств у него оставался такой размер прибыли, который бы позволил развивать производство и выводить его на конкурентоспособный  уровень, осуществлять социально-культурные программы для своих работников, обеспечивать усиление стимулов для  их высокоэффективной работы.  

Именно такая ситуация выражает содержание финансовой устойчивости, которая является главным компонентом  общей устойчивости предприятия. Финансовая устойчивость является следствием стабильного  превышения доходов над расходами, обеспечивает свободное маневрирование денежными средствами предприятия  и путем эффективного их использования  способствует бесперебойному процессу производства и реализации продукции.  

Внешним проявлением  финансовой устойчивости выступает  платежеспособность предприятия, т.е. способность предприятия своевременно и в полном объеме выполнить свои платежные обязательства, вытекающие из торговых, кредитных и других операций платежного характера.  

Высшей формой устойчивости предприятия является его способность  развиваться в условиях внутренней и внешней среды. Для этого  предприятие должно иметь гибкую структуру финансовых ресурсов и при необходимости иметь возможность привлекать заемные средства, т.е. быть кредитоспособным. Кредитоспособным является предприятие при наличии у него предпосылок для получения кредита и способности своевременно вернуть взятую ссуду с уплатой причитающихся процентов за счет прибыли или других финансовых ресурсов .  

За счет прибыли  предприятие не только погашает свои обязательства перед банками, бюджетом, страховыми компаниями и другими  предприятиями, но и инвестирует  средства в капитальные затраты  Для поддержания финансовой устойчивости важен не только рост абсолютной величины прибыли, но и его уровня относительно вложенного капитала или расходов предприятия, т.е. рентабельности.  

Успех финансово-хозяйственной  деятельности предприятия, а следовательно  и его финансовая устойчивость, во многом зависит от показателей обеспеченности предприятия средствами и соответствующими источниками их формирования.  

Для характеристики источников формирования запасов определяют три основных показателя:

наличие собственных  оборотных средств (ВОК) определяется как разница между капиталом  и резервами и необоротных  активов. Этот показатель характеризует  чистый оборотный капитал. Его увеличение по сравнению с предыдущим периодом свидетельствует о дальнейшем развитии деятельности предприятия. В формализованном  виде наличие оборотных средств  можно записать:

ВОК = Кир - ПА, где  

Корь - сумма капитала и резервов; ПА - позаобигови активы.

наличие собственных  и долгосрочных заемных источников формирования запасов и затрат (ВД) - определяется путем увеличения значения предыдущего показателя на сумму  долгосрочных пассивов:

ИД = ВОК + ДП, где  

ДП - долгосрочные пассивы.

общий размер основных источников формирования запасов и  затрат (ОД) определяется путем увеличения предыдущего показателя на сумму  краткосрочных заемных средств:

ОД = ВД + КПК, где  

КПК - краткосрочные  заемные средства.  

Этой тройке показателей  наличия источников формирования запасов  соответствуют три показателя обеспеченности запасов источниками их формирования:

избыток (+) или недостаток (-) собственных оборотных средств (D ВОК):  

D ВОК = ВОК - С,  где  

С - запасы.

избыток (+) или недостаток (-) собственных и долгосрочных источников формирования запасов (D ВД):  

D ВД = ВД - 3

избыток (+) или недостаток (-) общей величины основных источников формирования запасов (D ОД):  

D ОД = ОД - 3  

Для характеристики финансовой ситуации на предприятии  существует четыре типа финансовой устойчивости:

Абсолютная устойчивость финансового состояния, которая  в нынешних условиях развития экономики  Украины встречается довольно редко, задается условием:

З < ВОК + К, де  

К – кредити банківських  установ, а також кредиторська заборгованість за товари.

Нормальна стійкість  фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові:

З = ВОК + К 

Нестійкий фінансовий стан характеризується рівнем платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок  поповнення джерел власних коштів і  збільшення ВОК:  

З = ВОК + К + ДПФН, де  

ДПФН – джерела, що послаблюють фінансову напруженість.

Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться  на межі банкрутства, тому що грошові  кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської  заборгованості і прострочених позик:  

З > ВОК + К  

Таким чином фінансова  стійкість підприємства є комплексним  поняттям, що залежить від численних  і різноманітних факторів. Якщо якийсь із них випадає з аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих  у розрахунок факторів, а також  висновки ризикують виявитися спотвореними і не спроможними забезпечити  фінансову стійкість.  

Як правило, будучи тісно пов'язаними, зазначені фактори  нерідко різнонаправленно впливають  на результати функціонування підприємства, а значить, і на його фінансову  стійкість. Негативна взаємодія  одних факторів здатна знизити чи навіть повністю знищити позитивний вплив інших.  

Наявність цих факторів потребує групування за ознаками:

за місцем виникнення можливе виділення зовнішніх  і внутрішніх факторів;

за важливістю результату – основних і другорядних;

за структурою –  простих і складних;

за часом дії  – постійних і тимчасових.  

Враховуючи, що підприємство є одночасно і суб'єктом, і об'єктом  відносин у ринковій економіці, а  також те, що воно має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, які  визначають фінансову стійкість, найважливішим  є поділ їх на внутрішні й зовнішні. Перші безпосередньо залежать від  організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодо нього, їх зміна не залежить від підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти  фінансовою стійкістю.  

Розглянемо насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх  чи невдача підприємницької діяльності багато в чому залежать від вибору складу й структури продукції  чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно  вирішити, що виготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва  й управління. Від відповіді на ці запитання залежать фінансові  результати і в кінцевому підсумку фінансова стійкість.  

Інший істотний фактор фінансової стійкості підприємства, тісно пов'язаний з видами продукції  чи послуг, що виробляються, - це оптимальний  склад і структура активів, а  також ефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в  чому залежать від якості поточних активів, від того, скільки задіяно  обігових засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів  у грошовій формі тощо. Коли підприємство зменшує запаси і ліквідні засоби, то воно може більше задіяти капіталу у виробничому процесі і, таким  чином, збільшити прибуток. Однак  разом із тим зростає ризик  неплатоспроможності підприємства і навіть його зупинки внаслідок  недостатності необхідних напівфабрикатів, сировини чи матеріалів.  

Наступний значний  внутрішній фактор фінансової стійкості  – склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір тактики  і стратегії управління ними. Чим  більше у підприємства власних фінансових ресурсів, насамперед прибутку і фондів, що формуються на його рахунку, тим  більша впевненість у збереженні ним фінансової стійкості. При цьому  важливий не лише загальний обсяг  прибутку, а й структура його розподілу  і особливо та частка, яка спрямовується  на розвиток виробництва. Також важливо  проаналізувати використання прибутку в двох напрямках:

по-перше, для фінансування поточної діяльності – на формування обігових засобів, зміцнення платоспроможності, посилення ліквідності тощо;

по-друге, для інвестування в капітальні затрати і цінні  папери.  

Істотний вплив  на забезпечення фінансової стійкості  підприємства справляють кошти, що додатково  мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим  значніші його фінансові можливості. Водночас зростає і фінансовий ризик  нездатності підприємства своєчасно  і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.  

При управлінні фінансовою стійкістю визначальними внутрішніми  факторами є:

галузева належність суб'єкта господарювання;

структура продукції  чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;

розмір оплаченого статутного капіталу;

величина й структура  витрат, їхня динаміка порівняно з  грошовими доходами;

склад майна і  фінансових ресурсів, включаючи запаси і резерви, їхній склад і структуру.  

На фінансову стійкість  істотний вплив справляє фаза економічного циклу, в якій перебуває економіка  країни. У період кризи має місце  відставання темпів реалізації продукції  від темпів її виробництва, що спостерігається  останніми роками в Україні. Зменшуються  інвестиції в товарні запаси, що ще більше скорочує збут. Зменшуються  в цілому доходи суб'єктів господарської  діяльності, падають відносно і навіть абсолютно обсяги прибутку. Все це веде до зниження ліквідності підприємств, їх платоспроможності, що формує передумови для масових банкрутств.  

Незадовільний платоспроможний  попит, властивий кризовим явищам в  економіці, призводить не лише до зростання  неплатежів, а й до загострення  конкурентної боротьби. Вона, в свою чергу, - істотний зовнішній фактор фінансової стійкості підприємств.  

Важливими факторами  фінансової стійкості є також  податкова й кредитна політика, ступінь  розвитку фінансового ринку, страхової  справи й зовнішньоекономічних зв'язків  тощо.  
 
 

1.3. Платоспроможність  та ліквідність як складові  фінансового стану підприємства  

Як вже зазначалося  вище, головним критерієм для визначення фінансового стану є платоспроможність  підприємства. Це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові  зобов'язання згідно з встановленими  строками або відповідно до договірних умов. Її можна визначати за минулий  період, на якусь певну дату або  як майбутню можливість розрахуватися  у необхідні терміни за існуючими  короткостроковими зобов'язаннями.