МІНІСТЕРСТВО  КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА  ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

КАФЕДРА ІНФОРМАЦІЙНО-ДОКУМЕНТНИХ СИСТЕМ 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

з курсу  “Документознавство” 
 
 

Документ  як основа наукової комунікації 
 
 
 

студентки 2 курсу 2 групи

заочного  відділення

факультету  документознавства

та  інформаційної діяльності

Білаш Н.О. 

Харків, 2008

 

 

ПЛАН 

Вступ 3

1. РОЗДІЛ. Еволюція поняття «документ» 6

      1.1 Виникнення та розвиток прадокументів 6

      1.2 Знання про документ 8

      1.3 Концепції документу, як засобу соціальних комунікацій

та джерела  інформації 11

      1.4 Статус документа як джерела інформації 13

2. РОЗДІЛ. Документ як наукова комунікація 16

      2.1 Походження терміна «документ» 16

      2.2 Зміст поняття «документ» із позиції наук документно-комунікаційного циклу 17

      2.3 Документознавство як інтегральна  наукова дисципліна про документ  і документально-комунікаційну діяльність 20

      2.4 Документована і недокументована комунікація 23

Висновок 27

Список використаних джерел

 

Вступ 

      Актуальність  роботи. Курс роботи полягає в тому, щоб розкрити і показати, що багатофункціональність, значимість документа як основи наукової комунікації знань є дуже важливою, вагомою в наш час як для суспільства так і для фахівців різних сфер документно-комунікаційного циклу.

      Центральним і фундаментальним в понятійній системі документознавства є  поняття “документ”. Це поняття  відображає ознаки реально існуючих предметів, які служать об’єктами  практичної діяльності по створенню, збиранню, аналітико-синтетичній обробці, зберіганню, пошуку, розповсюдженню і використанню документної інформації в суспільстві.

      Поняття “документ” у наш час є найпоширенішим у науках, що вивчають різні способи  зберігання та передачі в суспільстві  знання (або інформації). Існує безліч визначень документа, які зафіксували певні уявлення про те, що він собою являє.

      На  думку Н.Н. Кушнаренко, “документ” – це матеріальний об’єкт, який спеціально створюється для збереження і  передавання у часі і просторі усвідомленої інформації, створеної людиною для використання у суспільному житті.

      Термін  “документ” використовується в багатьох галузях знань. І майже в кожній з них є одна чи декілька версій його розуміння у відповідності  з специфікою тих об’єктів, котрі  вона вивчає і котрим надає статус документа. Вирішення завдання пошуку необхідного смислового значення терміну “документ”, як складової частини дефініції “документальне джерело наукової інформації”, можливо тільки на основі порівняльного аналізу різних підходів до визначення поняття “документ”.

      Водночас, вживання поняття “документ” постійно змінюється, розширюється і поглиблюється, охоплюючи всі галузі і напрями  науки. Завдяки новим методикам  створення та розповсюдження інформації через документ все більш поширеніше і глибше удосконалюється поняття “документ” з погляду наук документних. Починаючи з минулих літ від теорії Поля Отле і до сучасності, поняття “документ” все більш поширюється в науках. Оскільки, головним складником цього поняття є інформація, різноманітні дані, повідомлення, призначені для передачі в процесі комунікації.

      Виходячи  з викладеного, можна стверджувати, що й на сьогодні дослідження розуміння  поняття  “документ” в різних науках, етапи його розвитку від минулих  літ і до сучасності не втратили актуальності, а й потребують подальшого детального вивчення.

      Основною  джерельною базою роботи є наукові праці таких науковців як С. Г. Кулешова, Ю. Н. Столярова, Г. М. Швецової-Водки, Р. С. Гіляревського, О. П. Коршунова, А. І. Михайлова, А. В. Соколова, А. І. Чорного, Є. А. Медведєвої, Палєхи Ю. І, Н.Н. Кушнаренко та інших вчених.

      Об’єкт  курсової роботи – сучасний розвиток поняття “документ” в Україні.

      Предмет курсової роботи – документ як наукове поняття.

      Мета  курсової роботи -  узагальнити та систематизувати теоретичні відомості про документ як основу наукової комунікації.

      Відповідно  до мети, предмета та об’єкта визначено  такі завдання:

1. вивчити історію походження та знання про документ;
2. розглянути концепції документа як засобу соціальних комунікацій та джерела інформації;
3. проаналізувати зміст поняття “документ” із позицій наук документно-комунікаційного циклу;
4. розглянути документовану і недокументовану комунікацію

 

 

Розділ 1. Еволюція поняття “документ”

                   1.1 Виникнення та розвиток прадокументів 

      Перші документи або як їх називають прадокументи з’являються у IV-III ст. до н.е. в межах Близькосхідної Месопотамської цивілізації. Життя у шумерян як населення найдавнішої держави людства, було надзвичайно задокументованим, вчені це пояснюють складними кліматичними умовами, які вимагали сильної влади, чіткої ієрархії відносин у суспільстві, а отже для їх регламентації необхідних письмових засвідчень, тобто документів.

      Матеріальною  основою перших документів були природні матеріали від Шумеру до нас дійшло найбільше документів на камені, хоча є й інші: на дереві, камені і т.д.[12, с. 256]

      Потрібно  відзначити, що формування наукових дисциплін  про документ було пов’язано також  із розвитком центрів, що зберігали  документи. Хоча в середні віки в  Європі вже існували королівські і міські бібліотеки і архіви, у переважній більшості вони представляли єдине сховище манускриптів. Їхня диференціація відбувалася тільки за тих умов, коли ставали інтенсивнішими діяльність канцелярій та установ, що створювало прецедент окремого зберігання продукованих ними документів, як це сталося, наприклад при створенні Архіву державних паперів в Англії ( XVII ст.). Але все ж таки вирішальним моментом у спеціалізації бібліотек і архівів був початок книгодрукування. Вже папа Сікст IV (час правління - 1471- 1484 рр.) відокремлює “таємну бібліотеку” від публічних книг, тобто папську реєстратуру від власне зібрання рукописних і друкованих книг[9, c.161].

      Є.В.Старостін  зауважує, що перші праці зі справочинства  та архівознавства були написані у  переломний період розвитку архівної справи, коли архіви, що зберігали до цього перш за все правові пам’ятки (грамоти, акти, договори та ін.), стали приймати на зберігання організаційно-розпорядчу, фінансову і судову документацію. У цей час, зазначає він, маючи на увазі XVI ст., суттєво зростає кількість архівних фондів, які завдяки розвиткові книгодрукування остаточно відокремлюються від бібліотек. Серед такого роду праць перш за все слід відзначте дві книги Чкоба фон Раммінгена з Штутгарта “Про реєстратуру, її устрій та управління” та “Коротке повідомлення про вид досконалої і повної реєстратури”, які вийшли друком 1571 р. Дуже важливим для історії документознавства є факт відбиття у другій книзі схеми класифікації документів. У цьому аспекті цікавою є також праця з архівознавства, опублікована у Венеції 1632 р., де також подавалися рекомендації щодо класифікації документів за різними ознаками. В XVII ст. у Німеччині реєстратурознавство розробляється як спеціальна наукова дисципліна (Registraturwissenshaft) [21, с.24-40].

      Розвиток  книгодрукування призвів до значних  зрушень в інформаційно-документальній сфері взагалі, що у подальшому відіграло  значну роль у формуванні наукових дисциплін про документ. Започаткування випуску дешевих книг у першій пол. XVI ст. зумовило особливу культурну ситуацію, яку іноді називають проявом так званої “Інформаційної кризи”. Кількість друків була настільки значною, що потребувала вже їхнього аналізу не тільки для обліку, а й для видання відповідних посібників з метою орієнтації у їхньому потоці читачів і рекомендації відповідних джерел. Реакція на таку ситуацію-видова диференціація бібліографічного напряму вивчення книг, а саме-намагання створити універсальні ретроспективні бібліографічні покажчики і підготовка бібліографічних покажчиків за галузями знань. Дуже швидко усвідомлюється нездійсненність планів складання вичерпного списку книг. Натомість ставиться більш реальне завдання-створення ретроспективних національних бібліографічних посібників. Характерно, що перший зразок такого роду вторинних документів-праця англійця Джона Бейла (1548 р.), має ознаки бібліографічного твору. Орієнтацію на широкі верстви населення у відображенні відомостей про масиви національної літератури демонструють видані пізніше національними мовами італійські та французькі покажчики. З іншого боку, своєрідним бібліографічним відгуком на збільшення потоків документів була публікація “Індексу заборонених книг” (Рим, 1559 р.) – переліку творів, засуджених католицькою церквою і повністю заборонених до видання, продажу і читання [22, c.564]. 

2. Знання про документ

      Становлення документознавства пов'язано з  історією накопичення знань про  документ. Характеристиці ознак документа  відповідають формулювання, викладені  у статті В.Д.Банасюкевича та A.M. Сокової:

     а) документ як матеріальний об'єкт повинен містити інформацію, зафіксовану будь-яким способом (письмо, графіка, зображення, звукозапис);

     б) носій інформації повинен бути спеціально призначеним для фіксації інформації;.

     в) зафіксована інформація повинна мати вербальну ідентифікацію (пояснення природною мовою);

     г) мета фіксації інформації — її зберігання та передавання.     

      Виходячи  з даних вимог до матеріального  об'єкта, який може вважатися документом, поставимо питання:, коли і що зумовило появу таких об'єктів як типових, котрі винятково виконували функції зберігання і передавання інформації у просторі та часі? Слід відзначити, що з приводу причин генезису документа висловлено багато думок фахівцями традиційного документознавства або суміжних з ним наук[5, c. 12] .

      Так, К.Г. Мітяєв вважав, що виникнення документа було зумовлено потребами у нових носіях інформації, що компенсували недоліки живого слова як засобу її передачі. Причому поява писемності і документа, на його думку, є синхронними подіями. Майже так само пояснюються причини виникнення документа у першому радянському посібнику з документознавства, однак тут, зауважується, що такі матеріальні предмети, на яких фіксувалася: інформація, виконували у давнину, в основному, функцію свідчення, що у подальшому і дало підстави для назви цих об'єктів латиною "документум" (тобто "доказ", "свідчення"). Один з авторів цього посібника в окремій публікації пов'язує появу систем документації з розвитком держави і апарату управління.

      Фахівець  з історичного джерелознавства  масової документації Б.Г.Литвак висловлює припущення, що документ виник як фіксатор незвичайного у буденному житті. Він ілюструє це прикладом зміни правових норм документальної фіксації, але такий висновок може бути справедливим для будь-яких подій у соціумі.

      Відомий дослідник у галузі дипломатики С.М.Каштанов пов'язує появу документів із створенням писемного права у різних його формах в процесі утворення державної влади. Така позиція є цілком зрозумілою, оскільки об'єктом дослідження дипломатики є стародавні акти — юридичні документи переважно періоду феодалізму.