Сон та його функції

Періоди ШРО-сну виникають приблизно з 90-хвилинними інтервалами і тривають в середньому близько 20 хвилин. У нормальних дорослих ця стадія сну займає приблизно 20-25% часу, проведеного у сні. У немовлят ця частка значно вища; в перші тижні життя близько 80% часу сну становить парадоксальний сон, а в два роки лише 30%.

Весь нічний сон складається з 4-5 циклів, кожен з яких починається з перших стадій повільного і завершується швидким сном. Кожен цикл триває близько 90-100 хвилин. У двох перших циклах переважає дельта-сон, епізоди швидкого сну відносно короткі. В останніх циклах переважає швидкий сон, а дельта-сон різко скорочений і може бути відсутнім. На відміну від багатьох тварин, людина не прокидається після кожного циклу сну. Структура сну у здорових людей більш-менш схожа - 1-я стадія займає 5-10% сну, 2-а - 40-50%, дельта-сон - 20-25%, швидкий сон - 17-25% [2].

Таким чином, щоночі 4-5 разів ми бачимо сни, і «роздивляння» сновидінь займає в загальній складності від 1 до 2 год. Інтенсивність самих сновидінь, ступінь їх незвичайності та емоційної насиченості може бути різною, але факт їх регулярного виникнення під час сну не викликає сумнівів.

Крім електрофізіологічних, для окремих стадій сну характерні певні гормональні зрушення. Так, під час дельта-сну збільшена секреція гормону росту, що стимулює тканинний обмін. Під час швидкого сну посилена секреція гормонів кори надниркових залоз. Інтенсивність енергетичного обміну в мозковій тканині під час повільного сну майже така ж, як у стані спокійного неспання, а під час швидкого сну значно вище.

Таким чином, можна стверджувати, що мозок активний під час сну, хоча ця активність якісно інша, ніж при стані, і в різних стадіях сну має свою специфіку.

 

4 Сновидіння

 

Сновидіння здавна вражають і хвилюють людей. У давнину сновидіння розглядалися як «врата в інший світ», вважалося, що через сновидіння може відбуватися контакт з іншими світами. Проте вже Аристотель учив, що сновидіння - це не «мова богів» або «мандрівка душі», а явища, що випливають із самої сутності людського духу, які являють собою результат особливої діяльності мозку людини, особливо його органів чуття.

Сновидіння, згідно І.М.Сеченова, "незвичайна комбінація вражень" [4].

Коли ми говоримо про сновидіння, то насамперед маємо на увазі присутність у них незвичайних і фантастичних картин. Суб'єкт відчуває себе у швидко мінливій обстановці, очевидні просторово-часові закономірності відсутні, можуть з'являтися події та люди з минулого, або одна людина змінюється на іншу. Людина що бачить сновидіння не усвідомлює себе, в результаті чого немає критичного ставлення до сприймання подій. Незважаючи на різноманітність і фантастичність світу сновидінь, цей світ не містить нічого абсолютно нового, сновидіння - наслідок життєвого досвіду людини, відображення подій, що відбулися з ним раніше, недарма І.М.Сєченов назвав сновидіння «небувалими комбінаціями бувалих вражень». Будь-який вплив може послужити приводом для розгортання цілісної картини сновидіння. Як приклад П.К.Анохін наводить експеримент, коли сплячій людині піднесли до підошви пляшку з теплою водою. Прокинувшись, випробуваний розповів, що ходив у сні по гарячому піску і подорожував по схилах Везувію, з якого прямо йому під ноги вивергалася гаряча лава [2].

Результати численних досліджень дозволяють припускати, що однією з основних функцій сновидінь є емоційна стабілізація. Це добре сформульовано Робертсом: «Людина, позбавлена здатності бачити сновидіння, через деякий час впадає в безумство, бо маса неустаткованих, уривчастих думок і поверхневих вражень буде накопичуватися у неї в мозку і придушувати ті думки, які повинні цілком зберігатися в пам'яті».

Вперше систематичні дослідження ролі сновидінь зробив основоположник психоаналізу 3.Фрейд. Розглядаючи сновидіння як особливу і дуже важливу мову мозку, він зазначав, що сновидіння є продуктом нашої власної психічної активності і в той же час завершене сновидіння вражає нас як щось зовнішнє по відношенню до нас. У роботі «Тлумачення сновидінь» 3.Фрейд показав, що сновидіння містять не тільки явний, очевидний сенс, який можна викласти в переказі, але й прихований, неявний, який неможливо відразу усвідомити. Щоб зрозуміти цей другий сенс, необхідна додаткова інформація про особу того, хто бачив цей сон. На підставі цього, використовуючи метод «вільних асоціацій», психоаналітик приводить пацієнта до усвідомлення замаскованих в сновидінні витіснених бажань, що знімає емоційну напруженість.

Раніше вважалося, що людина не може усвідомити себе такою, що бачить сновидіння, і вчиняти у ньому усвідомлені, вольові дії. Але наукові дослідження останніх десятиліть С.Лабержа, Х.Рейнголда, П.Толі й інших показали, що при відповідному тренуванні практично кожний може навчитися входити в усвідомлене сновидіння.

Потужним імпульсом до експериментального вивчення сновидінь послужило відкриття швидкого сну і його зв'язки з сновидіннями. З'явилася можливість отримання звітів про сновидіння відразу ж після їх завершення.

Експериментальним шляхом було вирішено і питання про тривалість сновидінь. Виявилося, що суб'єктивна тривалість сновидінь відповідає об'єктивній тривалості періоду швидкого сну. Випробуваний, розбуджений на початку періоду швидкого сну, звітує про коротке сновидіння, а розбуджений в кінці - про довге. Після дуже довгих епізодів швидкого сну, 30-50 хвилин, випробовувані звітували про незвично тривалі сновидіння. Цікаво, що звіти про зміст цих сновидінь були не довше, ніж в тих випадках, коли випробовуваних пробуджували вже через 15 хвилин після початку швидкого сну. Численні експерименти свідчать про те, що зміст сновидінь корелює з особливостями фазичних компонентів швидкого сну. Показано, що ступінь емоційного забарвлення сновидінь пов'язана з частотою серцевих скорочень і дихання, ступенем вазоконстрикції і виразністю електричної активності шкіри в останні хвилини швидкого сну перед пробудженням.

Однак є спрощенням розглядати швидкий сон як єдину фазу сну зі сновидіннями, так як випробовувані звітують про сновидіння і при пробудженнях з повільного сну. Але звіти про сновидіння в швидкому сні більш яскраві, більш складні, фантастичні, більш емоційно забарвлені в порівнянні з сновидіннями в повільному сні, де переважають раціональні та реалістичні елементи, подібні з мисленням в стані неспання. Головна ж відмінність полягає в їх тривалості - сновидіння в швидкому сні більш тривалі. Мабуть, цим пояснюється той факт, що при пробудженні з швидкого сну сновидіння краще запам'ятовуються.

Явищем, в певному сенсі протилежним сновидінням, є сомнамбулізм. Лабораторні дослідження показали, що сомнамбулізм виникає на тлі дельта-сну, вираженість і тривалість нападу значно варіюють. У самому легкому випадку людина може сісти в ліжку, щось пробурмотіти і знову заснути - в таких випадках на ЕЕГ спостерігається картина глибокого дельта-сну. В інших випадках сомнамбула встає, ходить, може одягнутися і вийти з дому, при цьому очі зазвичай відкриті, обличчя маскоподібне, сомнамбула може давати односкладові відповіді на прості запитання - в таких випадках на ЕЕГ з'являються ознаки дрімоти або навіть неспання. Вранці сомнамбула нічого не пам'ятає про події з ним вночі. На противагу сновидінь, з їх насиченим яскравими фарбами, подіями, світом, при повній м'язової атонії, сомнамбулізм характеризується сутінковим станом свідомості, яке взагалі не фіксується в пам'яті, при збереженні здатності пересуватися як при стані неспання.

Існування двох крайніх явищ, сновидінь і сомнамбулізму, свідчить про те, що сон - це цілий набір різних станів, серед яких є і глибоке занурення у внутрішній світ, і демонстрація зовнішньої активності.

 

ВИСНОВОК

 

Основні дані, отримані за роки численних і різноманітних досліджень сну, зводяться до наступного. Сон - не перерва в діяльності мозку, це просто інший стан. Під час сну мозок проходить через кілька різних фаз, або стадій, активності, повторюваної з приблизно півторагодинної циклічністю. Сон складається з двох якісно різних станів, званих повільним і швидким сном. Вони відрізняються за сумарною електричної активності мозку (ЕЕГ), рухової активності очей (ЕОГ), тонусу м'язів і численним вегетативним показниками.

Поширене в минулому уявлення про те, що сон необхідний для «відпочинку» нейронів головного мозку і характеризується зниженням їх активності, дослідженнями нейрональної активності не підтвердилися. Під час сну в цілому не відбувається зменшення середньої частоти активності нейронів порівняно зі станом спокійного неспання. У швидкому ж сні спонтанна активність нейронів може бути вище, ніж в напруженому стані. У повільному і швидкому сні активність різних нейронів організована по-різному.

Глибокий сон характерний для людей, які інтенсивно фізично працюють. У тих, хто зайнятий розумовою працею, як правило, сон поверхневий з численними сновидіннями. Раніше вважалось, що швидкий сон глибший, ніж повільний. Зараз є докази зворотного. Виявлено, що повільний сон значно глибше, ніж швидкий.

Значення швидкого сну для здоров'я показав Е.Хартманн, виділивши серед здорових випробовуваних дві крайні групи - «долгоспячих» (кому для гарного самопочуття необхідно не менше 9 годин сну), і «короткоспячих» (достатньо 6 годин сну). За структурою сну ці люди розрізнялися в основному тривалістю швидкого сну - у долгосплячих він займав майже вдвічі більше часу. При аналізі їх психічних особливостей виявилося, що в порівнянні з короткоспячими вони були емоційно менш стійкими - всі проблеми брали близько до серця, відрізнялися занепокоєнням, тривогою і перепадами настрою. Складалося враження, що у сні вони рятувалися від складнощів життя, тобто «лягали спати невротиками, а прокидалися здоровими людьми». Е.Хартманн припустив, що таке відновлення душевного здоров'я від вечора до ранку визначається високою представленістю в їх нічному сні фази швидкого сну. Опитуючи здорових людей, у яких тривалість сну була постійною протягом життя, Е.Хартманн встановив, що скорочення сну зазвичай припадає на ті періоди, коли людина добре себе почуває, з цікавістю працює і вільний від тривог. Потреба в сні збільшується, коли виникають нерозв'язні проблеми, знижуються настрій і працездатність.[2]

Сни бачать усі, але відома що людина забуває 90% снів. Протягом п'яти хвилин після пробудження забуваються 50% снів, а ще через п'ять хвилин забувається вже 90% з побаченого уві сні і тільки 10% залишиться в пам'яті людини, зазвичай це найяскравіші моменти сновидінь.

Люди часто кажуть що бачили уві сні людей та місця яких ніколи не бачили та не зустрічали раніше, але людський мозок здатний витворяти неймовірні трюки, він може згадати особи, які людина бачила всього частку секунди, але раніше ця інформація була прихована, щоб не перевантажувати пам'ять непотрібним сміттям. Тому питання значення снів у житті людини як виключно продукт пережитих переживань людиною протягом дня також залишається досі відкритим.

12% людей бачать виключно чорно-білі сни, а серед людей яким менше 25 років, ця цифра ще менше, лише 4,4%.

Позбавлення сну протягом 3-5 діб викликає непереборну потребу у сні. В результаті 60-80 годинної відсутності сну у людини спостерігається зниження швидкості психічних реакцій, псується настрій, відбувається дезорієнтація в навколишньому середовищі, різко знижується працездатність, виникає швидка стомлюваність при розумовій роботі і менша її точність. Людина втрачає здатність зосереджуватись, можуть виникнути різні порушення моторики, галюцинації, іноді спостерігаються раптова втрата пам'яті і суперечливість мови. При більш тривалому позбавленні сну можуть виникнути психопатії і навіть параноїдальні розлади психіки. При цьому зміни вегетативних функцій при тривалому безсонні дуже невеликі, відзначається тільки невелике зниження температури тіла і незначні уповільнення пульсу. Позбавлена сну людина гине протягом двох тижнів. Але в науці описані кілька випадків тривалої відсутності сну, які, поряд з явищами сомнамбулізму і летаргічного сну досі не знайшли пояснень. Найчастіше ці випадки були пов'язані з сильними психічними потрясіннями.

Потреба в сні відносяться до вітальної. Недосипання вважається однією з характерних "хвороб" сучасного "цивілізованого" суспільства, воно часто становиться причиною аварій и катастроф. Вважається, що довжина нічного сну у 7 годин є недостатньою, а сон менше 6,5 годин впродовж тривалого часу може підірвати здоров'я.

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1. Кокун О.М. Психофізіологія. Навчальний посібник. - Київ.: Центр навчальної літератури, 2006. - 184 с.
2. Александров. Ю.И. Основы психофизиологии. Учебник - Москва.: ИНФРА-М, 1997 - 349 с.
3. Марютина Т. М. Введение в психофизиологию. - 2-е изд., испр. и доп. - Москва.: Московский психолого-социальный институт: Флинта, 2001. - 400 с.

4. Филиппов М. М. Психофизиология функциональных состояний. Учебное пособие - Киев. : МАУП, 2006. - 240 с.