Право соцiального забезпечення та права людини

- соціальний захист потерпілих від Чорнобильської катастрофи,

- фінансове забезпечення програм соціального захисту інвалідів,

- медичне забезпечення інвалідів,

- медичне забезпечення інвалідів,

- освіта інвалідів,

- соціальна і професійна реабілітація тощо.

     Система соціальної реабілітації дитини лише тоді зможе спрацювати па повну потужність, якщо вона у своїй сукупності сприятиме  відновленню фізичного, психічного і соціального статусу дитини з вадами більш якісно нри значно менших фінансових затратах, оскільки основні витрати лягають на плечі батьків, котрі виховують дитину.

     Така  система характеризується відкритістю  та доступністю, наближена до місця проживання дитини, що дозволяє батькам або особам, які їх замінюють, брати участь у реабілітаційному процесі. Діти не вилучаються із сім'ї, не порушуються біологічні, фізіологічні та психологічні зв'язки дитини з матір'ю, рідними та близькими людьми.

     Комплексно  вирішуючи питання дитячої інвалідності та реабілітації, відділення Фонду  соціального захисту інвалідів  акцентують основну увагу на підтримці  діяльності і створенні реабілітаційних  центрів для дітей-інвалідів.

     Створення системи ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів при здійсненні професійної, медичної та соціальної реабілітації осіб з обмеженими фізичними і  психічними можливостями дає змогу  завершити формування цілісної реабілітаційної системи в Україні, проводити цілеспрямовану загальнодержавну політику запроваджувати новітні реабілітаційні методики, спільними зусиллями спрямувати їх на допомогу дітям-інвалідам.

     Оптимальним варіантом, як стверджують дослідники, батьки і спеціалісти є спеціалізована служба "Центри соціальної соціально-психолого-педагогічної реабілітації дітей та молоді з обмеженими функціональними можливостями" (далі служба) діяльність якої регламентує Положення, розроблене Державним центром соціальних служб для молоді".

     З метою оптимального вирішення проблеми соціального захисту і підтримки  дітей з обмеженими функціональними  можливостями УДЦССС, Державний комітет  у справах сім'ї та молоді, а  також Державним інститутом проблем сім'ї та молоді було проведене соціологічне дослідження "Соціальна адаптація дітей та молоді з функціональними обмеженнями". Дане дослідження дозволило виявити основні соціальні проблеми, з якими стикаються діти і молодь з функціональними обмеженнями та їхні батьки, які виховують таку категорію дітей, окреслити можливі шляхи удосконалення процесу вирішення проблем даної групи дітей і молоді.

     Висновки, яких дійшли автори дослідження після  проведення опитування методом анкетування респондентів трьох категорій, показали, що основні проблеми дітей і молоді з функціональними можливостями зосереджені у 7 основних сферах:

- матеріальне забезпечення (різниця між реальним прожитковим мінімумом і встановленими виплатами по інвалідності, брак реалізації встановлених законодавством пільг і нестача деяких додаткових, недостатність безкоштовного забезпечення технічних і медичними засобами лікування, реабілітації, компенсації вад і захворювань);

- медичне обслуговування (недостатня кількість і якість послуг безкоштовного лікування, а також профілактики, реабілітації.і ранньої діагностики, брак спеціалізованих закладів і кваліфікованих фахівців, особливо в невеликих поселеннях, нестача заходів щодо оздоровлення і санаторного лікування, зокрема брак путівок для дітей з батьками);

- психологічна допомога дітям і батькам (нестача відповідних осередків і фахівців, матеріально-технічного та інформаційно-методичного забезпечення інноваційних методів роботи);

- освіта і професійне навчання (нестача спеціальних груп у дитячих садках і спеціальних класів у загальноосвітніх школах, спеціальних шкіл, особливо в малих поселеннях, недостатня якість надомного навчання і спеціальної підготовки педагогів, що його здійснюють, недостатність закладів професійного навчання і можливостей безкоштовного продовження освіти);

  працевлаштування дітей і батьків (невиконання законодавчих квот щодо працевлаштування, нестача спеціальних робочих місць, прийнятного режиму і умов праці, брак можливостей надомної праці, спеціалізованих підприємств, недостатність зусиль Державної служби зайнятості);

- спілкування, заняття улюбленими справами (нестача осередків - клубів, денних центрів соціальної адаптації, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями — спеціалізованих служб ЦССМ, творчих майстерень тощо, інноваційних форм роботи — груп взаємодопомоги, спеціальних змін в таборах відпочинку тощо, інших форм роботи державних і громадських організацій, які займаються проблемами інвалідності);

- підготовка дітей і молоді до самостійного життя (нестача центрів соціальної адаптації, центрів соціально-психологічної реабілітація дітей та молоді з функціональними обмеженнями — спеціалізованих служб ЦССМ, закладів професійної орієнтації і навчання, діяльності щодо сприяння працевлаштуванню, створення спеціалізованих служб знайомств тощо);

- вільне пересування (невиконання вимог законодавства щодо пристосування будівельних споруд і транспорту до потреб людей з функціональними обмеженнями, певна нестача транспортних пільг).

     Зважаючи  па те, що і Державний центр ССМ, і місцеві реабілітаційні центри ставлять собі за мету створити всі можливі умови, щоб допомогти дітям інтегруватися в повий соціум, у суспільство, важливо було звернути увагу па одну із проблем, яка стосується, перш за все, дітей — форма і місце навчання. Причому особливий інтерес викликають відповіді самих дітей з функціональними обмеженнями (паралельно проводилося опитування їхніх батьків і експертів).

Серед функціональних характеристик сімей, які мають дітей з обмеженими можливостями, на пашу думку, найбільш значущими є такі:

матеріальне забезпечення сімей;

психологічний клімат в сім'ї;

загальна  культура сім'ї;

реабілітаційна  культура сім'ї;

реабілітаційна  активність;

ставлення до патології дитини.

     З метою виявлення особливостей сім'ї, окрім структурних і функціональних характеристик, важливі також індивідуальні особливості її членів. До них відносяться: соціально-демографічні, фізіологічні, психологічні, патологічні звички окремих членів сім'ї, а також характеристика дитини, вік, рівень фізичного, психічного, мовного розвитку, інтереси, здібності, освітня установа, яку вона відвідує, рівень навчання і спілкування, наявність поведінкових відхилень, патологічні звички, мовленнєві і психічні відхилення.

     Поєднання індивідуальних характеристик членів сім'ї з її структурними і функціональними можливостями утворюють комплексну характе- ристику — статус сім'ї. Для визначення статусу сім'ї користуються такими поняттями:

соціально-економічний  статус;

соціально-психологічний  статус;

соціально-культурний статус.

     Індивідуальні характеристики членів сім'ї фіксуються у ході інтерв'ю, безпосереднього спостереження і (або) за результатами обстежень, проведених іншими спеціалістами (лікарем, психологом, корекціним педагогом).

     Структурні  компоненти сім'ї визначаються в  основному під час бесіди чи вивчення офіційних документів ( медична соціальна карта, тощо). Для визначення психологічного клімату сім'ї можна використовувати відкрите та опосередковане спостереження, тести (тєст-опитувальник, опитувальник для батьків, малюнок сім'ї), а також результати спостережень проведених психологом, психотерапевтом.

     Рівень  загальної культури включає показник освіти дорослих членів сім'ї, побутову та поведінкову культуру членів сім'ї. При цьому можна застосовувати  інтерв'ю, що дозволяє виявити коло інтересів, розвиток духовних потреб, організацію дозвілля, спільні форми  відпочинку.

     У ході вивчення умов забезпечення ранньої  реабілітації дітей зверталася увага на ряд показників, які дозволили виявити певні '"білі плями" у роботі з даною категорією дітей та їх батьками: матеріальне забезпечення; медичне обслуговування; психологічна допомога дітям і батькам; освіта і професійне навчання; ^ працевлаштування дітей і батьків; спілкування, заняття улюбленими справами; підготовка дітей і молоді до самостійного життя; вільне пересування.

     Зокрема, відповіді експертів стосувалися  причини, що зумовлюють матеріальні, медичні, освітні проблеми сімей, які виховують  дітей і молодь з функціональним]і обмеженнями.

     Відповіді показують, що найбільш гострою з  числа проблем, з якими стикаються сім'ї з дітьми і молоддю з  функціональними обмеженнями, є  причина недостатнього матеріального забезпечення. Експерти вважають, що матеріальні проблеми зумовлені такими факторами (наводяться в порядку частоти згадувань):

- нестабільна економічна ситуація в країні;

- недосконалість законодавчої бази стосовно матеріального забезпечення і соціальної захищеності родин, що виховують дітей-інвалідів;

- значна мінусова різниця між державними виплатами на дітей-інвалідів і реальним прожитковим мінімумом;

- ліквідація, в багатьох випадках, допомоги матерям, що не працюють і доглядають дітей-інвалідів, з причин незначного перебільшення норми доходів на члена сім'ї, яка є жебрацькою і образливою;

- наява велика частина безробітних серед батьків, котрі виховують дітей-інвалідів;

- дорогі лікуванні й медикаменти;

- високі комунальні платежі;

- відсутність будівництва державного житла унеможливлює покращення санітарно-житлових умовах, тобто поліпшення здоров'я дітей і батьків, відповідно зростають витрати па лікування;

- недостатнє безкоштовне забезпечення протезами, іншими технічними пристроями;

- недоступність безкоштовного санаторно-курортного лікування;

- нестача центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, недостатня можливість залишити дитину у денний час і піти працювати, брак інших форм розвантаження батьків для роботи та відпочинку;

- відсутність центрів ранньої діагностики, що збільшує кількість інвалідів та ін;

- дорожнеча діагностики й консультування;

- некомпетентність фахівців-медиків;

- недоступність спеціалізованої допомоги в невеликих населених пунктах;

- екологічна ситуація в місцях проживання;

- відсутність профілактичних заходів;

- відсутність інформації про методи ранньої діагностики і реабілітаційні заходи та ін.

Причинами психологічних проблем дорослих членів родини є:

- усвідомлення неможливості забезпечити гідне життя своїй дитині;

- страх перед майбутнім дитини ( труднощами працевлаштуванням, створення власної сім'ї тощо);

- відсторонене ставлення оточуючих до інвалідів; У поширеність хибних уявлень щодо інвалідності ( наприклад, думка, що фізично обмежена людина неповноцінна й інтелектуально);

- брак інформації про виховання і характер взаємостосунків з дітьми і молоддю з обмеженими можливостями і, відповідно, нерозуміння батьками їхніх проблем;

- розпад сімей з дітьми-інвалідами;

- підвищене відчуття відповідальності, намагання зробити усе за дитину, часто трансформується в гіперопіку;

- прагнення сховати дитину від оточуючих, а також — звуження кола спілкування, ізольованість та ін.

Причини психологічних проблем самих дітей і молоді з функціональними обмеженнями, па думку експертів, наявні у зв'язку з:

- відчуттям незатребуваності і "меншовартості" (формуванню останнього сприяють демонстрації співчуття або навпаки, відсторонення оточуючих);

- недоступністю багатьох закладів культури, нестачею спілкування взагалі, зокрема з однолітками, внаслідок обмежень у пересуванні, з інших причин;