Правові засади діяльності ЗМІ в Україіні

  є) періодичність, час, обсяги та сітка мовлення;

  ж) мова (мови), якою (якими) вестимуться передачі;

     Рішення про відмову у видачі ліцензії на мовлення приймається Національною радою за результатами розгляду заяви і протягом п'яти робочих днів після протокольного оформлення цього рішення надсилається заявникові у письмовій формі із зазначенням підстав відмови. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено в суді в місячний термін [19, c.89].

     Якщо  ж процес реєстрації ТРО пройшов  успішно, організація-ліцензіат має право розпочати мовлення протягом року з дня набрання ліцензією чинності. Про початок мовлення вона зобов'язана у десятиденний термін повідомити Національну раду. Керівник телерадіоорганізації або уповноважена ним особа

дає дозвіл на випуск телерадіопередач чи програм і несе особисту відповідальність за їх зміст та якість [7].

      На  наш погляд, дуже важливою є стаття 45, в якій йдеться про акредитацію творчих працівників ТРО, що надає їм особливих прав для здійснення їх діяльності.

Телерадіоорганізація  має право акредитувати своїх творчих працівників в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Державою визначено, що відмова в акредитації є неможливою.

      Акредитація визначає особливі права журналіста ТРО, серед яких право брати   участь у зборах творчого колективу телерадіоорганізації, вносити пропозиції щодо розгляду ними питань; пропонувати кандидатури до складу редакційної ради телерадіоорганізації, бути обраним до її складу; звертатися до редакційної ради телерадіоорганізації щодо порушень прав телерадіожурналістів, вимог щодо заборони цензури і втручання у творчу діяльність телерадіоорганізації, порушень

редакційного  статуту телерадіоорганізації.

     Звичайно, окрім прав телерадіожурналіст має  багато обов'язків. Творчий працівник телерадіоорганізації зобов'язаний дотримуватися програмної концепції телерадіоорганізації, керуватися її статутом; перевіряти достовірність одержаної ним інформації; не допускати поширення інформації що має статус обмеженої за доступом або державної таємниці, не допускати випадків поширення в телерадіопрограмах відомостей, які порушують права і законні інтереси громадян, принижують їх честь і гідність [19, c.87].

     Стаття 49 гарантує обов`язок державних та комунальних телерадіоорганізацій безкоштовно передавати офіційні повідомлення Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та Конституційного Суду України, офіційні повідомлення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади - на підвідомчу їм територію.

     Телерадіоорганізації, незалежно від форм власності, зобов'язані безкоштовно оприлюднювати повідомлення про надзвичайні ситуації. Право на використання телебачення і радіомовлення з цією метою належить органам влади і посадовим особам, які уповноважені приймати рішення в умовах надзвичайних ситуацій.

     На вимогу Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України та Голови Конституційного Суду України державні телерадіоорганізації надають їм час для екстрених офіційних виступів з важливих питань державного життя [3].

     Отже, зважаючи на усе вищезазначене, можна зробити висновок, що українське телебачення і радіомовлення є впорядкованим, регульованим законодавством та суспільно відповідальним. В наш час панує технологія і жодна людина вже не уявляє свого життя без улюбленого телеканалу або радіостанції. Для 85,4% громадян України телебачення і радіо є головним джерелом інформації про суспільно-політичне життя країни. Це випливає з даних всеукраїнського дослідження «ЗМІ та свобода слова», яке проводилось Інститутом Горшеніна ще у 2008 році. Саме тому роль ТРО в суспільному житті неможливо переоцінити. І хоч наше українське законодавство не є досконалим, наше телебачення та радіо стало мистецтвом, спроможним до конкуренції.  
 

Розділ 3. Нормативні акти діяльності друкованих ЗМІ. 

     Друкованими засобами інформації є періодичні друковані  видання (преса) - газети, журнали, 6юлетені, альманахи, тощо та разові видання з  визначеними тиражами, книжкові видання. Друковані засоби масової інформації є вільними, що гарантується Конституцією України [30].

      Існує також ряд спеціальних законів  для регулювання інформаційних  відносин, серед яких базовим законом  в сфері друкованих ЗМІ є Закон  України "Про друковані ЗМІ  в Україні" .

     Цей  Закон  створює  правові  основи  діяльності   друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, встановлює  державні гарантії їх свободи   відповідно   до   Конституції   України ,  Закону  України "Про інформацію” та інших    актів   чинного   законодавства   і   визнаних   Україною міжнародно-правових документів.

Закон України  „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” створює засади організації та діяльності друкованих ЗМІ [5].

      Друкованими ЗМІ є періодичні або продовжувані видання, які виходять під постійною  назвою, з періодичністю один і  більше номерів протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Друкований ЗМІ  вважається виданим, якщо він підписаний до виходу і видрукуваний будь-яким тиражем. Сфера розповсюдження друкованих ЗМІ не обмежується [19, c.58].

     Як  і в усіх демократичних державах, в Україні друковані ЗМІ є вільними. Свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх думок і поглядів гарантується Конституцією і означають право кожної людини вільно шукати, одержувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію за допомогою друкованих ЗМІ [30].

     Оскільки  головним досягненням наших українських  інформаційних законів можна  вважати законодавче скасування цензури (Ч. 3 ст. 15 Конституції так  і говорить "Цензура заборонена"), тому в законі „Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні” вказано, що на території України заборонено створювати або фінансувати будь-які установи, організації або посади для цензури масової інформації. Не є законною вимога попереднього погодження матеріалів, що поширюються друкованими ЗМІ,  а також заборона поширення будь-якої інформації з боку органів державної влади та інших установ. Але в той же час варто знати, що законодавством забороняється використання друкованих ЗМІ для втручання в особисте життя людей, намагання знищити їх імідж, принизити гідність [19, с.45].

     Мова  — найважливіший засіб спілкування  людей, тобто засіб вираження  і передачі думок, почуттів, волевиявлень. Саме тому друковані ЗМІ видаються  здебільшого державною мовою, хоча законом не заборонено видавати пресу й іншими мовами.

     Діяльність  ЗМІ – це сукупність певних дій, таких як збирання, творення, редагування, друк преси з метою її поширення  серед читачів. Закон гарантує самостійність  діяльності суб`єктів, пов`язаних з  діяльністю ЗМІ. До суб`єктів діяльності друкованих ЗМІ можна віднести засновника друкованого ЗМІ, його редактора, редакцію, колектив редакції, журналістів, авторів, видавців та розповсюджувачів [19].

     Одним з основних суб`єктів інформаційних  відносин у сфері преси є саме засновник засобу масової інформації. В Україні за законодавством ним може бути як фізична, так і юридична особа. Тобто в ролі засновника може виступати як окрема особа, так і товариство, фірма, установа або організація. Це дає можливість окремим установам вести свої часописи, в яких можуть висвітлюватися внутрішні проблеми працюючих колективів [26, с.3].

     Для появи нового засобу масової інформації існує окрема процедура, так звана  державна реєстрація друкованого ЗМІ. Державній реєстрації підлягають усі  друковані ЗМІ, що видаються на території України, незалежно від тиражів, способу виробництва, сфери розповсюдження, цільової аудиторії та інших факторів. До моменту отримання засновником акту державної реєстрації він не має права проводити видавничу діяльність.

     Для проходження процедури реєстрації засновник має подати заяву до Міністерства юстиції України, в якій має вказати вид, мову, назву, обсяг, формат видання, сферу розповсюдження (місцева, регіональна, загальнодержавна або зарубіжна), тематичну спрямованість, періодичність випусків. Обов`язковим є зазначення юридичної адреси засновника, його банківські реквізити, місцезнаходження редакції видання. Після подання заяви реєструючий орган у місячний строк має розглянути заяву і повідомити засновника про результати розгляду. В законі зазначено, що державній реєстрації не підлягають законодавчі, офіційні нормативні акти, інформаційні матеріали та документація, що видаються організаціями, науковими установами з метою використання у своїй діяльності. У статті 2 також вказані підстави для відмови у державній реєстрації, серед яких основними є суперечність вимогам програмних цілей та тематичної спрямованості друкованого ЗМІ, отримання реєстрації раніше на ту ж саму назву видання, за винятком видань, що виходять різними мовами [19, c.60].

     Якщо  ж реєстраційний орган задовольняє  заяву про державну реєстрацію, засновник  має отримати свідоцтво про реєстрацію після сплати реєстраційного збору. Засновник має право розпочати  випуск друкованого ЗМІ протягом одного року з моменту отримання свідоцтва. У разі, якщо засновник з якихось причин не може почати видавничу діяльність протягом року, свідоцтво втрачає чинність і видання має пройти нову процедуру реєстрації. Цікаво, що збір за видачу свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації становить 50 неоподаткованих мінімумів, тобто щоб відкрити власне видавництво державі треба сплатити лише 850 грн.

     З деяких причин випуск друкованого ЗМІ  також може бути припинений. Це можливо  за бажанням засновника або ж за рішенням суду.  Суд може припинити випуск видання у разі порушення вимог закону „Про друковані засоби масової інформації в Україні” щодо зловживання свободою ЗМІ або ліквідації юридичної особи, що є засновником видання. Засновник має право оскаржувати рішення суду про ліквідацію видання і у випадку, коли суд задовольнить відповідний позов і скасує попереднє рішення, друкований ЗМІ має право на відшкодування збитків, заподіяних засновнику, включаючи неодержані доходи [4, c.5].

     За  українським законодавством за випуск друкованого ЗМІ за дорученням засновника відповідає редакція, яка набуває свого юридичного статусу з моменту одержання державної реєстрації. Кожна редакція створює статут, що затверджується засновником. Статут – це свого роду програмний документ, у якому визначаються виробничі, майнові, фінансові умови діяльності редакції. У статуті також обов`язково зазначаються ім`я засновника, назва друкованого ЗМІ, місцезнаходження редакції, предмет та цілі діяльності, компетенція і повноваження журналістського та трудового колективів, положення щодо вирішення питань про видання, умови організації, реорганізації та припинення діяльності засобу масової інформації. Законодавством визначаються основні посади у друкованому ЗМІ. Серед них керівником редакції є головний редактор, якого уповноважує засновник. Варто зазначити, що редактор може також бути обраним на посаду трудовим колективом. В такому випадку його не мають права звільняти без згоди колективу редакції. Редактор друкованого ЗМІ керує діяльністю редакції і несе відповідальність, представляючи редакцію у відносинах із засновником, видавцем, авторами, державними органами, а також у суді. Редактор несе відповідальність за виконання вимог, що ставляться до діяльності друкованого ЗМІ. Також в редакції може функціонувати редакційна колегія. Її створюють для управління діяльністю редакції друкованого ЗМІ. Усі рішення, що приймає редакційна колегія, мають бути затвердженими редактором. Тільки тоді вони вступають в силу [7].

     Журналістом редакції друкованого ЗМІ відповідно до цього закону є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого ЗМІ. Усі журналісти мають спеціальне посвідчення, яке йому видає редакція на підтвердження належності журналіста то ЗМІ. Здійснюючи свою діяльність, журналіст має право на вільне одержання, використання, поширення та зберігання відкритої за режимом доступу інформації; відвідувати державні органи влади, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та бути прийнятим їх посадовими особами; відкрито здійснювати записи, в т. ч. будь-якими  технічними засобами; має право на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних та музейних фондів; на безкоштовний запит щодо доступу до офіційних документів. Також журналіст, за наявності в нього редакційного посвідчення, має право перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах, демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан.

     Журналіст також має право поширювати матеріали за власним підписом, під псевдонімом або ж анонімно. Законодавством визначено, що журналіст має право відмовитися від публікації матеріалів, якщо їх зміст після редакційної правки суперечить ідеям журналіста [15, c.158].

     Але крім прав кожен журналіст має також низку зобов`язань, які він повинен виконувати. Зокрема журналіст зобов`язаний дотримуватися програми діяльності друкованого ЗМІ, керуватися положеннями статуту редакції при виконанні своїх обов`язків; подавати лише достовірну інформацію для публікацій, задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства. При виконанні своїх службових обов`язків журналіст зобов`язаний представлятися та пред`являти своє посвідчення, що засвідчує його належність до ЗМІ.

     Кожен журналіст при своїй редакції має право безкоштовно одержати державну акредитацію. Акредитація— офіційно надане журналістам право брати участь у прес-конференціях, бути спостерігачами на конференціях, зборах, з'їздах, сесіях парламенту тощо. У разі перевищення своїх прав чи невиконання обов`язків його акредитація може бути припинена [8].

     Не  менш важливим суб`єктом, що діє у  межах створення преси є видавець. Видавцем друкованого ЗМІ може виступати  суб`єкт підприємницької діяльності, який здійснює функції матеріально-технічного забезпечення видання друкованого ЗМІ. Видавцем є установа, що здійснює функції з підготовки і випуску ЗМІ.  Виготовлений видавцем тираж окремого випуску видання, підписаний редактором на вихід, є продукцією друкованого ЗМІ.