Амортизаційні відрахування та методи їх розрахунку

      Моральний знос (техніко-економічне старіння основних фондів) -це процес знецінення діючих засобів праці до настання їх повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Причиною морального зносу є створення принципово нових або більш продуктивних та економічних основних фондів, впровадження нових технологій та матеріалів у виробництво тощо. .

    Усунення  наслідків зносу може відбуватися  у різних формах (рис.1).

    Фізичний  знос (спрацювання) поділяють на усувний (тимчасовий) та неусувний (нагромаджу вальний).

    Перша частина фізичного зносу періодично усувається шляхом капітального ремонту основних фондів.

    Друга не може бути усунена таким шляхом. З часом неусувний фізичний знос нагромаджується та зумовлює такий  стан основних фондів, при якому  подальше їх використання є неможливим. Настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни об'єктів основних фондів на нові — аналогічного призначення.

    Моральний знос (техніко-економічне старіння) також  може бути повним та частковим.

    Частковий моральний знос може бути усунений шляхом проведення модернізації основних фондів, під якою розуміють внесення певних конструктивних змін в об'єкти основних фондів з метою покращення їх техніко-економічних характеристик. 

    Настання  повного морального зносу обумовлює потребу в заміні об'єктів основних фондів підприємства.

    Залежно від результатів зміни споживчої  вартості основних фондів виділяють:

    - просте відтворення, при якому  досягається збереження споживчої вартості основних фондів;

    - розширене відтворення, при здійсненні  якого споживча вартість та  кількість основних фондів підприємства зростає.

    Просте  відтворення відбувається шляхом проведення капітального ремонту та заміни застарілих об'єктів основних фондів, розширене -шляхом проведення нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння, модернізації основних фондів. Вибір форми відтворення здійснюється в процесі управління інвестиційною діяльністю торговельного підприємства.

    Проміжок  часу, протягом якого відбувається процес формування, використання та відновлення  споживчої вартості основних фондів, характеризується поняттям "цикл відтворення основних фондів".

      Основні стадії (етапи) циклу відтворення основних фондів наведено на рис. 2.

      Наведені поняття не тільки  змістовно, а й кількісно відрізняються  одне від одного.

      Якщо цикл відтворення основних фондів більш тривалий, ніж обіг основних фондів, то підприємство отримує додатковий дохід за рахунок використання накопиченої амортизації.

      Якщо ж в разі неефективного  використання цикл відтворення  коротший за обіг фондів, то підприємство не має фінансових джерел для відновлення основних фондів (в зв'язку з незавершенням амортизаційного періоду) і несе збитки через списання залишкової вартості основних фондів на фінансові результати діяльності.

    Побачивши механізм відтворення основних фондів буде важливим розглянути види та норми амортизації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

     2. Види та норми  амортизації та  їх характеристика

    Відповідно  до Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів  слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах встановлених норм амортизаційних відрахувань.

    Витрати торговельного підприємства поділяються на:

    - придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного використання;

    - самостійне виготовлення основних  фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

    - проведення всіх видів ремонту,  реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

    Не  підлягають амортизації та повністю входять до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів та нематеріальних активів з метою  їх подальшої реалізації іншим платникам податку чи їх використання у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку, та на утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

    Не  підлягають амортизації та провадяться за рахунок прибутку торговельного підприємства витрати на придбання, ремонт та модернізацію легкових автомобілів, що використовуються.

    З метою амортизації  основні фонди  підприємства підлягають розподілу на три групи:

    група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їхні складові (квартири і місця загального користування):

    група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно – обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та прилади до них;

    група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.

    Облік балансової вартості основних фондів групи 1 належить проводити окремо по кожному об'єкту (будівлі, споруді або їх структурному компоненту), а облік балансової вартості груп 2 і 3 ведеться по їх сукупній балансовій вартості незалежно від часу вводу в експлуатацію. 
 

    Амортизація основних фондів проводиться  з застосуванням  наступних норм:

    група 1 – 5 відсотків;

    група 2 – 25 відсотків;

    група 3 – 15 відсотків.

    Сума  амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається шляхом застосування встановлених норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

    Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

    Б(а)=Б(а - 1)+П(а - 1) - В(а - 1) - А(а - 1),

де  Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б(а - 1) - балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

П(а - 1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В(а - 1) - сума виведених з експлуатації основних фондів за період, що передував звітному;

А(а - 1)-сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

    Для амортизації нематеріальних активів  застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального  активу амортизується рівними частками виходячи з його вартості протягом терміну, який визначається платником податку самостійно, виходячи із терміну корисного використання таких нематеріальних активів або терміну діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

    Амортизація проводиться:

- за  основними фондами групи 1 - до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з подальшим віднесенням залишкової вартості до складу валових витрат підприємства відповідного періоду;

-за  основними фондами групи 2,3 та нематеріальними активами - до досягнення залишкової вартості нульового значення.

         Торговельне підприємство може  самостійно прийняти рішення  про застосування прискореної  амортизації основних фондів  групи 3, придбаних після набуття чинності Закону за такими нормами:

    1-й  рік експлуатації – 15 відсотків;

    2-й  рік експлуатації – 30 відсотків;

    3-й  рік експлуатації – 20 відсотків;

    4-й  рік експлуатації – 15 відсотків;

    5-й  рік експлуатації – 10 відсотків;

    6-й  рік експлуатації – 5 відсотків;

    7-й  рік експлуатації – 5 відсотків;

    Зазначене рішення не може бути прийняте платниками податку, що випускають продукцію (роботи, послуги), ціни (тарифи) на яку встановлюються (регулюються) державою.

    З метою врахування впливу інфляції на реальну вартість основних фондів підприємства Законом встановлена можливість проведення щорічної індексації балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів підприємства.

    Індексація  проводиться на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

    Кі=[ J (а - 1) – 10 ]:100,

    де  J (а - 1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація;

    Якщо  значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

    У разі, коли платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий платник  податку зобов'язаний визнати капітальний доход у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів), визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації і балансовою вартістю такої групи основних фондів (нематеріальних активів) до такої індексації. Зазначений капітальний доход належить до складу валових доходів платника податку кожного звітного кварталу звітного року в сумі, яка дорівнює одній четверті відсотка річної норми амортизації відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів) від суми капітального доходу такої групи (нематеріального активу).

   Введений  в дію порядок амортизації  основних фондів та нематеріальних активів підприємства суттєво відрізняється від раніше діючого механізму. Узагальнення цих відмінностей подано у таблиці 1.

   Як  видно з порівняльної таблиці, новий  порядок амортизації основних фондів та нематеріальних активів відповідає інтересам підприємства та може оцінюватися позитивно. Водночас, слід зазначити, що підприємства України позбавлені можливості цілеспрямованого впливу на обсяг амортизаційних відрахувань як джерело формування власних фінансових ресурсів.

      Основні фактори, що обумовлюють  розмір амортизаційних відрахувань, узагальнено на рис. 3.           Після аналізу видів амортизації доцільно буде розглянути методи розрахунку амортизації 
 

  3. Методи розрахунку  амортизації основних  фондів

  В країнах з розвиненою економікою підприємства мають можливість самостійного вибору методу амортизації та розробки на цій підставі власної амортизаційної політики.

  Амортизаційна політика підприємства — це цілеспрямована діяльність підприємства з вибору та застосування одного з можливих (законодозволених) методів амортизації з метою максимізації обсягу власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду. 

      Характеристика  найбільш розповсюджених в світовій практиці методів амортизації наведена у табл. 2.

Таблиця 2

Характеристика  можливих методичних підходів до амортизації основних фондів підприємств.