Станція технічного обслуговування

3.   організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки;

4.     містити в справному стані засобу пожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, устаткування і інвентар;

5.      своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання;

6.     проводити службове розслідування виникаючих пожеж;

7.       забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм і правил,     а     також     виконання     розпоряджень  і  ухвал держпожежнадзору;

8.     вести необхідну документацію по пожежній безпеці.

На кожному підприємстві наказом або інструкцією повинен бути визначений протипожежний режим. Відповідальність за пожежну

безпеку відділів, цехів і інших підрозділів встановлюється на керівників цих підрозділів. Контроль за дотриманням протипожежного

режиму зобов'язані здійснювати відповідальні особи, члени добровільних пожежних дружин (ДПД) і пожежно-технічних комісій.

Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" всі працівники при прийомі на роботу, а також щорічно по місцю роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки відповідно до Типового положення, затвердженим МВС України. Інтруктажі  підрозділяються    на    ввідний,    первинний,    повторний позаплановий і цільовий.

Ввідний протипожежний інструктаж проводиться зі всіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, за програмою, затвердженою керівником (заступником або головним інженером) підприємства. Інструктаж проводиться в спеціально обладнаному приміщенні фахівцем, на якого покладені ці обов'язки наказом.

Первинний   інструктаж   проводиться   безпосередньо   на  робочому  місці. Програма цього інструктажу затверджується керівником відповідного структурного підрозділу або ж керівником (його заступником) підприємства.

Необхідно стежити за справністю електроустаткування і відсутності течі палива. При займанні автомобіля його слід негайно видалити із стоянки і вжити заходи  щодо гасіння полум'я. Для гасіння пожежі потрібно застосовувати гістогенний або вуглекислотний вогнегасник, пісок або накрити вогнище пожежі щільною матерією. У разі виникнення пожежі незалежно від вживаються заходів потрібно викликати пожежну команду.

Розрахунок кількості вогнегасників у приміщенні:

одиниця,                                              (2.26)

   де   - питома площа, що належить до 1 вогнегасника, метри

квадратні.

2.3.3 Розрахунок  освітлення виробничого приміщення

 

2.3.3.1   Розрахунок  природного освітлення

 

Природне освітлення може бути: боковим – через вікна в зовнішніх стінках; верхнім – через прорізи в покритті і комбінованим – через вікна і ліхтарі.

Розрахунок природного освітлення зводимо до визначення кількості і розмірів вікон в виробничому підрозділі по формулі:

,                              (2.27)

де     - площа вікон бокового освітлення, метри квадратні;

- коефіцієнт природного  освітлення беремо з таблиці і

                               дорівнює 1,5;

- коефіцієнт світлової характеристики вікон; приймаємо 8

- коефіцієнт запасу; приймаємо 1,3

- коефіцієнт, котрий враховує  світловий потік через 

                           скло вікна  (одинарне 0,9).

Кількість вікон, з урахуванням їх розмірів, визначаємо за формулою:      

 вікна,                                        (2.28)

де     -  площа одного вікна, метрів квадратних.

Розрахунок площі вікна :

,                                            (2.29)

де     - висота вікна 3 метри;

- ширина вікна 1,5 метри.

 

2.3.3.2 Розрахунок  штучного освітлення

 

Розрахунок штучного освітлення зводиться до визначення кількості світильників в яких вставлені лампи розжарювання люмінесцентні лампи типу ЛБ або ЛДЦ, та потужності освітлювального обладнання.

Люмінесцентні лампи використовуються в приміщеннях з підвищеними вимогами до кольоропередачі та при установленні світильників на висоті меншій ніж 4 метри.

Вибір світильників визначається з урахуванням середовища, висоти приміщення, вимог до якості освітлення і береться з таблиці.

 

Світловий потік розраховується за формулою:

 

 лк,             (2.30) 

 

де    - мінімальна норма освітлення приміщення, лм; береться з

                         таблиці і дорівнює  750

- коефіцієнт нерівномірності  освітлення, приймається 1,5;

- підсумковий коефіцієнт  віддзеркалювання 0,1;

- коефіцієнт використання  світового потоку світильника, що 

                        визначається в залежності від  індексу приміщення, береться з

                        таблиці  і дорівнює 40

Індекс приміщення визначається за формулою:

                          (2.31)

де      -  ширина приміщення 8,16 метрів;

- довжина приміщення 10 метрів;

- висота підвісу світильників над робочою поверхнею 4

                           метри.

Необхідна кількість світильників визначається за формулою:

світильника,(2.32)

де     -  кількість ламп у світильнику, штук;

-  світовий потік однієї  лампи береться з таблиці , лк.

 

Світильники при загальному освітленні розподіляються рівномірно по приміщенню.

 

Коефіцієнт розподілу світильників визначається за формулою:

,                                                     (2.33)

де      - відстань між світильниками, метри.

 

Треба мати на увазі, що коефіцієнт розподілу світильників не може відрізнятися від таблиці більше ніж на 20%.

Остаточний варіант розподілу світильників схематично заноситься в пояснювальну записку.

 

3.3.4  Розрахунок  вентиляції підрозділу

 

Розрахунок загально обмінної вентиляції виконується в залежності від об’єму приміщення і кратності обміну повітря.

Цей розрахунок дає можливість вибрати вентиляторну установку для улаштування загально обмінної механічної вентиляції приміщення.

Продуктивність вентиляторної установки розраховується за формулою:

 м³/год.                                         (2.34)

де    - об’єм приміщення (відділення, зони), метри кубічні;

-  кратність обміну  повітря, год-1 береться з таблиці і дорівнює 4.

Визначивши продуктивність вентилятора, визначають тип вентиляторної установки із таблиці.

Тип вентилятора Ц 4-70 № 4-2.

Об’єм приміщення визначається за формулою:

м³,                                              (2.35)

2.3.5 Охорона навколишнього середовища

Деградація природних систем життєзабезпечення стає дедалі ймовірнішою. Екологічна криза в Україні продовжує розростатися й поглиблюватись, охоплюючи дедалі більші території. Це спричинюють:

 

1 майже цілковита відсутність асигнувань на серйозні природоохоронні заходи в усіх сферах виробництва;

2    відсутність    контролю    й    фактична    безкарність діяльності, що завдає шкоди природі;

3    зростання     кількості   й     сили   техногенних   аварій через   застарілість обладнання й технологій на виробництвах,  а    також  дуже  низька ефективність очисних споруд або їх цілковита відсутність;

4  відсутність ефективної системи державного контролю за станом довкілля й  управління   всією   природоохранною   діяльністю;

5 украй низький рівень екологічної освіти населення.

Черезце визначеністьусоціально-політичномужитті та економіці України найближчим часом не прийдеться чекати позитивних змін в

екологічному стані держави. Навпаки, навіть якщо в короткий строк удасться стабілізувати обсяги забруднень довкілля, збільшити кількість і поліпшити якість роботи очисних споруд, пристроїв та обладнання, частково перейти на нові, не такі шкідливі для природи й здоров'я людей технології виробництва, економніше витрачати природні ресурси, все одно протягом певного періоду стан екосистем і біосфери погіршуватиметься.

Основний законодавчий акт у галузі охорони природи в нашій державі сьогодні - Закон України про навколишнє природне середовище , затверджений Верховною Радою 1 липня 1991р.Закон складається з 14 розділів у яких викладено загальні положення , екологічні права та обов'язки підприємств та громадян.

Промисловість використовує близько 20 % води, споживчої  людством. Кількість води, що споживається підприємством, залежить від того, яку роботу вона виконує та від системи водопостачання.

Взагалі у світі спостерігається тенденція до зменшення обсягів використання природних ресурсів.

Основні техногенні забруднювачі природного середовища..... це різні гази,

газоподібні речовини, аерозолі, пил, яки викидаються в атмосферу транспортом.

Шум одна з форм фізичного забруднення природного середовища. Адаптація до нього практично не можлива. Шумове забруднення підлягає обов'язковому жорстокому контролю.

Останнім часом проблеми шуму надають великої ваги. Є багато способів боротьби з ним: використання шумопоглинальних екранів, фільтрів, матеріалів, зміна технології виробництва, запровадження безшумних механізмів і деталей, зміна режиму, динаміки та особливостей транспортних потоків у містах.

Наш час характеризується небаченими масштабами транспортних перевезень — як вантажних, так і пасажирських. Значна їх частина є безпосередньою складовою процесу виробництва — промислового й сільськогосподарського. Надзвичайна мобільність властива й людям: зростають швидкості й вантажопідйомність автомобілів. Відповідно збільшуються й масштаби шкоди, якої вони завдають природі тонн вуглекислого газу, оксидів азоту та інших шкідливих сполук. Викиди забруднювальних речовин автомобільним транспортом складає приблизно 5,5 млн, тон за рік це 39 % від усього обсягу викидів в Україні.

Якщо не вжити термінових заходів до зменшення забруднень довкілля, то за розрахунками спеціалістів через 50 років, зважаючи на зростання виробництва, вміст оксиду заліза в ґрунтах і водах планети подвоїться, сполук цинку і свинцю збільшиться в десять разів, ртуті, кадмію, стронцію - в сто разів.

 

2.4  Конструкторська  частина

2.4.1Призначення та будова пристосування

2.4.2Робота пристосування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік використаних джерел