Соціально-економічне значення ремонту у вирішенні функціональних завдань розвитку ЖКГ

 

Питома  вага  основних  фондів  за  галузями  ЖКГ:  водопровідно-

каналізаційне  господарство  -  40  %,  газове  господарство  -  12  %,  комунальна енергетика - 18 %, МЕТ - 10 %, готельний комплекс - 4 %, зелене господарство - 1 % і т.д. Структура  основних  фондів  не  однакова  і  по  різних  галузях  ЖКГ.  При незначній  питомій  вазі  машин  й  устаткування  в  більшості  галузей комунального господарства в складі основних фондів значне місце займають:

-  у  водопровідно-каналізаційному,  газовому  господарствах, на підприємствах  електро- і теплопостачання – передавальні пристрої (від 50 до 70%);

- на підприємствах  міського електричного транспорту - транспортні засоби (майже 40 %);

- у житловому  фонді –  будівлі (більше 90%).

 

За натурально - речовим складом основні фонди ЖКГ представляють всі їх  види  (будівлі,  споруди,  передавальні  пристрої  тощо).  Видова  структура основних  фондів  розрізняється  залежно  від  призначення  того  чи  іншого

підприємства.  Якщо  у  структурі  основних  фондів  промислових  підприємств переважає  такий  вид,  як  машини  та  обладнання,  то  в житлово-комунальному господарстві провідними є:

-  ”передавальні  пристрої”  –  для  підприємств  водо-,  газо-,  тепло-, електромереж;

-   “транспортні засоби” – для транспортних підприємств, 

-  “будівлі” – для надання послуг і експлуатації житла, 

-  “споруди”  –  для  підприємств  міського  благоустрою  і  підприємств  з виробництва  комунальної  продукції  (якщо  функції  транспортування  передані окремому підприємству); 

-  “господарчий інвентар” для готельних підприємств (по – перше, в цій галузі  до  основних  фондів  відносять  постільну  білизну;  по  –  друге, включаються  меблі,  килими,  дзеркала,  картини,  скульптури,  гардини  та  інше обладнання номеру),

-  “зелені насадження ”- для підприємств міського озеленення.

 

Розмаїття  видової  структури  основних  фондів  різних  галузей  міського господарства  впливає  і  на    склад  основних  фондів,  що  відносяться  до  активної частини.  Крім  того,  технологічна  структура  основних  фондів,  яка  у  загальному вигляді  передбачає  переважну  більшість  активних  основних  фондів  (≥50  %),  на експлуатаційних підприємствах невиробничої сфери діяльності не відповідає такому співвідношенню.  Оскільки  на  цих  підприємствах  невиробничі  основні  фонди займають іноді до 90%, а на активні й пасивні поділяються тільки виробничі основні фонди,  то  для  оцінки  прогресивності  структури  слід  орієнтуватись  не  на  величину питомої  ваги,  а  на  тенденцію  зміни  частки  активних  фондів  за  період  (якщо  вона збільшується,  то  структура  є  прогресивною).  Взагалі  зміна  структури  за  певні проміжки  часу  дає  уявлення  про  динаміку  якісних  змін  основних  фондів,  про технічний  рівень  виробництва.  Наприклад,  збільшення  питомої  ваги  елементів активної  частини  основних  фондів  сприяє  зростанню  випуску  продукції  на  кожну гривню основних фондів, і навпаки.

 

 

2.              СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РЕМОНТУ

У ВИРІШЕННІ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ РОЗВИТКУ ЖКГ

 

Сучасне  місто  представляє  собою  складний  механізм  по  забезпеченню життєдіяльності великої кількості людей в умовах трансформаційної економіки, коли  кардинально  змінились  соціально-економічні  відносини  в  українському суспільстві та створився ринок нерухомості. Планового розвитку містобудівних структур  більш  не  існує,  а  нові  принципи  довгострокових  програм  розвитку міст  ще  потребують  свого  наукового  обґрунтування  та  розвитку.  На сьогоднішній  день  спостерігаємо  різке  зниження  бюджетних  коштів  на  нове будівництво житлових будівель  та  громадських  споруд  і  зростання приватних інвестицій. Особливо  відчутна  роль  останніх  була  в  так  званий  «докризовий» період.  Таким  чином,  управління  процесом  розвитку  міських  територій  в сучасних  умовах  має  ряд  особливостей,  так  як  приватна  власність  на нерухомість диктує свої закони міського розвитку.

При реконструкції житлових кварталів необхідно всебічно враховувати як містобудівні аспекти, так і соціально-функціональні завдання покращення умов проживання  населення  в  старому  житловому  фонді.  Виділити  тут  пріоритет одного з факторів неможливо, хоча вирішення соціальних питань дуже важливо для покращення умов проживання населення міст. Містобудівний аспект, хоча і непрямо,  але  також  важливий  для  міського  населення,  так  як  модернізація центральних  кварталів  може  призвести  до  зміни  улюбленої  частини  міста майже всіх мешканців міст – історичного центра.На окрему увагу  заслуговує питання ремонту та реконструкції основних фондів  комунальних  підприємств  та  громадських  будівель.  Соціально-економічні  зміни  призвели  до  появи  нових  функціональних  процесів,  які  не були  притаманні  соціалістичному  устрою.  Ряд  цих  функцій,  особливо

комерційних,  відвоювали  собі  місце  на  заміну  старих. Але  без  комплексного наукового  підходу  здійснити  відповідну  програму  ремонту  і  реконструкції міського господарства неможливо.

 

На порядку денному гостро стоїть питання проведення обстеження стану і  придатності  старого  фонду  житлових  і  громадських  будівель,  а  також комунальних підприємств для процесу їх реконструкції під нові функції. Все  вищевикладене  свідчить  про  необхідність  науково-обґрунтованого підходу до планування  і організації ремонтного процесу міста, який дозволить забезпечити врахування важливих факторів відтворення основних фондів ЖКГ.

Проведений  аналіз  літературних  джерел  показав,  що  проблеми

відтворення  основних  фондів,  а  також  питання  планування  і  фінансування ремонту  основних  фондів  ЖКГ  досліджувалися  багатьма  вченими:  Л.М. Кантором, П.М. Павловим, В.М. Красовським, М.В. Фроловою та ін. Питанням організації  і  планування  капітального  ремонту  житлового  фонду  і  об’єктів

комунального  господарства  присвячені  роботи  В.В.  Бузирьова,  Г.Ф. Кузнєцової,  А.П.  Прокопишина,  В.С.  Чекаліна,  Н.П.  Шепелєва,  та  ін. вітчизняних і зарубіжних вчених.

 

Але,  не  дивлячись  на  широке  коло  уже  досліджених  питань,  задачі науково-обґрунтованого підходу до планування і організації ремонтних робіт в ЖКГ  ще  далекі  від  завершення.  В  сучасних  умовах  не  розроблений  чіткий механізм планування капітального ремонту основних фондів ЖКГ, не повною мірою  вивчені  інтереси  учасників  ремонтного  процесу  міста,  недостатньо досліджені  питання  координації  капітального  ремонту  з  іншими  формами

відтворення  основних  фондів  ЖКГ,  не  розроблений  механізм  фінансування капітального  ремонту  об’єктів  ЖКГ  в  умовах  обмеженого  бюджетного фінансування,  не  приділяється  достатньої  уваги  механізму  амортизації основних фондів ЖКГ і т.п.

 

 

 

 

3. СУТНІСТЬ ЗНОШЕННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ  ОСНОВНИХ ФОНДІВ ЖКГ

 

Як  вже  відмічалося,  першочерговою  ланкою  будь-якого  ремонтного процесу  об’єктів ЖКГ  є  дослідження  рівня  зношення  та  процесу  відтворення основних фондів.

Відтворення основних фондів ЖКГ – процес безперервного відновлення виробничих  фондів  відповідної  галузі.  Залежно  від  результатів  процесу відтворення розрізняють просте і розширене відтворення основних фондів.

Просте – оновлення основних фондів  здійснюється в такому ж самому обсязі, тобто  відбувається  заміна  окремих  зношених  частин  основних  фондів,  або  заміна обладнання в цілому, відновлюється попередня виробнича потужність. 

Розширене – в кожному наступному циклі здійснюється кількісне та якісне збільшення  діючих  та  створення  нових  основних  фондів  за  умови  більш високого рівня розвитку продуктивних сил. Найважливішим  етапом  відтворення  основних  фондів  є  перший  етап  – “надходження”,  формами  якого  можуть  бути:  купівля  основних  фондів,  створення основних  фондів  власними  силами,  безоплатне  їх  отримання,  отримання  основних

фондів  у  оперативне  управління,  одержання  за  умов  інвестиційної  участі  або надходження основних фондів за умов фінансового лізингу.  На  даний  час  підприємства  ЖКГ  знаходяться  в  важкому  фінансовому становищі,  тому  вони  не  є  привабливими  для  інвесторів.  Залишається  майже

єдине  джерело  фінансування  –  собівартість.  Враховуючи  монопольну діяльність окремих підприємств, величина  собівартості комунальної продукції знаходиться під особливим контролем антимонопольного комітету, комітету  з цін  та  органів  місцевого  самоврядування,  що  не  дозволяє  в  значній  мірі

збільшити собівартість і направити її на придбання основних фондів.

 

Частина  собівартості  у  вигляді  амортизації  також  не  вирішує  питання оновлення  основних  фондів,  оскільки  частина  основних  фондів  є  повністю зношеною  і  амортизаційні  відрахування нараховуються  тільки на  витрати  з  їх капітального  ремонту  і  модернізації,  що  не  покриває  витрати  на  повне оновлення.  Крім  того,  з  1997  р.  введено  новий  порядок  амортизаційних відрахувань,  з  собівартості  продукції  було  виключено  відрахування  на капітальний ремонт, який передбачалось здійснювати за рахунок прибутку. В  окремих  випадках  підприємства  використовують  для  оновлення основних фондів фінансовий  лізинг. Характерним  є  і  отримання  асигнувань  з

бюджету місцевих органів влади.

Для підприємств міського благоустрою це є єдиним джерелом надходження основних  фондів,  оскільки  ці  підприємства  є  бездохідними  і  їх  діяльність здійснюється  на  основі  фінансування  з  бюджету.  Це  стосується  і  житлових

організацій, на балансі яких знаходиться житловий фонд, що ними обслуговується. Брак коштів місцевого бюджету робить незначною цю форму фінансування.  Таким  чином,  в  сучасних  економічних  умовах  основний  наголос  в збереженості  основних  фондів  доцільно  ставити  на  своєчасному  проведенні ремонтних робіт. Економічний зміст зношення полягає у втраті основними фондами своєї споживчої вартості. Розрізняють два види зношення основних фондів: фізичне і моральне.

 

Фізичне  зношення  основних  фондів  ЖКГ  є  одним  з  найголовніших факторів,  які  визначають  їх  збереженість.  Фізичне  зношення  являє  собою втрату  споживчої  вартості  основними фондами  в  процесі  їх  експлуатації,  яка проявляється  у  втраті  конструктивними  елементами  первинних  технічних  і експлуатаційних характеристик. Ознаками фізичного зносу в ЖКГ стають будь-які  дефекти,  деформації,  відмови  конструктивних  елементів,  погіршення експлуатаційних  якостей  основних  фондів.  На  фізичне  зношення  впливають різноманітні фактори, основними серед яких є:

•  вид  основних фондів  (житлові  будинки,  будівлі  соціально-культурного

або комунально-побутового призначення);

•  типи основних фондів (конструктивний тип будівлі, споруди);

•  матеріали,  конструкції,  з  яких  виконані  фонди  (їх  характеристики  і

строки служби);

•  природно-кліматичні умови і особливості експлуатації.

Фізичне  зношення  основних  фондів  виявляється  в  їхньому  частковому руйнуванні. Аварії, стихійне лихо, “форсмажорні” обставини можуть призвести до повної втрати споживчих якостей і корисності або знешкодження фондів.  Особливістю фізичного  зношення  є  той факт, що він нагромаджується  з часом  і  з  його  ростом  погіршуються  експлуатаційні  характеристики  основних фондів. В зв’язку з цим  їх подальша експлуатація може виявитися економічно недоцільною, а в ряді випадків недопустимою за умовами технічної безпеки.

 

Моральне  зношення  –  це  передчасне  (до  закінчення  строку  фізичної служби) знецінення основних фондів, викликане:

1)  здешевленням  відтворення основних фондів;

2)  використанням  більш продуктивних засобів праці.

 

Моральне  зношення  другої  форми  виникає  в  сфері  функціонування фондів,  яка  різна  для  об’єктів  міського  господарства.  Загальним  для  всіх галузей  ЖКГ  є  те,  що  вони  не  приймають  участь  у  створенні  матеріальних цінностей  і  не  переносять  на  них  свою  вартість,  а  їх  функціонування направлено  на  задоволення  потреб  населення  в житлі,  в  різних  видах  послуг соціально-культурного і комунально-побутового характеру. 

 

Відносно об’єктів ЖКГ моральне зношення другої форми проявляється у невідповідності  об’ємно-планувальних  і  конструктивних  рішень,  рівня благоустрою,  інженерного,  технологічного  і  енергетичного  устаткування сучасним стандартам  і потребам населення. Таким чином, моральне  зношення другої  форми  розрахувати  іноді  неможливо  внаслідок  того,  що  одні  і  ті  ж основні фонди можуть у різній мірі задовольняти або не задовольняти потреби конкретних споживачів, тобто мати різну споживчу цінність, корисну вартість, термін корисного використання тощо.

 

Грошовим  виразом фізичного  і морального  зносу  основних  виробничих фондів  є  амортизація.  Згідно  законодавства  України,  амортизація  основних виробничих  фондів  –  це  поступове  перенесення  витрат  на  їх  придбання, виготовлення  або  поліпшення  на  зменшення  скоригованого  прибутку

підприємства,  будівельної  організації  (платника  податку)  у  межах  норм амортизаційних відрахувань.

Тобто  варто  наголосити,  що  діючим  законодавством передбачається нарахування амортизації тільки на виробничі основні фонди. Для невиробничих норми амортизації використовуються для визначення величини зношення.