Тренінгова програма «Волонтерство – шлях до успіху»

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………		3
РОЗДІЛ І.	ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ
	1.1. Волонтерство як феномен сучасного суспільства..………………………………………………….. 1.2    Історичний аналіз проблеми волонтерства в Україні…………………………………………………………
	1.3. Аналіз соціальних механізмів діяльності волонтерського руху студентської молоді спеціальності „Соціальна робота” ЛНУ імені Тараса Шевченка ………….
	1.4.   Висновки до розділу І……………………………………..
РОЗДІЛ 2.	ТРЕНІНГОВІ  ТЕХНОЛОГІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ
	2.1.   Тренінгова програма «Волонтерство – шлях до успіху» ……………...................................................................
	2.2.    Аналіз ефективності тренінга……………………
	Висновки до розділу ІІ………………………………………....
ВИСНОВКИ…………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….......
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...

 

 

ВСТУП

В Україні існує давня  традиція суспільної праці, взаємодопомоги, піклування про ближнього. Осіб, які  працювали у цій сфері, називали громадськими діячами, альтруїстами, доброчинцями, добровольцями тощо. Настали нові часи і по-іншому стали називати таких людей  — волонтери. Волонтерська діяльність як прояв милосердя і доброчинності буде існувати доти, доки існує потреба людей у тій чи іншій допомозі та обмежена державна участь у задоволенні потреб своїх громадян, їхній соціальній підтримці. Сьогодні необхідність в роботі волонтерів зросла як ніколи. У зв’язку з посиленням впливу на найбільш уразливі групи населення таких світових проблем, як винищення навколишнього середовища, зловживання наркотиками, загроза поширення СНІД/ВІЛ, постала нагальна потреба в тому, щоб волонтери взяли на себе більшу частку відповідальності за розвиток співробітництва з державним та приватним сектором.

Волонтерська діяльність – це діяльність, що приносить користь суспільству, здійснювана людьми на громадських засадах індивідуально чи колективно на основі вільного і усвідомленого вибору. Всесвітньо визнано, що доброчинність, як унікальний і універсальний феномен, володіє численними позитивними властивостями: є виразом найважливіших і демократичних цінностей, є способом формування особистої ініціативи та цивільної відповідальності, сприяє реалізації прав людини і консолідації зусиль суспільства.

Внаслідок дуже широкого спектру проблем населення, а також великої кількості клієнтів, в організаціях все більше і більше виникає потреба у волонтерській (добровольчій) діяльності. У соціальних служб зростає необхідність залучення на добровольчу роботу більшої кількості волонтерів.

При цьому дуже велике значення має мотивація, прагнення волонтерів добровільно працювати в тій  чи іншій соціальній службі. Часто добровольці, володіючи відповідними для соціальної роботи культурними нормами і цінностями, не мають необхідного стимулу, мотивації для повноцінної добровольчої діяльності. У той же час для спеціалістів соціальних служб та організацій актуальною стає значущою проблема відбору волонтерів на добровольчу діяльність.

Тому проблема організації діяльності волонтерів, які працюють у соціальних службах, на сьогодні є досить актуальною.

Об’єкт дослідження: процес організації діяльності з волонтерського руху у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження: волонтерський рух в Україні.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність моделі організації діяльності волонтерської діяльності у студентів спеціальності „Соціальна робота”.

Відповідно до мети й висунутої  гіпотези було сформульовано завдання дослідження:

1. Уточнити й доповнити категоріальну сутність поняття волонтерства соціального феномена.
2. Здійснити історичний аналіз волонтерського руху в Україні.
3. Розкрити соціальні механізми діяльності волонтерського руху у студентської молоді спеціальності „Соціальна робота” ЛНУ імені Тараса Шевченка.
4. ….
5. …..

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ

 

1. Волонтерство як феномен сучасного суспільства

 

Волонтерський рух є, по суті, частиною кожної цивілізації та будь-якого  суспільства. У загальному розумінні  – це той внесок, який робиться фізичними  особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної платні, без просування по службі, для добробуту і процвітання спільнот та суспільства в цілому. Ця діяльність може набувати різних форм: від повсякденних форм взаємодопомоги до спільних дій під час кризи. Під цим поняттям розуміють волонтерські дії як на місцевому, так і на державному рівнях і, разом з цим, як двосторонні та міжнародні програми. [2, c. 6.]

Тобто, волонтерство – це діяльність по створенню  згуртованого та стабільного суспільства, яке доповнює послуги що надаються державою. Окремо існує волонтерська допомога, що є одним із найважливіших методів добровільної соціальної  роботи. Основні підходи до неї сформульовані у Загальній Декларації волонтерів, яку прийнято на IX Конгресі   Міжнародної асоціації волонтерів у Франції.

Ефективність роботи волонтерів залежить від рівня їх мотивації, який підтримується шляхом здійснення різних заходів: підтримки професійної мотивації студентів, які навчаються на відділеннях чи факультетах соціальної роботи вищих навчальних закладів, оформлення навчальної та виробничої практики на основі волонтерської допомоги. Волонтери – це люди, які роблять що-небудь по своїй волі, за згодою, а не з примусу. Вони можуть діяти або неформально, працювати як в державних, так і приватних організаціях медичної, освітньої сфери або соціального забезпечення, або бути членами добровільних організацій.

Добровільність, добровільний вибір, як відображення особистої позиції, - це основний принцип волонтерства. Відомо, що людина може максимально реалізувати себе в будь-якому виді діяльності, якщо вона працює без примуса, добровільно. Відмінною рисою волонтера є те, що, виконуючи ту чи іншу роботу, волонтер усвідомлено йде на повну відсутність грошової винагороди чи погоджується свідомо на значно занижену оплату своєї праці, маючи при цьому реальну можливість за свої послуги одержати більш високий заробіток. Ще одна найважливіша відмітна ознака волонтерства - це соціальна значимість роботи, яку виконують волонтери.

Для того, щоб бути волонтером треба мати такі людські якості: любов до людей, доброту,милосердя, комунікабельність, вміння спілкуватись, розуміння проблем іншої людини, співчуття, терпіння порядність уважність, бажання допомагати вирішенню проблеми, безкорисливість, відвертість, відповідальність, відкритість, привабливість. Навички необхідні волонтеру: комунікабельність, грамотність, ерудиція, розуміння проблеми іншої людини, любов до людей, доброта, вміння вислухати, організаторські здібності, мобільність, наполегливість.

Можна назвати десять заповідей волонтерів усього світу:

1. Плануючи організацію соціальних проектів, перш за все доцільно визначити , де можуть бути корисними волонтери, а потім добирати необхідних людей.
2. Залучаючи до роботи волонтера, необхідно враховувати його інтереси, бажання, можливості, у тому числі й можливості тимчасового навантаження, місце проживання, фізичні можливості, освіту й освіченість.
3. Не думати, що волонтери можуть виконувати тільки «чорну» роботу.
4. Не варто набирати волонтерів тільки заради волонтерів, робити це потрібно лише у випадку необхідності.
5. Поясніть волонтеру програму діяльності організації, введіть його у відповідну «кухню прийняття рішення».
6. Чітко визначте персональну функцію волонтера.
7. Ставтесь до волонтера як до колеги.
8. Забезпечте волонтеру можливість зростання його статусу в організації.
9. Використайте думки й ідеї волонтера при вирішенні різних питань або проблем організації.
10. Забезпечте волонтеру моральну підтримку [6, с. 13].

В Україні волонтерський  рух, детермінований гуманізацією суспільного  життя, є відповіддю на суспільні  потреби. Будучи закоріненим у традиції безкорисливої допомоги нужденним, історично притаманній українській  національній культурі, і взявши на озброєння досвід ряду передових у цій сфері західних країн, вітчизняний волонтерський рух з кожним роком набуває усе більшої потужності, об’єднує усе більше громадян та залучає значні ресурси.

Вважається, що роботу волонтерів можна спрямовувати в житлово-комунальну сферу, охорону здоров’я, працевлаштування, соціальний догляд, відродження культури міста, національних, творчих, релігійних традицій.[6, с. 13-15].

Волонтерами стають  люди всіх віків і професій з різних сфер і прошарків суспільства. Вони дуже люблять своє заняття і віддають частину своїх сил, часу, знань на благо інших людей і суспільства в цілому. Сьогодні активно діють тисячі волонтерських організацій, що зосередили свою увагу на подоланні нестатків і відстоюванні інтересів громадян. Ці організації й окремі волонтери демонструють прагнення, готовність і здатність у служінні людям. Новий час приніс нам ясне розуміння того, що пішли в минуле часи, коли рішення всіх суспільних проблем громадяни очікували лише від держави. Осмислюючи свою громадянську позицію, замислюючись над тим, як ми можемо бути корисні своїй країні та своїм співвітчизникам, ми діємо, віддаючи свої сили, знання, талант безкорисливому служінню людям. Як результат змін, що відбуваються, формується громадянське суспільство, сила й рівень розвитку якого залежать від ступеня залучення всіх його членів у творчу діяльність. Але сила громадянського суспільства залежить безпосередньо й від того, наскільки держава, як інститут влади, розвиває та заохочує ініціативу своїх громадян, створює інфраструктуру для реалізації потенціалу людей, які добровільно беруть участь у розбудові країни. Сьогодні волонтерський рух має глобальний характер.[14]

Отже, на нашу думку сутність і зміст волонтерства полягає в тому, що одна людина надає щиросердечну допомогу іншій і отримує від цього задоволення. Цей рух розкриває,показує справжні цінності життя, показує, що в цьому жорстокому житті ще є місце справжнім людським почуттям:добропорядності, взаємодопомозі і іншим духовним цінностям.

 

 

1.2 Історичний  аналіз проблеми волонтерства в Україні

В сучасній Україні зараз  панує економічна нестабільність, відбувається зниження  рівня життя більшості населення, втратили свою цінність моральні норми, зросла злочинність і насильство. Збільшилась кількість людей,які потребують допомоги. Передусім, це молоді люди без жодних занять, безробітні дорослі, діти, які не отримують потрібної уваги з боку батьків, або не мають батьків, пенсіонери та ін.

На жаль,висококваліфікованих психологів та соціальних працівників  у нас не вистачає. Щоб вирішити дану проблему необхідно, по-перше, вивчити  реальні потреби різних верств населення; по-друге, визначити, апробувати та розширити методики соціально-психологічної роботи, які допоможуть в реалізації цих проблем; по-третє, потрібна підготовка висококваліфікованих спеціалістів, здатних професійно впроваджувати розроблені концепції і програми соціально-психологічної роботи. [3, c. 38]

Стратегічна мета трансформації  українського суспільства полягає  в розбудові соціальної держави. Реалізація цієї мети тісно пов’язана  із формуванням громадянського суспільства, невід’ємним елементом якого  є так званий третій сектор. До третього сектору належать недержавні, некомерційні об'єднання громадян, що прагнуть допомогти  собі та іншим, не переймаючись одержанням прибутків, – політичні партії, профспілки, молодіжний рух, жіночі, волонтерські, релігійні організації, благодійні фундації та багато інших. Функція їх полягає в отстоюванні прав і  свобод громадян і задоволенні їх основних політичних, економічних, правових, культурних, а головне, соціальних інтересів.[3,с.50]

Особливим об’єднанням громадян, які належать до третього сектору, є волонтерські організації. В Україні поняття «волонтерські організації» «волонтерство», «волонтерський рух» для позначення важливого значення соціально-політичного життя суспільства дедалі поширюється. Його використовують і в теорії, і в практиці, нерідко не усвідомлюючи при цьому природу цього явища. Віддаючи належне доробку в досліджені проблем волонтерства в Україні, доводиться наголосити, що цілісного системного аналізу, цього явища, його сутності й структури ми й досі не маємо.[3, с.51]

Волонтерство – одна з найефективніших форм роботи з різними категоріями клієнтів. Воно є не вичерпним джерелом буття громадянської освіти, дає людині можливість реалізувати себе у служінні суспільству. Велика кількість громадських організацій поєднує молодих людей, які на добровільних засадах беруть участь у соціальних програмах щодо попередження негативних явищ у молодіжному середовищі та надання допомоги іншим в їх розвитку, соціальному становленні, інтеграції у суспільство тощо. Така діяльність потребує від добровольців не лише бажання та наявності вільного часу, а й певних знань з психології, соціальної педагогіки, соціології, медицини, юриспруденції тощо; волонтери повинні володіти навичками спілкування з різними прошарками населення, знайомитись із кращим, як вітчизняним, так і зарубіжним досвідом роботи.    [7,с.150]

Аналіз проблем волонтерства в Україні показав, що волонтерський  рух набуває масового характеру  в різних сферах діяльності: освіти, охорони здоров’я, соціального захисту  населення, служб для молоді тощо. Аналіз літературних джерел свідчить про наполегливий пошук вченими, соціальними працівниками оптимальних  шляхів розвитку волонтерського руху в Україні, намагання вивчити  сутність феномену «волонтер», особистісні  та професійні потреби волонтерів, узагальнити накопичений досвід та розповсюджувати його [7].