Сутність методів та прийомів навчальної роботи в шкільному курсі математики

До дискусії учні готуються заздалегідь: ознайомлюються з етапами, підбирають матеріал, працюють з додатковою літературою.

8. За - проти

Цей метод використовується для демонстрації різноманітних поглядів на проблему, що вивчається. Розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, учні ознайомлюються з альтернативними поглядами, на практиці навчаються захищати свою власну позицію, вислуховують інших.

Гра як інтерактивний метод навчання

Гра... Вона входить у життя дитини з раннього віку. Граючись, діти глибше пізнають життя, набувають різних навичок і вмінь. Недарма ж гру називають „восьмим чудом світу”.

„Казка, гра, фантазія – життєдайне джерело дитячого мислення, благородних почуттів та прагнень”, - писав В. Сухомлинський. Активізація пізнавальної активності та розвиток інтелектуального мислення – це ті проблеми, які вирішуються в процесі ігромистецтва, колективної радісної дії вчителя і учнів, у стані емоційної піднесеності. Перевірка знань на уроці, яка відбувається у формі гри, не нав’язується дітям, не викликає у них неприємних відчуттів. Гра висуває до дитини моральні вимоги, виховує почуття справедливості, чесності, відповідальності перед командою, розвиває доброзичливе ставлення один до одного.

Ігри можна використовувати як на певних етапах уроку, так і на окремому занятті. Тривалість гри може біти різною – це залежить від мети, якої хоче досягнути вчитель цією грою.

 

3. Оптимальне поєднання  методів та прийомів навчання, та шляхи вдосконалення навчальної  роботи

 

      При  порівняльному  аналізі  методів  навчання  по   їх   ефективност інеобхідно дотримуватись ряду  попередніх  умов,  без  урахування  яких  сама процедура порівняння виявиться непевною. По-перше,  порівнювати  треба  лише методи, що входять до тієї ж самої групи. Наприклад, порівнювати  між  собою треба репродуктивні та пошукові методи що входять  до  однієї  групи,  а  не словесні по пошукові методи; по-друге,  порівнювати  треба  не  ефективність методів взагалі, а  їх  можливий  ефект  у  вирішенні  конкретного  завдання навчального плану. При вирішенні одних завдань один метод виявляється  більш ефективним,  ніж  інший,  при  вирішенні  інших  завдань  вони   поміняються місцями. Далі, треба мати на увазі, що порівняльна  оцінка  ефективності  не заперечує ролі того чи іншого методу у вирішенні певного  завдання,  а  лише підкреслює, що при виборі методів  корисно  віддати  перевагу  тому  з  них, котрий повинен виявитися більш результативним. Отже, якщо у графі  наведеної схеми (стор. 35) стоїть знак " - ", то це не означає  повної  неефективності методу у плані, що розглядається, а лише менш успішне вирішення цим  методом відповідного завдання, ніж це можна зробити за  допомогою  іншого  чи  інших методів, що входять до одної їх групи.

      Запропонована  схема порівняння методів  спирається  на  припущення  що вчитель, що використовує її, достатньо успішно вміє застосовувати  будь-який  з  методів  навчання,  що  школа  має типовий набір навчального обладнання. Вона  також  орієнтована  на  матеріал середньої складності та учнів, що мають позитивне ставлення до навчання.

       У першому та другому стовпчиках нашої  схеми  оцінювалась  порівняльна ефективність методів навчання  при  вирішенні  завдань  формування  у  учнів теоретичних та фактичних знань. Перш за все зазначимо, що  під  теоретичними знаннями ми розуміємо формування понять,  законів  та  наукових  теорій,  що входять до змісту навчального предмету. Під фактичними  знаннями  відповідно розуміємо  знання  факторів,  прикладів,  ілюстрацій,  що   роз‘ясняють та конкретизують ті чи інші теоретичні положення.

      Якщо порівнювати  можливості формування теоретичних  знань  такими методами, як словесні, наочні та практичні, то, не дивлячись  на  те, що всі вони сприяють  вирішенню  цього  завдання,  ми  повинні  визнати,  що пояснення теорії реалізується перш за все  словесними  методами.  Наочні  та практичні методи виконують тут лише допоміжну роль. Тому словесні  методи  - розповідь, лекція, бесіда - займають тут домінуючу позицію

      При порівнянні  індуктивних та дедуктивних методів  навчання (індуктивно чи  дедуктивно  організованих  бесід,  розповідей,  ілюстрацій  та  ін.)  ми виходимо з того, що різний  по  характеру  теоретичний  навчальний  матеріал може бути успішно вивчений як  індуктивним,  так  і  дедуктивними  методами. Взагалі,  є  теми,  у  методичному  відношенні  розроблені  краще  у  одному логічному  плані,  а  є  теми,  краще  викладені  у  протилежному  логічному спрямуванні. Отже, тут оцінка можливостей методів дуже умовна. І все  ж  при вивченні теоретичного  матеріалу  середнього  рівня  складності  ми  повинні віддавати перевагу дедуктивним методам навчання. Це  не  означає  приниження ролі індуктивних методів навчання, які  превалюють  у  сучасній  школі,  але вимагає здійснення їх більш оптимального поєднання з  дедуктивними  методами навчання.

      При порівняльній  оцінці методів навчальної роботи, що здійснюється під безпосереднім керівництвом вчителя, та методів самостійної роботи учнів  при вирішенні завдань формування у них теоретичних  знань  ми  частіше  віддаємо перевагу  першій  групі  методів  тому,  що  учень  більш  за  все  потребує спрямованого впливу вчителя саме при вивченні теоретичних  проблем,  хоча  в інших ситуаціях самостійна робота  буде  вже  домінувати.

      При  порівняльній  оцінці  ефективності  таких  методів   стимулювання навчальної активності школярів, як пізнавальної ігри та навчальні  дискусії, ми  віддали  перевагу  другим,  враховуючи  специфіку   вирішення   завдання формування теоретичних знань.

      При  порівнянні  можливостей  різних  видів   контролю   у   вирішенні розглянутого нами завдання більш  високо  треба  цінувати  усний  контроль. Звичайно,  письмовий  контроль  також  покаже,  наскільки  учні  усвідомлено володіють  теоретичними  знаннями,  однак  нагадаємо,  що   мова   йде   про порівняльну, а не абсолютну оцінку можливостей кожного методу.

      Отже, ми  привели аргументи, якими керувались  при  порівняльній  оцінці ефективності різних  методів  при  формуванні  у  учнів  теоретичних  знань.

Можна  віддати  перевагу  такому  поєднанню  методів:

словесні  -  проблемно-пошукові  -  дедуктивні  -  робота  під  керівництвом

вчителя - навчальні дискусії - усний контроль.

Це  не  означає,  що  в  усіх випадках вибір буде саме таким. Але ми

Контроль за навиками та умінням  практичного  характеру,  звичайно,  повинен здійснюватися переважно не словами чи показом, а самими  практичними  діями: контрольними роботами, виконанням завдань та оцінкою їх якості.

      Для розвитку  абстрактного словесно-логічного  мислення у кожній з  груп методів, що розглядаються можна цілком певно виділити деякі більш  ефективні , зокрема, до їх числа можна  віднести  словесні,  а  не наочні та практичні методи. Більш високо можна оцінити можливості проблемно-пошукових у порівнянні з репродуктивними методами, хоча  й  останні  роблять свій певний внесок у розвиток ряду важливих  розумових операцій.  Дедуктивні методи виходять на перший план у підгрупі  логічних  методів  навчання.  При вирішенні цього завдання важко віддати перевагу методам  самостійної  роботи і методам роботи під керівництвом  вчителя,  тому  що  розвиток  мислення  у широкому розумінні  цього  слова,  а  не  його  самостійності,  протікає  на першому етапі під впливом вчителя, а потім вже у ході самостійних  розумових вправ. Тому можливості цих методів оцінені однаково.

      Для розвитку самостійного  мислення особливо ефективно можна використовувати практичні  методи,  пов‘язані  з  виконанням логічних вправ, написанням творів, віршів  та  ін.  Для  цієї  ж  мети  дуже корисними  виявляються  проблемно-пошукові   методи   вивчення   навчального матеріалу. У рівній мірі успішно можна використовувати для цього  індуктивні та дедуктивні  методи  навчання.  Найкращими  виявляються  у  цьому  випадку методи самостійної роботи у їх численних видах. Стимулюють  самостійність  у навчанні як пізнавальної ігри, так і навчальні дискусії, хоча роль  останніх є дещо вищою. У рівній мірі корисними у цьому плані можуть  виявитися  різні методи контролю у залежності від характеру навчального матеріалу.

      Розвитку  пам‘яті на  уроках  особливо  успішно будуть  сприяти  наочні  методи,  поєднані,  звичайно   із   словесними   та практичними. Віддаючи перевагу наочним методам, ми маємо на  увазі,  що  при використанні    наочності    збільшується     стійкість,     довго тривалість запам‘ятовування та інші  його  показники.  Незамінними  виявляються  у  цій ситуації репродуктивні методи навчання,  пізнавальні  ігри.  У  рівній  мірі успішно можуть бути  використані  усі  логічні  методи.  Більш  стійкому  та осмисленому запам‘ятовуванню сприяють методи самостійної роботи,  попередньо організованої    вчителем.    Стимулюють    запам‘ятовування    різноманітні пізнавальні та рольові ігри. Контролюється ступінь запам‘ятовування  різними словесними та письмовими видами контролю в залежності від  специфіки  змісту матеріалу.

      При формуванні  навичок  навчальних  праці  (робота  з  книгою,  уміння раціонально   запам‘ятовувати   матеріал,   уміння   самостійно   вирішувати навчальні задачі, працювати у належному темпі, виділяти  головне,  планувати свою роботу та ін.) необхідно застосовувати буквально всі  методи  Але все ж таки можна  виділити  як  найбільш  важливі  у  цьому розумінні практичні методи та методи самостійної роботи.

 

4. Особливості  впровадження новітніх освітніх  технологій навчання

 

Існує велика кількість активних та інтерактивних методів навчання – проблемна лекція, парадоксальна лекція, евристична бесіда, пошукова лабораторна робота, розв’язання ситуаційних задач, колективно групове навчання, ситуативне моделювання. Вони можуть бути використані на різних етапах уроку: під час первинного оволодіння знаннями, під час закріплення й удосконалення, під час формування вмінь та навичок. Їх можна застосовувати також як фрагмент заняття для досягнення певної мети або ж проводити цілий урок з використанням окремої методики.

Сучасне життя потребує активної творчої особистості. Виховати її можна лише впроваджуючи у педагогічну практику стратегії розвитку критичного мислення. Завдання цієї стратегії полягає у „пробудженні свідомості”, коли молода людина усвідомлює реалії, що оточують її, і шукає шляхи розв’язання проблем. Такий підхід співзвучний концепції особистісно-орієнтованого навчання і нерозривно пов’язаний із застосуванням активних та інтерактивних методик.

Сучасне життя потребує активної творчої особистості. Виховати її можна лише впроваджуючи у педагогічну практику стратегії критичного мислення. Існує велика кількість активних та інтерактивних методів навчання – проблемна лекція, парадоксальна лекція, евристична бесіда, пошукова лабораторна робота, розв’язання ситуаційних задач, колективно групове навчання, ситуативне моделювання. Вони можуть бути використані на різних етапах уроку: під час первинного оволодіння знаннями, під час закріплення й удосконалення, під час формування вмінь та навичок. Їх можна застосовувати також як фрагмент заняття для досягнення певної мети або ж проводити цілий урок з використанням окремої методики.

Сучасне життя потребує активної творчої особистості. Виховати її можна лише впроваджуючи у педагогічну практику стратегії розвитку критичного мислення. Завдання цієї стратегії полягає у „пробудженні свідомості”, коли молода людина усвідомлює реалії, що оточують її, і шукає шляхи розв’язання проблем. Такий підхід співзвучний концепції особистісно-орієнтованого навчання і нерозривно пов’язаний із застосуванням активних та інтерактивних методик.

Сучасне життя потребує активної творчої особистості. Виховати її можна лише впроваджуючи у педагогічну практику стратегії критичного мислення.

Зміна позиції вчителя у навчанні, якої потребує інтеракція, викликає сумніви, відображені в запитаннях.

1. Чи можливо учням  зосередитись на змісті матеріалу, адже інтеракція потребує від  них постійного виконання дій  та операцій.

Така небезпека реальна. Результатів інтерактивного навчання можна досягти тільки за умови проведення рефлексій як завершення будь-якої інтерактивної технології.

Інтерактивне навчання завжди ставить на багато конкретніші й вужчі завдання, оскільки свідомі вчителі розуміють: учні здатні запам’ятати набагато менше інформації, ніж забути. Засвоєння учнями змісту освіти відбувається за принципом: краще менше, але реально, на доступному рівні компетентності.

2. Якщо ми застосовуємо  навчання в малих групах, як  можна уникнути створення груп, які будуть неефективно використовувати  навчальний час і не досягнути  необхідних результатів.

Особливу увагу вчитель повинен надавати процесу формування груп, провести чіткий інструктаж відносно процедури і завдань групової діяльності, розподіл ролей, вдало підібрати завдання.

Не потрібно зловживати груповою діяльністю, щоб не знизити інтерес учнів працювати індивідуально.

3. Оскільки в інтерактивних  вправах ми часто спираємось  на досвід (пізнавальний і життєвий) учнів, залучати його в процесі  обговорень і дискусій, чи не  може статися так, що інформація, яку треба засвоїти, буде спотвореною?

Така небезпека справді є, проте переваги інтерактивного навчання будуть набагато більшими. Учитель завжди може за допомогою традиційних методів ще раз повернутися до основних теоретичних положень навчального матеріалу.

4. Чи завжди учні задоволені  інтерактивним навчанням?

Звичайно, ні. Чим менш активним було їхнє попереднє навчання, тим складніше вони переходи муть до інтеракції. Вони можуть стати в позицію спостерігача або навпаки, працюючи у групі, намагатися всю роботу зробити індивідуально. Деякі скаржитимуться – це зайва витрата часу, що не можливо індивідуально працювати плідно і творчою. Проте інтеракцію потрібно вводити поступово, учні звикатимуть і зможуть оцінити переваги такого навчання.

5. Чи не потребує інтерактивне  навчання значно більшої підготовки  і розвинутого творчого потенціалу  вчителя, ніж традиційний урок?

Спочатку “так”. Але коли набудуться навички до підготовки інтерактивних уроків, то вчитель уже бачитиме, повертаючись до викладання теми, як можна зробити це навчання інтерактивним.