Тренінгова програма «Волонтерство – шлях до успіху»

Серед чинників, які обумовлюють  активізацію добровільного руху, є передусім загострення соціальних проблем та відсутність досконалої системи надання соціальних послуг вразливим верствам населення. Роль волонтерів, яких ще називають добровольцями, є надзвичайно важливою у багатьох організаціях. Сьогодні значна кількість  волонтерів займається соціальною роботою  як у недержавних, так і у державних  організаціях. Однак, у нашій країні дотепер не сформовано моделі волонтерської  роботи, особливо у вищому навчальному  закладі, яка включала б ефективні  механізми залучення та відбору, навчання та моніторингу, підтримки  та заохочення, що є основними елементами й етапами діяльності волонтерів [12, с.20].  

Дослідження свідчать, що часто, в якості мотивації для волонтерської роботи, виступає потреба у спілкуванні з іншими людьми; волонтерство відповідає потребі бути членом групи, цінностям і цілям якої волонтер може повністю відповідати; люди середнього віку хочуть працювати в добре організованій групі, а старше покоління – отримати від волонтерської праці забезпечення комфортного емоційно-психологічного стану. Так само дуже сильні мотиви зв'язані з одержанням нових навичок, рекомендацій для прийому на оплачувану роботу. Часто ці мотиви з'являються в зв'язку з тим, що роботодавці воліють приймати на роботу людей, які мають досвід.

Але всі потенційні волонтери  важливою умовою називають можливість до самореалізації, поважне ставлення  до своєї діяльності.

Незважаючи на вагомі здобутки вчених, практиків щодо цього питання, ще не сформована цілісна технологічно обґрунтована система розвитку та підтримки волонтерів, вивчення їх особистісного потенціалу, а також умов організації та залучення їх до волонтерської діяльності.

Рівень обізнаності суспільства  прогресує, але проблема вивчення волонтерства залишається на два кроки позаду, оскільки для багатьох людей незрозуміло, навіщо залучати помічників для добровільної праці, при цьому навчати їх проводити  тренінги та консультації, якщо цю роботу можуть виконувати спеціалісти окремих соціальних сфер.[13, с.38]

Аналіз проблем волонтерства в Україні показав, що волонтерський  рух набуває масового характеру  в різних сферах діяльності: освіти, охорони здоров’я, соціального захисту  населення, служб для молоді тощо.

Отже, можна зробити висновок, що феномен волонтерства існує в Україні в усіх своїх проявах. Звичайно, професійна кваліфікація волонтерів досить низька, проте вони мають ті якості і здібності, які в свою чергу не завжди мають спеціалісти тієї чи іншої організації.

1.3. Аналіз соціальних механізмів діяльності волонтерського руху студентської молоді спеціальності „Соціальна робота” ЛНУ імені Тараса Шевченка

Основним індивідуальним суб’єктом організації волонтерської  діяльності в ЛНУ імені Тараса Шевченка є студент-волонтер (зупинимося на прикладі діяльності волонтерського загону «СОВА» інституту історіі, міжнародних  відносин та соціально-політичних наук, учасниками якого є студенти спеціальності «Соціальна робота»).

СОВА (розшифровується як Студентський загін волонтерів-активістів) був створений у 1988 році за ініціативою  кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки.

Спочатку кураторами «СОВИ» стали доценти кафедри соціальна  робота Ларіонова Наталя Борисівна та Кратінова Віра Олександрівна. З 2012 року керуванням «СОВИ» зайнялися Маркова Наталя Володимирівна та Островська Наталя Олександрівна. Вони передали нам свої знання та вони вірять в нас, бо: «Якщо не ми, то хто ж?!».

Головна мета учасників волонтерської діяльності полягає в тому, щоб як можна більше допомогти нужденним: інвалідам, пенсіонерам, дітям-сиротам, дітям-чорнобильцям.

На сьогодні в волонтерському загоні «Сова» проведено реорганізацію: з 75 номінальних волонтерів, які  не брали участі в заходах загону. Отже, активом загону є нині 20 осіб, які активно займаються діяльністю за напрямками роботи загону.

З вересня 2012 року напрямками діяльності загону «Сова» стали:

1. Проведення тренінгів (формування гендерної культури (за участю школярів ЗОШ №17 та ОІНБ ім. Горького), формування здорового способу життя (разом з учнями училища №26, співпраця з Луганським обласним центром підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень);
2. Соціальний патронаж людини-інваліда похилого віку (Ніна Іванівна);
3. Підготовка театралізованої вистави до Дня святого Миколи або на святкування Нового Року для вихованців притулку для неповнолітніх та центру соціальної реабілітації;
4. Участь у благодійних акціях (збір коштів для дівчинки, що постраждала внаслідок нещасного випадку та стала сиротою);
5. Взаємодія з Товариством Червоного Хреста;
6. Рекламно-інформаційна кампанія для абітурієнтів.

Студент-волонтер у своїй  діяльності організовує сучасний виховний процес, що включає й педагогічне  волонтерство, вимагає наявності  системи роботи з дітьми й молоддю  з формування їхнього позитивного  соціального досвіду, комплексу  зовнішніх і внутрішніх умов (педагогічних, психологічних, соціальних), які реалізовуються через програму дій фахівців різного  профілю, що є аналогом моделі організації  волонтерської діяльності. Найважливішим  компонентом такої моделі й умовою ефективності роботи з дітьми та молоддю, які мають труднощі в соціалізації, є створення стійкої пари „волонтер – вихованець”

До індивідуальних суб’єктів  волонтерської діяльності «СОВИ» належать і студенти-волонтери, які беруть участь у волонтерській діяльності під час певної події, – це студенти-добровольці, які приходять брати участь у певній нетривалій ситуації чи події, яка відбувається з людиною, групою, організацією чи в суспільстві загалом. Ці волонтери можуть мати відношення до організації волонтерської діяльності лише в день події. Зазначена категорія волонтерів становить значний резерв для поповнення й зростання загальноінститутської волонтерської організації.

До індивідуальних суб’єктів  організації педагогічної волонтерської  діяльності в ЛНУ імені Шевченка також належать волонтери-консультанти з числа кураторів, викладачів, студентського  активу.

Це люди, які володіють  якістю відповідального ставлення  до добровольчої педагогічної волонтерської  діяльності, завжди пам’ятають про  велику відповідальність, яку вони несуть як організатори волонтерського руху у вищому навчальному закладі. Адже, з одного боку, вони відповідають за самих волонтерів та їхні дії, а  з іншого, – за клієнтів, яким надається  добровільна допомога. Коли рівень соціальних послуг, які надаються  волонтерами, є нижчим, ніж загальноприйняті норми в суспільстві, то особі, якій надається така допомога, завдається шкода. Тому кожен консультант-організатор  волонтерської програми повинен  знати принципи роботи з волонтерами, уміти правильно організувати їхню діяльність і підвищувати рівень ефективності волонтерської роботи.

Колективний суб’єкт організаторської педагогічної волонтерської діяльності загону «СОВА» в ЛНУ імені Тараса Шевченка представлений волонтерською студентською групою.

З метою впорядкування  й приведення в систему педагогічної волонтерської діяльності наших студентів утворюються відповідні громадські об’єднання – центри соціальних ініціатив та волонтерів вищого навчального закладу, які є найвищим колективним органом організації педагогічної волонтерської діяльності. Центр соціальних ініціатив об’єднує первинні волонтерські студентські групи й стає інтегральним колективним суб’єктом організаторської педагогічної волонтерської діяльності вищого навчального закладу.

Як зовнішній суб’єкт  інтегральної організаційної дії, на нашу думку, постає так званий третій сектор. Третій сектор, до якого належать недержавні, некомерційні об’єднання громадян, які  прагнуть допомогти собі та іншим, не переймаючись одержанням прибутків, –  політичні партії, профспілки, молодіжний рух, жіночі, волонтерські, релігійні  організації, благодійні фундації та багато інших, – є невід’ємними елементами громадського суспільства, формування якого є стратегічною метою трансформації  українського суспільства в соціально-гуманістичну державу.

Залучення студентів до педагогічної волонтерської діяльності «СОВИ» відбувається різними шляхами й на основі різних принципів. Однак, зауважимо, що найбільш поширений варіант – залучення студентів до роботи через різноманітні волонтерські об’єднання (групи, табори, клуби, загони, громадські недержавні дитячі та молодіжні організації, ЦССМ тощо). Добре організована волонтерська програма створює умови для розвитку всіх різновидів залучення студентів до педагогічної волонтерської діяльності.

Волонтерські програми стають успішними тоді, коли добровільні  помічники працюють у тому напрямку, який вони шукали або хотіли б робити. Якщо їм не дати такої роботи, наслідком буде ненадійність та низька працездатність. У цьому випадку спрацьовують психологічні механізми мотивації особистості.

Типовий студент має досвід різноманітних мотивацій для  волонтерської діяльності, починаючи  з альтруїстичних і до власної  зацікавленості. Ці мотивації можуть змінюватися протягом волонтерської  діяльності. Волонтери відчувають, що їхня мотивація змінюється при  переході від програми до програми, а також і в межах реалізації однієї волонтерської програми.

Змістовний аспект процесу  підготовки студентів до педагогічної волонтерської діяльності загону «СОВА» повинен визначатися тими головними напрямками, за якими здійснюється підготовка волонтерів.

1. Реабілітаційна робота, попередження й подолання негативних явищ у молодіжному середовищі (робота з молоддю та підлітками, які перебувають у кризовому стані, схильні до суїциду; робота з молоддю, схильною до асоціальної поведінки; підтримка та розвиток соціально дезадаптованої молоді; профілактика вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин; профілактика хвороб, що передаються статевим шляхом, та СНІДу; педагогічна підтримка підлітків та молоді, які постраждали від морального, фізичного, сексуального насильства чи насильства в сім’ї.

2. Опіка й захист соціально незахищених груп молоді (діти-інваліди, сироти, малозабезпечені, безпритульні діти, самотні матері тощо): підтримка та розвиток творчих здібностей молодих інвалідів; педагогічна допомога самотнім матерям, неповним сім’ям; робота з групами ризику; педагогічні волонтерські програми соціальної опіки.

3. Соціальний розвиток, виховання та соціалізація молоді (формування інтересів, потреб, цінностей та пріоритетів життя; сприяння самовихованню, самовизначенню та самовдосконаленню; розвиток та підтримка творчого потенціалу талановитої молоді; формування світогляду молодої людини засобами соціальної реклами).

Отже головною метою волонтерської  діяльності «СОВИ» є не тільки допомога нужденним,а й залучення до добровільної діяльності студентів-активістів, задля самореалізації та встановлення себе як особистості. Мотивацією для них є не тільки складне становище нашого суспільства. Не менш важливу роль грає психологічна мотивація особистості, коли людина хоче приймати активну участь в житті цього самого суспільства, допомагати та спонукати людей до кращого життя.

Висновки до розділу  І

Після розпаду Радянського  союзу волонтерський рух набуває значного розвитку в нашій країні. Волонтерський рух – це рух по наданню безкорисливої допомоги тим, хто її потребує. Під цим поняттям розуміють волонтерські дії, як на місцевому, так і на державному рівнях; і разом з цим, як двосторонні та міжнародні програми. Волонтери відіграють різносторонню роль в розвитку та добробуті країни. В рамках національних програм і програм ООН вони сприяють розвитку гуманітарної допомоги, технічного співробітництва, пропаганди прав людини, демократії та миру.

Волонтер – це людина, яка безкорисно, заради суспільного блага безкоштовно допомагає іншим. В нашій країні волонтерство тільки починає розвиватись і має потреби в своєму розвитку. Видається література з проблем його розвитку. Слід зазначити, що головною проблемою волонтерського руху в Україні залишаються, передусім, труднощі організації волонтерської діяльності. Організаторам волонтерства потрібно не тільки ознайомитися з історією руху в інших країнах, організувати роботу і контроль, навчитися складати робочі плани і ставити завдання для волонтерів, а й завжди враховувати думку і досвід самих добровільних помічників.

Активно розвивається волонтерський  рух у Тернопільській, Запорізькій, Львівській, Вінницькій, Херсонській  областях. Напрями діяльності волонтерів - рух матерів проти наркотиків і СНІДу, підготовка молоді до ролі батьків, психологічна допомога вагітним жінкам, соціальний патронаж дітей інвалідів, профілактика наркоманії, допомога безпритульним дітям, сиротам, дітям із кризових сімей, учням шкіл-інтернатів.

Дивлячись на огляд ознак  різних методів соціальної роботи, можна сказати,що на свідомість і  поведінку людей впливає багато взаємопов'язаних факторів. Виходячи з  цього, методи треба застосовувати у комплексі. До того ж, вони органічно пов'язані між собою й ефективні лише за спільного застосування, а не окремо. Це підтверджує необхідність комплексного підходу як принципу використання методів соціальної роботи. Найголовнішим є те, що принципи соціальної роботи постійні і мають обов'язковий характер. І принципи, і методи соціальної роботи слід розглядати в тісному зв'язку з її цілями та завданнями.