Підвищення рухової активності дітей протягом дня

 

Нехтування ранковою гігієнічною  гімнастикою, уроками фізичної культури, іграми і прогулянками на свіжому  повітрі, заняттями у спортивному залі приводить до того, що вже в середині навчального тижня діти більш втомлюються і знижують активність навчання відносно тих, хто впроваджує раціональну активність. Прагнення деяких батьків відгородити дитину від фізкультури і зосередити її зусилля лише на навчанні не сприяє гармонічному розвитку організму дітей, утворює неправильні стереотипи поведінки на все майбутнє життя.

 

Рухова активність може давати найбільший ефект лише тоді, коли заняття фізичними  вправами і іграми дозуються за часом  і інтенсивністю, а також враховують вікові і індивідуальні особливості організму дітей та місце проведення.

 

Оптимальний руховий режим дітей  повинен складатися з ранкової гімнастики, рухливих ігор на шкільних перервах, уроків фізичної культури, активного відпочинку на повітрі після обіду, занять в гуртках і спортивних секціях, організованих занять фізичними вправами і іграми в оздоровчо-фізкультурних комплексах за місцем проживання, прогулянок перед сном, активного відпочинку у вихідні дні і канікули. Тільки комплексне впровадження всіх вказаних вище заходів рухового режиму дітей може принести бажаний результат — виховання фізично і розумово розвинутих та здорових людей.

                               

                      

 

 

 

                                3.Гіподинамія та її наслідки

 

Режим малорухомості (гіподинамії), який пов'язаний з обмеженням м'язової діяльності, призводить до затримки у розвитку організму дитини. При цьому відбувається порушення функцій та структури  ряду органів, регуляції обміну речовин та енергії, зменшується опірність організму до захворювань, що негативно позначається на здоров'ї дитини. Зайву вагу дошкільнят за рахунок жировідкладень також можна вважати одним з характерних ознак режиму малорухомості.

 

Гіподинамія є також однією з причин порушень постави дошкільників. Більш високий відсоток порушень стану опорно-рухового апарата було зафіксовано нами у малорухомих дітей (18% порівняно з 6% у активних дошкільнят).

 

Рухова активність дитини має певний взаємозв'язок з її фізичним розвитком. Діти більш активні мають кращий фізичний розвиток порівняно з менш активними. Це підтверджується дослідженнями (І.М. Ледовська, Л.В. Карманова, О.Г. Сухарєв та ін.) про те, що між вищезазначеними ознаками є тісний взаємозв'язок. «Більш висока рухова активність сприяє кращому розвитку, а кращий фізичний розвиток стимулює рухову активність», - писав К.М. Смирнов.

 

Вегетативні функції організму  дитини та її руховий апарат також  тісно пов'язані. Рухи стимулюють різноманітні життєдіяльні процеси, надають  позитивний вплив на їх формування. У свою чергу, вегетативні функції забезпечують тканини, внутрішні органи поживними речовинами та киснем. Таким чином, гіподинамія може спричинити не тільки відставання у формуванні моторики дошкільника, а й привести до затримки розвитку його вегетативних функцій [10].

 

Гіподинамія створює також несприятливі умови і для інтелектуального розвитку дитини, знижує її розумову працездатність. Дослідження М.М. Кольцової свідчать про те, що прогрес функцій мозку  дитини значною мірою визначається прогресом у розвитку рухового аналізатора. Для удосконалення функцій вищої нервової діяльності необхідні не тільки різноманітні впливи зовнішнього середовища (екстрорецепції), а також постійний приплив тонізуючої його пропріоцептивної імпульсації, яка виникає внаслідок моторної діяльності.

 

Дефіцит фізичної активності негативно  впливає на розвиток рухових якостей. У дошкільників в стані гіподинамії  зафіксовано низький рівень функціональних можливостей і велику мобільність  вегетативних функцій під впливом фізичних навантажень. При цьому спостерігається більш тривалий характер відновлювальних процесів, зниження опору до несприятливих факторів зовнішнього середовища та патогенних мікроорганізмів (Г.В. Сендек, О.Г. Сухарєв та ін.).

 

Проблема гіподинамії підростаючих поколінь є актуальною для багатьох країн світу. У «Маніфесті про спорт», який схвалено ЮНЕСКО та урядами ряду країн, підкреслюється необхідність дотримання розумних меж інтелектуального виховання і визначення належного місця фізичного виховання, на яке слід виділяти від 1/3 до 1/5 загального навчального часу (залежно від віку дітей). Інакше порушується гармонія їх розвитку [8].

 

Одним з важливих факторів росту  та розвитку організму дитини є задоволення  її органічної потреби в рухах (кінезофілія). Завдяки кінезофілії дитина намагається «Все зробити сама» (М.Р. Могендович). Ступінь кінезофілії має як індивідуальні, так і вікові відмінності. Виникаючи у грудному віці, вона значно підвищується у подальші роки і виявляється у дошкільника в різноманітних іграх, елементах праці, фізичних вправах та постійній потребі в руках у період його неспання.

 

Однак однієї природної потреби  дитини в руках недостатньо, її необхідно  спрямовувати у напрямку, який передбачає використання системи фізичних вправ, що різнобічно впливають на її організм. При цьому кінезофілія, яка перетворена у свідому потребу дитини у рухах, дає можливість вирішити важливе завдання фізичного виховання підростаючих поколінь, яке особливої гостроти набуває у наш час, запровадження систематичних занять фізичною культурою у повсякденний побут кожної людини.

 

Однак рухова активність дошкільнят повинна мати свої межі, оптимальні для кожної вікової групи. Численними дослідженнями (А.В. Коробков, Б.О. Нікітюк, О.Г. Сухарєв та ін.) встановлено, що як недостатня, так і занадто велика рухова активність призводить до негативних змін у стані організму дитини.

 

Відсутність м'язової навантаження знижує інтенсивність енергетичного обміну, що негативно позначається на скелетних  і серцевого м'язах. Крім того, мала кількість нервових імпульсів, що йдуть від працюючих м'язів, знижує тонус нервової системи, втрачаються набуті раніше навички, не утворюються нові. Все це негативно відбивається на здоров'ї. Слід врахувати також наступне. Сидячий спосіб життя призводить до того, що хрящ поступово стає менш еластичним, втрачає гнучкість. Це може спричинити зниження амплітуди дихальних рухів і втрату гнучкості тіла. Але особливо сильно від нерухомості або малої рухливості страждають суглоби.

 Характер руху в суглобі визначено його будовою. У колінному суглобі ногу можна тільки згинати і розгинати, а в тазостегновому суглобі рухи можуть здійснюватися у всіх напрямках. Однак амплітуда рухів залежить від тренування. При недостатній рухливості зв'язки втрачають еластичність. У порожнину суглоба при русі виділяється недостатня кількість суглобової рідини, що відіграє роль мастила. Все це ускладнює роботу суглоба. Недостатня навантаження впливає і на кровообіг у суглобі. У результаті харчування кісткової тканини порушується, формування суглобового хряща, що покриває головку і суглобову западину зчленовуються кісток, та й самої кістки йде неправильно, що призводить до різних захворювань. Але справа не обмежується тільки цим. Порушення кровообігу може призвести до нерівномірного росту кісткової тканини, внаслідок чого виникає розпушення одних ділянок і ущільнення інших. Форма кісток у результаті цього може стати неправильною, а суглоб втратити рухливість.

 

 

 

                                           4.Гіпокінезія

 

Для низької рухової активності (гіпокінезії) характерні недоліки, пов'язані з локомоторикою дитини, порушенням регуляції обмінних процесів та ін. Під впливом режиму занадто рухової активності (гіперкенезії) також ігнорується принцип оптимального фізіологічного навантаження, що може викликати перш за все перенапруження серцево-судинної системи і негативно позначається на розвитку організму дошкільника.

 

Тому для дитини доступний певний діапазон рівня рухової активності, середина якого є оптимальною  для зміцнення здоров'я, а крайні межі виявляються несприятливими. Якщо фізичні навантаження, пов'язані з руховою активністю дитини, виходять за оптимальні межі (гіперкенезія або гіподинамія), вони можуть призвести до негативних змін в організмі, а також до дисгармонії у фізичному розвитку дітей.

 

На думку О.Г. Сухарєва: «Гігієнічною нормою слід вважати такі величини рухової активності, які повністю задовольняють біологічну потребу  у руках, відповідають функціональним можливостям організму, сприяють зміцненню  здоров'я дітей, їх сприятливому та гармонійному розвитку у подальшому».

 

В основу норми рухової активності може бути покладено принцип оптимальної  кількості довільних рухів, які  виконуються протягом дня. Другий важливий принцип нормування рухової активності - оптимальність фізичних навантажень відповідно до функціональних можливостей організму, яка сприяє зміцненню здоров'я та всебічному розвитку дошкільників.

 

Багаторічні дослідження, які проведено  під керівництвом Б.О. Нікітюка на близнюкових  парах, встановили, що рухова активність дітей залежить від комплексного впливу генетичних та соціальних факторів. Тому керівництво режимом рухової активності дошкільнят передбачає диференційований підхід до дитини, стимулювання ігрової діяльності у малорухливих дошкільників, залучення їх до виконання основних рухів та вправ спортивного характеру під час прогулянок [19].

 

Дослідження (О.Г. Аракелян, О.Л. Богініч, Е.С. Вільчковсь-кий, Н.Ф. Денисенко, Л.В. Карманова, Т.І. Осокіна, В.А. Шишкі-на та ін.), які проводилися у цьому  напрямку, свідчать, що рухова активність дітей значною мірою обумовлена запропонованим їм руховим режимом дошкільного закладу. Педагогічне керівництво системою виховної роботи може бути спрямовано як у напрямку зниження рухової активності, так і на її підвищення.

 

У руховій активності дитини чітко  спостерігається сезонна періодичність. У середньому дошкільники виконують: влітку -18-20; восени - 15-16,5; взимку - 16,5-18; весною - 16-17,5 тис. кроків у день. Кількість  локомоцій у дітей всіх вікових  груп знижується весною та восени (у період дощової погоди) на 1,5-3 тис. кроків порівняно з зимовими та літніми періодами року.

 

Дослідженнями фізіологів (О.Г. Іванов-Смоленський, О.М. Крестовніков, В.С. Фарфель та ін.) встановлено, що рухова активність людини багато в чому залежить від кількості наявних у неї рухових вмінь та навичок. Чим більшою кількістю рухових дій володіє людина і чим вони різноманітніші, тим ширше її можливості у проявленні своєї рухової діяльності.

 

Тому більший руховий досвід старших дошкільників дає їм деяку перевагу у проявленні своїх потенційних можливостей у виборі більш різноманітних ігор та фізичних вправ.

 

Зміст рухової діяльності дітей  різної статі має деяку специфіку. Зокрема, у процесі ігор у хлопчиків  більше місце займають рухи швидкісно-силового характеру (біг, метання предметів в ціль та на дальність, лазіння). Дівчатка віддають перевагу іграм з м'ячем, стрибкам (зі скакалкою у старших групах), вправам з рівноваги (ходьба по колоді або лаві) [19].

 

Рухова активність дошкільників усіх вікових груп протягом дня розподіляється нерівномірно. Слід вважати, що така хвилеподібність її обумовлена в основному режимом дня дитячого садка, який передбачає певний розпорядок проведення різних заходів. Найбільшу активність діти виявляють в процесі занять з фізичної культури (за умови проведення їх з високою моторною щільністю), а також при проведенні рухливих ігор та вправ спортивного характеру на відкритому повітрі під час прогулянок. Період зниження рухової активності припадає на час, який дитина проводить у приміщенні дитячого садка.

 

Таким чином, вивчення динаміки обсягу локомоцій у дошкільників протягом календарного року дозволяє зробити  висновки про те, що рухова активність дітей залежить в основному від  ефективності системи фізичного  виховання в дитячому садку та сім'ї, а також кліматичних умов. Унаслідок впливу цих факторів у дошкільних закладах має місце різний рівень рухової активності дітей.

 

Слід вважати, що рухова активність дошкільників визначається не стільки  біологічною потребою (кінезофілією), скільки цілеспрямованим педагогічним впливом на дітей, який здійснюється у даному напрямку. Потреба дитини у руховій діяльності може бути придушена або навпаки - стимулюватися створеним руховим режимом у дитячому садку.

 

 

                         5.Профілактика гіподинамії та гіпокінезії

 

Гіподинамія - це стан людського організму, що характеризується порушенням фізіологічних  функцій різних систем органів (в  першу чергу опорно-рухової системи) і зниженням працездатності через  обмеження рухової активності протягом тривалого часу. Гіподинамії практично завжди супроводжує гіпокінезія (зменшення обсягу рухової активності, обумовлене особливостями способу життя, специфікою професійної діяльності, перенесенням захворювань, що вимагають дотримання постільного режиму). Відсутність необхідного рівня рухової активності веде до погіршення здоров'я людини і сприяє розвитку синдрому гіподинамії. Профілактика гіподинамії та гіпокінезії має дуже важливе значення, оскільки при недостатній рухової активності у людини розвивається зниження чіткості та швидкості окремих рухів, зменшення маси тіла за рахунок зниження маси й обсягу м'язової тканини. При гіподинамії та гіпокінезії порушується транспорт речовин у м'язовій тканині, відзначаються несприятливі зміни на внутрішньоклітинному і молекулярному рівні. Відбувається погіршення діяльності серця, легенів, нирок, печінки, головного мозку, ендокринних залоз. Профілактику гіподинамії та гіпокінезії слід проводити на різних етапах життя людини. Дотримання даних профілактичних заходів впливає на процеси росту і розвитку дітей навіть першого року життя. Встановлено, що ті діти, які регулярно виконують фізичні вправи і проявляють достатню рухову активність, в середньому на 1-2 см вище за інших своїх однолітків, мають трохи більшу масу тіла (приблизно на 500 г). При виконанні необхідного обсягу рухової активності з метою профілактики гіподинамії та гіпокінезії малюки починають раніше на 1-2 місяці ходити і самостійно сідати. Фізичні вправи також змінюють на краще загальний стан здоров'я малюків. Зокрема, такі діти в 2-3 рази рідше хворіють на простудні та інфекційними захворюваннями. Гіподинамія і гіпокінезія в шкільному віці починає виявлятися у вигляді порушення постави, появи надлишкової маси тіла, виникнення відхилень в роботі опорно-рухового апарату. Профілактика малорухливого способу життя у школярів за допомогою залучення до фізичної культури дозволяє забезпечити процес правильного формування серцево-судинної системи, забезпечуючи необхідне тренування серцевого м'яза. Гіподинамія і гіпокінезія в середньому і літньому віці провокує прискорення розвитку атеросклерозу, погіршує забезпечення тонусу кровоносних судин, веде до порушення кровообігу головного мозку. При зниженій рухової активності і відсутності фізичних навантажень розвивається слабкість і в'ялість мускулатури, виникає сутулість, прискорюються процеси старіння організму. Профілактика гіподинамії та гіпокінезії в літньому віці дозволяє попередити розвиток таких захворювань як артеріальна гіпертензія, коронарна недостатність, інфаркт міокарда. Сучасні умови життя значною мірою знизили частку фізичної праці в житті людини. Однак щоденні заходи профілактики гіподинамії та гіпокінезії, що включають виконання комплексу вправ ранкової гімнастики, фізична праця на свіжому повітрі, відвідування занять спортивних секцій і фітнес-клубів забезпечує підтримку найважливіших для здоров'я людини фізіологічних процесів на належному рівні.