Юность как особая социально-психологическая категория

Динаміка юнацької самооцінки в сучасних умовах свідчить про деякі характерні тенденції. Так. у десятикласників самооцінка, як правило, висока, порівняно безконфліктна і стійка. У цьому віці юнаки та дівчата оптимістично оцінюють себе, свої можливості, в силу чого не виявляють надмірної тривожності.

У випускному класі ситуація ускладнюється, оскільки вже потрібно робити реальний вибір свого майбутнього. Частина випускників і тут зберігає оптимістичну самооцінку, в інших самооцінка вкрай висока, охоплює всі сторони життя, змішуючи реальність з бажаним, третім притаманна низька, конфліктна самооцінка, невпевненість в собі, гостре переживання добре усвідомлюваної невідповідності своїх прагнень наявним можливостям.

Взагалі юність - це період стабілізації особистості, вироблення системи стійких поглядів на світ та своє місце в ньому, особистісного та професійного самовизначення.4

 

3. Соціально-психологічна ситуація в період зрілої юності

На зміну ранньому юнацькому віку приходить зріла юність - період, коли закінчується перехід від дитинства до дорослості. У психологічній літературі з проблем юності простежуються різні підходи до з'ясування вікових меж, основних суперечностей і новоутворень цього віку. Більшість дослідників обмежує зрілу юність періодом від 18 до 20 років.

В зрілій юності завершуються процеси біологічного дозрівання, однією з найважливіших потреб особистості стає інтелектуальний розвиток, посилюється емоційна стабільність, у міжособистісних стосунках важливого значення набуває спілкування з ровесниками, особливо з представниками протилежної статі, тривають саморозвиток і самовдосконалення.

У період зрілої юності відбувається суттєва перебудова особистості, зумовлена змінами соціальної ситуації розвитку. Ці зміни можуть бути пов'язані зі вступом до вищого навчального закладу, початком трудової діяльності тощо. В цьому віці молода людина мусить самостійно приймати та реалізовувати рішення, розробляти життєві плани, будувати власне життя. Вона переходить від пізнання світу до його перетворення, починає активно самостверджуватись у професійній діяльності.

Вибір професії та навчання у вищій школі свідчать про професійне самовизначення людини. Це дуже непростий і важливий етап, оскільки від правильного вибору професії залежить майбутнє людини, її самореалізація, задоволеність життям. Професійне самовизначення відбувається з урахуванням життєвих цінностей особистості. Якщо головним для неї є суспільний престиж, визнання, то професію вона обирає, орієнтуючись на існуючу в суспільстві моду щодо професій. При виборі професії зважають і на соціальні, матеріальні вигоди. Нерідко професійний вибір є результатом пасивної згоди з бажанням батьків або романтичного, некритичного інтересу до певної професії. Цілком імовірно, що такий вибір може спричинити у майбутньому глибокі розчарування, спонукати людину до запізнілих пошуків себе у професії, стримувати її соціальний та особистісний розвиток. З огляду на це важливо, щоб професійне самовизначення відбувалося свідомо, на основі всебічного врахування уподобань, здібностей, можливостей особистості, відповідності їх вимогам спеціальності, що обирається.

Вищий навчальний заклад є найважливішим етапом освоєння професії, початком професійного становлення. Воно полягає в активному, свідомому утвердженні людини у професійній позиції на основі засвоєння певної системи знань, норм, цінностей, оволодіння професійними уміннями. В зрілому юнацькому віці відбувається адаптація студента-новачка до навчального закладу, діяльності в умовах вищої школи. Колишній школяр мусить суттєво перебудувати свої уявлення про навчання, звички, поведінку, на нових засадах забезпечити власну самоорганізацію.

Немало молодих людей відразу після закінчення школи включається у практичну діяльність. Адаптаційний період у такому разі є досить складним, адже вони змушені не тільки звикати до нових умов діяльності, а й одночасно вчитися виконувати її. Трудові будні часто не виправдовують їхніх очікувань щодо роботи та професійного зростання. їхню адаптацію можуть полегшити терпимість, розуміння й зацікавлена допомога батьків і співробітників. Як свідчить практика, щирі й вимогливі взаємини з колегою-наставником відіграють провідну роль у забезпеченні оптимального, безболісного переходу юнака до стосунків у світі дорослих.

Зрілий юнацький вік пов'язаний з обов'язковою участю людини в суспільному житті, усвідомленням особистої громадянської відповідальності за те, якою є і має бути її держава. Цю можливість і водночас громадянську відповідальність вона реалізовує своєю участю у виборах. У цей період людина вперше стає об'єктом психологічного тиску різноманітних політичних технологій, що нерідко сковує, а то й паралізує її раціональний особистісний вибір. Вистояти проти цих тисків допоможуть об'єктивний, безпристрасний аналіз різноманітної, в тому числі протилежної за змістом, інформації, намагання розпізнати справжніх і оманливих друзів, осмислена світоглядна і громадянська позиція.

В зрілому юнацькому віці актуальною стає проблема незалежного життя. Для її розв'язання необхідні вміння організовувати свою діяльність, приймати відповідальні рішення і втілювати їх у життя. Вони передбачають наявність певних психологічних передумов, передусім цілісності Я, яке володіє необхідним досвідом екзистенційних переживань вибору між власним буттям і небуттям, між добром і злом.

Прийняття рішень про кар'єру вимагає від людини з'ясування для себе життєвої мети. Моральна метамобілізує сили особистості на тривалий період. Конкретні цілі такою властивістю не наділені, тому після їх досягнення швидко настає спад активності.

Важливу роль у прийнятті рішень про кар'єру відіграє соціально-психологічний реалізм - здатність визначати відповідність свого Я соціальному простору, з яким пов'язане професійне зростання. Впливають на рішення про кар'єру і такі психологічні утворення, як концепція свого життя і Я-концепція. У зв'язку з цим важливо допомогти молодій людині виробити адекватне уявлення про своє життя і про себе, що є важливою передумовою успішного здійснення життєвих намірів.

Розв'язування життєвих завдань передбачає прогнозування, орієнтацію на майбутнє й усвідомлення, наскільки є можливим втілення конкретних планів. Для цього людині потрібно мати уявлення про діяльність, з якою вона збирається мати справу, осмислити і вибудувати проект свого майбутнього. За таких умов її теперішнє, справи найближчої і віддаленої перспектив сприйматимуться як конкретні кроки до нього.

Суттєвою складовою особистісного розвитку юнака є становлення його самосвідомості. Пов'язане воно як із продовженням розумового розвитку, так і з появою нових ситуацій, кутів зору, під якими він себе розглядає.

Зріла юність може оперувати гіпотетичними твердженнями, уявленнями, які фігурують тільки у думках, незалежно від можливості їх перевірити. Такі когнітивні орієнтації задовольняють потребу юної людини щодо формування змісту ідентичності, оскільки з-поміж багатьох можливих та уявних зв'язків вона повинна обирати конкретні. Ці вибори стосуються особистісних, професійних, сексуальних та ідеологічних обов'язків.

Становлення ідентичності тісно пов'язане з рефлексією, детермінованою передусім когнітивними новоутвореннями, зміною соціальних стосунків, потребою подолання внутрішніх конфліктів. З її допомогою відбувається реалізація потреби в самоусвідомленні, зумовленої суперечностями між уявленнями про себе, що існували в ранній юності, прагненнями самоствердження, незалежності, пошуку реалістичного погляду на світ і себе.

Розвиток рефлексії та самосвідомості у період зрілої юності активізують такі фактори: новий соціальний статус особистості; зміна виду діяльності; нові форми діяльності, що передбачають більшу самостійність, свободу вибору; розширення соціального оточення, сфери контактів, а відповідно, і кола значущих інших; досягнення віку юридичної та громадянської зрілості, що передбачає відповідальність за свої вчинки перед суспільством.

Усі ці фактори зумовлюють зміну критеріїв самооцінки, уявлень юнака про себе, розвиток його пізнавальних інтересів та соціальних мотивів навчальної, практично-професійної діяльності. Потреба в професійному становленні, самоствердженні, суспільному визнанні тощо сприяє подальшому розвитку самосвідомості, у структурі якої все вагомішим стає професійний компонент, який психологи трактують як професійну самосвідомість.

У зрілому юнацькому віці становлення самосвідомості зумовлюється внутрішніми суперечностями особистості, найвідчутнішими серед яких є потреба в: соціальному визнанні та обмежені можливості її реалізації; самостійності і протекційне ставлення дорослих, зокрема батьків; самоосмисленні, самоідентифікації та недостатня або суперечлива інформація про себе, а також несформоване вміння інтегрувати, переосмислювати цю інформацію; розумінні і відчуття самотності, відчуженості; професійному самовизначенні та недостатні можливості, мотивація у реалізації вибору.

На етапі зрілої юності завершується перехід від дитинства до дорослості. Молода людина стає суб'єктом свого життя. У цьому віці завершується біологічне дозрівання, встановлюється емоційна стабільність, важливою потребою стає інтелектуальний розвиток, стабілізується рівень домагань і самооцінка, становлення ідентичності, що пов'язане з особистісною рефлексією. Юнацька дружба набуває нової якості. Юнаки і дівчата усвідомлюють цінність кохання, що сприяє їхньому особистісному зростанню.

У період зрілої юності завершується розвиток інтелекту. У його структурі виникають комплексні схеми; формуються ідеальні образи реальних та ідеальних предметів, явищ; фіксуються сценарії; створюються семантичні структури, що виявляються у предметних та оцінно-емоційних значеннях. Завдяки їм знання впливають на інтелектуальну поведінку молодої людини.

Рівень диференціації та інтеграції індивідуальної поняттєвої системи зумовлює її структурні властивості: зрозумілість - незрозумілість; узгодженість - неузгодженість; центральність - периферійність; закритість - відкритість.

У період юності розширюється простір розмірковування. Він створює контекст, передумови для аналітичної діяльності молодої людини. Продуктивність її мислення виявляється у здатності одночасно актуалізувати і поєднувати знання з різних сфер простору розмірковування.

Найвищого рівня розвитку досягають інтелектуальні здібності, особливо дивергентні. Юність - креативна пора, про що свідчать оригінальні ідеї, орієнтація на продуктивний інтелектуальний досвід.

Розвиток інтелекту в юності зумовлюється рівнем розвитку самосвідомості, спонукальної та емоційно-вольової сфер. Завдяки цьому він набуває цілісності, виявляє функціональну ефективність.

На завершення етапу зрілої юності в молодої людини уже сформовані важливі особистісні структури, загальні властивості особистості, індивідуальність, інтелект. Юнаки і дівчата досягають значного рівня соціального розвитку, про що свідчить їх активна участь у різних сферах суспільного життя.5

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

До кінця юнацького періоду завершується загальне фізичне дозрівання і статеве дозрівання організму, досягається фізична зрілість. Юнаки та дівчата досягають максимального зростання (у середньому до 21 і до 17 років, відповідно).

У психологічному розвитку в цьому періоді важливу роль відіграють процеси самосвідомості і самовизначення, вирішуються завдання здобуття самостійності, вступу у доросле життя, професійного самовизначення. Формується здатність будувати життєві плани, світогляд, громадська позиція. При нормальному розвитку, в юності досягається соціальна зрілість.

В юності зменшується і долається властива попереднім етапам розвитку залежність від дорослих. У відносинах з однолітками збільшується значення індивідуальних контактів і прихильностей порівняно з колективними формами спілкування, на тлі розширення кола спілкування і відчуття групової приналежності.

Нарешті, в наші дні темп розвитку став настільки швидким, що минулий досвід не тільки недостатній, але часто навіть шкідливий, заважаючи сміливим і прогресивним підходам до нових, небувалих обставин. Префігуративна культура орієнтується головним чином на майбутнє. Не тільки молодь вчиться в старших, як було завжди, але і старші у все більшій мірі прислухаються до думки молоді. Раніше старший міг сказати юнакові: «Ти повинен слухатися мене, бо я був молодим, а ти не був старим, тому я краще тебе все знаю». Сьогодні він може почути у відповідь: «Але ви ніколи не були молоді в тих умовах, в яких ми маємо жити, тому ваш досвід для нас марний». Цим Мид пояснює і молодіжну «контркультуру», і студентські заворушення в США.

Зароджене сьогодні нове мислення знаходиться в кричущому протиріччі з звичними цілями, засобами та інститутами соціалізації, розрахованими в першу чергу на виховання послуху, однодумності і одноманітності.

 

Список використаних джерел

 

1. Психология старшеклассника: Пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1980. - 192 с.  Глава I. Юность как предмет научного исследования I. 1. Юность и юношество в исторической перспекти-веhttp://psychologylib.ru/books/item/f00/s00/z0000020/st002.shtml
2. С.Ю. Головин. Словарь практического психолога. http://vocabulary.ru/dictionary/25/word/yunost
3. Игорь Семёнович Кон  Психология ранней юности Глава 02. Юность как стадия жизненного пути http://www.pseudology.org/Kon/PsRanneyYunosty/02.htm
4. Практикум по возрастной и педагогической психологии / Под ред. А.И. Щербакова. М., 1987. - Тема 7.
5. Савчин М., Василенко Л. Вікова психологія / М.В. Савчин, Л.В. Василенко. – К. : Академвидав. (Альма-матер), 2006. – 360 с. http://pidruchniki.ws/16990923/psihologiya/vikova_psihologiya_-_savchin_mv

1 Психология старшеклассника: Пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1980. - 192 с.  Глава I. Юность как предмет научного исследования I. 1. Юность и юношество в исторической перспективеhttp://psychologylib.ru/books/item/f00/s00/z0000020/st002.shtml

2 С.Ю. Головин. Словарь практического психолога. http://vocabulary.ru/dictionary/25/word/yunost

3 Игорь Семёнович Кон  Психология ранней юности Глава 02. Юность как стадия жизненного пути http://www.pseudology.org/Kon/PsRanneyYunosty/02.htm