Страхування транспортних засобів і вантажів

 

 

продажу можуть обумовлювати в ньому власні умови стосовно 
страхування вантажу чи робити посилання на інший збірник умов 
(правил) страхування.

Ще на стадії підготовки договору закупівлі-продажу необхідно 
врахувати, що вартість страхування вантажу може значно розрізнятися 
залежно від використовуваного виду транспорту для перевезення цього 
вантажу. До того ж існують спеціальні ризики, властиві торгівлі окремими 
видами товарів (крадіжка, поломка, витік і т.ін.), про страхування яких 
покупець і продавець повинні чітко домовлятися, якщо їхнє страхове 
покриття не передбачене обраними сторонами умовами страхування.

Якщо сторони в договорі закупівлі-продажу не встановили обов'язки 
продавця по розширеному страхуванню, і він здійснив страхування з 
мінімальним покриттям, то покупець може самостійно забезпечити й 
оплатити будь-яке додаткове страхування, у якому він зацікавлений. Але це 
буде коштувати дорожче, ніж якби продавець здійснив усе необхідне 
покупцю страхування в одній страховій компанії.

Мінімальна сума страхування має відповідати передбаченій в договорі 
закупівлі-продажу ціні товару плюс 10% (для покриття прибутку, 
очікуваного покупцем від продажу, використання товару). Страхування 
відбувається у валюті, у якій визначена ціна в договорі закупівлі -продажу. 
Але згідно з ст.18. закону України "Про страхування", пункту 1 - Порядку 
застосування іноземної валюти в страховій діяльності, затвердженого 
постановою Правління Національного банку України від 23.09.96 р., №245, 
український експортер може вносити страхові платежі тільки у валюті 
України. Тому в договорі страхування необхідно указати валюту, в якій 
страховик мусить виплатити страхове відшкодування на користь покупця- 
нерезидента.

Слід зазначити, що правилами Інкотермс-2000 передбачений тільки 
обов'язок продавця по страхуванню товару на час основного перевезення. 
Але продавець може також застрахувати товар на час його перевезення зі 
свого складу до пункту відвантаження, а покупець - на час перевезення від 
пункту призначення до свого складу усередині території країни призначення. 
Такі дії не охоплюються взаємними правовідносинами між продавцем і 
покупцем, а отже, продавець і покупець здійснюють їх на власний розсуд і не 
мають ніяких зобов'язань по здійсненню цих дій друг перед другом.

Термін СІФ також найбільш типовою експортною умовою, розробленою 
торговою практикою.

В обов'язки продавця на умовах СІФ входить укладення на користь 
покупця договору страхування. Поліс морського страхування, що продавець 
зобов'язаний передати покупцю, повинний включати ризики, які звичайні 
для торгівлі даними товарами, з урахуванням виду судна і напрямку 
перевезення. У договорі закупівлі-продажу доцільно погодити вид 
страхового полісу, тобто уточнити, чи буде він за формою й обсягом ризиків, 
які страхуються, відповідати стандартним умовам страхування вантажів, 
розроблених Інститутом лондонських страховиків з відомим застереженням

 

 

Institute Cargo Clause A ("від усіх ризиків"), чи будуть включені в поліс 
військові і страйкові ризики.

Друге питання, яке сторони повинні погодити при укладенні договору на 
умовах СІФ, - розмір страхового відшкодування, що зобов'язаний 
забезпечити продавець. Звичайно в договорі передбачається, що страхова 
вартість включає: фактурну вартість товару, а також супроводжувальні 
перевезенню і страхуванню витрат плюс 10% вартості товарів, що складає 
очікуваний прибуток покупця.

Вимога про те, щоб діючий страховий поліс покривав всю вартість 
перевезення, є істотною умовою договору, тому покупець за договором на 
умовах СІФ вправі відмовитися від прийняття незастрахованого товару, 
навіть якщо цей товар благополучно прибув у порт призначення. Або може 
виникнути ситуація, коли покупець вантаж одержав, а продавець не може 
одержати гроші по акредитиву через відсутність страхового поліса.

Вартість страхових послуг залежить від умов перевезення, упакування, 
віку судна, репутації перевізника (експедитора). Можна привести приклад з 
досвіду роботи АСК "Надра": Київська фірма уклала контракт із китайською 
фірмою Тянь-Цзинь відповідно до застереження А Інституту лондонських 
страховиків ("від усіх ризиків"). Транспортували технологічне устаткування 
в контейнері (страхова сума склала більш 600000 доларів США). Спочатку 
вантаж транспортувався автомобільним транспортом з Києва в Іллічівськ, 
потім морським - по маршруту Іллічівськ-Хайфа-Тянь-Цзинь. Під час 
перевантаження і збереження на складі в м. Іллічевськ вантаж також 
знаходився під страховим захистом. Тривалість перевезення склала 50 діб. 
Страховий тариф при подібному перевезенні складає від 0,6 до 1% від 
страхової суми.

Нагадаємо, що Інкотермс має факультативний характер, якщо немає 
посилання на цей документ у контракті купівлі-продажу, що не було в 
згаданій справі і тому страхування було проведено тільки по Іллічівську. А 
жаль які гроші "покинули" України. До того ж у зовнішньоекономічних 
договорах, як правило, не передбачається відповідальність продавця за 
невиконання їм обов'язку по страхуванню товару і тому, скільки "страху" 
натерпілися постачальники поки товар прийшов до Тянь-Цзинь. У зв'язку з 
цим у договорах на умовах СІФ і СІП треба обумовити такі моменти:

• здійснення покупцем платежів за товар тільки при наданні продавцем 
  поряд з іншими документами письмового доказу наявності договору 
  страхування, вид якого вказується у контракті;

- період перебування товару під страховим захистом, при цьому терміни 
початку і закінчення відповідальності страховика повинні збігатися з 
моменту розподілу ризику між продавцем і покупцем;

• конкретне найменування чи визначені параметри і вимоги до страхової 
  компанії, з яким продавцем надалі буде укладений договір страхування, а 
  саме: обов'язкова наявність ліцензії на цей вид страхування, досвід роботи на 
  ринку не менше 3-4 років і т.п.;

 

 

• розмір страхової суми, тобто страхова вартість товару, витрати на 
  фрахт і страховку плюс відсоток очікуваного прибутку;
• умови страхування і вказівка додаткових ризиків.

Якщо покупець хоче, щоб товар був застрахований на умовах, що 
передбачають велику відповідальність страховика, що передбачене в 
Інкотермс, це обов'язково повинно бути зафіксовано в договорі. 
Найбільше часте уживання таких умов в практиці зовнішньоекономічної 
діяльності під час морського перевезення різних видів вантажів є такі:

1. для упакованих трюмних вантажів: "З відповідальністю за всі 
   ризики", "З відповідальністю за приватну аварію", включаючи ушкодження 
   вантажів гаками, мастилом, прісною водою та іншими, а також крадіжку, 
   пропажу і недоставлення, незалежно від відсотка ушкодження;
2. для неупакованих трюмних вантажів: "Без відповідальності за 
   ушкодження, крім випадків катастрофи". Ці умови можуть бути розширені 
   додаванням відповідальності за крадіжку, недоставляння цілих місць;
3. для палубних вантажів (незалежно від роду упакування): "Без 
   відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи", включаючи 
   відповідальність за змиття хвилею і викидання за борт палубного вантажу. 
   Сюди може бути включений ризик крадіжки і нестачі цілих місць;
4. для наливних вантажів, що відправляються в танкерах: "Без 
   відповідальності за ушкодження, крім випадів катастрофи", включаючи витік 
   і/чи нестачу понад першого 1%. У тих випадках, коли в танкер залиті два 
   сорти нафти чи нафтопродуктів, мастил - страхування проводиться на 
   умовах "З відповідальністю за приватну аварію", включаючи забруднення чи 
   змішання, чи витік або нестачу понад першого 1%.

При акредитивній формі розрахунків всі умови страхування, погоджені в 
договорі закупівлі-продажу, повинні бути відбиті в умовах акредитива, що 
відкривається покупцем. "Уніфіковані правила і звичаї для документарних 
акредитивів" (редакція 1993 р., публ. МТП № 500) чітко регламентують 
зміст страхових документів, наданих банку (стаття 34). В акредитивному 
дорученні дається перелік необхідних для оплати документів і, якщо в 
банку маються зауваження, платіж не проводиться без попередньої згоди 
особою, що виставила акредитив. Якщо за умовами акредитива потрібно 
надання страхового поліса, то повинно бути обговорене, ким такі 
документи виставляються і їхній зміст. Якщо інше не визначене в 
акредитиві чи якщо зі страхових документів не виходить, що страхування 
набирає сили не пізніше дати навантаження на борт чи відправлення, чи 
дати прийняття до перевезення товарів, банк буде відмовляти в прийомі 
наданих страхових документів, що датовані пізніше перерахованих вище 
термінів, які підтверджуються транспортними документами. В 
акредитивах повинні фіксуватися необхідний вид страхування і, якщо 
маються, додаткові ризики. Неточні терміни, як, наприклад, "звичайні 
ризики", банк приймати не повинен. Таким чином, продавцю необхідно 
приділяти увагу тому, щоб документи, пропоновані банку для одержання 
оплати, відповідали перерахованим вище вимогам.

 

 

Взагалі, як резюме наданого, умови страхування вантажів визначаються 
Правилами страхування, що розробляються індивідуально кожною 
страховою компанією. Різниця між Правилами страхування різних 
страхових компаній полягає тільки у визначенні обсягу відповідальності.

Умови страхування вантажів, що перевозяться авіа та наземними видами 
транспорту, практично всі базуються на правилах морського страхування 
(CARGO), що сформувалися значно раніше. Відмінність полягає, як вже 
відзначалось, у визначенні специфічності ризиків, що виникають під час 
експлуатації цих засобів перевезення.

Обсяг відповідальності за договором страхування може бути збільшений 
за рахунок додатково внесених на бажання страхувальника перелічених у 
стандартному договорі ризиків, що вплине на зростання розміру тарифу та 
страхової премії.

 

 

Взагалі, як резюме наданого, умови страхування вантажів визначаються 
Правилами страхування, що розробляються індивідуально кожною 
страховою компанією. Різниця між Правилами страхування різних 
страхових компаній полягає тільки у визначенні обсягу відповідальності.

Умови страхування вантажів, що перевозяться авіа та наземними видами 
транспорту, практично всі базуються на правилах морського страхування 
(CARGO), що сформувалися значно раніше. Відмінність полягає, як вже 
відзначалось, у визначенні специфічності ризиків, що виникають під час 
експлуатації цих засобів перевезення.

Обсяг відповідальності за договором страхування може бути збільшений 
за рахунок додатково внесених на бажання страхувальника перелічених у 
стандартному договорі ризиків, що вплине на зростання розміру тарифу та 
страхової премії.