План

 Вступ

1.Понятття  та характеристика системы

2.Управління  вищою юридичною  освітою в Україні

3.Проблема  вдосконалення вищих правничих  закладів в Україні

 Висновок

 Список  літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                                                 2

                                                              Вступ

Як відомо, ціль освіти - всебічний розвиток людини, як особистості і найвищої  цінності суспільства. У той же час освіта є основою інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку суспільства і держави. Тому формування правової свідомості громадян за допомогою правової освіти і виховання є головним напрямом державної політики, а юридична освіта, як складова частина освіти громадян, - справа державного значення.

Правове виховання здійснюється через педагогічну і соціально-правову допомогу молоді в розвитку  її правової культури, розумінні ролі права в суспільстві, формуванні навичок правомірної поведінки.  
Становлення демократичної правової державності  потребує значного підвищення правосвідомості громадян, їхньої правової культури, неухильного дотримання ними вимог законодавства, кваліфікованого його застосування.

Головним у досягненні цілі освіти є знання права, як однієї з форм і засобів реалізації конституційних положень

Правові знання - це необхідний елемент загальної культури людини, а правознавство - обов'язкова дисципліна у вищих навчальних закладах.     Правові знання - це система визначеного обсягу знань людини про право і правові явища, відомостей про конкретні правові норми, їхнє розуміння, усвідомлення сутності правових принципів, їх вимог, цілей, призначення. Ці знання набуваються за допомогою правового навчання і виховання, соціального і правового досвіду. Але щоб передавати правові знання викладач повинен володіти і знати правову ідеологію, що охоплює систематизоване виявлення правових поглядів, ідей, вимог різноманітних соціальних груп, і яка ґрунтується на відповідних соціальних і наукових знаннях. Формування правової ідеології відбувається як процес теоретичного усвідомлення реальних процесів і явищ навколишньої дійсності. [1] 
 
 

                                                                                                                                                 3     

1.Поняття  та характеристика  системи

Юридична освіта - явище багатогранне. В залежності від того, до якого профілю юридичної діяльності готуються фахівці, складається відповідна програма їх навчання, де поряд з фундаментальними знаннями передбачається надання студентам, слухачам спеціальних знань з урахуванням специфіки тієї сфери, де їм доведеться працювати. Так, майбутнім прокурорам, суддям необхідно глибоко знати кримінальне, цивільне, трудове, шлюбно-сімейне, адміністративне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне право. Для слідчих особливо важливо добре знати кримінальне, кримінально-процесуальне право. Юристам, що працюють у сфері державного будівництва, необхідно володіти знаннями конституційного, адміністративного права. Юрисконсультам та іншим фахівцям, що діють у галузях економіки, потрібні широкі знання цивільного, господарського права, арбітражної практики, нотаріусам - знання цивільного права. Безперечно, цим не обмежується коло знань юристів, рівень кваліфікації яких залежить від постійного пошуку, здатності орієнтуватися у всьому комплексі правових знань, у численних змінах діючого законодавства.[2]

Юридична освіта в її сучасному розумінні як галузь освіти, сягає щонайменше середньовіччя. На відміну від США, в Європі та, зокрема, на теренах України, з відомих історичних причин формальна вища юридична освіта має глибше коріння. 20 січня 1661 р. польський король Ян Казимир підписав диплом, за яким надав Львівській Єзуїтській колегії “гідності академії і титул університету”. Так було засновано нинішній Львівський національний університет ім. І. Франка, – найстаріший в Україні навчальний заклад, який готує фахівців-правознавців. Юридичні факультети, крім Львову, було відкрито в Харкові 1805 р., Києві 1835 р., Одесі 1865 р. Пізніше з на теренах України були засновані й інші юридичні навчальні заклади.

Звернемось до сьогодення української юридичної освіти. В Україні істотні суспільно-економічні зміни 90-х років обумовили й зміни у сфері юридичної освіти, на яку було покладено місію підготовки правників для розбудови української державності. При цьому відзначалось: Україні потрібно більше правників, для чого необхідно створити більше навчальних закладів. Результати не забарились. Нині за темпами нарощування обсягів підготовки

                                                                                                                                                 4

правників Україна випереджає США, і вже майже зрівнялась, або навіть випередила їх за деякими показниками (наприклад, за кількістю закладів вищої юридичної освіти)  Положення запропонованої в 1993 р. провідними закладами юридичної освіти й науки Концепції розвитку юридичної освіти щодо “розширення мережі вищих юридичних навчальних закладів . до 2000 р. у 2-3 рази” успішно реалізовано. До 1991 р. правників в Україні готували 6 закладів (усі державні), 1995 р. – 96 (65 – державної і 31 – інших форм власності), 2000 р. – 163 (відповідно 116 і 47), 2002-2003 рр. – 189 (134; 55).

Як результат, зросли обсяги підготовки юристів: якщо в 1992 р. загальна кількість студентів,які  навчались у вищих юридичних  навчальних закладах, становила близько                                                                                                                              

                                                                                                                                                                 13000, то на сьогодні тільки в Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого навчається 13042 студентів.[5] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                                                5

2.Управління  вищою юридичною освітою в Україні

В Україні  здійснюється “державне регулювання” системи вищої юридичної освіти. Процедуру ліцензування (визнання спроможності розпочати освітню діяльність) й акредитації (надання певного типу права (рівня) провадити освітню діяльність) юридичних навчальних закладів, забезпечує Міністерство освіти та науки України. Крім того, нормативно визначено чи має схвалюватись зміст, види та форми юридичної освіти.

Держава також взяла на себе функцію контролю за якістю юридичної освіти, однак державних стандартів вищої юридичної освіти поки що не затверджено. Відтак предметом найбільшої стурбованості навчальних закладів (особливо недержавних) є втручання держави у сферу освіти, а держави в свою чергу – пошук гармонійної міри урегульованості суспільних відносин у сфері освіти з метою навчання, виховання, професійної правової підготовки громадян України, та, зокрема, створення умов для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства й держави в кваліфікованих фахівцях у галузі права.

Програма розвитку юридичної освіти на період до 2005 р. має на меті “вдосконалення системи юридичної освіти, приведення її у відповідність із світовими вимогами, створення умов для задоволення потреб громадян у сучасній юридичній освіті та реалізація права на працю за здобутою спеціальністю, повне забезпечення потреб органів державної влади, правоохоронних органів, інших сфер юридичної практики у фахівцях-юристах”.

У Програмі чітко простежується намір прагматично підходити до вирішення питань юридичної освіти. Документ передбачає заходи для реалізації трьох напрямів – прогнозування потреби в юридичних кадрах та оптимізація мережі вищих навчальних закладів, зміст юридичної освіти, а також післядипломна освіта юристів. Виконання Програми, значну частину якої вже мало бути виконано, координують Міністерство юстиції та Міністерство освіти і науки.[4] 
 
 
 
 
 

                                                                                                                                                 6

3.Проблеми  вдосконалення вищих  правничих закладів  в Україні

В останні роки система юридичної підготовки фахівців в Україні зазнала істотних змін. З підвищенням значення права у житті суспільства суттєво розширились межі правової діяльності в сферах державного будівництва, економіки, забезпечення суспільного порядку та інших, а відтак значно збільшився престиж юридичної професії, попит на юристів.

По-перше, помітно поширилась мережа вищих юридичних учбових закладів. Якщо у недалекому минулому центри юридичної освіти і науки зосереджувалися в основному у містах Києві, Харкові, Львові, Донецьку, Одесі, де діють такі провідні вищі навчальні заклади, як Національний університет ім. Тараса Шевченка, Національна академія внутрішніх справ України, Харківська юридична академія, то сьогодні фахівців з вищою юридичною освітою готують Сімферопольський, Прикарпатський (Івано-Франківськ), Дніпропетровський, Ужгородський, Східноукраїнський (Луганськ) державні (національні) університети.

По-друге, з'явився ряд нових вузів відомчого підпорядкування і, зокрема, у системі Міністерства внутрішніх справ - Університет внутрішніх справ у Харкові, Київський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, Львівський інститут внутрішніх справ, Донецький інститут внутрішніх справ, Запорізький юридичний інститут, Луганський інститут внутрішніх справ, Одеський інститут внутрішніх справ. Набуває значення провідного юридичного закладу Академія служби безпеки України.

По-третє, значно збільшився обсяг та урізноманітнилися форми правового навчання у неюридичних вищих учбових закладах. Поряд з традиційними формами навчання, такими, як лекції, семінари, консультації, в деяких з них, наприклад, в Українському державному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова протягом ряду років організується ознайомча практика в органах внутрішніх справ, прокуратури, суду.

Однак чи не відбувається “надвиробництво” юридичних кадрів? Позиція держави, викладена у зазначеній Програмі розвитку юридичної освіти на період до 2005 р., затвердженій Кабінетом Міністрів України 10 квітня 2001 р., є однозначною: “Україні потрібно значно більше юристів”; “нині в Україні один юрист припадає на 2 тис. чоловік населення”. Крім цього, “в деяких регіонах країни ведеться підготовка недостатньої кількості правників”. Оглядачі також зазначають, що нині, “коли стоїть завдання формування нової генерації правників нової суспільної системи нової держави, говорити про

                                                                                                                                                 7

їхнє надвиробництво немає підстав, тим більше, що досягнення показника США (один юрист на 100 чоловік населення) в доступному для огляду майбутньому Україні не загрожує”. (За іншими даними, які однак є досить суперечливими, в США налічується від 600000 до 1000000 правників).

Наявність великої кількості юридичних навчальних закладів, студентів-правників та дипломованих юристів ставить питання про якість юридичної освіти. Офіційна урядова позиція є такою: “зміст і якість юридичної освіти не відповідають сучасним потребам суспільства”, “навчальні заклади, котрі готують висококваліфікованих правознавців, можна перелічити на пальцях”. Отже йдеться про кризу юридичної освіти. Втім, існують і інші думки. Вказується, що проблема юридичної освіти є “роздутою”, і що насправді “криза юридичної освіти – це криза керівництва нею”.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                                                8 
 

                                                      Висновок

У наш час,  коли в Україні закладається правова основа глибоких соціально-економічних перетворень, проблема підготування спеціалістів, що знають правові норми, що вміють їх застосовувати, що розуміють значення права в суспільстві, набуває особливого значення. Від цього буде залежати - будє або ні наша держава правовою.  
Поширення юридичних знань у суспільстві безпосередньо покладено на спеціалістів-юристів і викладачів правових дисциплін. І від того, наскільки якісно ми будемо готувати цих спеціалістів, наскільки правильно визначимо педагогічні методи навчання і виховання і здійснимо підбір змісту навчального курсу, настільки глибоко виховаємо розуміння значення цінності права і сутності правової ідеології, настільки кваліфіковано випускники юридичних ВУЗів будуть виконувати свої фахові функції, усвідомлено розповсюджувати правові знання серед населення, пропагандувати роль права в побудові демократичного суспільства.