Психологічні особливості модульного навчання. Тест структури інтелекту Р.Амтхауера

      Принцип модульності. В даній технології можливе використання як базових, так  і варіативних модулів. Така побудова модуля придає йому якості мобільності і чіткості.

      Принцип проблемності – дидактична основа для формування критичного мислення учнів. Формування критичності мислення в технології проблемно-модульного навчання здійснюється через цілеспрямоване створення ситуацій на пошук помилок.

      В цій технології використовують три  основних групи помилок:

      Гносеологічні – помилки пізнавального характеру, які відбуваються в процесі еволюції знань.

      Функція: зміст вивчаємого предмету постає перед  учнями як історична драма ідей і людей, а не як набір готових істин.

      Методичні: помилки викладання, пов’язанні з  порушенням психологічних особливостей сприйняття, пам’яті, мислення в процесі  навчання.

      Функція: розвиток рефлексивних здібностей.

      Навчальні – згруповані в спеціальні таблиці по кожному модулю і використовуються як один із засобів модульного навчання.

      Можливості  технології проблемно-модульного навчання, за думкою М.Чошанова, перебудова процесу  навчання на проблемно-модульній основі дозволяє:

      Інтегрувати і диференціювати зміст навчання шляхом групування проблемних модулів  навчального матеріалу, яке забезпечить  розробку курсу в повному, скороченому  і поглибленому варіантах.

      Здійснювати самостійний вибір учнями того, чи іншого варіанту курсу в залежності від рівня навченості і забезпеченості індивідуального темпу просування по програмі.

      Використовувати проблемні модулі в якості сценаріїв  для створення педагогічних програмних засобів.

      Акцентувати роботу вчителя на консультативно-координуючі  функції управління індивідуальної діяльності учнів.

      Скоротити курс навчання, без особливого збитку для повноти викладення і глибини  засвоєння навчального матеріалу, на основі адекватного комплексу  методів і форм навчання.

      Структура проблемного модуля.

      Модуль складається із набору взаємозв’язаних блоків.

      Блок  “вхід”: функція – актуалізуючий  контроль. “Вихід”, як правило, це тест, споряджений відповідним покажчиком до допоміжного навчального матеріалу.

      Історичний  блок: короткий екскурс, який розкриває  генезис поняття, теореми, задачі. Аналіз виникнення при їх розв’язуванні утруднень і помилок. Постановка історико-наукових проблем.

      Блок  актуалізації: опорні поняття і способи  дій, які необхідні для засвоєння  нового матеріалу, представленого в  проблемному модулі.

      Експериментальний блок: опис навчального експерименту, лабораторної роботи для виводу або  формулювання експериментальних формул.

      Проблемний  блок: постановка укрупненої проблеми, на розв’язування якої і спрямований  проблемний модуль. Інколи можливе  поєднання проблемного і історичного блоків.

      Блок  узагальнення: первісне системне пред’явлення змісту проблемного модуля. Структурно може бути оформлений з використанням  різних моделей інженерії знань: блок-схеми, опорні конспекти, алгоритми, символічний запис з використанням логіки предикатів і ін.

      Теоретичний (основний) блок  - містить основний навчальний матеріал в певному порядку:

• Дидактична ціль.
• Формулювання проблеми (задачі).
• Обгрунтування гіпотези.
• Розв’язання проблеми.
• Контрольний тест.

      Блок  генералізації: відображення розв’язання укрупненої проблеми і кінцеве узагальнення змісту проблемного модуля.

      Блок  застосування: розв’язання історико-наукової проблеми (див. історичний блок), система  задач, вправ.

      Блок  стиковки: поєднання вивченого матеріалу з змістом суміжних предметів.

      Блок  поглиблення: навчальний матеріал підвищеної складності для учнів, які проявляють особливий інтерес до предмету.

      Блок  “вихід”: своєрідний “контролер”, який перекриває шлях виходу бракованої продукції. Учень, який не виконав тієї чи іншої вимоги блоку “вихід”, повертається до того елементу проблемного модуля, в якому було допущено брак.

      Структура проблемного модуля дозволяє здійснити  навчання в трьох варіантах: повному, скороченому і поглибленому. М.Чошанов  рекомендує повний варіант (за винятком проблемного і поглибленого блоків) для слабких учнів, скорочений (блок інваріантної структури, проблемний і блок стиковки) – для середніх, поглиблений (скорочений + блок поглиблення) – для сильних. Загальну структуру проблемного модуля покажемо на рис. 2.4.

      

       

      Рис.  Загальна структура проблемного  модуля.  

      Базова  інваріантна структура проблемного  модуля включає: блок “вхід”, блок узагальнення, теоретичний блок, блок генералізації, блок “вихід”. Варіативні блоки, які  забезпечують повний, скорочений, поглиблений варіанти програми поділяються на ввідні (блок актуалізації, історичний, проблемний і експериментальний) і прикладні (блоки застосування, стиковки, помилок і поглиблення).

      Важливою  частиною підготовчої роботи є конструювання навчальних елементів, які складають блоки проблемного модуля. Навчальні елементи діляться на наступні основні типи: інформаційні, проблемні, узагальнюючі і контрольні. Форми їх компонування можуть бути різними: блок-схема, “генеалогічне древо”, “будинок” теми, фрейм проблеми, когнітивно-візуальний  “мультфільм”, матриця навчальної інформації, блок-формула і ін.

      Отже, проблемний модуль являє собою логічно  завершену одиницю навчального  матеріалу, побудовану на принципах системного квантування, проблемності, модульності, когнітивної візуалізації і спрямовану на вивчення одного або декількох фундаментальних понять навчального предмету і пов’язаних з ними  методів пізнавальної діяльності.

      Сутність  технології проблемно-модульного навчання заключається в тому, що для досягнення потрібного рівня компетентності учнів здійснюється укрупнене структурування змісту навчального матеріалу, вибір адекватних йому методів, засобів і форм навчання, спрямованих на самостійний вибір і проходження учнями повного, скороченого або поглибленого варіантів навчання. На розширення самостійності навчаємих спрямована рейтингова система контролю і оцінки навчальних досягнень.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      ВИСНОВОК 

     Модульне  навчання─ це цілісна система, що інтегрує дидактичні засоби, необхідні для вирішення основних цілей освіти.

     Специфічні  принципи, на яких базується теорія модульного навчання, тісно зв’язані з загально дидактичними- вони вступають як керівні ідеї модульного навчання.

     Проблемний модуль являє собою логічно завершену одиницю навчального матеріалу, побудовану на принципах системного квантування, проблемності, модульності, когнітивної візуалізації і спрямовану на вивчення одного або декількох фундаментальних понять навчального предмету і пов’язаних з ними  методів пізнавальної діяльності.

     Сутність  технології проблемно-модульного навчання заключається в тому, що для досягнення потрібного рівня компетентності учнів  здійснюється укрупнене структурування змісту навчального матеріалу, вибір  адекватних йому методів, засобів і форм навчання, спрямованих на самостійний вибір і проходження учнями повного, скороченого або поглибленого варіантів навчання. На розширення самостійності навчаємих спрямована рейтингова система контролю і оцінки навчальних досягнень.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       ТЕСТ  АМТХАУЕРА 

       Груповий  тест Амтхауера призначається для  оцінки структури інтелекту осіб у віці від 13 до 61 року. Автор ставив перед собою задачу розробити  такий метод, що міг би використовуватися  для фахової орієнтації і консультування з проблем вибору професії. Амтхауер включив у свій тест завдання на діагностику таких компонентів інтелекту: вербального, лічильно-математичного, просторового, мнемічного. Середнє значення взаємних кореляцій між цими чинниками разом дорівнює 0,36. Тест був розроблений у трьох рівнобіжних формах. Стандартизація проводилася на вибірці з 4076 випробуваних, середній показник по сирих балах рівнявся 82. Після стандартизації нова середня рівнялася 100, q = 10. Надійність тест дорівнює 0,97 (кореляція парних і непарних завдань), при повторному тестуванні через рік коефіцієнти надійності виявилися рівними 0,83 (по окремим субтестам 0,50). Валідність тесту за критерієм успішності навчання в школі дорівнює 0,62.

       У тест Амтхауера входять такі субтести:

       1 - на загальну обізнаність і інформованість у різних областях знань (не тільки наукових, але і життєвих);

       2 - на класифікацію понять;

       3 - на встановлення аналогій:

       4 - на підведення двох понять  під загальну категорію (узагальнення);

       5 - на уміння вирішувати прості  арифметичні задачі;

       6 - на уміння знаходити числові  закономірності;

       7 - на уміння мислено оперувати  зображеннями фігур на площині;

       8 - на уміння мислено оперувати  зображеннями об'ємних фігур; 

       9 - на заучування слів.

       Кожний  субтест, за винятком четвертого, складається з 20 завдань, у четвертий субтест входять 16 завдань.

       Нижче приводяться приклади завдань із кожного субтеста.

       Завдання 1-го субтеста являють собою пропозиції, у кожному з який пропущене  одне слово. Випробуваному необхідно  з п'ятьох даних на вибір слів підібрати те, що підходить за змістом:

       Протилежністю поняття «вірність» є поняття:

       а)любов, б) ненависть, в) дружба, г) зрадництво, д) ворожнеча.

       В 2-му субтесті випробуваному пропонувалося  з п'ятьох даних слів викреслити одне, що не підходить до інших чотирьох, що є подібними по визначеній ознаці:

       а) малюнок, б) картина, в) графіка, г) скульптура, д) живопис.

       У 3-м субтесте випробуваний повинний був встановити аналогію: дерево: стругати; залізо:

       а) чеканити, б) згинати, в) лити, г) шліфувати, д) кувати.

       У 4-м субтесте було потрібно відшукати  пологове або видове поняття, що об'єднує  запропоновані слова: дощ-сніг, правильним поняттям будуть «опади»

       5-й  субтест містив арифметичні задачі:

       Скільки кілометрів пройде товарний поїзд за 7 ч, якщо його швидкість 40 км/ч?

       У 6-м субтесте було потрібно продовжити числові ряди, побудовані по визначених правилах:

       б 9 12 15 18 21 24 ?

       У 7-и субтесте випробуваному пропонувалися  зображення плоских геометричних фігур, розрізані на декілька частин. Необхідно  було мислено з'єднати частини фігури і визначити, яка фігура утвориться в результаті.

       У 8-м субтесте випробуваному подавалися зображення кубиків із по-різному  позначеними гранями. Кубики були визначеною уявою повернені і перевернені  в просторі, так що іноді з'являлися нові, невідомі випробуваному грані. Необхідно було визначити, який із п'ятьох кубиків-зразків зображений на кожному малюнку.

       Час виконання кожного субтеста обмежене і коливається від 6 до 10 хв. Цілком весь цей тест проводився за 90 хв (два  уроки без перерви). Тест груповий, підготовлений у двох формах - А і Б. Сусіди по парті працюють із різними формами тест. Дослідження проводиться двома експериментаторами: один зачитує інструкції, розбирає приклади, стежить за тимчасовими інтервалами; інший - контролює слушність заповнення бланків відповідей, слушність переворачивания сторінок тестового зошита і т.д.