Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Мая 2016 в 00:43, реферат
Проблематика різноманіття мотивації та стимулювання інноваційної діяльності розглядали такі вітчизняні автори, як Г. Абалкін, І. Бланк, М. Білик, М. Герасимчук, В. Геєць, Б. Кваснюк, І. Комаров, І. Лукінов, І. Радіонова, П. Саврук, та зарубіжні Дж. Стігліц, Дж. Сакс, Гж. Колодко, Д. Львова та ін. [1]. Інноваційна діяльність до певної міри є творчою і ключовим її елементом є кваліфіковані кадри. Оскільки на переважній більшості сучасних вітчизняних підприємств технічна база є морально та фізично застарілою, а у державі відсутній дієвий і усталений механізм стимулювання інноваційної діяльності, задача мотивування покладається в першу чергу на саме підприємство [2]. Система мотивування будь-якого підприємства може мати наступний загальний вигляд (рис. 1).
Принципово важливо використовувати всі групи методів стимулювання інноваційної діяльності в комплексі. Звісно, що окрема їх частина буде мати пріоритет на конкретному підприємстві в залежності від багатьох параметрів.
Організаційні методи стимулювання інноваційних процесів є первинними по відношенню до інших. Підприємство, яке має чітку й адаптовану до особливостей своєї діяльності й зовнішнього середовища структуру, концентрації інформації, прийняття управлінських рішень, оплати праці, більш підготовлене до впровадження нововведень у своїй діяльності, ніж підприємство, що має неефективну організаційну структуру. Прикладом організаційного стимулювання інноваційної діяльності можна вважати метод виділення в окремий структурний підрозділ тих дільниць, що у найбільшій мірі потребують провадження інноваційних рішень у технічній, технологічній сферах. Також застосовується метод поєднання різних структурних підрозділів. Доцільність використання настільки різних підходів обумовлена специфікою кожного конкретного підприємства. Як окремий метод стимулювання і інноваційної діяльності на підприємстві можна виділити метод створення тимчасових творчих колективів.
Інша група методів стимулювання інноваційності підприємства – адміністративно-примусового характеру – тими чи іншими варіаціями існують в кожній економічній системі. Із розвитком промислового виробництва їх значення повільно знижується, але вони повинні бути в арсеналі кожної крупної корпорації, що прагне розвитку. Це внесення до Положень про структурні підрозділи і посадових обов’язків записів про необхідність участі в інноваційній роботі, а також створення механізму аналізу й оцінки дій відповідних підрозділів і керівників.
Особливо важливими залишаються методи морального стимулювання розробки й використання інновацій. Серед них можна виділити участь у прийнятті управлінських рішень, визначення кращих спеціалістів різних професій, кращих структурних підрозділів за різними показниками роботи, в тому числі за здійснення інноваційної діяльності, формування атмосфери єдиного трудового й творчого колективу.
В умовах стабільного функціонування економіки об’єктивно підвищується роль економічної зацікавленості у результатах своєї праці. Методи економічного стимулювання інноваційної діяльності більш складні в розробці, але зустрічають менший опір при їх застосуванні. У їх основі завжди знаходиться прагнення керівників підприємства використати зацікавленість працюючих у підвищенні свого матеріального добробуту для стимулювання виконання необхідних задач. Економічне стимулювання робітників на здійснення інноваційної діяльності повинно відбуватися саме через заробітну плату, в тому числі через її змінну частину – преміювання.
Висновок. Підсумовуючи відзначене, можна зробити висновок, що роль мотивації і стимулювання у формуванні інноваційного розвитку є провідною. Вони обґрунтовують стратегічні напрямки соціально-економічного розвитку країни і реальні кроки (заходи) щодо її реалізації. Центральною проблемою, яку належить вирішити, є формування ефективного ринку інновацій та забезпечення його функціонування. Основним стимулюючим фактором в інноваційному процесі є матеріальна зацікавленість, а стримуючими – співвідношення затрачених ресурсів та розміру оплати за інтелектуальну діяльність з розробки та впровадження нововведень.
Це передбачає здійснення реальних заходів впливу на складові цього ринку. Конкретно йдеться про стимулювання попиту на інновації, сприяння зростання їхньої пропозиції та забезпечення фінансування інноваційної діяльності.
Список використаних джерел
1. Гриньова В.М. Соціально-економічні проблеми інноваційного розвитку підприємств: Монографія. / Гриньова В.М., Козирєва О.В. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006. – 192 с.
2. Гринько Т.В. Особливості
впровадження моделей інноваційної активності
промислових підприємств [Електронний ресурс] / Гринько Т.В. // Ефективна економіка. – 2010. – №2. – с.
24-29. – Режим доступу: http://www.economy.
3.Єфремов О.
Чинники активізації інноваційної діяльності
підприємства [Електронний ресурс] / Єфремов О.
// Віче. – 2008. - №14. - Режим доступу:http://www.viche.info/
4. Кужель Н.Л. Методи стимулювання інноваційної діяльності підприємства / Н.Л. Кужель // Методологія та практика менеджменту у XXI столітті: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти: матеріали VI Міжнародної наук.-практ. конф. (м. Полтава, 26-27 квітня 2012р.). - Полтава: ПУЕТ, 2012. - С. 127-129
5. Соловйов В.П. Конкуренція в умовах інноваційної моделі розвитку економіки / Соловйов В.П. – К.: Фенікс, 2009. – 165 с.
6. Тивончук О.І. Аналіз формування системи стимулювання інноваційної діяльності підприємств / Тивончук О.І. // Вісник Львівської політехніки. – 2008. - № 3. – С. 234-238
7. Шаперенков А.В. Зарубіжний досвід стимулювання інноваційної діяльності / Шаперенков А.В. // Вісник СНАУ. Серія «Економіка і менеджмент». – 2011. – Вип. 6/1. – С. 146-150
8. Статистична
інформація Державного комітету статистики
України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:\\ www.ukrstat.
Информация о работе Методи стимулювання інноваційного розвитку підприємства