Розробка робочої документації на пакет матеріалів для виробу

Вагові характеристики текстильних матеріалів визначаються показниками лінійної густини, поверхневої густини та кондиційної поверхневої густини.

Лінійна густина матеріалів для одягу характеризує масу погонного метра матеріалу при його фактичній ширині Лінійна густина визначається дослідним методом (зважуванням) і розраховується за формулою:

,                                                    (2.8)

де ML – лінійна густина матеріалу, г/м; т – маса зразка, г; lсер — середня довжина зразка при даній ширині, мм.

Поверхнева густина матеріалів для одягу характеризує масу одиниці площі (1 м2). Поверхневу густину матеріалів визначають експериментальним шляхом (зважуванням) і розраховують за формулою:

,                                                   (2.9)

де Мs – поверхнева густина матеріалу, г/м2; m – маса зразка, г; lсер – середня довжини зразка, мм; Всер – середня ширина зразка, мм.

Поверхневу густину тканин можна визначити розрахунковим методом, використовуючи стандартні показники густини тканин за основою і утоком, а також лінійні густини ниток. Ці показники вибирають з стандартів або прейскурантів на матеріали.

Без врахування згину ниток при переплетенні в тканині, поверхневу густину Мsp розраховують за формулою:

, г/м2                                      (2.10)

де То, Ту – лінійна густина ниток в тканині за основою і утоком, текс; ІЦо, Щу - густина тканини за основою і утоком на довжині 10 см.

За умови правильного проведення дослідження значення поверхневої густини матеріалів, отримані дослідним шляхом і розрахунковими методами повинні бути близькими.

Відхилення в отриманих значеннях визначаються за формулою:

; г/м2                                      (2.11)

де Мs, Мsp – поверхнева густина зразка, визначена дослідним і розрахунковим методами, г/м2.

Якщо відхилення ∆М не більше 2%, то виміри проведені правильно, в іншому випадку дослідження потрібно повторити.

Заміряти товщину досліджуваного матеріалу товщиноміром ТЕМ в десяти місцях. Визначити середню товщину і нерівномірність по товщині за формулами:

а) середнє арифметичне значення товщини:

, мм                                                      (2.12)

 мм

де X— середнє арифметичне результатів всіх вимірів товщини, мм; п - загальна кількість вимірів.

б) коефіцієнт нерівності по товщині:

; %                                            (2.13)

%

де X – середнє арифметичне результатів всіх вимірів товщини, мм; Хср - середнє арифметичне результатів вимірів товщини, менших числового значення X, мм; n1 - число вимірів, менших числового значення X ; п - загальне число вимірів.

Чим менше числове значення Н, тим матеріал рівномірніший по товщині, тим вища його якість.

Для визначення вагових характеристик тканини зразок розміром 50х100 мм зважую на технічних вагах. Отриману вагу  використовую для розрахунку характеристик за формулами.

Визначити лінійну та поверхневу густину досліджуваного матеріалу дослідним та розрахунковим методами. Підрахувати відхилення в отриманих значеннях.

 г/м

 г/м2

 г/м2

%

На основі  отриманих даних визначили, що для вовняної тканини результати  відповідають  стандартам  і  знаходяться  у  межах  відповідно  до  товщини (0,3 – 1,4 мм), для літнього одягу, та  поверхневої  густини (200-300 г/м2). Коефіцієнт  нерівності по товщині  має  малу  величину (3,42),  тобто  досліджувана  тканина  має  досить  рівномірну  товщину  і    якість  по  цій  властивості.  Але отримані значення  товщини і поверхневої густини не великі, тому можна сказати,що  вона тонка і легка. Враховуючи це, необхідно обов’язково  виготовляти жіночий костюм на підкладці, як і передбачається по моделі,  щоб збільшити масу виробу.

Результати визначення геометричних і вагових характеристик представлені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 – Результати  визначення  геометричних і   вагових  характеристик

Найменування матеріалу	Товщина,  мм		Лінійна густина, г/м	Поверхнева  густина, г/м2
		Н,%	МL	Мs	Msр	∆Msp,%
Пальтова (вовняна)	1,15 1,19 1,15 1,20 1,18 1,19 1,15 1,15 1,17 1,19
Середнє арифметичне	1,18	0,05	0,195	390	352,7	0,9

 

2.2.3 Визначення механічних  властивостей

 

Визначення міцності і видовження при одновісному розтягуванні до  розриву досліджуваної тканини

Міцністю на розривання при розтягуванні називають здатність матеріалу протистояти розтягуючим зусиллям до руйнування.

При розтягуванні матеріалів до розірвання визначають характеристики міцності і видовження, які можуть обраховуватись в абсолютних та відносних одиницях. Міцність і видовження досліджуваної тканини було  визначено  стандартним методом малих смужок. Він полягає в тому, що 3 зразки по основі і 3 зразки  по  утоку  досліджуваної тканини шириною заправляють в верхній  і нижній  затискачі  розривної  машини  РТ-250М.

По шкалах розривної  машині  визначаю  2  абсолютні  характеристики:

-  розривальне  навантаження,  даН,

-  розривальне  видовження,  мм.

Розривальне навантаження Рр – найбільше зусилля, яке витримує матеріал в момент розірвання. Розривальне навантаження вимірюється в ньютонах (Н), деканьютонах (даН), сантиньютонах (сН), грам-силах (гс), кілограм-силах (кгс).

Співвідношення одиниць виміру:

1. гс = 1 сН;

100 гс = 0,1 кгс = 1 Н;

1 кгс = 1000 сН = 10 Н = 1 даН.

Розривальне видовження lр – збільшення довжини зразка матеріалу при розтягуванні його до розривання:

lp = Lk – L0,                                                       (2.14)

де Lk  – кінцева довжина зразка у момент розірвання, мм; Lo – початкова довжина зразка (затискна), мм.

Відносне навантаження P0 , розраховується за формулою:

; Н∙м/г                                                 (2.15)

де Рр - розривальне навантаження, H; b - ширина зразка, м; Мs - поверхнева густина матеріалу, г/м2.

Відносне розривальне видовження ɛр визначають як відношення абсолютної величини видовження до початкової довжини і записують або в частинах від одиниці, або у відсотках, користуючись наступними формулами:

; ; %                                   (2.16)

де lp - розривальне видовження, мм; l0 – початкова (затискна) довжина зразка, мм.

Питоме розривальне навантаження Рпит – це розривальне навантаження, яке приходиться на елемент структури матеріалу (на одну нитку основи чи утоку).

Отримані результати дослідження міцності вовняної тканини  показали малу міцність і добре видовження. Коефіцієнти нерівності, також мають не великі значення, тому можна рахувати тканину доброї якості і рівномірну за властивостями міцності і видовження.  Досліджувана тканина може  бути  використана для виготовлення жіночого пальто. 

Визначення  жорсткості  при  згині також драпірування досліджуваної  тканини

Жорсткістю при згині називається здатність матеріалу чинити опір зміні форми під дією зовнішньої згинаючої сили. При виборі матеріалів для виробу необхідно враховувати його жорсткість.

Матеріали для виробів строгих форм, прямого силуету, повині мати достатню жорсткість при згині. Матеріали для одягу з м’якими складками чи зборками повинні характеризуватися малою жорсткістю.

Жорсткість при згині матеріалів для одягу визначається методом консолі (ГОСТ 10550-75). Цей метод передбачає визначення жорсткості матеріалів під дією своєї маси, без примусової деформації зразка. За цим методом визначення жорсткості виконується на приладі ПТ-2 (рис. 5.3).

Досліджуваний зразок матеріалу 7 закріплюється вантажем 8 на опорній площадці 6, яка складається з нерухомої частини та рухомих бічних сторін, плавне, рівномірне опускання і підйом яких забезпечується механізмом 2, який запускається кнопкою 1.

При опусканні бічних сторін, зразок згинається і в певний момент відокремлюється від площадки. Через 1 хв. після відділення зразка від поверхні площадки на покажчику прогину 4, який рухається за допомогою гвинта 3, за шкалою 5 відмічають величину прогину. Зразок матеріалу розміром 30x160 мм розташовують на опорній площадці лицевою стороною вверх, таким чином, щоб його краї і край площадки співпадали. Симетричність розміщення зразка перевіряють шкалою 9.

За кінцевий прогин зразка приймають середнє арифметичне результатів десяти вимірів, з точністю 0,1 мм (окремо за основою і утоком).

Жорсткість при згині вираховують окремо для зразків в повздовжньому і поперечному напрямках, за формулою:

                                                      (2.17)

 

де By – жорсткість при згині, мкН∙см2; m – маса п’яти зразків, г; A – коефіцієнт, який визначається як функція відносного прогину f0.

Відносний прогин f0 вираховується за формулою:

                                                        (2.18)

де f – кінцевий прогин зразків; l - довжина кінців зразка, які звисають, см.

Довжина кінців зразка, які звисають, визначається за формлою:

; см                                                     (2.19)

де Z0 – довжина зразка, см; a – довжина нерухомої частини площадки приладу ПТ-2, см.

Здрапірованістю називається здатність текстильних матеріалів у підвішеному стані під дією власної ваги приймати просторову форму та утворювати м’які і рухомі складки.

Від драпірувальності матеріалів залежить вибір моделей і призначення виробів. Матеріали для суконь, блуз, які потребують м’яких ліній, зборок, складок повинні мати найбільшу м’якість і кращу драпірувальність.

Коефіцієнт здрапірувальності тканини може бути підрахований за показниками жорсткості за формулою:

                                              (2.20)

де a, b, c – постійні величини, які мають наступні значення:

при d > 0,23  а = 0,595; b = 0,041; с = 0,203

d — величина, яка визначається  за формулою: 

                                                       (2.21)

А – коефіцієнт функції відносного прогину; l –  довжина звисаючої смужки матеріалу.

Такі результати свідчать, що досліджуваний мною матеріал володіє малою жорсткістю і добрим драпіруванням,  які необхідні  для виготовлення  заданої моделі, а саме  жіночого пальто. Запропонована мною модель жіночого пальто не потребує високої жорсткості, а драпірування в цьому випадку повинно бути задовільне. Всі отримані значення відповідають  нормативним. Коефіцієнти  нерівномірності по жорсткості при згині  також мають не великі значення, тому тканина по цієї властивості рівномірна і якісна.

Визначення не зминання (зминання) досліджуваної тканини.

Незминальність — це здатність матеріалів чинити опір згину та стисненню і поновлювати свій початковий стан після зняття прикладеного зусилля.

Здатність матеріалу чинити опір залежить від його жорсткості; а здатність розпрасовуватися, поновлюючи свій початковий стан, - від пружних властивостей і частково високоеластичних деформацій, що мають короткий період релаксації.

Зминальність – це властивість матеріалів під дією деформації згину та стиснення утворювати незникаючі складки і зморшки. Зминальність є наслідком прояву матеріалом пластичних і високоеластичних деформацій, що мають великий період релаксації.

Визначення зминальності та незминальності матеріалів можливо виконувати методами орієнтованого і неорієнтованого зминання.

Метод орієнтованого зминання полягає в тому, що матеріал згинається під кутом 180° в повздовжньому або поперечному напрямках і навантажується протягом певного часу.

Ступінь незминальності тканини можна визначити за кутом поновлення складки на приладі СМТ ЦНІХПІ і зминомірі ВНДІПХВ.

Прилад СМТ ЦНІХПІ стандартний. Він складається з корпусу в якому вмонтовано десять заправочно-розвантажувальних пристосувань і вимірювальний пристрій. Зразки Т-подібної форми заправляють на барабан, який провертається і може займати три робочих положення.

Помістивши одночасно десять зразків у прилад, їх навантажують поворотом барабана в положення “Навантаження”, створюючи при цьому питомий тиск   Па.

Після витримки протягом 15 хв., барабан переводять в положення і “Розвантаження”, дають зразкам “відпочинок” 5 хв. Потім за допомогою вимірювального пристрою вимірюють кут поновлення, на який відійде вільний кінець зразка.

Коефіцієнт незминальності вираховують за формулами:

Хо = 100 = 0,555 ,                          (2.22)

Xу = 100 = 0,555 ,                               (2.23)

 де xo, xy – коефіцієнт незминальності тканини відповідно за основою та за утоком, %; 180 - кут повного згину, град; do сер, dy сер - середнє арифметичне значення кута поновлення зразка, відповідно за основою та за утоком, град.

У тканинах з високими незминальними властивостями коефіцієнт незминальності становить 80-85 %, середньої незминальності - 60 75 %, низької незминальністі 25-50%.

Згідно проведених дослідів і розрахунків дана тканина належить до тканин із середньою  не зминальністю, оскільки коефіцієнти не зминання і за основою і за утоком  мають значення більше за 50%, що відповідає тканинам з середньою не зминальністю. Так, як тканина за сировинним складом вовняна, то середнє не зминання для неї характерно. В  процесі  носіння  виріб буде потребувати  частого  прасування.