Ресурсно-туристські домінанти Причорноморського регіону України

Серед природних багатств, які активно використовуються у курортно-рекреаційному господарстві області, важливе місце посідають лікувальні грязі та ропа Куяльницького, Хаджибейського, Шаболатського лиманів, сірчано-водневі, гідрокарбонатні, йодо-бромні та натрієві мінеральні води, які дають можливість ефективно лікувати захворювання органів кровообігу, нервової системи, органів дихання не туберкульозного характеру, органів травлення, порушення обміну речовин тощо.

Своєрідність туристично-екскурсійного потенціалу області також визначена численними пам'ятками різних часів з відомими історико-культурними заповідниками, пам'ятниками та музеями. Це відомі у світі Одеський державний академічний театр опери та балету, знамениті Потьомкінські сходи, українська Венеція — місто Вилкове, фортеця XII — XV сторіччя в місті Білгород-Дністровському, розкопки античних міст Тіри і Ніконії, пам'ятники культової архітектури в містах Одесі, Ізмаїлі, Рені, Кілії та багато чого іншого.

Понад 5000 об'єктів культурної спадщини та 120 об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення створили Одещині імідж одного з найбільш відомих і популярних, насамперед через свою самобутність, місць для відвідування туристами і відпочиваючими.

На території області є 92 природно-заповідні зони, у тому числі державного значення — Дунайський біосферний заповідник, Дунайські і Дністровські плавні, Тилігульський регіональний ландшафтний парк, ботанічний сад Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, 19 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва тощо [15, с.112].

м. Білгород-Дністровський (Одеської області). Розташоване на західному березі Дністровського лиману, де у VI ст. до н. е. переселенці з грецького Мілета заснували свою колонію-державу Тіру, яка була найпотужнішою у цьому районі.

Історичні пам'ятки:

Аккерманська фортеця (Білгород-Дністровська фортеця)

Грецька (Іоанно-Предтеченська) церква, 13-17 ст.

Олександрівські казарми офіцерського корпусу, близько 1850 р. (вул. Шабська, № 51).

Вірменська церква Успіня Пресвятою Богородиці, 14-15 ст. (вул. Кутузова, № 1)

Синагога та православні собори XIX ст.

Сарматський склеп, 3 ст.

Скіфська кам'яна гробниця або Скіфська могила, 1-3 ст. (на розі вул. Шабської та Лазо) [20, с.136].

До складу Білгород-Дністровського курортно-рекреаційного району входять курорти Сергіївка, Лебедівка, Білгород-Дністровський, Затока, які спеціалізуються на кліматолікуванні захворювань органів руху, нервової системи, органів дихання та оздоровчому відпочинку.

Сергіївка. Розташована в 86 кілометрах від Одеси і є найбільшим приморським бальнеогрязьовим курортом на півдні Одеської області. Вона розташована на березі Шаболатського лиману та відділена вузькою піщаною косою від Чорного моря, яка є чудовим пляжем.

Одним з основних лікувальних факторів курорту є клімат. Клімат зумовлений Чорним морем, лісопарковою зоною та степовими просторами, що підступають до курорту з півночі. Поєднання  теплого степового повітря з морським є унікальним лікувальним фактором. Літо тепле, вологість знаходиться в зоні комфорту.

Другий, не менш важливий, лікувальний фактор – вода Шаболатського лиману, яка з давніх пір використовувалася в оздоровчих цілях. Вода лиману є хлориднонатрієвомагнієвою водою і використовується для приготування різноманітних мінеральних ван.

До комплексного лікування хвороб внутрішніх органів на курорті застосовують мінеральні води. Вода свердловини №2 відноситься до хлоридно-гідрокарбонатнонатрієвих вод та нагадує відомі мінеральні води „Куяльник”4 та 5, „Горячий ключ” джерела №58, свердловини №2 курорту Саки. Вода свердловини 5М має малу мінералізацію та є відповідником відомих мінеральних вод Миргородсського типу. Велике значення для курорту Сергіївка мають величезні запаси (без домішків) лікувальної ілової грязі [23, с.98].

Ілова грязь Шаболатського лиману – це чорна, місцями темно-сіра маса з запахом сірководню та аміаку, липка, пластична, має велику теплоємкість та малу теплопровідність. Окрім органічного „скелету” грязі, до її складу входить так званий колоїдний комплекс, який складається з мікроскопічних часток заліза, алюмінію, гумусу і т.д.

За фізико-хімічними властивостями ілова лікувальна грязь Шаболатського лиману не тільки не поступається, а й перевершує за багатьма показниками грязі багатьох інших курортів. Так наприклад, скелетних часток розміром менше одного мікрону в грязі Шаболатського лиману знаходиться більше ніж в лікувальних грязях Хаджибейського, Куяльницького та інших лиманів.

Наявність вище перерахованих лікувальних факторів на курорті Сергіївка дозволила досягнути високих терапевтичних результатів при лікуванні таких хвороб, як хвороби нервової системи, опорно-рухового апарату(хвороби суглобів та хребту), органів  дихання нетуберкулезного характеру, органів травлення, кожні та дитячі хвороби.

Багаті природні лікувальні фактори берегів Шаболатського лиману завоювали велике визнання. Сонце, море, лікувальні грязі, гарне медичне обслуговування, комфорт – все це ставить Сергіївку в ряд з найпопулярнішими климато-бальнеогрязявими курортами.

Найближчим часом в смт Сергіївка планують побудувати курортно-рекреаційний комплекс (аквапарк) „Лазурний”, який обіцяє стати найбільшим в Україні.

Миколаївська область – область в Україні. Утворена 22 вересня 1937 року. Розташована на півдні країни в межах Причорноморської низовини в басейні нижньої течії ріки Південний Буг. На заході межує з Одеською, на півночі з Кіровоградською, на сході та північному сході з Дніпропетровською та на південному сході з Херсонською областями. На півдні омивається водами Чорного моря. Площа — 24,6 тис. км². Центр області — місто Миколаїв [8].

м. Миколаїв. Центр однойменної області, за 40 км від якого, поблизу с. Парутине, Очаківського району на високому березі Бугського лиману з VI ст. до н. е. і до IV ст. н. е. існувала антична Ольвія, заснована вихідцями з Мілета. В період свого розквіту місто-держава займала площу біля 50 га і ділилася на верхнє і нижнє місто, яке було оточено потужною кам'яною стіною з баштами.

У верхньому місті крім житлових приміщень були сакральні місця, площі для торгівлі, кам'яні тротуари. У нижньому місті жили ремісники й було збудовано порт – тут розвивалися металообробка, кераміка, виробництво ювелірних виробів. За ці вироби та товари привезені з метрополії, місто отримувало зерно, худобу, продукти харчування.

Розкопки Ольвії почались ще у 1802 р. і тривають до цього часу.

Розкрито головну площу, що мала торгово-адміністративне значення, сакральні місце з залишками вівтарів і жертовників, житлову забудову, оборонні споруди, виробничі приміщення. Тепер це експонати історико-археологічного заповідника.

За 13 км на південь, на острові Березань, ще раніше, а саме у VII ст. до н. е., існувало найдревніше грецьке поселення Причорномор'я – Борисфеніда, яке у V ст. до н. е. передало першість Ольвії. Розкопки поселення на острові доповнюють знання і про Ольвію.

Архітектурні пам’ятки  міста.

У 1790 році було складено регулярний план міста (архітектори І. Старов, І. Князєв та Ф. де Воллан) з прямокутною сіткою вулиць та центральною площею на перехресті двох головних магістралей.

До прикметних архітектурно-історичних пам'яток міста (в стилі класицизм, неокласицизм) належать:

- Штаб командувача Чорноморським флотом (1793 рік; архітектор Петро Неєлов) — нині це Музей суднобудування і флоту;

- Свято-Миколаївський собор (1817 рік);

- Офіцерські збори (1824 рік; архітектор Рулєв);

- Обсерваторія Чорноморського флоту (1827 рік; архітектор Вунш) — нині це Миколаївська астрономічна обсерваторія;

- Миколаївська церква (1817);

- кафедральний собор Свято-Різдва Богородиці (1800—28);

- Костел святого Йосипа (1891-1895);

- Яхт-клуб (1904 рік; архітектор Роде).

- Серед споруд у Миколаєві доби СРСР:

- будинок обкому (1954, архітектори С. Костенко та М. Бабаян);

- готель «Україна» (1958, архітектор В. Скуратовський);

- педагогічний інститут (1966, архітектори Г. та В. Скуратовські);

- комплекс будівель — Будинок зв'язку, Будинок Спілок, Будинок проектних організацій (1970, архітектори С. Якимович та В. Добровольська);

- Будинок художника (1971, архітектор Є. Киндяков);

- Будинок політосвіти (1974, архітектор М. Никифоров) [24, с.25]

У місті значне число пам'ятників, зокрема, присвячених корабелам і командувачам російського флоту (деякі з них установлені до 1917 року).

На території Миколаївської області понад 120 територій і об’єктів природно-заповідного фонду, регіональні ландшафтні парки «Кінбурнська коса» і «Гранітно-Степове Побужжя», частина Чорноморського біосферного заповідника, 45 заказників, 42 пам`ятники природи, два десятка парків,один з найстаріших та найгарніших в Україні зоопарків.

В комплексі рекреаційних ресурсів особливе місце займають розміщені в містах та селах культурно-історичні ресурси. Історико-культурні ресурси знайомлять з багатьма сторінками давніх часів заснування, будівництва, розвитку і життєдіяльності Миколаївщини. В обласному центрі- це будинок штабу Чорноморського флоту 1794р., Офіцерське зібрання 1820р., астрономічна обсерваторія 1827р., Свято-Миколаївська церква 1817р., католицький костел 1896р., синагога 1822р., караїмська кенаса 1841р., старий цвинтар XVIII-XX ст.., водогінна вежа XIX ст. та інші [24, с.26].

В с.Парутине Очаківського району - всесвітньовідомий національний історико- археологічний заповідник «Ольвія». Березань - острів в Чорному морі, є складовою частиною історико-археологічного заповідника Національної Академії наук України «Ольвія». В Новобузькому районі зберіглася Пелагіївська церква ХІХ ст.., в м.Очаків – Свято-Миколаївська церква, в м.Первомайську – Свято-Катеринівська церква та інші. В Миколаєві та інших населених пунктах активно діють музеї, виставкові зали, експозиція який постійно поповнюється. Безліч пам’ятників, скульптур, прикрашають Миколаївщину.

Основні рекреаційні зони Миколаївщини знаходяться в південній частини області, на узбережжі Чорного моря та лиманів. У цих зонах зосереджено 169 рекреаційних закладів. Як і у попередні роки, Миколаївщина за кількістю оздоровлених осіб посіла шосте місце серед регіонів України. Крім того, в 2008 році на Миколаївщини налічувалось 95 різних типів готелів та інших місць для тимчасового проживання на 13,3 тис. місць. При цьому, послуги саме готельного сервісу надавали 18 готелів та 1 готельно-офісний центр. По забезпеченості готельними та іншими місцями для тимчасового проживання серед областей південного регіону Миколаївщина посідає друге місце (11,1 місць на 1000 жителів) після Херсонщини (19,7) [28, с.180].

Пріоритетними залишаються внутрішній та виїзний туризм. Що стосується іноземних туристів, то існує стабільна тенденція до скорочення їх кількості.

Така тенденція, що склалась на сучасному туристичному ринку Миколаївщини негативно впливає на економіку області, сприяє витоку ресурсів за кордон. Тому першочергове завдання створювати програми по просуванню  туристичного продукту Миколаївщини, як в Україні, так і за кордоном.

Херсонська область – область у південній частині України, у межах Причорноморської низовини. На північному заході межує з Миколаївською, на півночі — з Дніпропетровською, на сході — із Запорізькою областями України, на півдні з Автономною Республікою Крим. Утворена 30 березня 1944 року. Територія 28 461 км² (4,71 % від території України). Херсонщина за площею займає сьоме місце серед інших областей України [9].

Територією області проходить державний кордон протяжністю 458 км (350 км Чорним і 108 км Азовським морями). На кордоні розташовано 4 пункти пропуску: авіа, річковий порт, морські порти м. Херсона і м. Скадовська. Відстань від Херсона до Києва залізницею — 664 км, шосейними шляхами — 605 км.

Характеристику  рекреаційного  потенціалу області представлю у табл. 2.1 [10].

Таблиця 2.1

Характеристика рекреаційного  потенціалу Херсонської області

	2011			2012
	Кількість закладів	Кількість місць на місяць	Кількість Осіб на оздоровленні	Кількість закладів	Кількість місць на місяць	Кількість осіб на оздоровленні
Всього закладів	236	36346	153905	236	36346	157485
в т.ч. санаторії	8	1617	11869	8	1617	11869
з них дитячі	6	803	4959	6	803	4959
Пансіонати з лікуванням	4	1163	5657	4	1163	5875
Санаторії- профілакторії	8	745	3850	8	745	3850
Бальнеологічні лікарні	1	15	5848	1	15	5848
Будинки відпочинку	2	356	2588	2	356	2651
Пансіонати	48	11052	37314	48	11052	38529
Бази та інші заклади відпочинку	165	21398	86779	165	21398	88933