Податкове навантаження в Україні

• Заохочення платників щодо збільшення отриманого доходу та забезпечення його правової регламентації;
• Створення умов для реалізації прагматичного фінансового компромісу між потребами держави в коштах та інтересами підприємницьких структур, реалізація якого повинна сприяти соціально-економічному розвитку країни;
• Забезпечення диференційованого оподаткування доходів підприємницьких структур;
• Забезпечення синхронності позитивного впливу форм і методів оподаткування на доходи підприємницьких структур в часі.

     Для досягнення поставлених завдань  можуть застосовуватись певні регулятори, які одночасно є об’єктами оптимізації. До їх числа належать: ставки податку, податкові пільги, техніка оподаткування.

     Таким чином, процедура створення оптимальної  системи оподаткування передбачає детальну проробку різних її елементів, методів оподаткування, розгляд альтернативних варіантів з оцінкою наслідків їх впровадження для економіки, виробничої, соціальної сфери тощо.

     На  мікроекономічному рівні під  оптимізацією слід розуміти цілеспрямовану діяльність підприємства, зорієнтовану на максимальне використання можливостей  податкового законодавства з  метою зменшення податкових платежів. Іншими словами, тут мова йде про здійснення на підприємстві „податкового планування”, яке передбачає сукупність планових дій, об’єднаних в єдину систему і спрямованих на максимальне врахування можливостей оптимізації і мінімізації податкових платежів у межах загального стратегічного планування діяльності підприємства. При цьому основними завданнями оптимізації оподаткування є: прогнозування обсягів податкових надходжень на середньострокову перспективу на основі прогнозних розрахунків зміни економічних оборотів; вибір найбільш вигідних варіантів оподаткування. Досягають оптимізації податкових зобов’язань за рахунок широкого використання податкових пільг, різних легальних „щілин”, що мають місце у податковому праві.

     Важливим аспектом оптимізації оподаткування суб'єктів господарювання є моделювання сум податкових платежів на майбутні періоди, яке здійснюється в такій послідовності:

• моделюється сума податків і зборів, які залежать від бази оподаткування фонду оплати праці;
• моделюється сума податків і зборів, які включаються в ціну реалізованої продукції;
• моделюється сума податку на прибуток;
• моделюється загальна сума податків і зборів суб'єкта малого і підприємництва.

     Відносно  оптимізації податкового навантаження на платників податків в Україні, то воно можливе лише за умови перерозподілу податкового навантаження між добросовісними й недобросовісними (тіньовими) платниками податків та удосконалення системи податкових пільг.

     Зокрема тіньовий обіг капіталів в Україні, за даними різних джерел, складає понад 50%. Це означає, що теоретично є можливість за певних умов уже на сьогодні відчутно збільшити доходну частину державного бюджету та зменшити податковий тягар для “прозорих” платників.

     Відповідно  до Державного бюджету України на 2003 рік [1], в сумі доходів до бюджету основна частка має припадати на податок на додану вартість (25,78%) й на податок на прибуток із підприємств (22,03%), у той час як, наприклад, частки доходів від власності та підприємницької діяльності (11,2%), а також збори за спеціальне використання природних ресурсів (1,42%) – незначні, що є недоцільним при ринковій економіці. Відповідне оподаткування власності, надспоживання матеріальних благ та ресурсів також дозволило би суттєво збільшити надходження до державного бюджету, цивілізовано здійснити перерозподіл суспільного продукту, зменшити соціальне напруження.

     Перспективним у сенсі оптимізації податкового  навантаження є поступове зрівняння  рівня неоподаткованого мінімуму з  величиною прожиткового мінімуму, що також позитивно вплине на успішну реалізацію програми боротьби з бідністю населення України.

     Важливим  економічним аспектом податкової оптимізації  є перегляд шкали оподаткування  прибутків та зниження ставки податків. У цьому сенсі зменшення податку  на прибуток підприємства з 30% до 25%, запровадження єдиного 13% прибуткового податку фізичних осіб, зниження ПДВ з 20% до 17%, а згодом і до 15% можна розглядати як реальний крок до оптимізації. 

     3.2. Напрямки оптимізації  податкового навантаження  підприємств в  Україні 

     Реальне податкове навантаження в Україні, яке несуть законослухняні платники податків, набагато вище від офіційно визначеного. Головними причинами  цієї розбіжності, на нашу думку, є:

     1. Відсутність стабільної та послідовної  податкової політики, науково обґрунтованих орієнтирів її проведення; постійні зміни податкового законодавства, які практично неможливо відстежити та виконати.

     2. Наявність значної кількості  податкових пільг та преференцій,  що надаються різним категоріям  платників податків, встановлених у багатьох випадках лише підзаконними актами, а не спеціальним законом, як цього вимагає Конституція України та Закон України ”Про систему оподаткування”.

     3. Існування механізму незаконного  тіньового податкового тиску,  який ставить суб’єкти господарювання у скрутне становище. Наявність хабарництва та корупції у податкових і митних органах, що дає змогу багатьом підприємцям уникати сплати повної суми податків.

     4. Значна асиметричність податкової  системи України. Наявність великої  частки у структурі ВВП так званої ”бартерної” економіки (до 40 % ВВП), від якої фактично немає надходжень у бюджети, а також ”пільгової” економіки, яка сплачує лише такі окремі непрямі податки, як ПДВ та акциз. Тому практично весь податковий тягар повинна нести лише частина офіційної економіки, що сплачує більшу частку своєї доданої вартості.

     Ці  та ряд інших причин ускладнюють  проблему надмірного податкового навантаження. Як наслідок, податкова система в цілому виконує антистимулюючий вплив на економіку, принципи оподаткування порушуються, а непосильний податковий тягар змушує діяти нелегально.

     У пошуках виходу з даної ситуації основну увагу необхідно приділити  двом основним напрямам:

     1. Створення належних макроекономічних  умов для стимулювання сукупного  попиту як вирішального фактора пожвавлення економіки, нарощування виробництва, а відтак і розширення податкової бази. Це при тих же розмірах податкових ставок (тобто без посилення податкового навантаження) забезпечить ріст дохідної частини бюджету. Через механізм останнього держава за рахунок збільшення отриманих надходжень зможе більшою мірою стимулювати попит, збільшивши та забезпечивши своєчасну виплату заробітних плат, пенсій, соціальних виплат тощо, збільшивши видатки на інвестиційно-інноваційну діяльність. Даний підхід базується на теорії англійського вченого Дж.М. Кейнса, який у праці ” Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” (1936) основним фактором забезпечення сталого економічного зростання визначає саме ефективний сукупний попит, для розширення якого, з одного боку, необхідно збільшувати державні видатки, а з іншого – скорочувати податкові надходження. Основними недоліками, які досить ускладнюють використання даного підходу в Україні у сьогоднішніх умовах, на нашу думку, є: по-перше, наявність часового лагу між заходами із стимулювання сукупного попиту та зростання податкових надходжень як результату розширення виробництва й сфери послуг і, відповідно, розширення податкової бази; по-друге, фактична наявність дефіциту Державного бюджету України та зростання зовнішнього державного боргу виключають можливість збільшення державних видатків при одночасному зменшенні податкового навантаження. Дійсно, постійна потреба у коштах для фінансування бюджетних установ, значні соціальні виплати – все це вимагає отримання якомога більших податкових надходжень щорічно. Ці поточні завдання унеможливлюють урахування перспективного бачення проблеми. Тому декларовані окремими представниками державної влади позиції щодо зменшення розмірів ставок окремих податків, повне скасування деяких податків та зборів взагалі на практиці не забезпечуються. Навпаки, з прийняттям щорічного закону про держбюджет “тимчасово” вводяться нові, іноді навіть не передбачені законами з питань оподаткування податки та збори (гербовий збір, “амортизаційний” податок до державного бюджету за рахунок понижуючого коефіцієнта амортизації та ін.). Звичайно, причиною цьому є й криза політичної системи нашого суспільства, проте об’єктом наших досліджень виступають, передусім, економічні складові даної проблеми.

     2. Другий напрям вирішення цієї проблеми, який, на нашу думку, є більш прийнятним для економіки України, базується на теорії економіки пропозиції. Інтерпретація аргументів прибічників даної теорії представлена кривою Лаффера – залежність податкових надходжень у бюджет від розміру податкових ставок. Дана теорія була використана на практиці адміністрацією президента Рейгана в межах податкової реформи 80-х років, потім практично у більшості розвинених країн Європи.

     Аналіз  даного напряму у контексті можливостей  його використання в нинішніх умовах транзитивної економіки України характеризується великою кількістю досліджень та розробок. Однак сьогодні моделі знаходження оптимальної податкової ставки, що пропонуються такими вітчизняними ученими, як П. Мельник, І. Якушик, І. Чугунов, В. Петренко, А. Скрипник, В. Дудко, А. Накай, М. Вдовиченко та ін., значно відрізняються у своїх структурах, припущеннях, а відтак і результатах. Тому єдиної методики знаходження оптимальної податкової ставки, на жаль, не розроблено й досі.

     Досить  показовими необхідно визнати дослідження ефекту Лаффера економістами близького зарубіжжя – С. Мовшовичем, А. Соколовським, В. Папавою, А. Дагаєвим,  Е. Балацьким та ін. Визначальним моментом при вивченні їхніх підходів є відносна порівнюваність економіки України із країнами близького зарубіжжя, і тому придатність запропонованих авторами результатів до використання у нашій державі^.

     Враховуючи  вищевикладене, а також опрацювавши  матеріали досліджень цих та ряду інших зарубіжних учених, необхідно  визначити наступні передумови оптимізації податкового навантаження в Україні з використанням математичних та емпіричних аспектів кривої Лаффера:

     1. Транзитивна економіка характеризується  значним запасом вільних виробничих  потужностей, тобто має місце  так звана “некроекономіка”, що підвищує можливість прояву ефекта Лаффера.

     2. Крива Лаффера найкращим чином  описує криволінійну залежність  податкових надходжень у бюджет  від ставки ПДВ, акцизів, і  досить проблематичним є застосування  цього підходу при аналізі  окремих податків, таких як податок на прибуток та прибутковий податок з громадян.

     3. Необхідно враховувати часовий  інтервал дослідження, оскільки  для довгострокового періоду  оптимальний рівень податкового  навантаження нижчий, ніж для  короткострокового.

     4. При побудові оптимізаційної моделі податкових надходжень необхідно враховувати фактор часу, тобто наявність часового лагу між зниженням рівня податкового навантаження та ростом цих надходжень до бюджету.

     5. Найбільша проблема при побудові  моделі з використанням ефекту  Лаффера знаходиться у площині правильного визначення її вхідних параметрів, зокрема, рівня реального податкового навантаження та його місцезнаходження на фіскальній кривій Лаффера.

     Врахування  цих передумов дозволить об’єктивно оцінити можливості практичного  використання ефекту Лаффера при побудові моделі оптимізації податкових надходжень в Україні. Однак для побудови ефективної податкової системи необхідно не лише досліджувати рівень податкових ставок, але й забезпечувати передусім порядок у встановленні та введенні в дію податків, дотриманні прав і обов’язків платників податків, удосконалювати не лише самі податки, а й механізм та техніку оподаткування, ефективну узгодженість та взаємодію всіх елементів системи оподаткування. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки 

     Отже, на підставі проведеної роботи можна зродити наступні висновки:

     Рівень  податкового навантаження на економіку  та доходи юридичних і фізичних осіб є важливою характеристикою податкової політики держави, оскільки здійснюючи податкове регулювання економіки, держава шляхом зміни обсягу податкових надходжень, кількості податків, їхніх видів і ставок, форм і методів оподаткування, застосування податкових пільг може суттєво впливати на процеси розподілу і перерозподілу ВВП між окремими секторами економіки, регіонами, верствами населення і на цій основі забезпечити їх поступальний розвиток та позитивні зрушення у виробничій і соціальній сфері у підвищенні життєвого рівня населення.

      У 2008 році рівень податкового навантаження в Україні становив 35,88%.

     Порівнюючи  показник податкового навантаження України з іншими країнами з розвинутою ринковою економікою, можемо побачити, що даний показник у нашій державі є середнім.

     В нашій державі основна частка податкового навантаження лягає на підприємства. Порівняно низька частка прибуткового податку з громадян у дохідній частині бюджету України зумовлена низьким рівнем заробітної плати і, відповідно, рівнем життя більшості населення.