Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Августа 2015 в 16:30, контрольная работа
Звільнення політичної думки з рамок філософії і теології починається в епоху відродження (Ренесансу) – період в культурному і ідейному розвитку країн Західної і Центральної Європи, що охоплює в Італії XIV–XVI ст., а в інших країнах – кінець XV–XVI ст.
Основний вміст цієї епохи – розкладання феодалізму і формування нових буржуазних стосунків, що супроводиться звільненням від релігійних вистав і формуванням світського світогляду.
Саме відсутність в Італії XVI сторіччя реальних передумов для розвитку продуктивних сил італійської буржуазії, що народжувалась, обумовило не тільки гуманістичну антибуржуазність суспільних, політичних і естетичних концепцій Макіавеллі, але і той його антиетатизм, що ріднив автора «Государя» із великими письменниками трагічного Відродження. Макіавеллі розділяв не тільки їхні утопічні надії на «народного государя», але і їхня відраза до абсолютистської держави, що поглинає особистість і віднімає в людини епохи.
Список використаних джерел:
1. Баткин. Итальянское возрождение в поисках индивидуальности, - М., 1989
2. Ліндсей Д.Короткая історія культури. - К., 1995
3. Макіавелі Н. Избранное. - М., 1999
4. Українська та зарубіжна
5. Хлодовский Р. О Николо Макіавелі,
секретаре Флорентийской
Информация о работе Епоха Відродження та розвиток політичної думки. Н. Макіавеллі та макіавелізм