При  розрахунку норм амортизації дуже важливо  правильно визначити економічно доцільний строк служби основних фондів з урахуванням їх довговічності, морального зносу, перспективних планів технічного переобладнання, балансу устаткування, можливостей модернізації і капітального ремонту.

     Особливо  слід відмітити, що вибір методу амортизації  основних фондів повинен базуватися на розробці бізнес – плану діяльності підриємства протягом амортизаційного періоду і врахувати темпи зростання обсягів діяльності та її доходності, темпи зростання поточних витрат, зміни в податковій політиці держави або податковому статусі підприємства, необхідність та час виконання фінансових зобов’язань, джерелом покриття яких є чистий прибуток підприємства або проведення капітальних витрат за рахунок прибутку. Необхідно врахувати прогнозований період експлуатації об’єкта амортизації до його ліквідації або продажу, можливу ціну реалізації об’єкта амортизації, потребу в формуванні власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду.

      Крім  того, треба мати на увазі, що в ряді галузей норми амортизації можуть бути підвищені чи понижені також  у залежності від технологічних особливостей виробництва, режиму і змінності устаткування, ступеню навантаження і фізичного об’єму виконуваних робіт, умов зовнішнього середовища, географічного розміщення об’єктів та інших факторів.

        Проаналізувавши практичні проблеми управління амортизацією основних фондів можемо зробити висновки, наслідком  лібералізації державної амортизаційної політики та орієнтації системи амортизації на західні стандарти, розпочатих у країні із середини 1997, стало значне послаблення інвестиційного потенціалу амортизаційної системи та її безпосереднє підпорядкування інтересам бюджетно-податкової політики.

     Найсуттєвіші  з низ:

- підприємствам,  за наявності серед них великої  кількості збиткових, нав'язали тільки прискорену аморгизацію, хоч вона дає переваги лише рентабельним підприємствам. При цьому не було дано визначення прискореної амортизації;

- не  було визначено галузі застосування  і мета фіскальної та економічної  амортизації, а кількість норм  амортизації була невиправдано  дуже скорочена (приблизно з 1400 до 4) за наявності великих відмінностей у довговічності та умовах відтворення окремих засобів праці;

-для  більшості видів основних фондів  було здійснено перехід від  неприскореного рівномірного методу  нарахування амортизації до прискореного методу залишку, який зменшується. В умовах же застосування прискореної амортизації на підприємствах мають визначати свої справжні затрати, пов'язані з відтворенням засобів праці, і уточнювати таким чином витрати виробництва;

- практично  повністю підприємства відмовилися від використання неприскореної амортизації без належних підстав;

- введення  групового обліку нарахування  амортизації для основних фондів другої і третьої груп, по-суті, зруйнувало їх пооб'єктний облік;

- до  складу амортизованих основних  засобів включили вузли І запасні частини для автомобілів, які не входять до комплекту їх поставки, що суперечить економічній теорії;

-для  основних фондів другої і третьої  груп, що амортизуються методом  залишку, який зменшується, не  було передбачено перехід до одноразового списання залишкової вартості. Внаслідок високих темпів нарахування амортизації у перші роки амортизаційний період розтягується до нескінченності. Виявився химерний симбіоз прискореної і уповільненої амортизації;

- основні  фонди збільшуються на величину затрат, пов'язаних з проведенням усіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації. Таким чином, було введено два джерела фінансування затрат на ремонти - за рахунок собівартості та амортизаційних відрахувань, що ускладнює облік і знижує інвестиційні можливості підприємств;

     - не було введено механізм об'єктивної  і своєчасної переоцінки основних  фондів.

         Протиріччя інтересів інвестиційної  та бюджетно-податкової політики відбувається в умовах безперервного загострення кризи в інвестиційній сфері і скорочення власних та іноземних джерел фінансування капіталовкладень. Тому подолання цього протиріччя - необхідна умова економічного зростання і нагальна сучасна проблема, вирішення якої має здійснюватися на підставі всебічного врахування реальних процесів відтворення капіталу в умовах фінансової нестабільності та інвестиційної кризи. Головна причина істотного послаблення інвестиційного потенціалу амортизаційної системи протягом останніх двох років - помилкові рішення, покладені в основу розробки нормативно-методичного забезпечення державної амортизаційної політики і, як наслідок - повний відрив останньої від реальних процесів відтворення активів та конкретних умов їх експлуатації.

   Законодавча та нормативно-методична  база, що регулює процеси обліку та амортизації активів (стаття 8.3.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.97, Інструкція Мінфіну України з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів від 24.07.97 та Інструкція з обліку основних засобів бюджетних установ від 01.01.98), не опирається на довгострокову концепцію реформування амортизаційної системи і не підготовлена до практичного використання. Вона більше опрацьована з позицій оподаткування та приватизації, а не з позицій відтворення активів і технологічного оновлення виробництва. Тому амортизаційна політика останніх років не сприяє, а протидіє накопиченню ре-новаційних ресурсів та руйнує на підприємствах фінансову базу капіталоутворення як основу досягнення позитивної економічної динаміки та економічного зростання.

  Найсуттєвіший недолік нової амортизаційної політики, що провокує різноманітні протиріччя, труднощі та парадокси у поточній практиці нарахування та використання амортизації, - її концептуальна невизначеність.

  Стратегічні, законодавчі та нормативно-інструктивні документи, що регламентують механізми побудови ефективної амортизаційної системи,  на нашу думку,  мають містити такі вихідні положення:

1. Амортизаційна політика перехідного періоду повинна органічно поєднувати директивні та ринкові важелі при посиленні останніх.
2. Держава має регламентувати принципи побудови амортизаційної системи спеціальним Законом України «Про амортизацію».
3. Законодавче затверджений порядок амортизації має позбутися недоліків діючої методології.

 

Додатки

Рисунок 1

      Види  фізичного спрацювання  і техніко –  економічного старіння засобів праці  та форми їх усунення. 
 

                  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

       Таблиця 1

 

      Відмінності в порядку амортизації основних фондів та нематеріальних нематеріальних активів підприємства в період до і після 1.07.1997 р. 

 

Мазаракі  А.А. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів. – К.: “ Хрещатик ”,1999. – с.650 – 651 
 
 
 
 
 
 

    

    І. Створення основних фондів

    

    II. Підготовка до  експлуатації

 

      
 
 

    

    IV. Завершення експлуатації  основних фондів

    

    IIІ.  Експлуатація основних  фондів

 

 Рис. 2. Стадії та етапи циклу відтворення основних фондів торговельного підприємства 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Рисунок 3

Фактори, що обумовлюють обсяги амортизаційних відрахувань. 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Рисунок 4 

Класифікація методів амортизації основних засобів 

 
 
 
 
 
 

        
 
 
 

        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Список використаної літератури:

1. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України згідно постанови ВР №325/94 – ВР від 28.12.94. Із змінами внесеними згідно із законом №1559 – III ( 1559 – 14 ) від 16.03.2000.
1. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. – Киев, МП“ ИТЕМлтд ”, СП“ АДЕФ – Украина ”, 1996 – 534с.
2. Бланк И.А. Управление формированием капитала. – К.:“ Ника – Центр ”,2000. – 512с.
3. Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия: Учебное пособие. – М.:ИЭП, 1996. – 128с.
4. Економіка підприємства: Підручник. – В 2т. т1 / За ред. С.Ф.Покропивного. – К.: Вид-во“ Хвиля – Прес ”, Донецьк: Мале підприємство“ Поиск ”, Т-во книголюбів,1995. – 400с.
5. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства: Підручник. – К.: Либідь, 1995. – 160с.
6. Котенко Л.Н., Чебанов Н.В. Учет основных фондов и нематериальных активов. – К.:ЦСП“ Компас ”,1996. – 144с.
7. Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів. – К.: “ Хрещатик ”,1999. – 800с.
8. Нуреев Р.М. Основы экономической теории: Микроэкономика: Учебник для вузов. – М.: Высшая школа, 1996. – 447с.
9. Производственный потенциал: обновление и использование / Н.И.Иванов. – К.: Наукова думка,1989. – 256с.
10. Ушакова Н.М., Лігоненко Л.О. Фінанси підприємства: Опорний    конспект лекцій. – К.: Видавничий центр КДТЕУ. Друкарня ВЦ  КДТЕУ,1998. – 120с.
11. Финансовый менеджмент: Учебник для вузов / Г.Б.Поляк,         И.А.Акодис, Т.А.Краева и др.; Под ред. проф. Г.Б.Полякова. – М.: Финансы, ЮНИТИ,1997. – 518с.
12. Финансы предприятий: Учебное пособие / Е.И.Бородина, Ю.С.голикова; под ред. Е.И.Бородиной. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,1995. – 208с.
13. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. О.И.Волкова. – М.: ИНФРА – М,1997. – 416с.
14. Экономика предприятия: Учебник для вузов / В.Я.Горфинкель, Е.М.Купряков, В.П.Прасолова и др.; Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. Е.М.Купрякова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. – 367с.
15. Безуглий А. Про вилучення амортизаційних відрахувань підприємств // Економіка України. – 1999. - №5. – с.36 – 43
16. Безуглий А. Про вилучення частини амортизаційних відрахувань та використання потужностей підприємств // Економіка України. – 2000. - №1. – с.34 – 40
17. Безуглий А. Риск экологических катастроф и амортизационная политика // Бизнес Информ. – 1998. - №16. – с.57 – 61
18. Васильченко Г. Формування інвестиційних ресурсів в Україні // Економічний часопис. – 1999. - № 2. – с.24 – 27
19. Вишневецький В., Липницький В., Липницький Д. Про новий порядок амортизації основних фондів // Економіка України. – 1998. - №3. – с.42 – 47
20. Губачова О.,Обираемо метод нарахування амортизації основних засобів.-2000. - №11.-с.42-47
21. Знайко Ю. 19 февраля заплати амортналог! // Все о бухгалтерском учете. – 1999. - №15. – с.20
22. Лях Л., Короткевич О. Основне протиріччя державної амортизаційної політики та шляхи подолання // Єкономіст.-№3,-2000,-с. 104
23. Орлов П., Орлов С. Державна амортизаційна політика // Економіка України. – 1998. - №8. – с.31 – 37
24. Орлов П., Орлов С. Прискорена амортизація і прискорене спрацювання основних фондів // Економіка України. – 1999. - №5. – с.30 – 36
25. Орлов П., Орлов С. Державна амортизаційна політика та її відбиття в стандартах бухгалтерського обліку //Економіка України.-2000. -№3.-с.30-35
26. Степовой А. Строительство основных фондов, прочие затраты и их амортизация // Все о бухгалтерском учете. – 1999. - №40. – с.25
27. Трунова Е. Как правильно россчитать амортизационный взнос за месяц // Все о бухгалтерском учете. – 1999. - №44. – с.29
28. Хмелевський Є. Амортизаційна політика й оновлення промислово-виробничих основних фондів // Економіка України. – 1999. - №3. – с.41 – 47
29. Чуй І.Р. Фінансовий стан підприємства // Фінансі України. – 1999. - №11. – 27 – 31с.