Податковий облік прямих податків на підприємствах

 

Платниками податку є:

- резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

- нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Не є платником податку  нерезидент, який отримує доходи з  джерелом їх походження з території  України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого  надана ВРУ, щодо доходів, одержуваних  ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної  до неї таким міжнародним договором  іншої діяльності.

Платник податку має право  на зменшення суми загального місячного  оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України  від одного працедавця у вигляді  заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відс. однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового  року, - для будь-якого платника податку.

Для платників встановлена  однакова ставка оподаткування у  розмірі 15 відсотків від отриманих доходів, як резидентів так і нерезидентів.

Ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків); процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом.

Податковий агент це юридична або фізична особа чи нерезидент, які незалежно від їх організаційно-правового  статусу та способу оподаткування  іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам. [3]

1.2.3 Інші прямі  податки

Податок на землю.

Використання  землі в  Україні є платним.  Плата за землю справляється  у  вигляді  земельного  податку  або  орендної плати, що визначається залежно від  грошової оцінки земель. Власники земельних  ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про  розподіл  продукції,  сплачують  земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється  розподілом  виробленої  продукції  між  державою та інвестором на умовах такої угоди.

Об'єктом плати за землю  є земельна ділянка, а також земельна частка, яка перебуває у власності  або користуванні, у тому числі  на умовах оренди. Суб'єктом плати  за землю є власник земельної  ділянки,  земельної  частки  і  землекористувач, у тому числі  орендар. 

Розмір земельного податку  не залежить від результаті господарської  діяльності власників землі та землекористувачів.

Ставки земельного податку  з одного гектара сільськогосподарських  угідь  встановлюються у відсотках  від їх  грошової оцінки у поданих розмірах:

- для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

- для багаторічних насаджень - 0,03.

Ставки земельного податку  з земель, грошову оцінку  яких встановлено,  встановлюються у розмірі  одного відсотка від їх грошової оцінки,  за  винятком  земельних  ділянок,  які були придбані на підставі цивільно-правової угоди, ділянок у населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, ділянок, які були надані для потреб лісового господарства та інші.

У разі придбання земельної  ділянки на підставі  цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що  дорівнює  грошовій  оцінці  землі, але в будь-якому  разі сума, від  якої  розраховується  розмір  податку,  не  може  бути меншою ціни  земельної  ділянки,  що  зазначена  в  угоді.

Податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості,  транспорту,  зв'язку  та  іншого  призначення,  за  винятком  земельних  ділянок, які були придбані на підставі цивільно-правової угоди, та земельних  ділянок, які були надані для залізничного транспорту, військових формувань, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки  одиниці площі ріллі  по області.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться  відповідно до державних стандаттів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова  оцінка земельних ділянок сільськлгосподарського призначення проводиться не рідше  як один раз у 5-7 років, а несільськогосподарського призначення – не рідше як один раз у 7-10 років.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної  власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку  та  орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного  року  подають  відповідному  органу державної податкової служби за місцезнаходженням  земельної ділянки податкову  декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним  податковим органом,  з  розбивкою  річної  суми рівними частками за місяцями.  Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних  декларацій.

За несвоєчасну сплату податку справляється пеня у розмірі 0,3 відс. суми недоїмки за кожний день прострочення. За результатами перевірок щодо своєчасності сплати земельного податку застосовуються штрафні (фінансові) санкції.

Від земельного податку звільняються:

1) заповідники, в тому  числі історико-культурні, національні  природні  парки, заказники (крім  мисливських), регіональні ландшафтні  парки,  ботанічні сади, дендрологічні  і зоологічні парки, пам'ятки  природи, заповідні  урочища  та парки-пам'ятки садово-паркового  мистецтва;

2) вітчизняні дослідні  господарства науково-дослідних  установ і навчальних закладів  сільськогосподарського профілю  та професійно-технічних училищ;

3) органи державної влади  та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади,  установи та організації, які  повністю утримуються  за рахунок  бюджету; 

4) вітчизняні заклади  культури, науки, освіти, охорони  здоров'я,  соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за  рахунок коштів державного або  місцевих бюджетів;

5) зареєстровані релігійні  та благодійні організації,  що  не займаються підприємницькою  діяльністю;

Податок з власників транспортних засобів.

Законом України «Про податок  з власників транспортних засобів  та інших самостійних машин і  механізмів» встановлюється податок  з власників деяких наземних і  водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело  фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Платниками податку з  власників транспортних засобів  та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які мають  зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні  засоби, які є об'єктами оподаткування.[5]

Ставки податку визначено  в розрахунку на рік: зі 100 см3 об’єму двигуна, з 1 кВт потужності двигуна, зі 100 см довжини транспортного засобу. Усі ставки податку встановлені  з 1 січня 2000 року в грн. за видами транспортних засобів і диференційовані залежно  від потужності двигуна, виду транспортного  засобу, його призначення й використання. Обчислення податку здійснюється на підставі даних про кількість  транспортних засобів за станом на 1 січня поточного року. Податок  сплачується за місцезнаходженням  юридичних осіб на спеціальні рахунки  територіальних дорожніх фондів.

Податок сплачується щоквартально рівними частинами до 15 числа  місяця, що настає за звітними кварталами.

Від сплати податку звільняються підприємства автомобільного транспорту загального користування (стосовно транспортних засобів, зайнятих перевезенням пасажирів, у тому разі, коли законодавчо встановлено  тарифи на оплату проїзду на цих  транспортних засобах) незалежно від  форми власності.

Для підприємств встановлено  достатньо високу відповідальність за сплату податку. У разі заниження  податку стягується вся сума несплаченого податку і штраф у двократному  розмірі від тієї ж суми. За браком обліку об’єктів оподаткування або  за ведення обліку з порушенням установленого  порядку (неподання, несвоєчасне подання розрахунків та інших документів, необхідних для обчислення та сплати податку) стягується штраф у розмірі 10% від суми податку, що підлягає сплаті. За несвоєчасну сплату податку стягується пеня у розмірі 120 відс. річних від облікової ставки Національного банку на день складання акта перевірки, від суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Сума податку на транспортні  засоби включається до складу валових  витрат платника, а отже, зменшує  оподатковуваний прибуток і суму податку на нього. Податок на транспортні  засоби включається в собівартість перевезень, що впливає на розмір прибутку підприємства.[4]

1.2.4 Вплив прямого  оподаткування на життєдіяльність  підприємства.

Оподаткування діяльності підприємства має відповідати наступним принципам: систематичності, хронологічності, законності, точності та достовірності, своєчасності, гнучкості, конфіденційності та гласності, альтернативності, відповідальності.

Платники податків зобов’язані:

1. Стати на облік у контролюючих органах.
2. Вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
3. Подавати до контролюючих органів декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
4. Сплачувати податки та збори в строки.
5. Подавати, на письмову вимогу контролюючих органів, документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань).
6. Подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання.
7. Не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків.
8. Повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.
9. Повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи.
10. Забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків.

З іншої сторони платники податків повинні вимагати дотримання своїх прав:

1. Безоплатно отримувати в органах державної податкової служби, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори.
2. Представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника.
3. Обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат.
4. Користуватися податковими пільгами за наявності підстав.
5. Одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит.
6. Бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок.
7. Оскаржувати рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення.
8. Вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.
9. На нерозголошення контролюючим органом відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію.
10. На залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів, на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб).

У сучасному підприємницькому механізмі основним призначенням податків повинен стати захист майнових прав та інтересів платників податків - юридичних і фізичних осіб, а  також стимулювання та підвищення ефективності виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. РОЗРАУНКИ ОКРЕМИХ ВИДІВ  ПРЯМИХ ПОДАТКІВ НА ПРИКЛАДІ  ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Коротка характеристика підприємства

Товариство з обмеженою  відповідальністю «Силланиум» було засновано у 1992 році. Форма власності-приватна.   Адміністративний офіс ТОВ «Силланиум» знаходиться за адресою м. Харків, вул.Тобольська 39 А.

На сьогоднішній день основним напрямком діяльності транспортно-експедиторської  компанії, є надання широкого спектру  послуг з організації автомобільних  вантажоперевезень вагою від 1 тони і вище по Україні, в країни СНД  і Європи. Одними з найбільш популярними організованими експедиціями, є автоперевезення вантажів з України в Росію, Білорусь, Чехію, Німеччину, Італію; із цих країн в Україну, а також з Бельгії, Англії, Австрії. Експедиторською компанією пропонуються такі види транспорту, як: тенти, прицепи, напівприцепи, фургони, фури, рефрижератори і т.д, для транспортування в межах України та за кордоном (СНД, Європа). Можливе перевезення вантажів автотранспортом від 1 до 20т і від 3 до 120 м3, а також збірних вантажів.