Контрольная работа по "Международная экономика"

                МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

                            ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

                                    БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

          ІНСТИТУТ: ЕКОНОМІКА, МЕНЕДЖМЕНТ ТА ПРАВО У БУДІВНИЦТВІ 
 

                          

                            КАФЕДРА «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВ» 
 
 
 

                                               

                                                       

                                              

                                                Контрольна робота

                                                   з дисципліни

                      “МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ” 
 
 
 
 

                                                              
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                 
 
 

                                                   Макіївка 2010

                                                       

ЗМІСТ 

......................................................................................26 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                 ВСТУП 

 Утвердження державної незалежності  України  започаткувало її фактичний вихід  на світову арену як суб'єкта міжнародних  економічних відносин. Кардинальні зміни в геополітичному становищі України, що відбулися після здобуття нею незалежності, та ситуаційні особливості сучасного стану трансформаційних процесів в економіці істотно підвищили роль зовнішньоекономічних відносин у розвитку країни. Посилення цього чинника об'єктивно диктується здійснюваними ринковими перетвореннями, які формують якісно нові засади подальшого економічного та соціального розвитку країни. Україна тільки входить в систему світового економічного простору і від того, як цей процес буде відбуватись залежить подальший економічний і соціальний розвиток держави, як органічної підсистеми світової економіки.

   Зміст основних принципів функціонування світової валютної системи, сформованої  у процесі міждержавних переговорів  шляхом укладання відповідних міжнародних угод, визначених структурною валютною політикою, має безпосередній вплив на загальну спрямованість і можливості практичної реалізації поточної валютної політики кожної країни, визначаючи її можливості щодо вибору механізмів курсоутворення, управління золотовалютними резервами, регулювання платіжного балансу та операцій на валютному ринку. Втім, саме поточна валютна політика з її впливом на валютний ринок країни має особливе значення для ефективної організації зовнішньоекономічної діяльності та досягнення стратегічних цілей розвитку національної економіки (насамперед стратегічних завдань монетарної політики центрального банку) шляхом регулювання валютних відносин. Досягнення зазначених завдань забезпечується через дві ключові форми практичної реалізації валютної політики, якими є валютне регулювання та валютний контроль. 
 
 
 

  1. Інструменти регулювання валютних курсів та механізм їх            використання

   1.1 Валютний курс та валютне регулювання

    Валютний  курс є одним із ключових параметрів міжнародних економічних відносин. Зміни валютного курсу значно впливає практично на всю систему мікро - та макроекономічних показників всіх країн, конкурентноздатність її товарів та послуг на світових ринках, перерозподіл ресурсів, збалансованість платіжного балансу, тощо. Тому визначення валютного курсу, а особливо управління ним є ключовим елементом зовнішньоекономічної політики кожної держави.

    Як  економічна категорія, валютний курс (інколи його називають   обмінний  курсом)   являє   собою  співвідношення  між грошовими одиницями двох країн, або ціну грошової одиниці однієї країни, відображену и грошових одиницях іншої країн, чи и міжнародних валютних одиницях.

    Зовні валютний курс проявляється як коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, однак вартісною основою валютного курсу с купівельна спроможність валют, яка виражає середні національні рівні цін на товари, послуги, інвестиції. Ця економічна (вартісна) категорія притаманна товарному виробництву і віддзеркалює виробничі відносини між товаровиробниками і світовим ринком. Оскільки вартість являється всеохоплюючим вираженням економічних умов товарного виробництва, то порівняльність національних грошових одиниць різних країн базується на вартісному співвідношенні, яке складається в процесі виробництва та обміну. Виробники та покупці товарів та послуг за допомогою валютного курсу порівнюють національні ціни з цінами в інших країнах. В результаті співставлення виявляється ступінь вигідності того чи іншого виробництва в даній країні або інвестицій за кордоном. Як би не спотворювалась дія закону вартості, валютний курс в кінцевому підсумку підкоряється його дії. віддзеркалює взаємозв'язок національної та світової економіки, де проявляється реальне курсове співвідношення валют.

   Валюта – це грошові знаки іноземних держав та міжнародні розрахункові одиниці. ВКВ (вільно конвертована валюта) – це валюта, яка вільно і в необмеженій кількості обмінюється на інші валюти.

   Частково  конвертована валюта – національна валюта країни, де застосовуються валютні обмеження для резидентів та нерезидентів при обороті валюти.

   Неконвертована  валюта – національна валюта яка функціонує тільки в межах певної країни, і не обмінюються на інші валюти.

   Резервна  валюта - це валюта яка знаходиться у резерві МВФ, з допомогою цієї валюти здійснюють міжнародні розрахунки, надають кредити.

   Види  резервних валют:

   Ø долар США;

   Ø євро;

   Ø англійський  фунт стерлінгів;

   Ø японська ієна.

   Валютний  паритет – законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами, яке є основою валютного курсу. Валютний паритет встановлює МВФ на основі СДР (спеціальних прав запозичення) і за спеціальним валютним кошиком.

   Валютний  курс – це ціна однієї валюти певної країни виражена в одиницях валюти іншої країни.

   Види  валютних курсів:

    1. Фіксований – офіційно встановлена угода між національними валютами, заснована на певному валютному паритеті, встановлюється національним банком. Фіксований валютний курс в свою чергу можна поділити на:

       а) фіксований валютний курс в рамках валютного коридору - це курс,   коливання   якого  допустимі  тільки  в  зафіксованих  раніше межах.

       б) Фіксований валютний курс  з можливим  відхиленням - це  курс,   який   фіксується   на  довгостроковий  термін   і   врахуванням можливості незначних відхилень, але може значно змінитися, якщо порушується рівновага, або спостерігається значний вплив на курс з боку ринку. Прикладом використання фіксованого валютного курсу з можливим    відхиленням    є    Бреттон-Вудська    валютна    система, в рамках якої допускалось коливання валютного курсу до  1% в будь-який бік від встановленого паритету   відносно долара США. Однак в залежності від економічної ситуації, в період з 1945 по 1972 роках було проведено більше 500 відхилень валютного курсу, що значно   перевищували   встановлені   межі.

       в) Валютний курс фіксований центральним банком - це курс, установлений та зафіксований центральним банком для вирішення певної проблеми або стабілізації економічної ситуації і в країні. Він більш жорсткий порівняно з фіксованим курсом з можливим відхиленням, як правило фіксується на невизначений період і може змінюватись без попереднього обумовлення. Прикладом валютного курсу фіксованого центральним банком може слугувати фіксація валютного курсу в Україні в 1993-1994 роках.

  2. Контрольований валютний курс – курс валюти встановлений державою, уряд вирішує, які обсяги валюти можна  купити, визначає її склад, цільове призначення і час використання.

  3. Плаваючий валютний  курс – різновид валютного курсу, який передбачає використання ринкового механізму валютного регулювання і т.д. Плаваючий валютний курс в свою чергу можна поділити на: а) вільно плаваючий - це курс, який формується на валютних ринках під впливом попиту та пропозиції при помірних інтервенціях центрального банку Тобто, теоретично такий режим валютного курсу можливий, але на практиці в довгостроковому плані використовується рідко; б) регульований плаваючий валютний курс - це курс подібний до    вільно    плаваючого,    але    при    більш    значному    втручанні центрального банку в процес його формування. Використовується Ізраїлем,    Україною,    Туреччиною,    Росією.    Польщею    та    ін. (всього 36 країн).

  Валютне регулювання — це діяльність держави в особі уповноважених нею органів, що передбачає проведення законодавчих, економічних та організаційних заходів, котрі визначають порядок здійснення операцій з валютними цінностями на території країни. Фактично валютне регулювання охоплює цілий комплекс важелів, які дають змогу державі регламентувати всі види операцій з валютними цінностями, здійснювані суб’єктами ринку.

  При цьому до складу валютних цінностей  належать не лише власне іноземна валюта у вигляді банкнотів, казначейських  білетів, монет, що перебувають в  обігу та є законним платіжним  засобом на території відповідної  іноземної держави, а й банківські метали (золото, срібло, платина, метали платинової групи), платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи).

  Основними завданнями валютного  регулювання є:

• захист національної валюти, що передбачає мінімізацію зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на її купівельну спроможність;
• установлення оптимального режиму обмінного курсу національної валюти, спроможного збалансувати інтереси експортерів та імпортерів задля ефективної участі країни у міжнародному поділі праці;
• регламентація порядку використання іноземної валюти суб’єктами валютного ринку країни, що визначає динаміку його кон’юнктури, а відтак і стан обмінного курсу;
• захист прав власності на валютні цінності, що є необхідною умовою ефективного руху валютного капіталу та розвитку валютного ринку країни;
• визначення статусу національної валюти, що передбачає встановлення відповідного режиму її конвертованості для забезпечення стратегічних завдань розвитку національної економіки та її участі у світовому господарстві.

  Залежно від виду використовуваних державою інструментів валютне регулювання може бути прямим або опосередкованим.

  Пряме валютне регулювання являє собою сукупність законодавчих та нормативно-правових актів, а також адміністративних дій органів державної влади, що визначають порядок проведення операцій з валютними цінностями.

  Опосередковане валютне регулювання передбачає використання економічних важелів впливу на поведінку суб’єктів валютного ринку шляхом створення у них економічної зацікавленості у проведенні тих чи інших валютних операцій.

  В Україні головним виконавчим органом  валютного регулювання, що видає нормативні акти у сфері валютної політики держави та використовує сукупність інструментів для впливу на валютні операції суб’єктів ринку, є Національний банк України.

  Отже, валютне регулювання — одна із форм державного впливу на учасників зовнішньоекономічної діяльності з метою дотримання інтересів національної економіки, що забезпечується через відповідне валютне законодавство. У зв’язку з цим основним засобом, що забезпечує ефективність здійснюваного валютного регулювання, є валютний контроль.

  Валютний  контроль — це сукупність заходів, спрямованих на забезпечення виконання встановлених державою законів, норм і правил проведення валютних операцій. Згідно з чинним законодавством України всі валютні операції за участі резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю.