Утилізація використаної тари і пакувальних матеріалів

 

     Хромована лакована жерсть - це холоднокатана електролітно-хромована жерсть, яка з обох боків покрита шаром лаку або сумішшю масел. Переваги хромованого покриття порівняно з іншими видами покриттів - хромове покриття по відношенню до стальної основи жерсті являє собою катодне покриття , обмежує міграцію хрому в товар. На цьому виді жерсті не спостерігається «мармотизація», що має особливе значення при виробництві харчових консервів, а хромована лакована літографована жерсть має високі декоративні властивості.

     Алюмінірована жерсть являє собою холоднокатану низько вуглецеву чорну жерсть, на поверхню якої у вакуумі з обох сторін нанесено металевий алюміній.Алюмінієва жерсть поділяється на класи – Al-1,   Al-2 , Al-3,  Fl-4, Al-5. Ця жерсть має достатню корозійну стійкість, хороші механічні властивості, високу теплопровідність, легкість, не токсичність, здатність відображати теплові та світлові промені.

       При виробництві тари використовують лакофарбовані ущільнювачі і матеріали для пайки металевої поверхні [5].

     До лакофарбованих  матеріалів належать: лаки для внутрішнього і зовнішнього покриття металевої тари, емалі та фарби, друкувальні фарби для металевих поверхонь.

      Друковані фарби  для металевих поверхонь можуть  бути: безбарвні та золотисті  грунтлаки,  білі та кольорові грунт-емалі, кольорові друкувальні фарби, прозорі безбарвні покривні лаки.

      Ущільнюючі пасти бувають водно-аміачні (наносяться методом наливу через розливне соплс) і розчинні (наносяться методом штемпелювання).

       Лаки, призначені для внутрішнього покриття металевої тари, повинні відповідати санітарно-гігієнічним вимогам: Мати високу хімічну стійкість до упакованого в тару товару і високу  адгезію до металевої поверхні, бути без пористими, механічно міцними, еластичними, твердими та теплостійкими, і стійкими під час тривалого  зберігання.

      Лаки для зовнішнього  покриття металевої тари мають  бути з високим ступенем білизни  пігментованих матеріалів та  стійкими до пожовтіння, придатними  до друку фарбами на жерсті, стійкими до деформації та  витирання, стерилізації та пастеризації, дії навколишнього середовища, сумісними із покривними лаками.

       Ущільнюючі пасти  не повинні містити шкідливі  доміжки, мати однорідну консистенцію, стабільну в’язкість, достатньо  механічну міцність, добру адгезію  до металевої поверхні.

        Для припоїв  важливими є висока міцність, твердість, пластичність і однорідність.

         Паяльні  рідини (флюси) використовують каніфольні  і олеїнові. Основними компонентами  їх є: каніфоль + етиловий гідролізний  спирт; каніфоль + бензин + конопляна олія; бензин + олеїнова кислота; каніфоль +олеїнова кислота + етиловий спирт; янтарна кислота + етиловий спирт; етиловий спирт + олеїнова кислота + бензойна кислота.

 

       1.3.2 Класифікація та характеристика видів металевої тари

 

       Основними класифікаційними ознаками металевої тари є: функціональне призначення, матеріал, з якого виробляється тара, конструкція і технологія виробництва.

      За функціональним  призначенням металева тара поділяється  на транспортну, споживчу, виробничу, спеціальну. До транспортної відносять ящики, бочки, барабани, фляги, каністри, контейнери, піддони; споживчої – пляшки, туби, банки, коробки; виробничої – ящики, піддони, лотки, контейнери; спеціальної – збірна, штампована, комбінована тара.

      За матеріалом  виготовлення тара буває: із чорної лакованої жерсті, із білої жерсті гарячого лудження. Із білої жерсті електролітичного лудження, із хромованої лакованої жерсті, із алюмінію та його сплавів, комбінована.

      За особливостями  конструкцій металева тара буває  прямокутна, циліндрична, кругла і фігурна.

      За особливостями  технології виробництва – збірна  і суцільна (штампована).

      За станом захисного  покриття – нелакована, лакована і літографована.

      Найбільша частка  на ринку металевої тари належить  банкам для напоїв і герметично упакованим стерилізованим продуктам. Виробляється також велика кількість інших не менш важливих різновидностей металевої тари.

      Металева споживча  тара широко застосовується в  кондитерській, консервній промисловості, при пакуванні молочних, м’ясних, рибних продуктів, олії, жирів, напоїв, плодів. Завдяки металевій споживчій тарі подовжується термін зберіганні харчових продуктів, забезпечується перевезення на далекі відстані.

      Перевага цільноштампованої  тари є відсутність прикатаного дна. Оскільки банка штампується разом з дном, немає необхідності в пайці і упакуванні. Розповсюджені цільноштамповані банки в рибоконсервній промисловості. Виготовлення ж кришок для цих банок аналогічне тому. Як це робиться для збірних банок.

      Велика жерстяна банка. Великі жерстяні циліндричні банки  місткістю 3 л та 8 л виготовляються із жерсті товщиною 0,28-0,40 мм на спеціальних напівавтоматах. Перевірку великих банок на герметичність здійснюють за допомогою водяних тестерів при тиску 0,5-0,6 атм.

      Ці банки здебільшого  використовують для розфасовки  не стерилізованої продукції  – томат-пасти, томат-пюре, повидла, згущеного молока, джему, продуктів  харчоконцентратної промисловості (сухі овочі, порошкоподібні продукти).

      Банки жерстяні для консервів виготовляють з таких видів жерсті:

- білої листової марки ЖК;

- білої лакованої листової або  рулонної марки ЖК;

- білої електролудженої;

- білої електролудженої лакованої;

- чорної лакованої.

      Консервні банки  виготовляють двох типів:

 І тип : циліндричні, збірні, збірні  з язичком і цільноштамповані;

 ІІ тип : фігурні, цільноштамповані  прямокутні, овальні та епілептичні.

      Залежно від розмірів  і типів банок можуть бути  лаковані й нелаковані.

       Цільноштамповані  банки №8, які використовують для розфасовки стерилізованих рибних консервів, мають бути з лакованою внутрішньою поверхнею.

 

      1.4 Скло і скляна тара

 

     1.4.1 Скло і склотарна галузь

 

      Значну питому  вагу в товарообігу займає  скляна тара. Скляною тарою називають групу скляного посуду, яка призначена для фасування, транспортування, зберігання і використання при споживанні різних продуктів. Скляна тара є незамінною для упакування багатьох харчових продуктів і напоїв.

     Скло має ряд особливо цінних переваг:

- хімічна нейтральність забезпечує збереження харчових продуктів без суттєвих змін;

- прозорість особливо цінна  для деяких харчових продуктів, хоча вимагає додаткового захисту  від дії світла; для більшості  видів;

- міцність та стійкість до  навантажень забезпечує розливання, закупорювання, в окремих випадках – вакуумування;

-  стійкість до внутрішнього  тиску дає змогу випускати  газовані напої та аерозольні  товари;

- стійкість до нагрівання. Скло  витримує температуру до 500оС, хоча різка зміна температури не повинна бути надвеликою та швидкою. Значна кількість товарів фасується в нагрітому стані або після фасування проводиться їх стерилізація.

      Серед недоліків  скла можна виділити крихкість  та велику питому вагу. За останні  роки маса скляних пляшок та  банок значно зменшилась, проте транспортні витрати порівняно вищі, ніж в інших упаковках.

      Для скла характерні  технологічні властивості (в’язкість, поверхневий натяг, кристалізаційна здатність) та експлуатаційні (оптичні, термічні, хімічні, механічні).

      Згідно з гідролітичною класифікацією існує п’ять класів скла:

- І клас – скло, яке не розчиняється водою (кварцове скло);

- ІІ клас – стійке скло (хіміко-лабораторне скло та окремі види тарного скла);

- ІІІ клас – тверде апаратне скло (більшість тарного скла та промислове скло)

- ІV клас – м’яке апаратне скло;

- V клас – нестійке скло (легко розчиняється у воді).

      Для виробництва  тарного скла використовуються  такі основні матеріали – кварцовий  пісок, сода, сульфат, доломіт, вапняк, глинозем, польові шпати. Допоміжними матеріалами  при виробництві скла є: освітлювачі, знебарвлюючі речовини, барвники, окислювачі, відновлювачі.

      Виробництво тари  зі скла в Україні має давні  традиції. На її території розміщено 68 підприємств, які включають близько 150 скловидних печей, загальною потужністю майже 1млн.т. скломаси на рік. Наприкінці 80-х років і Україні вироблялось 2202,3 млрд. умовних (у перерахунку на 0,5л) пляшок та банок.

      Склотарна галузь  помітно розвивається завдяки  підвищенню попиту на пиво  і лікеро-горілчані вироби. Важливим стимулом у цьому можна вважати визначеним фактором покупки безпеку для здоров’я споживача, а екологічні аспекти тари і упаковки віднесено до першочергових пріоритетів вибору.

      За призначенням  скляну тару поділяють на: пляшки для харчових продуктів, банки для харчових продуктів, пляшки і банки для дитячого харчування, пляшки і банки для товарів побутової хімії, банки і флакони для парфумерно-косметичної продукції, тара скляна для лікарських засобів [6].

 

      1.5 Полімерні матеріали

 

     Полімерні матеріали  класифікують за такими ознаками:

- за походженням – природні (целюлоза, бітуми тощо) і синтетичні (поліолефіни, полістирол, полівінілхлорид  тощо);

- за стійкістю до температури – термопластичні, які при нагріванні чи охолодженні змінюють свої властивості у зворотному напрямку та термоактивні. Останні при зміні температури набувають незворотних властивостей;

- за методами синтезу виділяють  полімеризаційні та поліконденсаційні;

- за складом основного ланцюга  бувають карболанцюгові, що складаються з атомів вуглецю, гетеро ланцюгові – крім вуглецю, включають атоми металів та елементоорганічні сполуки, які містять атоми металів, бору, кремнію тощо;

- за деформаційно-міцністними характеристиками виділяють жорсткі (М>400мПа), м’які (М>20мПа) та еластичні (М<мПа).

 

       1.5.1 Плівкові полімерні матеріали

 

     Поліетиленові матеріали. За своєю безпечністю плівка не є токсичним матеріалом. Використання її в нормальних умовах не вимагає заходів пререстороги. Безпека плівки в умовах, що перевищують температуру плавлення поліетилену, допускає виділення оксиду вуглецю, ненасичених вуглеводів, органічних кислот, альдегідів та інших токсичних продуктів.

      Поліпропіленові матеріали. Поліпропілен (ПП) за своїми властивостями наближається до поліетилену високої густини. Він відрізняється від нього меншою густиною, значною механічною міцністю, жиро- й теплостійкістю, але значно поступається у морозостійкості.

      Поліаміди. Це група пластмас з товарними назвами «капрон», «нейлон», «аніт» та ін. У складі макромолекул поліамідів присутній амідний зв'язок і метиленові групи, які повторюються від 2 до 10 разів.

      Поліаміди – це  полімери, що кристалізуються. Вони  є жорсткими матеріалами із  високою міцністю на розрив, мають  високу температуру розм’якшення, витримують стерилізацію водяною парою з температурою до 140оС. поліаміди зберігають еластичність за низьких температур. Для них характерним є високе водопоглинення, хоча після висушування відновлюються їх початкові властивості.

     Нітрилові полімери. Містять функціональні групи ціану й нітрилу. При співполімерилізації поліакрилонітрилу з акриловими та стирольними полімерами одержують матеріал з високими експлуатаційними властивостями. Цей полімер уперше синтезований в США і відомий під товарною маркою Barex 210. Він відрізняється низькою газо- і жиропроникністю, стійкий до дії органічних розчинників і має високу світлопроникність.

      Полімери на основі целюлози.  Найбільш поширеним є целофан і полімери на основі складних ефірів целюлози, переважно ді- і триацетати.

      Целофан є найдешевшим  пакувальним матеріалом. Формування целофанової плівки відбувається коагуляцією з наступним хімічним розкладанням утворюваного складного ефіру целюлози. Плівку ретельно промивають, видаляють сірку, що утворюється внаслідок розкладання ефіру, і при потребі відбілюють. Промислові партії целофану містять 10-12 % гліцерину, 7-10 % води і 74-78 % целюлози. Целофанова плівка стійка до жирів, має низьку газопроникність. Разом з тим вона характеризується підвищеною гігроскопічністю і схильністю до набухання у воді.

        Поліефіри. Використовуються з середини ХХ століття і найвідоміший серед них поліетилентерефталат, який займає четверту сходинку між товаропакувальними полімерними матеріалами. Він являє собою складний поліефір, який випускається в Росії під назвою «лавсан», за кордоном – «майлар», «терилен».Завдяки присутності атомів кисню в ланцюгові маромолекули ПЕТ полімер характеризується  високою морозостійкістю (-70оС), а наявність бензольного кільці – високою теплостійкістю.

      Термоусадкові і стретч-плівка. Термоусадкова – це полімерна плівка, що скорочується під дією температури, вищої за температуру розм’якшення полімеру. Її одержують розтягуванням полімерного матеріалу у високо еластичному нагрітому стані з наступним охолодженням. Унаслідок цього відбувається направлена орієнтація молекулярних ланцюгів полімеру та виникнення в них напруги. При охолодженні, затвердіння ці деформації і напруги фіксуються у матеріалі. Повторне нагрівання в таких плівках зумовлює релаксаційні процеси, а матеріал прагне повернутися до своїх початкових розмірів. Цю властивість зворотного повернення називають «пам’яттю полімеру» або термоусадкою [7].